Постанова

від 12.11.2024 по справі 910/17554/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17554/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (суддя Бондарчук В. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Алданова С. О., Корсак В. А.)

у справі № 910/17554/23

за первісним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

про стягнення коштів

і за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"

про внесення змін до договору,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Стеченко Я. В., відповідача - Сіденко Л. В.)

ВСТУП

1. Причиною звернення до суду з первісним позовом є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором розподілу природного газу, а також пені, річних та інфляційних втрат.

2. За зустрічним позовом відповідач просить внести зміни до договору розподілу природного газу в частині річної замовленої потужності, привівши її до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

3. У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі - АТ "Сумигаз", Оператор ГРМ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (далі - ПрАТ "СБК", Товариство) 1 282 225,00 грн, з яких: 1 132 870,31 грн основного боргу, 14 430,29 грн інфляційних втрат, 9 071,12 грн 3% річних та 125 853,28 грн пені.

4. На обґрунтування заявлених вимог Оператор ГРМ зазначив про неналежне виконання Товариством зобов`язань за договором розподілу природного газу від 01.04.2021 №42DP400-3186-21.

5. ПрАТ "СБК" подало зустрічний позов, в якому просило змінити з 13.07.2023 укладений між сторонами типовий договір розподілу природного газу від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу, що становить 966 000 м. куб.

6. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Товариство зазначило, що у 2023 році спожило 966 000 куб. м природного газу, що є підставою для внесення змін до договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021.

7. ПрАТ "СБК" стверджує, що 23.12.2023 надіслало на адресу АТ "Сумигаз" пропозицію про внесення змін до договору в частині річної замовленої потужності, однак АТ "Сумигаз" залишило цю пропозицію без відповіді та задоволення. Товариство також зазначило про на наявність форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, зокрема, виробнича діяльність ПрАТ "СБК" була зупинена на тривалий час на одному з його заводів.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, позовні вимоги за первісним позовом АТ "Сумигаз" задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СБК" на користь АТ "Сумигаз" 1 132 870,31 грн заборгованості, 121 383,87 грн пені, 9 071,12 грн 3% річних, 14 430,29 грн інфляційних втрат. В іншій частині у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ПрАТ "СБК" відмовлено.

9. Задовольняючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що на підставі заяви Товариства від 13.07.2023 (вих. №114) на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік, за період з січня по жовтень 2023 року АТ "Сумигаз" надало ПрАТ "СБК" послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2 107 835,53 грн. ПрАТ "СБК" оплатило послуги з розподілу природного газу частково (в сумі 1 262 187,97 грн), у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 1 132 870,31 грн.

10. Оскільки ПрАТ "СБК" належним чином взяті на себе зобов`язання за договором розподілу природного газу від 01.04.2021 № 42DP400-3186-21 та заявки за вих. №114 від 13.07.2023 на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік не виконало та оплату за надані послуги в повному обсязі не здійснило, суди визнали обґрунтованими вимоги АТ "Сумигаз" про стягнення основної заборгованості.

11. Суд першої інстанції також перевірив надані АТ "Сумигаз" розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що при обчисленні пені та інфляційних втрат АТ "Сумигаз" допустило арифметичні помилки. За розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 121 383,87 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги; заявлений розмір інфляційних втрат не перевищує суми, обчисленої судом, що має наслідком задоволення цих вимог про стягнення інфляційних та 3% річних у повному обсязі.

12. Окрім того, місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення усного клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

13. В частині зустрічних позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що внесення змін до договору має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.

14. Водночас, наголосив, що АТ "Сумигаз" здійснило розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня по жовтень 2023 року, виходячи із заяви (від 13.07.2023 вих. № 114) на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік, в якій ПрАТ "СБК" повідомляло, що річна замовлена потужність на 2023 рік по точці обліку СП "Ромни" ПрАТ "СБК" за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище Роменського району Сумської області, складає 1 748 000 куб. м, що узгоджується з приписами гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

15. Окрім того, суди критично оцінили пропозицію Товариства від 14.12.2023 про внесення змін до договору від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 в частині річної замовленої потужності на 2023 рік до 966 тис. куб. м, яка була надіслана на адресу Оператора 16.12.2023, вказавши, що зазначений договір було розірвано з 01.10.2023.

16. За таких обставин суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства про зміну з 13.07.2023 укладеного між сторонами типового договору розподілу природного газу від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу - 966 000 куб. м.

Касаційна скарга

17. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ПрАТ "СБК" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог АТ "Сумигаз" про стягнення з ПрАТ "СБК" заборгованості в розмірі 1 132 870 грн 31 коп., пені в сумі 121 383 грн 87 коп., 3% річних у розмірі 9 071 грн. 12 коп., інфляційних втрат у розмірі 14 430 грн. 29 коп., а також в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви ПрАТ "СБК" до АТ "Сумигаз" про внесення змін у договір та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. У касаційній скарзі ПрАТ "СБК" посилається на застосування судами положень ч.3 ст. 509, ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.12.2023 у справі № 924/355/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, у справі № 905/1465/23.

19. Вказує на те, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми ЦК України, які випливають із п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 901 ЦК України, адже відповідач не споживав послугу розподілу газу вартість якої стягує позивач, а спожитий об`єм послуги з розподілу газу сплачено в повному обсязі, в той же час позивач заявляє про стягнення коштів за річну замовлену потужність, без фактичного надання послуги в заявленому об`ємі, чим призводить до дисбалансу прав та інтересів сторін типового договору розподілу газу та, зловживаючи наданими правами, поставив відповідача в несправедливе становище за договірними зобов`язаннями.

20. Враховуючи вищевикладені аргументи, щодо застосування положень ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 901 ЦК України та пунктів 1 - 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, враховуючи висновки Верховного суду у постановах у справах №№ 905/1465/23, 910/2871/23, 924/355/23, ПрАТ "СБК" вважає, що в наведених постановах Верховного Суду відсутні правові висновки в подібних відносинами між сторонам щодо застосування положення ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 901 ЦК України, як норм, які мають вищу юридичну силу ніж положення пунктів 1 - 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, які не є нормативно-правовим актом, до правовідносин сторін, в яких в умовах воєнного стану (враховуючи всі обставини наведені скаржником у цій справі) стягується річна замовлена потужність, яка не охоплюється фактичним наданням послуг розподілу природного газу у спірний період, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

21. Вказує на те, що суд першої інстанції повинен був з`ясувати в сукупності всі обставини справи, та виходячи з принципу справедливості у відповідності до ст. 16 ЦК України відмовити в задоволенні первісного позову, адже відповідач не міг достеменно спрогнозувати свою господарську діяльність в умовах війни; відповідач фактично спожиту послугу з розподілу газу оплатив у повному обсязі, що в свою чергу дає всі правові підстави застосувати положення ч. 3 ст. 16 ЦК України, та відмовити в задоволенні позову.

22. Також скаржник наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанції невірно застосували положення ч.ч.1, 3 ст. 651 ЦК України, ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до спірних правовідносин, адже договір розподілу природного газу не містить умови, згідно з якою Оператор ГРМ за будь-яких обставин має право розірвати в односторонньому порядку договір, а також в матеріалах справи відсутня укладена сторонами додаткова угода про розірвання спірного договору.

23. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.11.2021 у справі №357/15284/18, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2019 у справі №922/3248/18, від 22.10.2019 у справі № 922/3293/18, від 30.05.2023 № 925/66/22.

24. Посилається на неналежне дослідження обставин справи щодо наявності / відсутності підстав вважати договір розподілу природного газу розірваним на підставі листа АТ "Сумигаз" від 30.09.2023 за вих. №СЛ-618/6-400-09.2023.

Відзив

25. Відзив від АТ "Сумигаз" на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

26. 01.04.2021 між АТ "Сумигаз" (Оператор ГРМ) і ПрАТ "СБК" (споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви-приєднання №42DP400-3186-21 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498.

27. Згідно з умовами заяви-приєднання відповідачу присвоєно персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу - 56ХО0000L3LO900S, адреса об`єкта (точка комерційного обліку): Сумська область, Роменський район, село Плавинище, вулиця Миру, будинок 61.

28. Цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 договору).

29. Згідно з п. 1.2 умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

30. Відповідно до абз. 10 п. 1.4 договору послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

31. Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.1 договору).

32. Згідно з п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

33. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3 договору).

34. За умовами п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

35. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 договору).

36. Відповідно до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

37. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором (п. 8.2 договору).

38. Згідно з п. 10.1 та 10.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

39. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.3, 10.4 договору).

40. Відповідно до п. 12.1 договір укладається на невизначений строк.

41. 19.10.2022 ПрАТ "СБК" звернулося до АТ "Сумигаз" із заявкою (вих. №58) щодо коригування величини замовленої потужності на 2023 рік, в якій повідомило, що замовлена величина річної потужності об`єкту СП "Ромни" ПрАТ "СБК" за адресою: вул. Миру, 61 в с. Плавинище Роменського району Сумської області в 2023 році складає 314 куб. м.

42. Заявою (вих. 108) від 10.05.2023 ПрАТ "СБК" повідомило АТ "Сумигаз", що річна замовлена потужність на період червень-грудень 2023 року по точці обліку СП "Ромни" ПрАТ "СБК" за адресою: вул. Миру, 61 в с. Плавинище Роменського району Сумської області складає 1 838 000 куб. м.

43. У подальшому, 13.07.2023 ПрАТ "СБК" заявою на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік повідомило АТ "Сумигаз", що річна замовлена потужність на 2023 рік по точці обліку СП "Ромни" ПрАТ "СБК" за адресою: вул. Миру, 61 в с. Плавинище Роменського району Сумської області складає 1 748 000 куб. м.

44. 31.07.2023 АТ "Сумигаз" із супровідним листом №400-СЛ-11189-0723 направило ПрАТ "СБК" рахунки на оплату № 63012103 від 31.07.2023 за розподіл природного газу за січень-червень та липень 2023 року на загальну суму 1 639 401,37 грн та № 63012106 від 31.07.2023 за розподіл природного газу за серпень 2023 року на суму 234 172,33 грн, а також акт наданих послуг за розподіл природного газу за січень-червень та липень 2023 року №СУМ83012595 від 31.07.2023 на загальну суму 1 639 401,37 грн.

45. 31.08.2023 АТ "Сумигаз" із супровідним листом №400-СЛ-14414-0823 направило ПрАТ "СБК" акт наданих послуг розподілу природного газу за серпень 2023 року № СУМ83014262 від 31.08.2023 на суму 234 172,33 грн та рахунок на оплату № 63013336 від 31.08.2023 за розподіл природного газу за вересень 2023 року на суму 234 261,83 грн.

46. 03.10.2023 АТ "Сумигаз" направило ПрАТ "СБК" лист (вих. №СЛ-618/6-400-09.2023 від 30.09.2023), в якому повідомило Товариство, що оскільки ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ "Сумигаз" зупинено, договір розподілу природного газу від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 підлягає розірванню, а також направило для підписання додаткову угоду від 30.09.2023 про розірвання типового договору розподілу природного газу від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 з 01.10.2023. Крім того, АТ "Сумигаз" направило акт наданих послуг за вересень 2023 року №СУМ83017154 від 30.09.2023 на суму 234 261,83 грн.

47. АТ "Сумигаз" виставило ПрАТ "СБК" на оплату рахунки за надані послуги з розподілу природного газу з урахуванням замовленої потужності на 2023 рік по точці обліку СП "Ромни" ПрАТ "СБК" за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище Роменського району Сумської області на загальну суму 2 107 835,53 грн.

48. ПрАТ "СБК" здійснило оплату частково на суму 1 262 187,97 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

49. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Судові рішення у справі оскаржуються ПрАТ "СБК" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо первісних позовних вимог

51. Предметом розгляду первісних позовних вимог є стягнення вартості наданих послуг за договором розподілу природного газу, а також нарахованих на суму основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

52. Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, а також постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

53. Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

54. За змістом положень частини 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

55. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

56. Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

57. Пунктом 2.1 договору передбачено, що Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

58. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

59. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

60. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

61. Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

62. Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

63. У разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік. У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

64. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

65. Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

66. Пунктом 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього кодексу.

67. Згідно з пунктом 6 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем на підставі укладеного договору розподілу природного газу оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.

68. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу у порядку, визначеному цим розділом.

69. За змістом пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

70. Пунктом 10 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом). У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору. Договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення.

71. Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього кодексу. Якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється. При цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу. Таке припинення (обмеження) та відновлення розподілу природного газу споживачу здійснюється за рахунок оператора ГРМ.

72. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

73. За умовами договору, укладеного між сторонами, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

74. Виходячи із зазначених положень як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача.

75. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23 на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

76. Як уже було наголошено вище, задовольняючи первісні позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Оператор ГРМ здійснив розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня по жовтень 2023 року, виходячи із заяви від 13.07.2023 на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік, що відповідає вимогам гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем. Встановивши, що Оператор ГРМ за період із січня по жовтень 2023 року надав Товариству послуги з розподілу природного газу згідно з уточненою заявкою останнього на загальну суму 2 107 835,53 грн, проте Товариство розрахувалося частково в розмірі 1 262 187,97 грн, суди дійшли висновку, що за останнім утворилась заборгованість у сумі 1 132 870,31 грн.

77. Відхиляючи заперечення Товариства стосовно відсутності у нього обов`язку сплачувати вартість послуги з розподілу природнього газу понад розмір фактичного обсягу споживання послуги, місцевий господарський суд звернув увагу відповідача на положення п. 1 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, а також вказав, що останній самостійно подав заяву за вих. № 114 від 13.07.2023 на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік.

78. Апеляційний господарський суд, у свою чергу, також наголосив, що послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками Оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) Оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

79. Споживачі, в т.ч. побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

80. Отже, Оператор ГРМ забезпечує не лише фізичне транспортування (розподіл) газу до відповідача а й комплекс інших дій, котрі полягають у забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між Оператором ГРМ та споживачем договору.

81. Колегія суддів Касаційного господарського суду наголошує, що такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постановах від 15.11.2023 у справі № 918/756/22, від 17.01.2024 у справі № 911/1528/22, відповідно до якого, послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

82. Водночас, у наведених скаржником справах № 905/1465/23, № 910/2871/23 відносно споживачів природного газу встановлені обставини щодо фактичної неможливості продовжувати господарську діяльність через незалежні від них перешкодами зовнішнього характеру, які унеможливлювали відновлення господарської діяльності та фактичне споживання відповідного обсягу газу й отримання послуг з його розподілу; відсутність можливість прийняти послугу з розподілу природного газу в зв`язку з припиненням виробничої діяльності та неможливістю виконання договору через військові дії, у зв`язку із чим Верховний Суд у наведених постановах від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23 погодився з висновками судів про відсутність обов`язку споживача сплачувати вартість послуги з розподілу природного газу, за умови неможливості споживати послугу внаслідок обставин, що не залежали від його волі.

83. Разом з тим, у цій справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що доказів того, що під час дії договору на об`єкті споживача чи в системі ГРМ, яка розподіляла на нього газ, мали місце аварії чи інші події (в т. ч. пов`язані з воєнним станом), які унеможливили розподіл газу та його споживання ПрАТ "СБК" не надало. Натомість встановлено обставини звернення споживача із заявою про уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності по своєму об`єкту на 2023 рік, чого у наведених скаржником справах № 905/1465/23, № 910/2871/23 установлено не було. Наведене переконливо свідчить про відмінні фактичні обставини в справах № 905/1465/23, № 910/2871/23, та в цій справі, яка розглядається.

84. Доводи касаційної скарги відносно того, що Товариство в умовах воєнного стану об`єктивно не могло прогнозувати свою виробничу діяльність направлені на переоцінку встановлених у справі обставин стосовно недоведення відповідачем наявності обставин, які би перешкоджали йому виконувати умови договору, з незалежних від нього причин, та відхиляються Судом в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, відповідно до яких переоцінка встановлених у справі обставин до повноважень суду касаційної інстанції не входить.

85. Таким чином, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування положень ч.3 ст. 509, ч.1 ст. 901 ЦК України в подібних правовідносинах, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних скаржником справах і у справі, яка розглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

86. Щодо посилань скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2023 у справі № 924/355/23, стосовно того, що "Для вирішення того, які норми підлягають застосуванню (ЦК України чи Кодексу газосховищ) потрібно застосовувати статтю 4 ЦК України з урахуванням того, що Кодекс газосховищ затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495, до повноважень якої не віднесено видання нормативно-правових актів, що регулюють цивільні відносини (стаття 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг")", Суд зазначає таке.

87. Так, правовідносини в справі № 924/355/23 стосувалися визнання зобов`язання в частині передачі газу в підземному сховищі припиненим виконанням, проведеним належним чином. Спірним питанням у наведеній справі було встановлення обставин наявності / відсутності у продавця відповідного об`єму природного газу в підземному газосховищі, яке він зобов`язався передати за договором. Відправляючи справу на новий розгляд, Верховних Суд у контексті необхідності дослідження судами відповідних обставин, у своїй постанові від 19.12.2023 у справі № 924/355/23 (на яку посилається скаржник), вказав, що Кодексу газосховищ не регулюють правила і момент набуття права власності на природний газ, який зберігається у газосховищах, а тому до таких правовідносин застосуванню підлягають норми ЦК України.

88. У цій же справі, яка розглядається правовідносини сторін стосуються виконання сторонами договору розподілу природного газу, та, як уже було наголошено вище, в частині порядку надання послуг та оплати їх вартості регулюються, зокрема, положеннями Кодексу газорозподільних систем (гл. 6 розділу VI Кодексу), а також умовами укладеного між сторонами договору розподілу природного газу (зокрема, п.п. 2.1, 6.1, 6.3, 6.6, 6.8 договору).

89. Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає конфлікту наведених вище у пункті 88 цієї постанови положень Кодексу газорозподільних систем та договору розподілу природного газу з положеннями п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 901 ЦК України, оскільки обставин неможливості виконання Товариством своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу з підстав, що не залежали від його волі, останній під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не довів, а тому посилання скаржника на те, що суди повинні були застосувати до правовідносин у цій справі саме положення п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 901 ЦК України, та відмовити в задоволенні позову з посиланням на приписи ч. 3 ст. 16 ЦК України визнаються безпідставними та відхиляються.

90. Наведеним також спростовуються посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 924/355/23, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

91. Посилання Товариства на постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 913/864/21, від 28.09.2022 у справі № 904/3614/20, від 19.07.2018 у справі № 916/752/17 у контексті необхідності дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності (без урахування власної суперечливої поведінки у спірних правовідносинах) колегія суддів визнає формальними та декларативними.

92. Аналогічне стосується посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 в контексті принципу належного урядування, оскільки конфлікту правових норм у правовідносинах, що склалися між учасниками справи, ПрАТ "СБК" не довело.

93. Наведене у пунктах 88-89 цієї постанови також свідчить про те, що доводи скаржника про наявність передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги (пункт 20 цієї постанови) фактично зводяться до незгоди останнього з висновками судів попередніх інстанцій та до необхідності встановлення інших обставин, ніж ті, що були встановлені цим судами, і стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

94. З огляду на викладене, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України в межах касаційного провадження у цій справі свого підтвердження не отримала. Неправильного застосування чи порушення судами норм матеріального і процесуального права скаржником суду касаційної інстанції не доведено.

Щодо зустрічних позовних вимог

95. Предметом зустрічних позовних вимог є внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу, що становить 966 000 м. куб.

96. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з (1) відсутності передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України одночасно чотирьох умов для внесення змін до договору в судовому порядку, з посиланням на ті обставини, що Товариство самостійно здійснило уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік, подавши заяву від 13.07.2023 на поточний календарний рік; (2) пропозиція Товариства від 14.12.2023 про внесення змін до договору від 01.04.2021 №42DP400-3186-21 в частині річної замовленої потужності на 2023 рік до 966 тис. куб. м надіслана на адресу Оператора ГРМ 16.12.2023, в той час, коли цей договір розірвано з 01.10.2023 (тобто після закінчення дії договору).

97. У поданій касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для внесення змін до договору розподілу природного газу в частині їх висновків про те, що на підставі листа АТ "Сумигаз" від 30.09.2023 вих. № СЛ-618/6-400-09.2023 договір вважається розірваним з 01.10.2023, а отже пропозиція ПрАТ "СБК" від 14.12.2023 про внесення змін до договору подана вже після його припинення.

98. Товариство у касаційній скарзі вказує, зокрема, на те, що договір розподілу природного газу не містить умови, згідно з якою Оператор ГРМ за будь-яких обставин має право розірвати в односторонньому порядку договір, а також в матеріалах справи відсутня укладена сторонами додаткова угода про розірвання спірного договору. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.11.2021 у справі №357/15284/18, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2019 у справі №922/3248/18, від 22.10.2019 у справі № 922/3293/18, від 30.05.2023 № 925/66/22, щодо застосування ч.ч.1, 3 ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, які узагальнено зводяться до того, що судам слід надавати оцінку одностороннім правочинам щодо розірвання договору, а також наслідкам вчинення таких правочинів для правовідносин сторін.

99. Разом з тим, доводів на спростування висновків судів в частині застосування положень частини 2 статті 652 ЦК України касаційна скарга Товариства не містить. Тому, покликання останнього на те, чи були припинені правовідносини за договором розподілу природного газу в односторонньому порядку, чи ні, на момент звернення ПрАТ "СБК" до АТ "Сумигаз" з пропозицією про внесення змін до договору, не мають вирішального значення, оскільки за правилами статті 652 ЦК України можливість внесення змін до договору за рішенням суду пов`язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті ЦК України, при істотній зміні обставин (див. зокрема постанову Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 902/1233/23).

100. Звідси, не здійснюючи аналізу висновків судів щодо припинення правовідносин сторін за договором розподілу природного газу на підставі листа Оператора ГРМ від 30.09.2023 вих. № СЛ-618/6-400-09.2023, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником доводи касаційної скарги в частині зустрічних позовних вимог не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині, оскільки не спростовують висновків, покладених в основу рішення та постанови щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про внесення змін до договору розподілу природного газу з огляду на недоведення ПрАТ "СБК" наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, для внесення змін до договору в судовому порядку.

101. Посилання скаржника на правовий висновок Верхового Суду, викладений у постановах від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, від 21.03.2023 у справі №926/1646/22, відповідно до якого на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, спрямоване на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України, колегія суддів відхиляє, позаяк наявність відповідних обставин позивач за зустрічним позовом повинен був доводити під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, водночас встановлення та оцінка обставин до повноважень суду касаційної інстанції не входить.

102. З огляду на викладене вище пунктах 99-100 цієї постанови, доводи касаційної скарги, про які йдеться у пунктах 22-24 цієї постанови, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору за зустрічними позовними вимогами, а тому Верховним Судом не перевіряються і не аналізуються.

103. Колегія суддів також зазначає, що зважаючи на загальний характер висновків Верховного Суду щодо застосування стандарту доказування "принцип змагальності", викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, питання обсягу дослідження доказів та обґрунтованості судового рішення, викладених у постановах від 27.01.2019 у справі №910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі №911/1694/18 (на які посилається скаржник), колегія суддів не вбачає жодної невідповідності висновків судів попередніх інстанцій висновкам суду касаційної інстанції в частині дослідження та надання оцінки доказам, доводам сторін, дотримання судом стандартів доказування, обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, доводи відповідача про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у наведених постановах не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

104. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що наведена скаржником в цій частині підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, також не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

105. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

106. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

107. В свою чергу, в пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

108. В силу наведеного припису пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

109. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

110. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

111. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

112. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, та аргументам сторін в тій мірі, в якій вони впливають на результат вирішення спору, повно та всебічно дослідили обставини справи про що детально зазначено вище, зокрема, в пунктах 9-16, 76-80, 83, 96 цієї постанови. Як уже було наголошено, до переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

113. Інші доводи касаційної скарги Товариства на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

114. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

115. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

116. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ПрАТ "СБК" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова в оскаржуваній частині відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

117. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/17554/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил