Ухвала

від 12.09.2024 по справі 489/7509/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/7509/18

провадження №1-кп/489/119/24

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

12 вересня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Миколаєва кримінальнепровадження напідставі обвинувальногоакта відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, раніше судимого:

-29.08.2017 Ленінським районним судом м.Миколаєва за ч.1 ст.185. ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 6 місяців арешту. Звільнений 01.02.2018 відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році»;

-25.04.2023 Ленінським районним судом м.Миколаєва за ч.3 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України до 2 місяців арешту;

-07.07.2023 Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі;

-13.09.2023 Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

-04.12.2023 Ленінським районним судом м.Миколаєва за ч.4 ст.185, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років 8 місяців позбавлення волі;

-24.07.2024 Центральним районним судом м.Миколаєва за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 10 місяців позбавлення волі,

без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України,

в присутності:

прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

встановив:

Відповідно до зміненого обвинувального акту, 01.11.2018, приблизно о 12:55 годині (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , діючи повторно, за раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи в магазині «Дитячий трикотаж», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вважаючи, що діє непомітно для оточуючих, таємно викрав майно належне ФОП ОСОБА_14 , а саме: дитячий костюм вартістю 498,00 грн. та дитячий костюм вартістю 188,00 грн., які заховав під одягнену на нього куртку.

В цей час, дії ОСОБА_6 були помічені працівниками вказаного магазину - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які намагалися завадити протиправним діям останнього щодо заволодіння майном ФОП ОСОБА_14 , внаслідок чого, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що його дії стали очевидними для оточуючих та реагуючи на вигуки працівників магазину кинув дитячий костюм, вартістю 188,00 грн., при цьому утримуючи при собі другий дитячий костюм вартістю 498,00 грн., зник з місця скоєння злочину, чим відкрито заволодів майном потерпілої на суму 498,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_6 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ФОП ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 498,00 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинено повторно.

Крім того, 29.05.2019 приблизно о 15:00 годині (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщення торгівельного центру «Епіцентр» ТОВ «Епіцентр-К», розташованому за адресою: м.Миколаїв, вул.Херсонське Шосе,1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом вільного доступу, викрав ліхтар тактичний «Expert», вартістю 550,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Епіцентр-К» матеріальну шкоду на суму 550,00 грн.

Крім того, ОСОБА_6 ,18.05.2020 в період часу з 14:20 по 14:50 години (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в магазині «Градус», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав набір коньяку «Sarajishvili» VSOP 40 % об`ємом 0,7 л. з склянками, вартістю 1050,00 грн., спричинивши ТОВ «Фудмейкер» збитки на вказану суму.

Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ТОВ «Фудмейкер» матеріальну шкоду на загальну суму 1050,00 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Захисник у судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження за ч.2 ст. 185 КК України, у зв`язку з декриміналізацією скоєного діяння обвинуваченим, відповідно доЗакону України від 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09.08.2024.

Обвинуваченому судом було роз`яснено суть обвинувачення, підставу для закриття кримінального провадження відносно нього, право заперечувати проти закриття кримінального провадження, а також наслідки закриття провадження у справі.

У судовому засіданні обвинувачений клопотання захисника підтримав та просив закрити кримінальне провадження в частині ч.2 ст.185 КК України.

Прокурор проти закриття кримінального провадження не заперечувала.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1ч. 1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що на час вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» передбачала настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ч. 1 ст. 51) та повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першоюцієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2 ст. 51). При цьому, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, статті 169 Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб, згідно ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2019рік» становив 1921гривні, тобто станом на час вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння за ч. 2 ст.185КК України кримінальна відповідальність має наставати за викрадення чужого майна на суму, яка перевищує 1921гривні (1921,00 х 50% х 0,2).

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб, згідно ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» становив 2102гривні, тобто у 2020 році станом на час вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння за ч. 2 ст.185КК України кримінальна відповідальність має наставати за викрадення чужого майна на суму, яка перевищує 2102гривні (2102,00 х 50% х 0,2).

Станом на даний час ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX,який набравчинності 09.08.2024, та передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51) та дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за крадіжку чужого майна настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За такого, оскільки Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX пом`якшена кримінальна відповідальність через підвищення розміру вартості майна - предмета кримінального правопорушення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому він поширюється відповідно до положень ст.ст. 8 та 58 Конституції України як норм прямої дії на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності таким законом.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, згідно з якими після набрання чинності Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв`язку з чим кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Таким чином, внесені Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки,шахрайства,привласнення чирозтрати становить менше двох неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян, у зв`язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

За такого, у зв`язку з декриміналізацією на час розгляду кримінального провадження діяння щодо викрадення чужого майна та те, що вартість викраденого обвинуваченим майна за кожним епізодом злочинної діяльності не перевищує вартості майна, за яку передбачено кримінальну відповідальність, внаслідок чого вчинені ОСОБА_6 діяння на теперішній час не належать до кримінальних правопорушень, а тому їх вчинення не тягне настання кримінальної відповідальності.

Таким чином, оскільки під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, та обвинувачений згоден на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу, вказане є підставою для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України на цій підставі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 284, 370, 374, 376 КПК України, суд

постановив:

Кримінальні провадження №12019150040001968 від 30.05.2019, № 12020150040001789 від 02.06.2020 за обвинуваченням ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Речові докази: DVD диски з відеозаписами залишити в матеріалах судового провадження.

Цивільні позови потерпілими ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Фудмейкер» не заявлялися.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.

Суддя ОСОБА_1