Ухвала

від 19.12.2024 по справі 489/7509/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018150040004541 за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.08.2017 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 до покарання у виді арешту строком на 6 місяців. Звільненого 01.02.2018 відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році»;

- вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2023 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці;

- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2023 за ч. 4 ст. 185, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.09.2023 за ч. 4 ст. 185, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці;

- вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2023 за ч. 4 ст. 185, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 8 місяців;

- вироком Центрального районного суду м. Миколаєва 24.07.2024 за ч. 4 ст. 185, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 місяців,

-обвинуваченого ч. 2 ст. 186 КК України,

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2024 року ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.07.2024, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 місяців.

Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_8 відраховувати у відповідності до вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2023 з 05 квітня 2023 року.

На підставі ч. 5ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення останнього за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.12.2023 з 05.04.2023 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі. Вирішено питання про речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Прокурор ОСОБА_9 просить вирок скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

Прокурор ОСОБА_9 вважає, що вирокщодо ОСОБА_8 є незаконнимі таким,що підлягаєскасуванню зпідстав істотногопорушення вимогкримінального процесуальногозакону,що перешкодилосуду ухвалитизаконне таобґрунтоване судоверішення.Зазначив,що всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині оскаржуваного вироку судом не сформульоване обвинувачення, яке визнано ним доведеним за результатами судового розгляду.

Суд лише послався на сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення, викладене у зміненому обвинувальному акті.

Вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги законності судового рішення, яке має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, що істотно вплинуло на прийняте судом рішення.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Відповідно до зміненого обвинувального акту, 01.11.2018, приблизно о 12:55 годині (точний час під час судового розгляну не встановлено), ОСОБА_8 , діючи повторно, за раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вважаючи, що діє непомітно для оточуючих, таємно викрав майно належне ФОП ОСОБА_10 , а саме: дитячий костюм вартістю 498,00 грн. та дитячий костюм вартістю 188,00 грн., які заховав під одягнену на нього куртку.

В цей час, дії ОСОБА_8 були помічені працівниками вказаного магазину - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які намагалися завадити протиправним діям останнього щодо заволодіння майном ФОП ОСОБА_10 , внаслідок чого ОСОБА_8 усвідомлюючи, що його дії стали очевидними для оточуючих та реагуючи на вигуки працівників магазину, кинув дитячий костюм, вартістю 188,00 грн., при цьому утримуючи при собі другий дитячий костюм, вартістю 498,00 грн., зник з місця вчинення злочину, чим відкрито заволодів майном потерпілої на суму 498,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_8 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ФОП ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 498,00 грн.

Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винним у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно та його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду про що свідчить розписка. Заяву про бажання брати участь під час судового розгляду не подавав.

Під час апеляційного розгляду інтереси обвинуваченого представляв захисник ОСОБА_6 , який просив вирішити питання на розсуд суду.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, повторно дослідивши докази, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винним у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, та його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

В обгрунтування висновків про доведенність вини ОСОБА_8 у вчиненому злочині за встановлених судом обставин, суд першої інстанції послався на досліджені докази, а також на показання обвинуваченого, який в суді повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому.

Дослідивши докази та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Як вбачається з вироку, у мотивувальній частині суд першої інстанції встановив фактичні обставини, визнані судом доведеними, з урахуванням доказів, на які послався у вироку.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, фактично зазначив, що це обвинувачення сформульовано у зміненому обвинувальному акті. Отже, суд хоча і допустив дещо невірне формулювання, але фактично визнав обвинувачення доведеним, з посиланням на досліджені докази, та правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України.

Аналіз судом першої інстанції доказів і висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненому злочині, свідчить саме, що обвинувачення визнано доведеним. Тому у колегії суддів не має сумніву, що суд першої інстанції визнав обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України таким, що доведене.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник не оскаржували вирок та погодились з висновками про доведеність вини обвинуваченого у вчиненому злочині за встановлених судом обставин, а також із призначеним покаранням. Тобто, у сторони захисту не виникло сумнівів щодо висновків суду щодо формулювання обвинувачення, яке доведене судом, з яким обвинувачений ОСОБА_8 погодився. Отже, процесуальні права обвинуваченого судом першої інстанції не порушені.

До того ж, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні грабежу, події якого відбувались у 2018 році. Таким чином, призначення нового судового розгляду у даному випадку не є виправданим і не сприятиме ефективному судовому розгляду та захисту прав обвинуваченого, який довготривалий час переслідується за даним обвинуваченням. Отже, створення умов для довготривалого судового розгляду, на переконання колегії суддів, у даному випадку є недоцільним.

У зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку із зазначеної прокурором підстави. За такого, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420, 424, 425, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 , без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3