Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/19272/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024Справа № 910/19272/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі»

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про стягнення 111 177,87 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамалі» (далі - ТОВ «Крамалі», позивач) до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - ДІФКУ, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 111 177,87 грн за договором про надання послуг з охорони № 28/02/23 від 28.02.2023.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ «Крамалі» просить cтягнути з ДІФКУ суму основної заборгованості в сумі 110 747, 52 грн, інфляційні втрати в сумі 184,58 грн та 3% річних у сумі 245,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк подав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що позивач не забезпечив належне виконання договірних зобов`язань, також відповідач не отримав належним чином оформлених актів приймання-передавання наданих послуг охорони.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подане клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме: оригіналу листа ТОВ «Крамалі» від 24.05.2023 № 24-05/23, адресованого відповідачу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Разом з тим встановлено, що до матеріалів позову ТОВ «Крамалі» долучило копію вказаного доказу, сумнівів у справжності якого у суду не виникло, а тому суд вважав, що немає необхідності у витребуванні оригіналу наданого доказу та відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

У подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у пов`язаній справі № 910/14224/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 провадження у справі поновлено у зв`язку з усуненням підстав для зупинення провадження.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 28.02.2023 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамалі» (виконавець) був укладений договір № 28/02/23 про надання послуг з охорони (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю здійснювати послуги згідно з кодом ДК 021:2015: 79710000-4 - охоронні послуги (з охорони приміщення) (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2 договору послуги з охорони приміщення включають охорону адміністративної будівлі, майна, документів та цінностей, які в ній знаходяться та прилеглої території, цілодобова фізична охорона за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65 Б (об`єкт охорони) та здійснюються з використанням технічних систем (систем відеонагляду, охоронної і тривожної сигналізації) та інших спецзасобів, посиленими групами швидкого реагування. Дотримання пропускного і внутрішньо-об`єктового режиму на об`єкті та забезпечення охорони майна і товарно-матеріальних цінностей визначається як контрольно-пропускний режим.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен надавати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам Закону України «Про охоронну діяльність» та Ліцензійним умовам провадження охоронної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 960.

Якість послуг регламентується цим договором, вимогами постової документації охорони виконавця, погодженої із замовником, а також вимогами законодавства України щодо таких послуг. Контроль якості послуг об`єкта охорони здійснюється уповноваженими на те представниками замовника. Зауваження та пропозиції уповноважених осіб замовника, які здійснюють контроль (перевірку) стану охорони об`єкта, є обов`язковими для виконання персоналом охорони виконавця (п. 2.2 - 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг за даним договором, згідно з розрахунком вартості надання послуг з охорони майна замовника, наведеному у додатку № 2 до цього договору, становить 553 737,60 грн без ПДВ і включає в себе сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з наданням послуг охорони.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата здійснюється за фактично надані послуги охорони щомісячно протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання наданих послуг охорони за формою згідно додатку № 3 до цього договору та надання виконавцем рахунку на оплату.

Ціна цього договору є твердою та незмінною протягом дії даного договору, але може змінюватись з дотриманням сторонами норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 4.5 договору оплата за надання охоронних послуг здійснюється шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг.

Відповідно до п. 5.2.1 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги. Замовник має право контролювати якість та обсяги надання послуг (п. 5.4.2 договору).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін (в частині надання послуг з 01.03.2023) та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (у разі їх використання) (п. 10.6 договору).

У додатку № 2 до договору сторони погодили розрахунок вартості надання послуг з охорони, в якому передбачено помісячну вартість за надання послуг з охорони в розмірі 55 373,76 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 110 747,52 грн, що підтверджується актами приймання-передавання наданих послуг № 33 від 30.04.2023 на суму 55 373,76 грн, № 46 від 31.05.2023 на суму 55 373,76 грн; рахунками на оплату № ER-33 від 30.04.2023 на суму 55 373,76 грн, № ER-46 від 31.05.2023 на суму 55 373,76 грн.

Указані акти та рахунки на оплату були надіслані позивачем на адресу ДІФКУ.

Проте відповідач зазначені документи не підписав, умови договору не виконав та не здійснив оплату надання послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 110 747,52 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що послуги були виконані позивачем неналежної якості, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення коштів, заявлених у позові.

Проте із матеріалів справи вбачається, що вказані доводи ДІФКУ вже перевірялися судом у справі № 910/14224/23, у якій рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, було відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі» про стягнення штрафу в сумі 553 737,60 грн.

Так, у вказаних рішеннях судами було встановлено, що позивачем (ДІФКУ) не надано належних доказів на підтвердження фактів порушення виконавцем (ТОВ «Крамалі») умов договору надання послуг з охорони № 28/02/23 від 28.02.2023 та фактів порушення правил несення служби особовим складом виконавця.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/14224/23, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення у даній справі не потребують.

Отже відповідачем не доведено того факту, що позивач неналежним чином здійснив надання послуг відповідачу.

З огляду на вказане, а також враховуючи те, що відповідач не надав обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передавання, суд вважає, що відповідач безпідставно та необґрунтовано ухилився від прийняття послуг.

Стосовно тверджень відповідача про неналежність доказів, якими позивач доводить надання послуг, а саме - відсутність на актах наданих послуг та рахунках на оплату підписів уповноважених представників позивача, суд зазначає наступне.

Із доданих до матеріалів справи копій актів та рахунків вбачається, що останні не містять підпису зазначеної в них особи (підписанта), проте, ці документи мають відтиск печатки позивача.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2018 у справі 910/19702/17 дійшов правового висновку про те, що відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі суб`єкта господарювання, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною. Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

У даному випадку в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що відбулось незаконне використання печатки ТОВ «Крамалі», чи вона була втрачена, чи підроблена та нею скористались якісь треті особи всупереч волі позивача.

Отже, встановивши наявність відбитку печатки позивача на первинних документах бухгалтерського обліку та, враховуючи, що позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки (зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах), суд приймає додані до матеріалів справи акти приймання-передавання та рахунки на оплату, як належні докази на підтвердження обставин надання позивачем послуг.

Відповідно до вимог статей 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2 договору встановлено, що оплата здійснюється за фактично надані послуги охорони щомісячно протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання наданих послуг охорони за формою згідно додатку № 3 до цього договору та надання виконавцем рахунку на оплату.

Суд звертає увагу на те, що банківський день це період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом. До банківського дня не включаються вихідні та святкові дні.

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».

Поняття «банківський день» скасовано відповідно до повідомлення Національного банку України від 01.04.2023, згідно з яким з 01.04.2023 запрацювало нове покоління Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), тому система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня.

Зважаючи на вищевикладене, строк на оплати надання послуг слід обчислювати у календарних днях.

Таким чином судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити оплату за надані послуги до 21.11.2023 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріли справи не містять доказів здійснення відповідачем повної або часткової оплати наданих послуг за договором, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору, внаслідок чого у нього виникла основна заборгованість в сумі 110 747,52 грн .

Отже, оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 110 747,52 грн плати за надання послуг з охорони підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 184,58 грн та 3% річних у сумі 245,77 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 184,58 грн та 3% річних у сумі 245,77 грн підлягають задоволенню.

За таких обставин суд задовольняє позов ТОВ «Крамалі» у повному обсязі.

Також позивач просив зазначити в судовому рішенні про подальше нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що можливість нарахування відсотків (пені) є правом суду, а не його обов`язком при прийнятті рішення. При цьому нарахування саме інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено, оскільки нарахування інфляційної складової боргу здійснюється, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення (тобто могла бути як інфляція, так і дефляція).

З огляду на вказане суд не вбачає підстав для зобов`язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі» до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення 111 177,87 грн задовольнити.

Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 65-Б, ідентифікаційний код 00041467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамалі» (02068, м, Київ, вул. Драгоманова, буд. 2, кв. 124, ідентифікаційний код 43227946) основний борг у сумі 110 747 (сто десять тисяч сімсот сорок сім) грн 52 коп., інфляційні втрати у сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн 58 коп., 3% річних у сумі 245 (двісті сорок п`ять) грн 77 коп. та судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Повне судове рішення складене 11 вересня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.