Рішення

від 03.09.2024 по справі 910/4582/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2024Справа № 910/4582/24За позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 176 034, 38 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Греськів І.І.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Симбірцев Є.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» (надалі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 24.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу від 01.09.2022 №128, що укладена між позивачем та відповідачем;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 25.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу від 01.09.2022 № 128, що укладена між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 176 034, 38 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.131-3 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 203, 215, 216, 236, 631, 652, 670 Цивільного кодексу України, ст.5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди укладені з суттєвими порушеннями вимог законодавства у сфері публічних закупівель, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а сплачені на їх підставі грошові кошти поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/4582/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2024.

01.05.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову та, зокрема, зазначає, що позов повинен також пред`являтися до Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради, яке є позивачем у даній справ. Також вказує, що підвищення ціни було підтверджено документально, а загальне збільшення ціни за одиницю товару не зумовило її збільшення за договором.

23.05.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що в даній справі прокурором належним чином визначено позивача і відповідача.

03.06.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 04.06.2024 з`явилась прокурор, позивач та представник відповідача в засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки прокурора, задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.07.2024.

У підготовче засідання 02.07.2024 з`явились прокурор та представник відповідача, позивач у засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2024.

01.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанов Верховного Суду.

02.09.2024 від прокурора на клопотання відповідача від 01.08.2024 надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 03.09.2024 прокурор підтримала позовні вимоги та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечував проти позову в повному обсязі. Позивач у засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Крім того, протокольними ухвалами суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем 01.08.2024 копії постанов Верховного Суду та додаткові пояснення прокурора від 02.09.2024.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 03.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (позивачем) опубліковано оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UA-2022-08-10-007171-а про закупівлю товару: електрична енергія за кодом ДК 021:2015:09310000-5 у кількості 350000 кВт/год, очікуваною вартістю 1 347 500,00 грн.

За результатами закупівлі 01.09.2022 між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено договір №128 на закупівлю електричної енергії (надалі - договір), відповідно до п.3.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (п.3.3. договору).

Період постачання електричної енергії за цим договором: з 01.09.2022 по 31.12.2022, включно (п.3.5. договору).

Відповідно до п.5.1. ціна договору становить 1 343 650,00 грн.

Згідно з п. 5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 1до цього договору.

У пункті 13.7. договору сторонами погоджено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно п. 15.1. договору він набуває чинності з дня його підписання і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, яким воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, а в частині оплати за поставлений товар -до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору автоматично пролонгується у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні на той самий строк на який продовжено воєнний стан, але не пізніше 31 грудня 2022 року включно.

Згідно із додатком №1 до договору сторонами погоджено фактичну ціну купованої споживачем електричної енергії - 3,839 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

21.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору (надалі - додаткова угода №1), відповідно до якої, в зв`язку зі збільшенням ціни на ринку відповідно до інформації, розміщеної на сайті Державного підприємства «Оператор ринку» за посиланням https://www.orее.com.ua/ та керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.2.2., 5.4. та п. 13.7. договору сторони домовились внести зміни в договір та викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» та додаток 2 «Договірні величини споживання електричної енергії» в новій редакції.

Згідно з п.1 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди №1 ціна за електричну енергію: з 01.09.22-30.09.22 складає 3,839 грн з ПДВ за 1 кВт/год, з 01.10.22 - 31.12.22 складає - 4,1695379 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до додатку 2 «Договірні величини споживання електричної енергії» в редакції додаткової угоди №1 обсяги постачання на 2022 рік 325,733 тис. кВт/год.

24.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору (надалі - додаткова угода №2), відповідно до якої, в зв`язку зі збільшенням ціни на ринку відповідно до інформації, розміщеної на сайті Державного підприємства «Оператор ринку» за посиланням https://www.orее.com.ua/ та керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.2.2., 5.4. та п. 13.7. договору сторони домовились внести зміни в договір та викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» та додаток 2 «Договірні величини споживання електричної енергії» в новій редакції.

Згідно з п.1 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди №2 ціна за електричну енергію: з 01.09.22-30.09.22 складає 3,839 грн з ПДВ за 1 кВт/год, з 01.10.22 - 31.12.22 складає - 4,58607474 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до додатку 2 «Договірні величини споживання електричної енергії» в редакції додаткової угоди №2 обсяги постачання на 2022 рік 300,133 тис. кВт/год.

25.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору (надалі - додаткова угода №3), відповідно до якої, в зв`язку зі збільшенням ціни на ринку відповідно до інформації, розміщеної на сайті Державного підприємства «Оператор ринку» за посиланням https://www.orее.com.ua/ та керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.2.2., 5.4. та п. 13.7. договору сторони домовились внести зміни в договір та викласти додаток 1 до договору «Комерційна пропозиція» та додаток 2 «Договірні величини споживання електричної енергії» в новій редакції.

Згідно з п.1 комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди №3 ціна за електричну енергію: з 01.09.22-30.09.22 складає 3,839 грн з ПДВ за 1 кВт/год, з 01.10.22 - 31.12.22 складає - 4,90985 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до додатку 2 «Договірні величини споживання електричної енергії» в редакції додаткової угоди №32 обсяги постачання на 2022 рік 283,235 тис. кВт/год.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу електроенергію:

· у вересні 2022 року - 43 882 кВт/год на підставі акту від 30.09.2022 № 9 на загальну суму 168 463,00 грн (з ПДВ) за фактичною ціною (тарифом) -3,839 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором № 128 від 01.09.2022;

· у жовтні 2022 року - 55 093 кВт/год на підставі акту від 11.11.2022 № 10 на загальну суму 270 498,37 грн (з ПДВ) за фактичною ціною (тарифом) -4,90985 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №3 від 25.10.2022;

· у листопаді 2022 року - 74 792 кВт/год на підставі акту від 12.12.2022 № 11 на загальну суму 367 217,50 грн (з ПДВ) за фактичною ціною (тарифом) - 4,90985 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №3 від 25.10.2022;

· у грудні 2022 року - 107 899 кВт/год на підставі акту від 27.12.2022 №12 на загальну суму 529 767,91 грн (з ПДВ) за фактичною ціною (тарифом) -4,90985 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №3 від 25.10.2022.

Позивач перерахував відповідачу кошти за поставлену електроенергію в загальному розмірі 1 335 919,78 грн, на підтвердження чого надано відповідні копії платіжних доручень (т.1, а.с.60-69, 72-81, 84-98).

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради прокурор зазначає, що додаткові угоди №2 від 24.10.2022 та №3 від 25.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу від 01.09.2022 № 128 укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме з порушенням максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар та підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 176 034,38 грн, що перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору, підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи, що з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради, суд вважає за необхідне спочатку дослідити питання щодо наявності/відсутності підстав прокурора для звернення до суду з даним позовом.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

У п.79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради прокурор зазначає, що укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Згідно з Положенням про Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (далі - Управління освіти), яке затверджене рішенням Буринської міської ради від 24.02.2022, Управління освіти є структурним підрозділом Буринської міської ради. Засновником управління є Буринська міська рада.

Управління освіти є юридичною особою публічного права. Управління є уповноваженою особою з реалізації прав та обов`язків ради, як засновника, щодо управління закладами освіти та культури.

Управління підзвітне та підконтрольне Буринській міській раді, підпорядковане Виконавчому комітету Буринської міської ради.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Управління освіти є виконавчим органом Буринської міської ради, яке у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Крім цього, Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради є стороною договору №128 від 01.09.2022, яка оплачувала електричну енергію, публічна закупівля якої здійснювалася для закладів освіти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор звертався до Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради з листом від 24.11.2023 № 50/1-6872вих-23, у якому повідомляв про порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та просив надати інформацію щодо наявності намірів, а також фактичного звернення із позовною заявою до суду або навести причини невжиття відповідних заходів.

У відповідь на казаний лист Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради листом від 11.03.2024 №284 повідомило, що не буде звертатись до господарського суду, в зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Листом від 29.03.2024 за вих.№50/1-2230вих-24 прокуратура повідомила позивача, що звертається до суду з позовною заявою про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів.

Суд зазначає, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Прокурор у встановленому порядку повідомляв позивача про намір звернутись із вказаним позовом до суду.

Враховуючи, що Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернулося до суду з позовом про визнання їх недійсними та повернення надмірно сплачених коштів після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що підстави для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах наявні та при зверненні до суду із позовом у справі №910/4582/24 прокурором дотримано вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, системний аналіз положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, до якої зупинялось провадження у цій справі, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (пункт 57 зазначеної вище постанови).

Отже, доводи відповідача про те, що залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Укладаючи 01.09.2022 договір №128 про закупівлю електричної енергії, сторони обумовили усі істотні умови.

Так, виходячи з умов договору та умов Комерційної пропозиції постачальника сторонами погоджено ціну товару - 3,839 грн з ПДВ за 1 кВт/год, загальну вартість договору - 1 343 650,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи додатковою угодою №1 від 21.10.2022, в зв`язку із збільшенням ціни на ринку, ціну електроенергії підвищено до 4,1695379 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 8,61% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 325733 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.10.2022 до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 2 від 24.10.2022, в зв`язку із збільшенням ціни на ринку, ціну електроенергії підвищено до 4,58607474 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 19,46% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 300133 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.10.2022 до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 3 від 25.10.2022, в зв`язку із збільшенням ціни на ринку, ціну електроенергії підвищено до 4,90985 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 27,89% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 283235 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.10.2022 до 31.12.2022.

Оскільки відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, то в межах встановленого законом максимального ліміту щодо зміни ціни за одиницю товару укладена лише додаткова угода № 1 від 21.10.2022, яка не оспорюється.

У подальшому сторонами укладено дві додаткові угоди (від 24.10.2022 та від 25.10.2022) до основного правочину, за якими поступово збільшено вартість електричної енергії на 27,89% від початкової ціни договору.

При цьому, додаткові угоди № 2 та № 3 укладені протягом двох днів підряд, що свідчить про те, що сторонами здійснено формальний підхід щодо дотримання приписів стосовно не перевищення 10% одноразового збільшення та штучне "розбивання" однієї зміни ціни у процедурі закупівлі на дві додаткові угоди.

Отже, з викладеного вбачається, що додаткові угоди № 2 та № 3 щодо збільшення ціни за одиницю товару укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару в 10 %.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертаючись до позивача з пропозиціями внести відповідні зміни до договору (додаткова угода № 2 та додаткова угода № 3) надавав Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, з яких вбачається, що в одному випадку порівняння цін здійснювалось за декади місяця, в іншому за місяць в цілому. При цьому вказані висновки не підтверджують коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди №2 в порівнянні з датою підписання додаткової угоди № 1, та відповідно коливання на дату укладення додаткової угоди № 3 (25.10.2022) у порівнянні з датою підписання додаткової угоди № 2 (24.10.2022).

Відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, погодженій сторонами в договорі та додатковій угоді № 1.

Отже, судом встановлено, що при укладанні додаткових угод № 2 від 24.10.2022 та № 3 від 25.10.2022 не додержано вимог про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%.

Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 27,89% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 24.10.2022 та № 3 від 25.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №128 від 01.09.2022 підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 176 034,38 грн, суд зазначає таке.

Недійсність додаткових угод № 2 та № 3, свідчить про те, що зобов`язання сторін регулюються договором та додатковою угодою № 1, а саме з розрахунку в період з 01.09.22-30.09.22 ціна має складати 3,839 грн з ПДВ за 1 кВт/год, з 01.10.22 - 31.12.22 - ціна складає 4,1695379 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно з актами приймання-передачі електроенергії відповідач поставив, а позивач прийняв електричну енергію у вересні 2022 року - 43 882 кВт/год за фактичною ціною (тарифом) -3,839 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тоді як у жовтні-грудні 2022 року визначена ціна -4,90985 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год згідно з додатковою угодою №3 від 25.10.2022.

За період жовтня по грудень 2022 року відповідач поставив, а позивач прийняв електричну енергію в загальній кількості 237 784 кВт/год.

Враховуючи умови договору та додаткової угоди № 1, позивач мав сплатити за отриману електричну енергію 991 449,40 грн (4,1695379 грн *237 784 кВт/год).

У той же час, як вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивачем сплачено за поставлену електроенергію грошові кошти в розмірі 1 167 483,78 грн.

Отже, кошти в сумі 176 034,38 грн отримані відповідачем безпідставно (1 167 483,78 -991 449,40).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, грошові кошти в сумі 176 034,38 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Такі висновки відповідають постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування вимог статті 1212 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах.

При цьому суд наголошує, що та обставина, що прокурором правовою підставою для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів зазначено частину 1 статті 670 Цивільного кодексу України не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд зобов`язаний застосувати ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, незалежно від того, чи посилаються на них сторони.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та про визнання недійсними додаткових угод №2 від 24.10.2022 та №3 від 25.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу № 128 від 01.09.2022, що укладені між позивачем та відповідачем, а також стягнення з відповідача на користь позивача 176 034,38 грн грошових коштів.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 24.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу №128 від 01.09.2022, що укладена між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.10.2022 до договору постачання електричної енергії споживачу № 128 від 01.09.2022, що укладена між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора, будинок 5, літ. А, офіс 320, ідентифікаційний код 39568531) на користь Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (41700, Сумська область, місто Буринь, вулиця Першотравнева, будинок 1, ідентифікаційний код 41825775) 176 034 (сто сімдесят шість тисяч тридцять чотири) грн 38 коп. грошових коштів.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора, будинок 5, літ. А, офіс 320, ідентифікаційний код 39568531) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 33, ідентифікаційний код 03527891) 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 12.09.2024.

Суддя Я.А.Карабань