Рішення

від 11.09.2024 по справі 918/539/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/539/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області

до відповідача ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2

про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники

від прокуратури Котяй І.В., Гарбарук В.А.

від позивача не з`явився

від відповідача ОСОБА_3

від третьої особи не з`явився

Суть спору.

Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про:

- скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт незавершеного будівництва, льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 , що складає 20% готовності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:02:001:2503 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2623391056040),

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладений 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 ,

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Дубенської міської ради № 3509 від 21.11.2014 надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Дубно об`єкта незавершеного військового будівництва льотно-технічної їдальні 750/1500м/об у зміну з інженерними мережами військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 . Згідно акту прийому-передачі об`єкта незавершеного будівництва, начальник управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил ЗС України ОСОБА_4 01.09.2015 здав, а заступник Дубенського міського голови ОСОБА_5 09.09.2015 прийняв у комунальну власність м. Дубно об`єкт, який належав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_3 ). Об`єкту незавершеного будівництва присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Рішенням Дубенської міської ради від 03.05.2022 № 2267 внесені зміни у додаток 2 до рішення Дубенської міської ради від 07.09.2018 № 2886 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дубно та переліку нерухомого майна об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дубно», яким включено до переліку об`єктів комунальної власності зазначений об`єкт незавершеного будівництва. Рішенням Дубенської міської ради від 12.04.2023 № 2798, перелік об`єктів нерухомого майна територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації шляхом продажу через електронний аукціон, доповнено об`єктом незавершеного будівництва льотно-технічною їдальнею військового містечка № НОМЕР_2 , який затверджений рішенням міської ради від 12.11.2021 року №1602. Рішенням Дубенської міської ради від 12.05.2023 № 2860 вирішено здійснити приватизацію згаданого об`єкта комунальної власності, шляхом продажу через електронний аукціон. Переможцем аукціону став ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 3 600 120 грн., з яким 13.07.2023 між Дубенською міською територіальною громадою в особі Дубенської міської ради (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу. Пізніше 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (земельна ділянка площею 0,2806 га, в тому числі 0,2806 га забудованих земель). На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво, льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 .

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202418333000009, за участю ОСОБА_1 , 23.05.2024 проведено огляд місця події, яким встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:02:001:2503 об`єкт незавершеного будівництва, площею основи 1016,4 кв.м. відсутній, натомість наявний котлован практично на весь розмір ділянки, а також будівельні матеріали (плити).

Прокурор вважає, що прийняття Дубенською міською радою рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об`єкту комунальної власності незавершеного будівництва льотно-технічної їдальні, подальше укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 і надання йому в користування земельної ділянки у позаконкурентний спосіб суперечить вимогам чинного законодавства. Також вважає, що об`єкт незавершеного військового будівництва не включений Кабінетом Міністрів України до переліку нерухомого військового майна, яке може бути відчужено, тому його приватизація і відчуження в приватну власність ОСОБА_1 відбулося з порушенням ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

На переконання прокурора договір купівлі-продажу від 13.07.2023 є нікчемним, а інші законні підстави для набуття права власності на спірне майно відсутні, тому ОСОБА_1 у встановленому законом порядку право власності на спірне майно не набув. З метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту є звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт: незавершене будівництво, льотно-технічна їдальня військового містечка № 1. Також договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладений 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 , на підставі якого останнім отримано у користування земельну ділянку без проведення торгів, підлягає визнанню недійсним. Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право користування землею за відсутності на те правових підстав і земельна ділянка загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована в межах населеного пункту м. Дубно і відноситься до комунальної власності, перебуває у користуванні на підставі недійсного правочину, то вказана земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді в особі Дубенської міської ради у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому була передана в оренду, а саме: у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівельних матеріалів.

13 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позов. Серед іншого вказує, що не згідний із усіма обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача. ОСОБА_1 заперечує наведені позивачем обставини та правові підстави його позову, заперечує сам факт порушення, в якому звинувачує позивач, заперечує предмет позову, позивач обрав неефективний та неналежний спосіб захисту, його вимоги не відповідають та суперечать діючому законодавству. У позовній заяві позивачем не обґрунтовано вимоги щодо предмета спору, не викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги тощо. ОСОБА_1 просить відмовити Керівнику Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради у задоволенні позовної заяви у даній справі. Також просить стягнути із Дубенської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в розмірі 400 000, 00 грн.

20 червня 2024 року від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив у якій підтримує доводи викладені у позову. Вважає, що належним та ефективним способом захисту інтересів держави є визнання недійсним договору оренди від 16.01.2024, укладеного між Дубенською міською радою Рівненської області та ОСОБА_1 , та зобов`язання останнього повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради

Рівненської області. Порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади в особі Дубенської міської ради Рівненської області підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладеного 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 , та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів.

09 липня 2024 року від Дубенської міської ради надійшли письмові пояснення. Рішенням Дубенської міської ради від 21.11.2014 № 3509 надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Дубно об`єкта незавершеного військового будівництва льотно-технічної їдальні на 750/1500 м/об у зміну з інженерними мережами військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 . Згідно зазначеного рішення міська рада не брала жодних зобов`язань не відчужувати зазначене майно. Міська рада як власник об`єкта незавершеного будівництва льотнотехнічної їдальні, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заборон на його відчуження, мала цілком законне право вчиняти будь-які дії щодо свого майна, у тому числі здійснювати його продаж. Прокурор зазначає, що незавершене будівництво льотно-технічної їдальні не включено до переліку нерухомого майна Збройних Сил, яке може бути відчужене, а тому міська рада не мала права його відчужувати. До Переліку нерухомого майна Збройних Сил, яке може бути відчужене включалось виключно майно, яке підлягало відчуженню на аукціонах. Водночас, до такого переліку не включалось військове майно, яке передавалось до сфери управління інших органів виконавчої влади, а також у власність територіальних громад сіл, селищ та міст. Територіальна громада м. Дубно, в особі Дубенської міської ради вправі була розпоряджатися належним її майном незавершеним будівництвом льотно-технічної їдальні, оскільки останнє втратило статус військового майна, яке належить державі. На момент передачі ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду він був власником об`єкта нерухомого майна, який розташований на ній, а тому в міської ради не було підстав здійснювати її передачу на конкурентних засадах (на земельних торгах). За таких умов, вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.01.2024 та її повернення не підлягають задоволенню.

Підставою для здійснення представництва міської ради в суді прокурор зазначає вирішення суспільно значимого питання про належне розпорядження об`єктами комунальної форми власності, що явно суперечить інтересам територіальної громади м. Дубно. Так, спірний об`єкт нерухомого майна з моменту його передачі в комунальну власність у 2015 році, та земельна ділянка під ним, не принесла жодної гривні до місцевого бюджету. Водночас, за результатами аукціону з продажу об`єкта незавершеного будівництва льотно-технічної їдальні бюджет територіальної громади отримав 3600120,00 гривень, та щорічно отримуватиме 58860,77 гривень орендної плати за земельну ділянку під ним.

Таким чином Дубенська міська рада просить відмовити у задоволенні позову.

У подальшому в усній формі відповідач ОСОБА_1 змінив свою позицію щодо позову. Детально вивчив доводи та документи, надані органом прокуратури та погоджується з позицією прокурора. При цьому зауважує, що ОСОБА_1 не було відомо про те, що об`єкт незавершеного військового будівництва не був включений Кабінетом Міністрів України до переліку нерухомого військового майна, яке може бути відчужено. ОСОБА_1 не знав, що приватизація і відчуження об`єкта незавершеного військового будівництва льотно-технічної їдальні 750/1500м/об у зміну з інженерними мережами військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , відбувається з порушеннями ст. 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

Відповідач вказує, що визнає позов повністю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11.06.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 17 липня 2024 р. на 10:00 год.

13 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позов.

20 червня 2024 року від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.

09 липня 2024 року від Дубенської міської ради надійшли письмові пояснення.

16 липня 2024 року від Дубенської міської ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.

Ухвалою від 17.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/539/24 на 30 днів до 08 вересня 2024 року включно. Підготовче судове засідання відкладено на 21 серпня 2024 р. на 10:00 год.

У судовому засіданні 21.08.2024 суд розглянув клопотання Дубенської міської ради про закриття провадження у справі. Суд без виходу до нарадчої кімнати, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Дубенської міської ради про закриття провадження у справі (про що оголошено протокольну ухвалу та зафіксовано у протоколі судового засідання).

Ухвалою від 21.08.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на "11" вересня 2024 р. на 15:00 год.

04 вересня 2024 року від органу прокуратури надійшли письмові пояснення.

10 вересня 2024 року від Дубенської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За умовами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, суд без виходу до нарадчої кімнати, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Про що оголошено протокольну ухвалу від 11.09.2024.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

11 вересня 2024 року у судовому засіданні представники прокуратури підтримали позов повністю.

Представник відповідача позов визнав повністю.

Суд дослідив письмові докази.

Представники сторін висловилися у судових дебатах.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Дубенської міської ради № 3509 від 21.11.2014, за результатами розгляду листа начальника управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України щодо вирішення питання передачі у комунальну власність територіальної громади м. Дубно об`єкта незавершеного військового будівництва льотно-технічної їдальні 750/1500м/об у зміну з інженерними мережами військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Дубно вищевказаного об`єкта незавершеного військового будівництва.

Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 19.03.2015 №86 затверджено склад комісії з передачі у комунальну власність територіальної громади м. Дубно об`єкта незавершеного будівництва льотно-технічної їдальні військового містечка м. Дубно, до якої увійшли, зокрема, начальник управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України Берцун І.М. та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкта незавершеного будівництва, начальник управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил ЗС України Берцун І.М. 01.09.2015 здав, а заступник Дубенського міського голови Мосійчук Р.А. 09.09.2015 прийняв у комунальну власність м. Дубно вищевказаний об`єкт, який належав Управлінню капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил України (військова частина № НОМЕР_3 ).

Акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Дубно вищевказаного об`єкта незавершеного військового будівництва затверджено рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 17.09.2015 № 379.

У подальшому, рішенням Дубенської міської ради від 26.05.2017 № 1709, об`єкту незавершеного будівництва (льотно-технічній їдальні військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

З метою оформлення Дубенською міською радою правовстановлюючих документів на вищезазначений об`єкт, комунальним підприємством «Архітектор» виготовлено технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва льотнотехнічну їдальню військового містечка № 1 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 1333 від 01.02.2022, відсоток готовності об`єкта 20.

Рішенням Дубенської міської ради від 03.05.2022 № 2267 внесені зміни у додаток 2 до рішення Дубенської міської ради від 07.09.2018 № 2886 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дубно та переліку нерухомого майна об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дубно», яким включено до переліку об`єктів комунальної власності зазначений вище об`єкт незавершеного будівництва. На підставі рішення, державним реєстратором Привільненської сільської ради 12.08.2022 за Дубенською міською радою зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва льотно-технічну їдальню військового містечка № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2623391056040).

У подальшому, рішенням Дубенської міської ради від 12.04.2023 № 2798, перелік об`єктів нерухомого майна територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації шляхом продажу через електронний аукціон, доповнено об`єктом незавершеного будівництва льотно-технічною їдальнею військового містечка № 1, який затверджений рішенням міської ради від 12.11.2021 року №1602.

Рішенням Дубенської міської ради від 12.05.2023 № 2860 вирішено здійснити приватизацію об`єкта комунальної власності незавершеного будівництва, льотнотехнічної їдальні військового містечка № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею основи 1016.4 кв.м., шляхом продажу через електронний аукціон.

На підставі даного рішення, управлінням економіки і власності Дубенської міської ради проведено електронний аукціон № SPE001-UA-20230602-42639 за лотом «Незавершене будівництво, льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 , площею основи 1016,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5610300000:02:001:2503».

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону, затвердженого наказом управління економіки і власності Дубенської міської ради № 63 від 23.06.2023, переможцем аукціону став ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 3 600 120 грн.

Надалі, 13.07.2023 між Дубенською міською територіальною громадою в особі Дубенської міської ради (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі Договір).

За умовами договору, Продавець на підставі рішення Дубенської міської ради № 2798 від 12.04.2023 «Про доповнення Переліку об`єктів нерухомого майна територіальної громади м. Дубно, що підлягають приватизації шляхом продажу через електронний аукціон, який затверджений рішенням міської ради від 12.11.2021 № 1602», рішення Дубенської міської ради № 2860 від 12.05.2023 «Про приватизацію та затвердження умов продажу об`єкта комунальної власності незавершеного будівництва, льотно-технічної їдальні військового містечка № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресоою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу через електронний аукціон» продав, а покупець купив у спільну сумісну власність подружжя (дружина ОСОБА_2 ) об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 , яка складає 20 % готовності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Незавершене будівництво має площу основи 1016,4 кв.м., розташоване на земельній ділянці розміром 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503. Договір купівлі-продажу 13.07.2023 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1774.

У подальшому, рішенням Дубенської міської ради Рівненської області № 3213 від 08.11.2023 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) та передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 в оренду ОСОБА_1 » передано ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 5610300000:02:001:2503 площею 0,2806 га, розташовану в АДРЕСА_1 , в оренду строком на 3 роки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підставі даного рішення, 16.01.2024 між Дубенською міською радою і Богомазом Віктором Йосиповичем укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 2 Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2806 га, в тому числі 0,2806 га забудованих земель. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво, льотно-технічна їдальня військового містечка № 1 (п. 3 Договору оренди землі).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру від 15.03.2024 право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за Відповідачем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2623391056040.

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202418333000009, за участю ОСОБА_1 , 23.05.2024 проведено огляд місця події, яким встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:02:001:2503 об`єкт незавершеного будівництва, площею основи 1016,4 кв.м. відсутній, натомість наявний котлован практично на весь розмір ділянки, а також будівельні матеріали (плити).

Прокурор вважає, що прийняття Дубенською міською радою рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об`єкту комунальної власності незавершеного будівництва льотно-технічної їдальні, подальше укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 і надання йому в користування земельної ділянки у позаконкурентний спосіб суперечить вимогам чинного законодавства.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відносно позову керівника Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області слід зазначити наступне.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналоргічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином законодавчо визначеним розпорядником спірного майна і земельної ділянки є Дубенська міська громада в особі Дубенської міської ради. Останньою не вжито заходів для скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва та повернення земельної ділянки незаконного володіння. Наведені обставини свідчать про неналежний захист інтересів держави з боку Дубенської міської ради.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для захисту прокурором у суді інтересів держави з метою припинення незаконного володіння комунальним майном і земельною ділянкою.

Незаконне володіння комунальним майном призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна, зокрема, кола суб`єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов`язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення, що неодмінно є порушенням інтересів держави, а тому мають місце підстави для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції.

Повернення у власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради майна у разі наявності порушень закону переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів держави та територіальної громади.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

Оскільки Дубенська міська рада Рівненської області є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності, а також є органом місцевого самоврядування, з власності якого незаконно вибули спірні об`єкти, її визначено Позивачем у справі.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, окружною прокуратурою на адресу Дубенської міської ради направлявся лист від 09.05.2024 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно листа від 15.05.2024 № Вих.-1826/05-02-29/24, Дубенською міською радою не вбачаються підстави для звернення до суду. Таким чином, Дубенська міська рада не вживала заходів щодо скасування державної реєстрації на об`єкт незавершеного будівництва, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення її у комунальну власність громади. У тому числі Дубенська міська рада не зверталась до суду з відповідним позовом, що підтверджується відомостями веб-порталу "Судова влада України".

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, статтею 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. З ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неотримання товару, придбаного за кошти місцевого бюджету для реалізації політики у сфері охорони здоров`я порушує економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" окружною прокуратурою 03.06.2024 письмово повідомлено позивача про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також ч. 3 ст. 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Поряд з тим, правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 № 1075-XIV. Відповідно до ст. 1 Закону № 1075-XIV, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1075-XIV, відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

У відповідності до п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питань щодо надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішення про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну, визначені Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 № 147/98-ВР.

Статтею 7 Закону № 147/98-ВР (в редакції, чинній на момент прийняття майна у комунальну власність) передбачено, що з державної у комунальну власність безоплатно передаються об`єкти за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов`язання використовувати за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність, в тому числі, військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме та окремо індивідуально визначене (рухоме) військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил України та не включено до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 434-р від 22.04.2009 "Про передачу майнового комплексу військового містечка № 1 у АДРЕСА_1 " прийнято пропозицію Міноборони та Дубенської міської ради про передачу у власність територіальної громади м. Дубно майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 з умовою неприйняття Дубенською міською радою рішень, внаслідок виконання яких, у подальшому, може бути відчужено зазначений майновий комплекс.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 896-р від 17.10.2007 затверджено Перелік нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. Втім до Переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено, не був включений об`єкт незавершеного будівництва льотнотехнічна їдальня військового містечка № 1.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, п. 3 якого передбачено, що військові містечка, інше нерухоме і рухоме військове майно, яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі невключення до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Оскільки вищезазначений об`єкт незавершеного військового будівництва не включений Кабінетом Міністрів України до переліку нерухомого військового майна, яке може бути відчужено, то його приватизація і відчуження в приватну власність ОСОБА_1 відбулося з порушенням ст. 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

Відповідно до ст. 7-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 № 147/98-ВР правочини, наслідком якого стало відчуження у приватну власність або нецільове використання об`єктів, зазначених в абзацах п`ятому - дванадцятому частини першої статті 7 цього Закону, є нікчемним.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 цього Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, які від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Дубенська територіальна громада як власник спірного об`єкта незавершеного будівництва делегує Дубенській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення міською радою розпорядженням майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями абз. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1. ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України закріплено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи вищезазначене, рішення Дубенської міської ради № 2860 від 12.05.2023 "Про приватизацію та затвердження умов продажу об`єкта комунальної власності незавершеного будівництва, льотно-технічної їдальні військового містечка № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу через електронний аукціон" прийняте в порушення вимог ст. 7 Закону № 147/98-ВР та є незаконним.

У той же час, вказане рішення є ненормативним актом індивідуальної дії, оскільки стосується індивідуально визначеного майна, а тому вичерпало свою дію виконанням проведенням аукціону з продажу спірного майна.

Враховуючи вказане, рішення Дубенської міської ради № 2860 від 12.05.2023 не підлягає визнанню недійсним, оскільки не породжує наслідки для покупця об`єкта приватизації, адже у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією права власності на об`єкти нерухомості.

Таким чином, скасування рішення не є ефективним способом захисту та не призведе до поновлення порушених прав.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 і постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 925/1225/20.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки договір купівлі-продажу від 13.07.2023 є нікчемним, а інші законні підстави для набуття права власності на спірне майно відсутні, відтак ОСОБА_1 у встановленому законом порядку право власності на спірнемайно не набув.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за ОСОБА_1 . Вказане є перешкодою у реалізації територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт, відтак залишення без вирішення питання скасування державної реєстрації права власності потягне неможливість виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17.

Таким чином, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

У зв`язку з викладеним, з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту є звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт: незавершене будівництво, льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 .

За наведеного позов у частині вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт незавершеного будівництва, льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 , що складає 20% готовності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:02:001:2503 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2623391056040) підлягаєзадоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладений 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 , та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів - суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "а"-"г" ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 ЗК України.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 127 ЗК України).

Згідно ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Оскільки договір купівлі-продажу від 13.07.2023 є нікчемним, то ОСОБА_1 не набув у встановленому законом порядку у власність об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5610300000:02:001:2503.

Таким чином, при ухваленні Дубенською міською радою рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду і укладенні договору оренди землі, не існувало підстави, передбаченої ч. 2 ст. 134 ЗК України, яка б звільняла Дубенську міську раду від обов`язку проведення земельних торгів.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, рішення Дубенської міської ради Рівненської області № 3213 від 08.11.2023 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) та передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 в оренду ОСОБА_1 " прийняте всупереч ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 127, ст. 134 Земельного кодексу України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідків (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду твід 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23).

Рішення Дубенської міської ради про надання в оренду земельної ділянки було реалізовано та вичерпало дію фактом укладення відповідного договору оренди землі з ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, спосіб захисту прав (визнання недійсним рішення) не є належним та ефективним, оскільки оспорювання вказаного рішення ради в практичному аспекті не призведе до захисту інтересів держави та не матиме результатом поновлення будь-яких прав, а відтак є неефективним.

Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо визнати недійсним договір оренди землі від 16.01.2024, укладений між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 та повернути спірну земельну ділянку її власникові. Аналогічна правова позиція викладена у постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

За висновками суду укладений між сторонами Договір суперечить вимогам Земельного кодексу України і порушує встановлений законом порядок одержання для користування земельною ділянкою на умовах оренди, зокрема, без попереднього проведення земельних торгів.

З урахуванням наведеного, договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладений 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 , на підставі якого останнім отримано у користування земельну ділянку без проведення торгів, підлягає визнанню недійсним.

При цьому, розглядаючи заявлену прокурором вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів - суд враховує, що статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину, згідно яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а за приписами статті 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Зміст права власності викладено в ч.1 ст. 317 ЦК України, згідно якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

В силу положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 2 та 3 ст. 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Отже, відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Таким чином, зважаючи на факт визнання судом договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладеного 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 , недійсним та враховуючи наведені приписи законодавства, господарський суд, виходячи з мети відновлення прав власника на земельну ділянку, вважає необхідним та доцільним зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що прокурор довів в розумінні статті 74 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, за умови не спростування таких обставин відповідачем належними та допустимими доказами, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області до відповідача ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки - належить задоволити повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 7 267,20 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт незавершеного будівництва - льотно-технічна їдальня військового містечка № НОМЕР_2 , що складає 20% готовності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:02:001:2503 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2623391056040),

3. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, укладений 16.01.2024 між Дубенською міською радою і ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Дубенської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2806 га, кадастровий номер 5610300000:02:001:2503, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у придатному для використання стані шляхом звільнення від будівельних матеріалів.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800;) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.