Рішення

від 05.09.2024 по справі 926/927/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05 вересня 2024 року Справа № 926/927/24

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д

до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернівецька обласна державна адміністрація (Чернівецька обласна військова адміністрація)

про скасування права постійного користування на земельну ділянку

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Рогатинчук О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3

від третьої особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, в якій просить суд:

1) скасувати право постійного користування Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з набуттям громадянами права власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 ;

2) визнати за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 право постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення 34 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 27 листопада 2008 року №739 Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3196 га кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, а розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 23 квітня 2018 року № 362-р Головному управлінню Національної поліції в Чернівецькій області була передана у постійне користування дана спірна земельна ділянка.

При цьому 06 серпня 2012 року, для забезпечення житлово-побутових потреб мешканців цього будинку, на підставі рішення загальних зборів співвласників зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д. Після складення Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 09 жовтня 2012 року спірна земельна ділянка загальною площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , фактично перебуває в постійному користуванні у співвласників будинку, утримується та обслуговується Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що право постійного користування на земельну ділянку фактично перейшло до всіх співвласників даного багатоквартирного будинку з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, 01 грудня 2023 року позивачу стало відомо, що на спірній земельній ділянці заплановано будівництво нового багатоквартирного житлового будинку, а правокористувачем земельної ділянки виявляється Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області на підставі розпорядження Чернівецької Обласної державної адміністрації №362-р від 23 квітня 2018 року Про передачу земельної ділянки Головному управлінню Національної поліції в Чернівецькій області.

Позивач не погоджуючись із прийнятим рішенням щодо будівництва нового багатоквартирного житлового будинку на спірній земельній ділянці звернувся до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області із заявою в якій просив надати погодження про передачу права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, за адресою АДРЕСА_2 , однак у відповідь отримав відмову з огляду на те, що таке погодження порушуватиме законні права та інтереси установи та територіальної громади.

З огляду на викладене у позовній заяві, позивач вважає, що Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області не являється правонаступником Управління МВС України в Чернівецькій області, а тому відповідачем незаконно, всупереч положень законодавства, відмовлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д в передачі права постійного користування на спірну земельну ділянку. Оскільки, спірна земельна ділянка фактично перебуває у постійному користуванні у позивача та утримується за рахунок співвласників, однак зареєстрована за іншою особою (відповідачем), позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2024 року, справу №926/927/24 передано судді ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 02 квітня 2024 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РУСЬКА, 219-Д" до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування права постійного користування на земельну ділянку та визнання права постійного користування на земельну ділянку, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 01 квітня 2024 року за вх.№ 927 - залишено без руху.

08 квітня 2024 року представник позивача через систему Електронний суд подала до суду заяву про усунення недоліків (вх.№991).

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08 квітня 2024 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 24 квітня 2024 року.

11 квітня 2024 року представник позивача через систему Електронний суд подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №987), яку суд задовольнив та надав доступ представнику до електронної справи.

Одночасно, 11 квітня 2024 року представник позивача направив на електронну адресу суду заяву про видачу належним чином посвідченої копії ухвали суду від 08 квітня 2024 року(вх. №989). У подальшому, представник позивача просив залишити заяву без розгляду з огляду на те, що позивач отримав означену копію поштовим перебігом.

24 квітня 2024 року представник відповідача через систему Електронний суд подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №1128), в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що 23 квітня 2018 року на підставі розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації № 362-р відповідачу була передана у постійне користування земельна ділянка площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022 для використання її згідно цільового призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Вказане розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації ані позивачем, ані будь-якою іншою особою не оскаржувалось в судовому порядку і є чинним, що свідчить про обґрунтованість та законність передачі земельної ділянки в постійне користування відповідачу.

Окрім того, з 2011 року на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 було заплановано будівництво 2-х житлових блоків, але наразі на ній знаходиться лише один збудований житловий блок.

З метою вирішення питання забезпечення житлом працівників поліції, на спірній земельній ділянці відповідачем було заплановано продовжити будівництво нового багатоквартирного житлового будинку та отримано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 від 02 лютого 2022 року, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:4621-4743-9951-9801, №1048-МУО, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки предметом спору мало б бути законність видачі Чернівецькою обласною державною адміністрацією розпорядження щодо передачі відповідачу спірної земельної ділянки у постійне користування та законність проведення державної реєстрації цього права за відповідачем.

При цьому, відповідач добровільно не відмовлявся від права постійного користування на земельну ділянку, оскільки вважає, що вона була передана йому на законних підставах, а позивачем не наведено жодної з обставин визначених статтею 143 Земельного кодексу України.

Водночас, 24 квітня 2024 року представник відповідача через систему Електронний суд подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. №1133).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що відповідно до обставин справи та вимог закону позивач набув право на отримання земельної ділянки в постійне користування 06 серпня 2012 року, тобто з моменту утворення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д. З 06 серпня 2012 року і аж до лютого 2024 року позивач не звертався до уповноважених органів в порядку статті 42 Земельного кодексу України щодо передачі спірної земельної ділянки їм в постійне користування, а також не звертався щодо скасування розпорядження про передачу Чернівецькою обласною державною адміністрацією спірної земельної ділянки в постійне користування відповідачу.

Таким чином, відповідач вважає, що строк позовної давності сплинув ще у 2015 році стосовно вимоги щодо визнання права користування спірною земельною ділянкою (обчислюється з моменту утворення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д та набуття права звернення до обласної адміністрації щодо передання їм у користування земельної ділянки) та у 2021 році стосовно вимоги щодо скасування права постійного користування земельною ділянкою відповідача (обчислюється з моменту коли відповідачу була передана земельна ділянка у постійне користування).

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року відкладено підготовче засідання на 13 травня 2024 року та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернівецьку обласну державну адміністрацію (Чернівецьку обласну військову адміністрацію).

10 травня 2024 року представник Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецька обласна військова адміністрація) через систему Електронний суд подала до суду письмові пояснення (вх. №1323), в яких зазначила, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, яка розташована по АДРЕСА_1 , перебуває у державній власності розпорядником якої є Чернівецька обласна державна адміністрація, а правокористувачем зареєстровано Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Відповідачу належить безстрокове право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України перелік яких є вичерпним, однак, позивачем не наведено обставин які б свідчили про можливість застосування цієї статті у справі, що розглядається судом.

Крім того, третя особа вважає, що позивач пропустив строки звернення до суду за захистом порушеного права.

13 травня 2024 року представник позивача через систему Електронний суд подав до суду заяву (вх. №1347), в якій позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що до 01 грудня 2023 року позивачу нічого не було відомо про заплановане будівництво на даній земельній ділянці нового багатоквартирного житлового будинку, не було й відомо, що правокористувачем являється Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, оскільки жодних повідомлень, листів, попереджень чи будь яких інших прийнятих рішень уповноваженими органами на адресу позивача не надходило.

Окрім того, на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо надання Містобудівних умов та обмежень на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 не було жодної інформації, а позивач довідався про порушення свого права, коли ознайомився у грудні 2023 року із вказаними Містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва на спірній земельній ділянці. Тоді ж позивачу стало відомо і про передачу Головному управлінню Національної поліції в Чернівецькій області спірної земельної ділянки на праві постійного користування.

Також, позивач вважає, що звернувся з вимогами щодо скасування права постійного користування на земельну ділянку у межах позовної давності, перебіг якої був зупинений із 17 березня 2020 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України.

13 травня 2024 року представники позивача та відповідача подали до суду заяву/клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №1350, вх. №1349), які подаються сторонами по справі на виконання вимог ухвали суду від 24 квітня 2024 року.

У судовому засіданні 13 травня 2024 року судом оголошено перерву до 27 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 червня 2024 року о 12 годині 00 хвилин.

Однак, судове засідання 24 червня 2024 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується актом заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 24 червня 2024 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року призначено розгляд справи № 926/927/24 по суті на 03 липня 2024 року на 14 годину 00 хвилин.

Водночас, судове засідання 03 липня 2024 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується актом заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 03 липня 2024 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03 липня 2024 року призначено розгляд справи № 926/927/24 по суті на 17 липня 2024 року.

У судовому засіданні 17 липня 2024 року судом оголошено перерву до 29 липня 2024 року.

29 липня 2024 року представник позивача направив на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1962).

Ухвалою суду від 29 липня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 05 вересня 2024 року.

У судовому засіданні 05 вересня 2024 року представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 05 вересня 2024 року заперечили проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26 серпня 2004 року рішенням 24 сесії V скликання Чернівецької міської ради «Про погодження місця розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, відміни та внесення змін і доповнень в раніше прийняті рішення» №536, де 1 пунктом вирішено погодити місце розташування об`єктів містобудування та надати дозвіл суб`єктам підприємницької діяльності на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок згідно з додатком 1 (Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області; адреса земельної ділянки вул. Руська, 219-Д; орієнтовна площа земельної ділянки (га) 0,28; цільове призначення будівництво 45-квартирного житлового будинку; за рахунок земель запасу міста; на підставі заява від 07 квітня 2004 року №5-1342).

29 вересня 2005 року рішенням 36 сесії ІV скликання Чернівецької міської ради «Про погодження місця розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, внесення змін та відміну раніше прийнятих рішень» №840, де під пунктом 5.7. вирішено внести зміни в пункт 8 додатку 1 до рішення 24 сесії V скликання Чернівецької міської ради №536 щодо надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проекту відведення земельної ділянки Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області на будівництво 45-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме: слова «…45-квартирного житлового будинку…» замінити словами «… зблокованого 81-квартирного житлового будинку…», далі за текстом (підстава: заява Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області від 10 серпня 2005 року №5-2899).

20 червня 2008 року Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області надано від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області Дозвіл на виконання будівельних робіт №1-141/08Ч (перереєстрація дозволу №65 від 23 березня 2006 року), а саме на продовження будівництва зблокованого 81-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (блок №2).

Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, на підставі рішення 34 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 27 листопада 2008 року №739 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, яка розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування 45-ти квартирного житлового будинку (1.9 Житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів).

Як вбачається із Декларації про готовність об`єкта до експлуатації будівництво зблокованого 81 квартирного житлового будинку (І черга 45-ти квартирний житловий будинок блок Б) на АДРЕСА_1 код за ДК 018-2000-1122.2, ІІІ категорія складності зареєстрований 19 вересня 2011 року в Інспекції ДАБК у Чернівецькій області за № ЧВ 14311044002.

Генеральним підрядником у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 19 вересня 2011 року зазначено Закрите акціонерне товариство «Будівельна компанія «Столиця», а замовником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області.

06 серпня 2012 року зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д», як юридичну особу за адресою місцезнаходження АДРЕСА_1 , яке створене з метою обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

09 жовтня 2012 року керівник та члени правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д» разом з керівником Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Столиця» підписали Акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, яким Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д» прийняло на баланс зазначений вище 45-ти квартирний житловий будинок згідно його технічних показників.

19 лютого 2018 року Головне управління Національної поліції в Чернівецької області направило Голові Чернівецької обласної державної адміністрації лист вих. №137/123/51/25-2018 з проханням надати згоду на передачу земельної ділянки площею 0,3196 га, кадастровий номер 1310136600:32:003:0022 за адресою: АДРЕСА_1 від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області задля будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, у зв`язку із ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України та утворення Національної поліції України.

19 лютого 2018 року голова ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області направив Голові Чернівецької обласної державної адміністрації лист-погодження вих. №15/38, у якому не заперечував проти переоформлення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3196 га, кадастровий номер 1310136600:32:003:0022, у постійне користування до Головного управління Національної поліції в Чернівецької області.

23 квітня 2018 року розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки Головному управлінню Національної поліції в Чернівецької області» №362-р було передано, у зв`язку з реорганізацією УМВС України в Чернівецькій області, Головному управлінню Національної поліції в Чернівецькій області земельну ділянку площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

08 грудня 2023 року та 22 грудня 2023 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив Голові правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д» листи вих. №24/01-08/1-5/24 та №Т-4881/0-24/01/28, в яких у відповідь на отримані заяви департамент зазначив, що Головному управлінню Національної поліції в Чернівецької області надані містобудівні умови та обмеження на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:4621-4743-9951, 1048-МУО).

28 грудня 2023 року та 18 березня 2024 року Головне управління Національної поліції в Чернівецької області направило Голові об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д» листи-відповіді вих. №2120/123/05/25-2023 та вих. №9/Т/123/05/22-2024, в яких повідомляли заявника про відмову у наданні згоди на передачу права постійного користування земельною ділянкою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д», оскільки така передача порушить права та законні інтереси установи та територіальної громади, а установа має усі правовстановлюючі документи на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

17 січня 2024 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив адвокату Мураду У.А. лист-відповідь вих. №У-167/0-24/01 на адвокатський запит в якому, серед іншого, зазначили, що при видачі Головному управлінню Національної поліції в Чернівецької області містобудівних умов та обмежень департаментом було враховано розміщення існуючого житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:32:003:0022.

23 лютого 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д» направило Голові Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації лист-заяву, в якому просили передати земельну ділянку, загальною площею 0,3196 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у постійне користування і обслуговування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 ».

25 березня 2024 року Чернівецька обласна військова (державна) адміністрація направила Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Руська, 219-Д» лист-відповідь вих. №01.35/27-1826, в якому, серед іншого зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна право власності на які зареєстровано за Національною поліцією України, а тому задля врегулювання піднятого питання об`єднання вправі звернутись до Головного управління Національної поліції в Чернівецької області.

Не отримавши погодження від правоволодільця спірної земельної ділянки (Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації) та від правокористувача (Головного управління Національної поліції в Чернівецької області) щодо передачі права постійного користування спірною земельною ділянкою позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Положеннями статей 15,16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером №123239642, правоволодільцем спірної земельної ділянки є Чернівецька обласна державна адміністрація, а правокористувачем вказується Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності.

Судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, яка розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування 45-ти квартирного житлового будинку (1.9 Житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів) виданий Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заперечує факт правонаступництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Однак, Постановою Кабінету міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було, серед іншого, ліквідовано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області та утворено Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області.

При цьому, у постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Верховний Суд неодноразово досліджував питання правонаступництва ліквідованих територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України і дійшов висновку, що враховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, правонаступником територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України є відповідний територіальний орган Національної поліції.

Близька за змістом правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь Міністерства внутрішніх справ України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року в справі № 811/3414/15, від 25 червня 2020 року в справі №420/6852/18, від 06 серпня 2020 року в справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року в справі №520/5147/19, від 05 листопада 2020 року в справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20.

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки Головному управлінню Національної поліції в Чернівецької області» №362-р від 23 квітня 2018 року було передано, у зв`язку з реорганізацією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, Головному управлінню Національної поліції в Чернівецькій області земельну ділянку площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів скасування вказаного вище розпорядження №362-р від 23 квітня 2018 року сторонами по справі до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, судом встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3196 га, кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить Головному управлінню Національної поліції в Чернівецької області.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Стаття 143 Земельного кодексу України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

У матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достовірні докази, які б свідчили використання Головним управлінням Національної поліції в Чернівецької області земельної ділянки не за цільовим призначенням чи можливість застосувати будь яке інше положення статті 143 Земельного кодексу України, яким передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку.

Разом з тим, статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Так, наведені норми Земельного кодексу України свідчать про те, що особа може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у способи, визначені статтями 141-143 Земельного кодексу України, зокрема, внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки чи за наявності інших, визначених статті 141 Земельного кодексу України, підстав, або внаслідок примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку.

Наведений правовий висновок також викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18.

У матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достовірні докази добровільної відмови відповідача від права постійного користування спірною земельною ділянкою, використання спірної земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна №361658563 від 12 січня 2024 року, де згідно відомостей про право власності зазначається, що власниками квартир АДРЕСА_3 є фізичні особи, орган місцевого самоврядування: Чернівецька міська рада та держава, орган державної влади: Міністерство внутрішніх справ України.

При цьому, власником нежитлових приміщень збудованого багатоквартирного будинку вказується держава в особі Національної поліції України.

Вказаними вище особами зареєстровано право приватної власності на квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:32:003:0022 яка перебуває на праві постійного користування у Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 382 Цивільного кодексу України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

У рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року №14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Стаття 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зазначає, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Відповідно до частини 1 статті 9 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно частини 14 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції на час державної реєстрації юридичної особи позивача) державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його держаної реєстрації.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

При цьому, багатоквартирні будинки нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у нормах Земельного кодексу України, інших положеннях законодавства. Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, від 03 квітня 2019 року у справі №921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).

Згідно із вказаним принципом, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, від 21 грудня 2021 у справі №910/3499/19).

Враховуючи викладене вище, з огляду на принцип superficies solo cedit Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д стало фактичним користувачем частини спірної земельної ділянки, на якій розташований об`єкт (багатоквартирний будинок), а тому, саме з цього моменту у позивача виникло право на оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою (оформити речові права на земельну ділянку), на якій знаходиться майно.

Сукупний аналіз викладеного вище вказує про те, що з моменту набуття мешканцями будинку по АДРЕСА_1 права власності на квартири, після введення в експлуатацію 45-ти квартирного житлового будинку та створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д у співвласників багатоквартирного будинку виникло право оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту «д» частини 2 статі 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, позивач не є прямим носієм речових прав на нерухоме майно, оскільки ці права мають виключно власники житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (спільне сумісне право).

За умови відсутності прийнятого рішення суб`єктів речових прав (співвласників багатоквартирного будинку) про делегування певних повноважень об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку відсутні будь-які підстави для твердження про наявність речового права у об`єднання, оскільки ці права у такому випадку належать виключно співвласникам будинку.

У матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достовірні докази прийняття співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 рішення про делегування своїх прав позивачу щодо прийняття земельної ділянки під будинком так як і рішення про те, чи надавали згоду співвласники будинку на визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою лише за позивачем.

У той же час, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є специфічною правовою формою здійснення співвласниками своїх прав та обов`язків з управління спільним майном багатоквартирного будинку, до якого входить і земельна ділянка, яка може належати об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку на титулі права власності або постійного користування.

Відповідно до частин 2, 4 статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Однак, наразі питання щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність чи постійне користування залишається не врегульованим і Постанова з цього питання Кабінетом Міністрів України все ще не прийнята. Без її прийняття співвласники багатоквартирних будинків позбавлені можливості реалізувати право, визначене у частині 2 статті 42 Земельного Кодексу України.

Втім, зі змісту вищенаведених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок в силу закону безоплатно передається у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, а відтак відсутність порядку (механізму) передачі земельної ділянки у постійне користування не може свідчити про відсутність права постійного користування у позивача на земельну ділянку.

Так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 2-3 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отримавши клопотання, відповідна рада зобов`язана розглянути його в місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні (частина 3 статті 123 ЗК України).

Після отримання дозволу здійснюється розроблення проекту землеустрою.

Згідно з частиною 4 статті 42 Земельного кодексу України, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

Одним із видів документації із землеустрою (землевпорядної документації) є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 25 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому, оформлення співвласниками багатоквартирного будинку права на землю відбувається шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто має місце формування нової земельної ділянки під нерухомістю (а не поділ існуючої земельної ділянки), що не суперечить наведеним вище положенням земельного законодавства щодо формування земельних ділянок. Використання такого порядку оформлення прав на земельну ділянку за власником нерухомості не порушує і прав постійного землекористувача, оскільки не позбавляє його можливості самостійно оформити право на належну йому частину земельної ділянки, яка залишається після вилучення її частин, необхідних для обслуговування об`єктів нерухомості.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу не надавався.

Також, у матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достовірні докази того, що з моменту отримання позивачем на баланс житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (09 жовтня 2012 року) і до звернення з цим позовом до суду (01 квітня 2024 року) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д зверталось до уповноважених органів або до праволодільця спірної земельної ділянки - Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецька обласна військова адміністрація) або до будь якого іншого органу з питанням щодо відведення земельної ділянки для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д з метою обслуговування будинку.

Як було зазначено вище, позивач має право на отримання в постійне користування земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок, а також належну до нього прибудинкову територію, що визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Однак, оформлення права постійного користування має відбуватися в порядку, визначеному законодавством.

Доказів на підтвердження дотримання позивачем процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоповерховий будинок, матеріали справи не містять.

Таким чином, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у положеннях статті 42 Земельного кодексу України, статей 1, 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Тобто, у зв`язку із набуттями права власності на квартири та нежитлові приміщення будинку за адресою АДРЕСА_1 , співвласники будинку набули право отримати у постійне користування частину спірної земельної ділянки, на якій зведено будинок задля його утримання та обслуговування.

Відповідно до частини 4 статті 42, статті 123 Земельного кодексу України, розміри (площа) та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Судом встановлено, що 19 вересня 2011 року було введено в експлуатацію І-чергу житлового будинку, а саме 45-ти квартирний житловий будинок блок Б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Одночасно, у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЧВ14311044002 від 19 вересня 2011 року вказується, що за загальним проектом об`єкт передбачає будівництво 81 квартири загальною площею 5427,90 кв.м., при цьому пусковий комплекс (1-ша черга) становить за проектом 45 квартир загальною площею 2949,57 кв.м.

Окрім того, судом встановлено, що за наявними у матеріалах справи доказами здано в експлуатацію та передано за актом приймання-передачі житловий комплекс із 45 квартирами земельна площа яких становить 2963,30 кв.м.

Водночас, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна №361658563 від 12 січня 2024 року, фізичні особи набули права власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 50,6 кв.м. та на квартиру АДРЕСА_5 .

При цьому, позивач до матеріалів справи не долучив будь які належні, достовірні та достатні докази, які б свідчили про внесення змін до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який б передбачав житловий будинок із 50 квартирами.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази самостійного, протиправного добудування генеральним підрядником квартир АДРЕСА_6 .

Також, представник позивача стверджувала про отримання недобудованого житлового будинку блок Б, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від забудовника, що призвело до самостійного (співвласниками) за власні кошти вивозу 300 вантажівок ґрунту, добудови даху та облаштування території, парковки. Однак означені твердження представника позивача не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами.

Означені вище невідповідності, відсутність технічного паспорту будинку, землевпорядної документації чи будь яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували реальну площу будинку за адресою АДРЕСА_1 з необхідною для її обслуговування земельною ділянкою, свідчить про те, що позивач до матеріалів справи не долучив будь які належні, допустимі та достовірні докази, якими б було обґрунтовано та доведено, що саме такий розмір і конфігурація земельної ділянки, який визначений у позовних вимогах (загальна площа спірної земельної ділянки 0,3196 га) є необхідною для обслуговування будинку.

У матеріалах справи відсутній поданий сторонами по справі висновок судового експерта або заявлених клопотань про призначення судової експертизи задля з`ясування розмірів (площі) та конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також встановлення необхідної площі прибудинкової території.

Площа спірної земельної ділянки очевидно більша за необхідну для обслуговування зведеного багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , однак позивач під час розгляду судом справи не зміг довести необхідність визнання за ним всієї площі земельної ділянки у розмірі 0,3196 га.

Також, як вбачається із матеріалів справи, а саме з додатку 1 до рішення 24 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 26 серпня 2004 року №536, спірну земельну ділянку виділили із земель запасу міста для будівництва 45-квартирного житлового будинку.

У подальшому, 29 вересня 2005 року 36 сесія IV скликання Чернівецької міської ради прийнято рішення №840, яким було внесено зміни в раніше прийняте рішення згідно з поданою заявою та вирішила замінити слова « 45-квартирного житлового будинку» на «зблокованого 81-го квартирного житлового будинку».

При цьому, позивачем було долучено архівний витяг рішення 34 сесії IV скликання Чернівецької міської ради від 27 листопада 2008 року №739, яким Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області надано спірну земельну ділянку в постійне користування для будівництва та обслуговування 45-квартирного житлового будинку.

Разом з тим, доказів скасування рішення Чернівецької міської ради від 29 вересня 2005 року №840 чи рішення від 27 листопада 2008 року №739 матеріали справи не містять.

При цьому, Дозвіл на виконання будівельних робіт №І-141/08 Ч від 20 червня 2008 року та Декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ЧВ14311044002 від 19 вересня 2011 року передбачає будівництво зблокованого 81-го квартирного житлового будинку із їх почерговим будівництвом 1-го та 2-го блоку.

Наявний в матеріалах справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку вказують про вид цільового призначення земельної ділянки 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку без прив`язки до кількості квартир та типу будинку.

Сторонами по справі не долучено до матеріалів справи проекту, технічного паспорту запланованого відповідачем будівництва на спірній земельній ділянці.

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи схематичного плану, відповідачем можливо буде добудований зблокований житловий будинок, який не буде перевищувати максимально допустимого відсотку забудови - 35% відповідно до ДБН «Планування та забудова територій».

На момент розгляду справи, у матеріалах справи відсутні достовірні, належні та допустимі докази того, що відповідач не реалізує добудування 2-ї черги зблокованого 81-го квартирного житлового будинку, як це було передбачено рішенням Чернівецької міської ради від 29 вересня 2005 року №840.

Надані Головному управлінню Національної поліції в Чернівецькій області містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , які видані Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 02 лютого 2022 року, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:4621-4743-9951-9801, № 1048-МУО на момент ухвалення судом рішення не скасовані та є чинними, що свідчить про те, що будівництво будинку на спірній земельній ділянки відповідає чинному законодавству і не порушуватиме межі вже збудованого об`єкта Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д.

Однак, означені вище містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва не містять будь яких даних, яким чином буде здійснюватися будівництво та як воно буде розміщуватись на спірній земельній ділянці.

Також, з матеріалів справи суду невідомо, чи буде добудований чи збудований будинок мати ту ж саму адресу чи іншу, чи буде це окремий об`єкт чи зблокований будинок у продовження вже збудованого будинку за адресою АДРЕСА_1 , квартири у вказаному будинку якого належать членам Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д, а нежитлові приміщення державі в особі Національної поліції України.

У той же час, питання щодо належності, протиправності запланованого відповідачем будівництва не є предметом цього спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю, згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 375, 376 Цивільного кодексу України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Як вбачається із матеріалів справи, а також позиції правоволодільця спірної земельної ділянки, Чернівецька обласна державна адміністрація (Чернівецька обласна військова адміністрація) не заперечує проти проведення відповідачем будівництва будинку на спірній земельній ділянці, вважає Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області належним правокористувачем, а представник третьої особи у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення позивачем документально не підтверджено, належними, допустимими та беззаперечними доказами не доведено наявність підстави для скасування права постійного користування Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на всю спірну земельну ділянку загальною площею 0,3196 га з кадастровим номером 7310136600:32:003:0022, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , а також на визнання за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д права постійного користування на вказану спірну земельну ділянку загальною площею 0,3196 га.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає про наступне.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дана позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10 квітня 2019 року у справі № 6/8-09, від 04 червня 2018 року у справі № 920/225/17, від 25 січня 2018 року у справі № 910/7394/17.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Окрім того, хоча суд при ухваленні рішення не вдавався до формалізму, однак вважає за необхідне зазначити, що право постійного користування земельною ділянкою у відповідності до норм чинного законодавства припиняється, а не скасовується.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернівецька обласна державна адміністрація (Чернівецька обласна військова адміністрація) про скасування права постійного користування Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з набуттям громадянами права власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 та визнання за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Руська, 219-Д права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:32:003:0022, із цільовим призначенням 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

У судовому засіданні 05 вересня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 12 вересня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК