Ухвала

від 10.09.2024 по справі 922/2469/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2469/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агс Агро Трейд"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 та

додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агс Агро Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадег"

про стягнення 3 656 453,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 656 453,88 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 2 915 832,44 грн, пеня у розмірі 607 132,24 грн, 3 % річних у розмірі 133 489,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Господарський суд Харківської області рішенням від 14.11.2023 задовольнив позовні вимоги.

Ухвалюючи рішення, суд зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 29.02.2024 скасував рішення суду та відмовив у задоволенні позову.

Мотивував тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального права, внаслідок чого висновки його сформовані на підставі помилково взятих до уваги доказів. Суд не врахував сталої правової позиції Верховного Суду щодо необхідності дослідження судом оригіналів документів, які поставлено під сумнів учасником справи.

Додатковою постановою від 03.04.2024 Східний апеляційний господарський суд заяву відповідача про розподіл судових витрат задовольнив частково та стягнув з позивача на його користь 65 816,17 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяви відмовив.

17.05.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 (повний текст складений 01.03.2024) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 18.07.2024 повернув касаційну скаргу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

16.08.2024 позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 (повний текст складений 01.03.2024) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.08.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо строку на касаційне оскарження

За положенням статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Скаржник вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 17.05.2024, в якій просив поновити строк на касаційне оскарження у зв`язку з тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримав лише 30.04.2024 після спрямування на адресу суду відповідного листа. Зазначав, що в інший спосіб не мав змоги отримати оскаржуване судове рішення та не міг дізнатися про викладені у ньому мотиви суду апеляційної інстанції. У зв?язку з нестабільною роботою інтернету в регіоні, де знаходиться позивач, а також відпусткою директора та його відсутність на робочому місці разом з ключем доступу до електронного кабінету, позивач не мав об?єктивної можливості подати касаційну скаргу у визначений процесуальним законом строк.

У тексті повторно поданої касаційної скарги, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та врахувати такі обставини:

- працівники скаржника не мали належних навиків роботи з підсистемою "Електронний суд" на момент надходження постанови суду апеляційної інстанції;

- відповідно до затвердженого штатного розпису скаржника від 29.12.2023 лише директор скаржника була уповноважена на вчинення дій із погодження правової позиції під час складання касаційної скарги та організації сплати судового збору;

- з 11.03.2024 по 22.03.2024, з 01.04.2024 по 12.04.2024, з 15.04.2024 по 15.04.2024 та з 30.04.2024 по 15.05.2024 директор скаржника перебувала на лікуванні та у зв`язку із загостренням низки хвороб (на підтвердження скаржник додає до касаційної скарги довідку від 29.07.2024 № 062) та не мала змоги узгодити правову позицію з представником скаржника - адвокатом Татарченком К. В. і своєчасно забезпечити сплату судового збору в сумі 109 693,62 грн;

- ухвалу Верховного Суду від 18.07.2024 (про повернення касаційної скарги) скаржник отримав 22.07.2024 (за даними Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи о 18:56), а касаційну скаргу з додатками - поштою 13.08.2024. Тому скаржник зауважує, що без невиправданих затримок і зайвих зволікань звертається до Верховного Суду з повторною касаційною скаргою, в якій усунув недоліки первинно поданої касаційної скарги.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Колегія суддів з?ясувала, що у позивача з 18.02.2024 наявний зареєстрований електронний кабінет, що підтверджується відповіддю від 21.05.2024 № 984206, сформованою засобами підсистеми Електронного суду.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (перше речення).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду позивачу доставлено оскаржувану постанову 01.03.2024 о 16:54, про що суд отримав повідомлення 01.03.2024 о 17:08.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 2 зазначеної статті).

Отже, з урахуванням наведених обставин, останнім днем на звернення з касаційною скаргою в межах строку, передбаченого частиною другою статті 288 ГПК України, було 21.03.2024.

Натомість скаржник звернувся з первісною касаційною скаргою майже через два місяці після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 288 ГПК України, на звернення з касаційною скаргою.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини значного пропуску позивачем строку на касаційне оскарження не є поважними, адже перебування директора скаржника у відпустці та на лікарняному не є об`єктивно непереборними обставинами, що могли б свідчити про неможливість звернутися з касаційною скаргою у визначений процесуальним законом строк.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про відсутність навичок роботи з підсистемою "Електронний суд", що також зумовило пропущення процесуального строку на звернення з касаційною скаргою, адже, по-перше, скаржник наведеного жодним чином довів, а, по-друге, скаржник за допомогою електронного кабінету неодноразово звертався до суду апеляційної інстанції з відповідними процесуальними документами (наприклад, 01.04.2024 із запереченнями щодо заявлених відповідачем судових витрат, 03.04.2024 з клопотанням про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового рішення без його участі тощо).

Крім цього, колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на неповідомлення представником скаржника - адвокатом Татарченком К. В. щодо надходження ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху не є об`єктивно непереборною обставиною, що могла б свідчити про неможливість усунути недоліки касаційної скарги у визначений процесуальним законом строк.

Верховний Суд звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, скаржнику необхідно навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, надавши на їх підтвердження відповідні докази.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить обґрунтування відповідно до частини другої статті 287 ГПК України у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень. Втім, скаржник лише цитує норми права, викладає фактичний виклад обставин та цитує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

При касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений у частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно навести підстави/обґрунтування для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агс Агро Трейд".

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агс Агро Трейд" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 922/2469/23 залишити без руху.

3. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

5. Роз`яснити скаржнику, що наслідки невиконання вимог ухвали Суду передбачені частинами другою та третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський