Постанова

від 09.09.2024 по справі 902/1372/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1372/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Гудак А. В., Петухов М. Г.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.03.2024 (суддя Шамшуріна М. В.) у справі

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської обласної державної (військової) адміністрації 2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерне товариство "Українська залізниця"

про стягнення 503 077,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2023 року керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації (далі - Харківська ОВА) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство) звернувся до Господарського суду Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (далі - ТОВ "Вінницька птахофабрика") про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 503 077,60 грн а саме: пеню за період з 15.03.2022 до 23.03.2022 у сумі 32 145,53 грн, за період з 18.03.2022 до 03.04.2022 у сумі 336 992,35 грн та за період з 03.04.2022 до 08.04.2022 у сумі 133 939,72 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 549, 610-612, 629 Цивільного кодексу України та статей 218, 232 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного із Харківською ОВА (замовник), АТ "Укрзалізниця" (платник) договору щодо вчасної поставки продовольчих товарів.

1.3. Міністерство у поясненнях на позовну заяву підтримало вимоги прокурора, просило їх задовольнити, вказуючи на прострочення відповідачем поставки товарів за договором.

1.4. ТОВ "Вінницька птахофабрика" у відзиві на позовну заяву просило у разі висновку про наявність підстав для задоволення позову, зменшити суму нарахованої пені на 95 % до 25 153,88 грн, вказуючи на те, що відповідачем порушено строки поставки на 6, 9 та 17 днів, а прокурор, звертаючись з позовом, не врахував обставини, які перешкоджали своєчасному відвантаженню товару у березні 2022 у м. Харкові, за відсутності водіїв, в умовах масової міграції працівників та забезпечення безперервного виробництва товару.

1.5. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.11.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), яке в поясненнях позовні вимоги підтримало, просило задовольнити.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.03.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Вінницька птахофабрика" до Державного бюджету України 229 215,52 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару.

2.2. Суди визнали обґрунтованим нарахування пені у сумі 458 431,03 грн з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, дійшовши висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 229 215,52 грн.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.03.2024, ТОВ "Вінницька птахофабрика" у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на те, що судами не застосовано до спірних правовідносин статтю 629 Цивільного кодексу України, яка встановлює ключовий принцип обов`язковості договору та статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпція правомірності правочину, за відсутності висновку Верховного Суду про можливість зміни визначеного у договорі порядку стягнення пені якщо оплата за договором здійснювалася за рахунок коштів, виділених як субвенція.

Крім того скаржник зазначає, що у справі № 917/1957/23 в якій Верховним Судом відкрито провадження 13.05.2024 і яка є аналогічною за предметом, змістом та сторонами, оскільки ТОВ "Вінницька птахофабрика" та ТОВ "Лубним`ясо" входять до Агро холдингу "МХП", касатором також наголошувалося на правовій проблемі стягнення пені на користь Державного бюджету України всупереч порядку стягнення пені, який встановлений договором. Скаржник вважає, що наявна протилежна судова практика судів апеляційної інстанції щодо вирішення подібних спорів.

3.2. Прокурор також звернувся з касаційною скаргою, в якій просив постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.03.2024 у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Вінницька птахофабрика" 273 862,08 грн, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 551, 625 Цивільного кодексу України щодо застосування права суду на зменшення розміру неустойки та щодо правильності визначення дати, з якої виникло прострочення поставки товару.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржене у справі судове рішення, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора слід закрити, а касаційну скаргу ТОВ "Вінницька птахофабрика" задовольнити з огляду на таке.

Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції та передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", 05.03.2022 між Харківською ОВА (замовник), AТ "Укрзалізниця" (платник) та ТОВ "Вінницька птахофабрика" (постачальник) укладено тристоронній договір на постачання продовольчих товарів шляхом приєднання сторін до договору, оприлюдненого на сайті АТ "Укрзалізниця" за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620.

Сторони у договорі погодили такі умови:

- пунктом 1.1 договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується поставити та доставити замовнику продовольчі товари (надалі - товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору;

- загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (пункт 2.1 договору);

- оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185, на таких умовах: попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (пункт 2.2 договору). Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника;

- поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару (пункт 5.1 договору);

- товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку (пункти 5.4, 5.5 договору);

- у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки (пункт 6.1 договору).

4.3. На виконання умов договору Харківською ОВА на адресу ТОВ "Вінницька птахофабрика" направлено заявки на закупівлю продовольчих товарів: четверть задня курчат-бройлерів заморожена (нефасований блок 15 кг, Qualiko, СНД), КОД ДК 021:2015 - 15112130-6, у відповідь на які постачальник виставив замовнику рахунки за постачання продовольчих товарів, а саме: рахунок від 11.03.2022 № 6 на суму 6 518 400, 00 грн, рахунок від 14.03.2022 № 11 на суму 36 177 120, 00 грн, рахунок від 28.03.2022 № 17 на суму 40 740 000, 00 грн (з ПДВ).

Згідно з виставленими рахунками АТ "Укрзалізниця" перерахувало відповідачу попередню оплату у розмірі 30 % вартості товару.

На виконання умов договору замовлений та погоджений за виставленими рахунками товар був поставлений замовнику: 24.03.2022 на підставі видаткової накладної № ВТ200003573 згідно з рахунком від 11.03.2022 № 6; 04.04.2022 на підставі видаткової накладної № КП200077166 згідно з рахунком від 14.03.2022 № 11; 09.04.2022 на підставі видаткової накладної № КП200077609 згідно з рахунком від 28.03.2022 № 17.

Відповідно до погоджених сторонами рахунків відповідачем було поставлено Харківській ОВА товару у кількості 2 134 000,00 кг на загальну суму 83 435 520,00 грн з ПДВ.

Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору АТ "Укрзалізниця" на підставі платіжних інструкцій від 28.03.2022, 08.04.2022 та 13.04.2022 було здійснено остаточний розрахунок за поставлений товар на користь постачальника.

Суди установили, що враховуючи здійснення попередньої оплати, товар мав бути поставлений замовнику до 14.03.2022 (згідно з рахунком № 6), до 17.03.2022 (згідно з рахунку № 11) та до 04.04.2022 (згідно з рахунком № 17).

Водночас поставка товару згідно з рахунком від 11.03.2022 № 6 відбулась 24.03.2022, згідно з рахунком від 14.03.2022 № 11 - 04.04.2022, згідно з рахунком від 28.03.2022 № 17 - 09.04.2022, тобто з порушенням строку встановленого умовами договору, що підтверджується видатковими накладними, письмовими поясненнями учасників справи та визнається відповідачем.

4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Харківська ОВА та Міністерства про стягнення з ТОВ "Вінницька птахофабрика" пені за прострочення виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

4.5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги визнав обґрунтованими позовні вимоги внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язань, дійшовши при цьому висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої пені на 50%.

4.6. Згідно зі статтями 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.7. Згідно з частинами 2, 3 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Частинами 1 та 2 статті 217 вказаного Кодексу передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:

7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо)".

У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

4.8. За таких обставин, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення пені суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 50%.

4.9. При цьому доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 551, 625 Цивільного кодексу України щодо застосування права суду на зменшення розміру неустойки та щодо правильності визначення дати, з якої виникло прострочення поставки товару відхиляються з огляду на таке.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Разом з цим у постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1) Харківської обласної державної адміністрації - Харківської обласної військової адміністрації; 2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів, Акціонерне товариство "Українська залізниця", до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубним`ясо" про стягнення 233 187,94 грн, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається, зазначено, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Отже, у цьому випадку наведена прокурором у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на судові рішення у справі № 902/1372/23.

4.10. Щодо доводів ТОВ "Вінницька птахофабрика", викладених у касаційній скарзі стосовно незастосування судами до спірних правовідносин статтю 629 Цивільного кодексу України, яка встановлює ключовий принцип обов`язковості договору та статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, за відсутності висновку Верховного Суду про можливість зміни визначеного у договорі порядку стягнення пені якщо оплата за договором здійснювалася за рахунок коштів, виділених як субвенція.

Як свідчать матеріали справи, прокурор у позовній заяві просив стягнути з ТОВ "Вінницька птахофабрика" пеню до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 6.1 договору, укладеного між сторонами у цій справі, у разі затримки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

У касаційній скарзі товариство наголошувало на тому, що Верховним Судом розглядається справа № 917/1957/23 у подібних правовідносинах, в якій скаржником наголошувалося на правовій проблемі стягнення пені на користь Державного бюджету України всупереч порядку стягнення пенні, який встановлений договором.

Так, постановою Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 скасовані судові рішення про часткове задоволення позовних вимог та відмовлено у задоволенні позову прокурора із зазначенням такого:

"106. Отже, оскільки у пункті 6.1 Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником (Харківською обласною військовою адміністрацією), Постачальник (ТОВ "Лубним`ясо") сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника (АТ "Укрзалізниця") пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, доводи прокурора про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок АТ "Укрзалізниця", є безпідставними.

107. Та обставина, що грошові кошти, які ТОВ "Лубним`ясо" отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ "Укрзалізниця".

108. Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України".

Верховний Суд у постанові від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 вказав на те, що враховуючи, що положення договору не передбачають сплату постачальником пені за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 за подібних правовідносин.

Отже, Верховний Суд у справі № 917/1957/23 дійшов висновку про неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених як субвенція, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 Цивільного кодексу України принципам свободи договору, обов`язковості договору та презумпції правомірності правочину.

4.11. Ураховуючи наведене, підстави касаційного оскарження ТОВ "Вінницька птахофабрика" судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися з огляду на викладення відповідного висновку у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 та від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 у подібних правовідносинах.

Водночас касаційну скаргу ТОВ "Вінницька птахофабрика" подано 20.06.2024, тобто до ухвалення Верховним Судом постанов у справах № 909/532/23 та № 917/1957/23, за результатами розгляду яких судом касаційної інстанції зроблено висновок про неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених як субвенція і у задоволенні позову з таких підстав слід відмовити, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається судові рішення підлягають скасуванню, а у задоволенні позову прокурора необхідно відмовити.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

5.2. Згідно зі статтею 311 вказаного Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.3. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "Вінницька птахофабрика" підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.03.2024 у справі № 902/1372/23, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" задовольнити.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.03.2024 у справі № 902/1372/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Салтівської окружної прокуратури міста Харкова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" 11319,00 грн за розгляд апеляційної скарги та 15092,00 грн за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Вінницької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак