Рішення
від 03.09.2024 по справі 552/1473/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1473/23

Провадження № 2/552/133/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2024 року Київський районний суд м.Полтави у складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі Цимбалюк І.О.,

За участю адвоката Дроменко Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Альфа Банк», Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства зобмеженою відповідальністю«ВЕСТА» про визнання договорів недійсними, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

20.03.2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Альфа Банк», Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» про визнання договорів недійсними, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свій позов тим, що між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено ряд кредитних договорів: договір відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08.12.2005 року; договір кредиту №710/2694/25-Ф від 16.06.2006 року; договір кредиту №710/046 від 15.06.2007 року; договір банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки Gold №0710/022763-PR від 14.12.2006 року. В забезпечення виконання даних договорів ОСОБА_2 було укладено іпотечні договори на користь Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», а саме: іпотечний договір №710/2544/1 від 08.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №4133; іпотечний договір №710/2694/1 від 16.06.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №2489; іпотечний договір №710/046 від 15.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №2008. В іпотеку передано нерухоме майно: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в подальшому був реорганізований в Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019), а наразі припинений шляхом реорганізації та приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Національний банк України відкликав банківську ліцензію та виключив АТ «Укрсоцбанк» з Державного реєстру банків. Відповідне рішення №799-рш прийнято Правлінням НБУ 24 жовтня 2019 року. Реорганізація АТ «Укрсоцбанк» проведена шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою відповідно до вимог Закону України «Про спрощення процедури реорганізації та капіталізації банків». Правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк». Дозвіл на реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» було надано Національним банком України 12.09.2019 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадкоємцями є ОСОБА_1 мати померлого, яка успадкувала частину нерухомого майна, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_2 на час смерті, ОСОБА_3 дружина померлого, яка успадкувала частину нерухомого майна, ОСОБА_4 донька померлого, яка успадкувала частину нерухомого майна, нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . До спадкоємців, які прийняли спадщину згідно закону після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перейшло право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 та обов`язок по сплаті боргу в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Право власності спадкоємців відносно нежитлових будівель, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 підтверджується, в тому числі, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02.10.2014 року. ПАТ «Укрсоцбанк» намагався звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , але в такому стягненні йому було відмовлено. 19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» укладено договір факторингу від 19.10.2018 року, відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити Факторові свої права грошової вимоги за вище вказаними договорами. Позивач вважає, що у зв`язку із відсутністю у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, вказаний договір факторингу повинен бути визнаний судом недійсним, так як у ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями. Також 19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» було укладено Договір передачі прав за іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989, відповідно до якого Цедент АТ «Укрсоцбанк» передав, а Цесіонарій ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» прийняло всі права за іпотечними договорами. Позивач вважає, що вказаний договір передачі прав за іпотечними договорами повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним договору факторингу від 19.10.2018 року. В цей же день, 19.10.2018 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Федуція» укладено договір передачі прав за іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А за реєстровим №14990, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передав, а ТОВ «Федуція» прийняло всі права за Іпотечними договорами. Позивач вважає, що вказаний договір передачі прав за Іпотечними договорами також повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним Договору факторингу від 19.10.2018 року. 07.02.2019 року ТОВ «Федуція» було звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 в порядку позасудового врегулювання на підставі Іпотечного договору шляхом набуття її у власність. Цього ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., як реєстратором нерухомого майна, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101. На підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було включено запис про право власності ТОВ «Федуція» на нежитлову будівлю, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що при набутті у власність предмета іпотеки ТОВ «Федуція» було грубо порушено встановлений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, через що рішення приватного нотаріуса має бути визнано протиправним та скасовано. 14.05.2019 року між ТОВ «Федуція» та ТОВ «Промінвест-буд» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим №353, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що визнання недійсними Договору факторингу від 19.10.2018 року, договорів передачі прав за Іпотечними договорами від 19.10.2018 року, а також визнання судом встановленими обставин порушення ТОВ «Федуція» порядку звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійними підставами для витребування нерухомого майна із володіння останнього набувача ТОВ «Промінвест-буд». Також зазначають, що з 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанком» та спадкоємцями померлого ОСОБА_2 відбуваються судові розгляди. Не встановивши чи є борг у боржників-спадкоємців і його сума на дату укладення договору факторингу 19.10.2018 року, АТ «Укрсоцбанк» вирішив захопити належне спадкоємцям майно обманним шляхом. Щоб заволодіти майном, АТ «Укрсоцбанк» при укладенні договору факторингу не зазначає інформацію про те, що боржник за кредитним договором помер 28.11.2007 року і зобов`язання за такими договорами для спадкоємців є чинними лише в межах вартості такого майна. Про самих спадкоємців мова також не йдеться, хоча саме вони мали б бути зазначеними, як боржники у договорі факторингу. Таким чином спадкоємці цілеспрямовано були позбавлені АТ «Укрсоцбанком» права бути учасником такого договору. Відповідно не було дотримано і вимог ч.2 ст.24 Закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`яти денний строк повідомити боржника про відступлення права за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Фактичне захоплення приміщення відбулося 10.05.2019 року, про що спадкоємцям стало відомо 14.05.2019 року, коли вони прийшли до даного приміщення, а на ньому були змінені замки та воно було здано під охорону приватній фірмі «Явір». В зв`язку з чим просила суд визнати недійсним Договір факторингу від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «»ІНВЕСТ ФІНАНС» щодо відступлення прав за грошовими вимогами ОСОБА_2 . Визнати недійсним Договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «ФІНАНСВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989. Визнати недійсним Договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між ТОВ «ФІНАНСВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ФЕДУЦІЯ» посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.02.2019 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЕЖНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЕДУЦІЯ» (запис про право власності №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101). Витребувати частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці державної власності площею 0,1926 га, кадастровий номер 5310136400:10:003:0123, із чужого незаконного володіння ТОВ «Промінвет-буд» на користь ОСОБА_5 .

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 22.03.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження (а.с.57 том 1).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 22.03.2023 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у розмірі 7102 грн. 10 коп. та задоволено клопотання про витребування доказів (а.с.66-67 том 1).

07.04.2023 року представником АТ «СЕНС БАНК» Луньовою А.Г. надано пояснення на виконання ухвали Київського районного суду м.Полтави від 22.03.2023 року (а.с.86-100, том 1).

17.04.2023 року до суду надійшла заява представника АТ «СЕНС БАНК» Луньової А.Г. про проведення судових засідань за її відсутності (а.с.114-115, том 1).

17.04.2023 року до суду надійшов від представника АТ «СЕНС БАНК» Луньової А.Г. Відзив на позовну заяву (а.с.116-123, том 1), в якому просила суд застосувати позовну давність. У задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 16.05.2023 року витребувано докази, що перебувають у володінні АТ «СЕНС БАНК», ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. (а.с.157-158, том 1).

14.06.2023 року АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали Київського районного суду м.Полтави від 16.05.2023 року надало запитувану інформацію (а.с.177-179, том 1).

26.06.2023 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на виконання ухвали Київського районного суду м.Полтави від 16.05.2023 року надано запитувані документи (а.с.3-206, том 2).

26.06.2023 року на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_1 разом з додатками (а.с.207-215, том 2).

26.06.2023 року на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_3 разом з додатками, в яких просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а відзив відповідача до уваги не брати (а.с.216-221, том 2).

26.06.2023 року ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву про стягнення моральної шкоди. Просила суд стягнути з АТ «СЕНС БАНК», ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., ТОВ «Федуція» завдану моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. з кожного (а.с.222-224, том 2). В процесі розгляду справи від даної позовної заяви відмовилась і просила суд не приймати її до уваги.

28.06.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дроменко Л.В. надійшло клопотання про витребування доказів, які перебувають у володінні в Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича та ТОВ «Фінансової компанії «Інвест Фінанс» (а.с.230-231, том 2).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 28.06.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дроменко Л.В. про витребування доказів, які перебувають у володінні в Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича та ТОВ «Фінансова компанія» «Інвест Фінанс» задоволено (а.с.235, том 2).

04.07.2023 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича на виконання ухвали Київського районного суду м.Полави від 16.05.2023 року надійшли належним чином завірені копії документів (а.с.2-140, том 3).

19.07.2023 року від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн. (а.с.148-186, том 3).

Цього ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (а.с.187-203, том 3).

Також приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. надано до суду клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.204-206, том 3).

19.07.2023 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. подано клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору передачі прав за іпотечними договорами, укладеним 19.10.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія» «Інвест Фінанс» та ТОВ «Федуція», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990 (а.с.207-212, том 3) та клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.02.2019 року (а.с.213-216, том 3).

В судовому засіданні, що відбулося 09.08.2023 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Дроменко Л.В. подано до суду заяву про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову. В даній заяві просили суд визнати недійсним договір факторингу від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» щодо відступлення прав за грошовими вимогами ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «ФІНАНСВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989. Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНАС» та ТОВ «ФЕДУЦІЯ» щодо відступлення прав за грошовими вимогами ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір передачі прав за іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між ТОВ «ФІНАНСВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ФЕДУЦІЯ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.02.2019 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЕЖНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЕДУЦІЯ» (запис про право власності №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101). Витребувати частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Державної власності, площею 0,1926 га, кадастровий номер 5310136400:10:003:0123, із чужого незаконного володіння ТОВ «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» на користь ОСОБА_1 (а.с.222-235, том 3).

Цього ж дня, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Дроменко Л.В. подано клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» (а.с.236-237, том 3).

09 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з Заявою (про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позов) до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Сенс Банк», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Веста», третя особа, що не заявляє самостійних вимог (на боці відповідача) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, треті особи (на боці відповідача) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.223-230, том 3), в якій просила суд визнати недійсним Договір факторингу від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» щодо відступлення прав за грошовими вимогами ОСОБА_2 . Визнати недійсним Договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕДУЦІЯ» щодо відступлення прав за грошовими вимогами ОСОБА_2 . Визнати недійсним Договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕДУЦІЯ» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.02.2019 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЕДУЦІЯ» (запис про право власності №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101). Витребувати частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці державної власності площею 0,1926 га, кадастровий номер 5310136400:10:003:0123, із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» на користь ОСОБА_1 .

14.08.2023 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. надійшли витребувані документи на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 16.05.2023 року (а.с.1-137, том 4).

15.09.2023 року від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. надійшло клопотання про забезпечення витрат на правову допомогу (а.с.158-163, том 4).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 30.10.2023 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.204, том 4).

15.11.2023 року від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. надійшло клопотання про відвід судді Турченко Т.В. (а.с.233-243, том 4).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 15.11.2023 року заяву представника відповідача приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни адвоката Титаренко Володимира Миколайовича про відвід судді Турченко Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Сенс Банк», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння - передано на вирішення іншому судді, в порядку, передбаченому ст.33ЦПК України (а.с.244, том 4).

Цього ж дня ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави Кузіною Ж.В. в задоволенні заяви представника відповідача приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни адвоката Титаренко Володимира Миколайовича про відвід судді Турченко Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Сенс Банк», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено (а.с.247-248, том 4).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20.12.2023 року розгляд справи було повернуто на стадію підготовчого провадження по справі №52/1473/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Сенс Банк», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, та залучено по справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» (а.с.22, том 5).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 07.03.2024 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.87, том 5).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 11.04.2024 року розгляд справи було повернуто на стадію підготовчого провадження по справі №52/1473/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Сенс Банк», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.124, том 5).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20.05.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача приватного нотаріуса Полтавськогоміського нотаріальногоокругу ДробітькоВікторії ВікторівниКобрись О.М. про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами відмовлено. В задоволенні клопотання представника відповідача приватного нотаріуса Полтавськогоміського нотаріальногоокругу ДробітькоВікторії ВікторівниКобрись О.М. про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору передачі прав за іпотечними договорами, який укладений 19.10.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Федуція», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990 відмовлено. В задоволенні клопотання представника відповідача приватного нотаріуса Полтавськогоміського нотаріальногоокругу ДробітькоВікторії ВікторівниКобрись О.М. про забезпечення витрат на правову допомогу, яке надійшло до суду 15.09.2023 року відмовлено (а.с.160-161, том 5).

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20.05.2024 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Сенс Банк», приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.162, том 5).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , адвокат Дроменко Л.В. позов підтримали та просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового слухання.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового слухання.

Представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» Луньова А.Г. в судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву про проведення судових засідань за її відсутності (а.с.114-115, том 1). Також 17.04.2023 року до суду надійшов від представника АТ «СЕНС БАНК» Луньової А.Г. Відзив на позовну заяву (а.с.116-123, том 1), в якому просила суд застосувати позовну давність. У задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час, день та місце судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20.12.2023 року залучено по справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового слухання.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового слухання. Про що в матеріалах справи є рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву, в якій просила суд слухати справу у її відсутності. Просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву, в якій просила суд слухати справу у її відсутності. Просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвет-буд», представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» Луньової А.Г., приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , думку адвоката Дроменко Л.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 08 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_2 , згідно його заяви на отримання кредиту, було укладено кредитний договір №710/2544/25-Ф. Відповідно до даного договору ОСОБА_2 було надано кредит на поточні потреби в сумі 59 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 05 грудня 2012 року. В забезпечення повернення кредиту між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 08.12.2005 року було укладено іпотечний договір №710/2544/1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №4133. Предметом іпотеки за цим|договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю за згодою сторін 860 000 грн.

16 червня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_2 , згідно його заяви на отримання кредиту, було укладено кредитний договір №710/2694/25-Ф, згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит на поточні потреби в сумі 185 600 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 10.06.2016 року. В забезпечення повернення кредиту між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_2 16.06.2006 року укладено іпотечний договір №710/2694/1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №2489. Предметом наступної іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю за згодою сторін 1339 412 грн.

14.12.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_2 , згідно його заяви про відкриття банківського (карткового) рахунку, було укладено договір №0710/022763-РR про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки GOLD, згідно умов якого ОСОБА_2 було відкрито відновлювальну кредитну лінію з максимальний лімітом заборгованості 8 000 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 01 березня 2008 року. Зазначений кредит наданий без забезпечення.|

15.06.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_2 , згідно його заяви на отримання кредиту, було укладено кредитний договір №710/046, згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит на поточні потреби в сумі 94 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 14 червня 2011 року. В забезпечення повернення кредиту між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , 15.07.2007 року укладено іпотечний договір №710/046, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №2008. Предметом наступної іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю за згодою сторін 2250 000 грн.

28 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу №L1036-08/07, за яким ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», як лізингодавець зобов`язувалося придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме CtP-систему AGFA Acento11 ПS вартістю 732250 грн. ОСОБА_2 , як лізингоодержувачу, а останній в свою чергу зобов`язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору ОСОБА_2 було сплачено 183000 гривень, що складає 25% вартості обладнання. Згідно даного договору вартість предмета лізингу складає 732250 гривень. Розмір лізингового платежу за певний період визначався графіком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.14, том 1).

На дату смерті кредитні зобов`язання ОСОБА_2 виконані не були. Заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії складала 256010 доларів США 59 центів та 8 122, 37 євро, з яких за:

договором про надання відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-0 від 08.12.2005 року 26 316,58 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 295840 грн. 47 коп.;

договором кредиту №710/2694/25-0 від 16.06.2006 року 144 628,32 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 1625853 грн. 72 коп.;

договором №0710\022763-РК про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки ООІЛ) від 14.12.2006 року 8 122,37 євро, що в національній валюті еквівалентно 125960 грн. 09 коп.

договором кредиту №710/046 від 15.06.2007 року 85 067,69 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 956274 грн. 50 коп.

21.05.2008 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори у відповідності до ч.2 ст.1281 ЦК України з листом-претензією до спадкоємців про наявність несплаченого боргу спадкодавцем перед кредитором.

Відповідно до спадкової справи з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 мати померлого, ОСОБА_3 дружина померлого, ОСОБА_4 донька померлого. Спадкоємці з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися та до цього часу його не отримали. Встановлено, що ОСОБА_1 спадкує частину, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по частині спадкового майна.

В жовтні 2008 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося в Октябрський районний суд м.Полтави з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02.10.2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно було задоволено повністю (а.с.16-18, том 1). Звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 , яке після його смерті успадковане ОСОБА_1 - в частині частки, ОСОБА_3 в частині частки, ОСОБА_4 в частині частки: на нежитлові будівлі, які складаються з А-1 адміністративний будинок площею 472,4 кв.м, Б-1 склад площею 43,3 кв.м, В-1 гараж площею 132,2 кв.м, №1-2 огорожа, Г навіс, розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м, що знаходились у користуванні ОСОБА_2 на правах оренди строком на 5 років відповідно до договору оренди землі від 31 травня 2007 року, укладеного з Полтавською міською радою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з початковою ціною реалізації встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

19 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Інвест Фінанс» (далі - Фактор) укладено договір факторингу від 19.10.2018 року, відповідно до якого Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов?язується відступити Факторові свої права грошової вимоги за:

- договором відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08 грудня 2005 року;

- договором кредиту №710/2694/25-Ф від 16 червня 2006 року (Основний договір 2);

-договором кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року (Основний договір 3);

- договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної карти Gold №0710/022763-PR від 14 грудня 2006 року.

Крім того, згідно п.1.4 Договору факторингу в день підписання цього Договору до Фактора переходять також права (в тому числі права іпотекодержателя / заставодержателя) за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов?язань Боржника за Основними

договорами, зокрема права, що виникають з:

- Іпотечного договору №710/2544/1 від 08 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за №4133;

- Іпотечного договору №710/2694/1 від 16 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за №2489;

- Іпотечного договору №710/046 від 15 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за № 2008 (а.с.19-21, том 1).

Позивач вважає, що у зв?язку із відсутність у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» ліцензій на здійснення операцій з валютними цінностями, вказаний договір факторингу повинен бути визнаний судом недійсним.

Також 19 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» було укладено Договір передачі прав за іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018

року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989, відповідно до якого Цедент - АТ «Укрсоцбанк» передав, а Цесіонарій - ТОВ

«Фінансова компанія «Інвест Фінанс» прийняв всі права за:

- Іпотечним договором №710/2544/1 від 08 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за №4133;

- Іпотечним договором №710/2694/1 від 16 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за №2489;

- Іпотечним договором №710/046 від 15 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за № 2008 (а.с.22, том 1).

Позивач вважає, що вказаний Договір передачі прав за Іпотечними договорами повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним Договору факторингу від 19.10.2018 року.

В цей же день, 19 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» укладено договір передачі прав за Іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990, відповідно до якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі права за:

- іпотечним договором №710/2694/1 від 16 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіливом О.М., та зареєстрований в реєстрі за №2489;

Позивач вважає, що вказаний Договір передачі прав за Іпотечними договорами також повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним Договору факторингу від 19.10.2018 року.

07 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» було звернуто стягнення на предмет іпотеки -

нежитлову будівлю, які розміщена за адресою АДРЕСА_1 в порядку позасудового врегулювання на підставі Іпотечного договору шляхом набуття її у власність.

07 лютого 2019 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., як реєстратором нерухомого майна, було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер №30183156, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1759809253101.

На підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було включено запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Федуція» на нежитлову будівлю, які розміщена за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що при набутті у власність предмету іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» було грубо порушено встановлений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, через що рішення приватного нотаріуса має бути визнано протиправним та скасовано.

14 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом

Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим №353, відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться

за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24, том 1).

Позивач вважає, що визнання недійсними Договору факторингу від 19.10.2018 року, договорів передачі прав за Іпотечними договорами від 19.10.2018 року, а також визнання судом встановленими обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» порядку звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійними підставами для витребування нерухомого майна (нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 із володіння останнього набувача Товариства з обмежено відповідальністю «Промінвест-буд».

13 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» було укладено договір купівлі-продажу (а.с.232-233, том 3), відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , яка складається з: адміністративного будинку «А» загальною площею 472,4 кв.м, складу 1,Б, площею 43,3 кв.м, гаражу 1,В площею 132,2 кв.м, огорожі №1-2, навісу Г.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.07.2023 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.234, том 3).

Суд, заслухавши позивача та її представника адвоката Дроменко Л.В., вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як її цивільні права не порушені і не підлягають судовому захисту з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 12 серпня 2022 року Загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».

Позивачем до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» пред`явлено позовні вимоги в частині визнання недійсними Договору факторингу від 19.10.2018 року, який укладений між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», а також Договору передачі прав за іпотечними договорами від 19.10.2018 року, який укладено між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс».

Судом встановлено і дану обставину не заперечувала позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дроменко Л.В., що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних нею договорів. При цьому не лише вона, а і спадкодавець також не був і не міг бути стороною вказаних договорів. Дані договори на права та обов`язки самого позивача жодним чином не впливають.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

У ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, не зазначивши, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (невизнані чи оспорені), таке визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано».

Дана правова позиція є досить усталеною у судовій практиці. Так, пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за №14 "Про судове рішення у цивільній справі", встановлено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався і Верховним судом України, наприклад, у Постанові №3-104гс11 від 10 жовтня 2011 року, №6-547цс16від 29 червня 2016 року, №687/7146/15-ц від 1 березня 2017 року, №369/5994/14-ц від 12 жовтня 2016 року, №710/2296/14-ц 21 вересня 2016 року та багатьох інших.

У позовній заяві позивач не вказала, за захистом якого свого порушеного права вона звернулася до суду із вимогою про визнання оспорюваних договорів, за якими відбувалось відступлення прав вимоги, недійсними.

Також позивач не вказала, які дії чи бездіяльність відповідачів призвели або могли призвести до порушення її прав чи свобод.

Отже, викладені у позові обставини йдуть врозріз зі ст.4 ЦПК України, 15 ЦК України, а отже позовні вимоги щодо визнання оспорюваних договорів недійсними є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору факторингу від 19.10.2018 та договору передачі прав за іпотечними договорами.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату,тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні прав вимоги).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 910/7038/17 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 336/310/14-ц.

19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» укладено саме договір факторингу.

Відповідно до ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суб`єкти господарювання АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладаючи оспорювані договори досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів та мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договори є реальними. Договори відповідають волі сторін. Вчинені у письмовій формі з додержанням всіх вимог, встановлених нормами цивільного законодавства. Спорів щодо дійсності вказаних договорів між сторонами цих договорів не виникало.

Договори не суперечать ЦК, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам підзаконний акт, на який посилається позивач, не є актом цивільного законодавства в розумінні ст.4 ЦК України.

Таким чином, жодних підстав для визнання вказаних договорів недійсними немає.

Відповідно до ст.514 Цивільного Кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного Кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно посилань позивача ОСОБА_1 на позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16, то варто наголосити на наступне.

Позивач або не вірно трактує висновки Великої Палати Верховного Суду у цій постанові, або ж свідомо їх перекручує.

У даній Постанові Велика Палата Верховного Суду розмежувала поняття «відступлення права вимоги» та «факторингу», віднісши укладений ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «НІКІ» Договір відступлення права вимоги до Договорів факторингу.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірний договір у тій справі є фактично договором факторингу через різницю між реальною ціною вимоги та ціною, передбаченою в договорі, і визнала його недійсним, оскільки фактор не був фінансовою установою.

Але ж в даній справі сторони одразу уклали саме Договір факторингу, не приховуючи його реальної суті.

Посилання позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Дроменко Л.В., що вказаний договір не є договором факторингу, так як він є нібито безоплатним, взагалі не відповідає дійсності, оскільки позивач сама на сторінці 7 свого позову вказує, що Договором факторингу передбачена плата за відступлення права вимоги в сумі 518 000 грн., і вона є значно нижчою, ніж реальна вартість переданої вимоги 7 438049 грн. 46 коп., тобто в даному випадку має місце дисконт (різниця між реальною ціною вимоги та ціною, передбаченою в договорі факторингу), що і є притаманним саме для Договорів факторингу. І саме плата за відступлення вирізняє договори факторингу з-поміж інших договорів, за якими відбувається відступлення права вимоги.

Окрім того, Постановою Великою Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року підтверджено висновок судів попередніх інстанцій про недійсність спірного договору про відступлення права вимоги у генеральному договорі на здійснення кредитних операцій та кредитному договорі №08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року, на тій підставі, що відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ «НІКІ», яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечив наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він дійсно підлягав визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Але ж тільки тому, що право вимоги набуло ТОВ «НІКІ», яке не є фінансовою установою.

Натомість, Договір факторингу від 19.10.2018 року укладений між Акціонерним товариством «Уксоцбанк», яке було фінансовою установою, що мало право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», яке також є фінансовою установою, з іншого боку.

Отже, в даному випадку приписи цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу були повністю дотримані.

Щодо нібито необхідності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, такі посилання також є безпідставними.

Частиною першою статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року із наступними змінами та доповненнями, передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Частина друга статті 5 Декрету передбачає, що Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а частиною 4 цієї статті передбачено вичерпний перелік випадків коли разові операції з іноземною валютою потребують індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п.2 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», визначено як "валютні операції":

- операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Статтею 1 Декрету визначено перелік валютних операцій, стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги якої перейшло до фінансової компанії за договором відступлення чи факторингу, не є валютною операцією, яка потребує генеральної або індивідуальної ліцензії в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року із наступними змінами та доповненнями.

Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна тільки при укладенні кредитного договору. В ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року зазначено, що «ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), а тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором».

Також в ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 року було зазначено, що «крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії)».

Дана судова практика є сталою, не змінювалась з 2015 року та застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 30 жовтня 2019 року у справі №336/310/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 296/9214/14-ц та інших.

Оскільки єдиною підставою для визнання недійсним договору передачі прав за іпотечними договорами від 19.10.2018 року, який укладено між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», позивач зазначає нібито недійсність Договору факторингу, то з огляду на відсутність підстав для визнання недійсним Договору факторингу така позовна вимога також є безпідставною.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Факт обізнаності позивача з переходом права вимоги взагалі не має правового значення для вирішення спору, оскільки неповідомлення про заміну кредитора тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов`язання не новому, а колишньому кредитору, і не може біти підставою для звільнення боржників від виконання зобов`язань взагалі та визнання договорів відступлення недійсними.

Крім того, підставою недійсності правочину може бути недотримання вимог закону саме в момент його вчинення, а не за фактом виконання.

Аналіз норм статей 16, 386, 391 ЦК України свідчить про те, що власник в праві звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У Постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №318/89/18 висловлена наступна правова позиція: «Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (Постанова ОП КЦС ВС від 05.09.2019 року по справі № 638/2304/17).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (Постанова КЦС ВС від 18.11.2020 року по справі № 569/6427/16-ц).

Саме позивач ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (спадкоємці позичальника ОСОБА_2 ), отримавши вимогу кредитора ще у 2008 році, набувши право власності на предмет іпотеки свідомо ухилялися від виконання своїх зобов`язань перед кредитором спадкодавця протягом десяти років.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому позивачем взагалі не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 грудня 2019 року у справі №503/1169/16-ц, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Також судом розглянуті вимоги позивача щодо порушення Іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція», процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів реєстраційної справи, які надані суду приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., вбачається що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДУЦІЯ» перейшли права первісного кредитора у зобов?язанні, що за:

договором відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08 грудня 2005 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»);

договором кредиту №710/2694/25-Ф від 16 червня 2006 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку, (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»);

договором кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»);

договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки Gold №07101022763-PR від 14 грудня 2006 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»),

08 грудня 2005 року в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 , взятих на себе зобов?язань згідно вищенаведеного договору про надання відновлюваної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08 грудня 2005 року, між

ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрооцбанк»)

було укладено іпотечний договір №710/2544/1, що був зареєстрований в реєстрі за №4133, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., 08.12.2005 року. Так, згідно умов даного іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_2 , передав в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з: А-1 - адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., №1-2 - огорожа, Г-навіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (три дріб п?ять).

16 червня 2006 року в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 , взятих на себе зобов?язань згідно вищенаведеного договору кредиту №710/2694/25-Ф від 16 червня 2006 року, між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало АТ «Укрсоцбанк») було укладено іпотечний договір №710/2694/1, що був зареєстрований в реєстрі за №2489, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., 16 червня 2006 року. 3гідно умов даного іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_2 , передав в іпотеку, наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з: А-1 адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., №1-2 - огорожа,Г-навіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (три дріб п`ять).

15 червня 2007 року в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 , взятих на себе зобов?язань згідно вищенаведеного договору кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року, між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало АТ «Укрсоцбанк») було укладено іпотечний договір №710/046, що був зареєстрований в реєстрі за №2008, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., 15 червня 2007 року. Так згідно умов даного іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_2 , передав в іпотеку, наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які складаються 3: А-1 адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., №1-2 - огорожа, Г-навіс, розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м., що знаходиться у користуванні Іпотекодавця на правах оренди строком на 5 років відповідно до договору оренди землі від 31 травня 2007 року, укладеного з Полтавською міською радою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (три дріб п?ять).

26.10.2018 року ТОВ «ФЕДУЦІЯ» в порядку ст.ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» було направлено письмову вимогу про усунення порушення вищевказаних кредитних договорів на адресу спадкоємців ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), яких було визначено згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 жовтня 2014 року №2/554/1003/2014. Судом визнано за спадкоємцями ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину, за ОСОБА_4 на 1/4 частину нерухомого майна, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_2 на час смерті, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з А-1 адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., N?1-2 - огорожа, Г-навіс, розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м., що заходились у користуванні ОСОБА_2 на правах оренди строком на 5 років відповідно до договору оренди землі від 31 травня 2007 року, укладеного з Полтавською міською радою, що знаходиться за адресою: м.Полтава, провулок Промисловий, буд. 3/5.

Відповідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» (редакції чинної на дату звернення стягнення):

- перша складова - стислий зміст порушених зобов?язань;

друга складова - вимога про виконання порушеного зобов?язання у не менш ніж тридцятиденний строк;

- третя складова - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Тобто, вищевказана норма закону чітко виокремлює вимоги, яким повинна відповідати вимога іпотекодержателя про усунення порушення, які є однозначними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Частина 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» (редакції чинної на дату звернення стягнення на предмет іпотеки) містить у собі правові наслідки, які настають в разі, якщо по спливу тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя про усунення порушення залишається без задоволення, а саме таким правовим наслідком є виникнення в іпотекодержателя права прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» (редакції чинної на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), у разі порушення основного зобов?язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов?язань, вимога про виконання порушеного зобов?язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Норма статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), містить в собі частину 2, відповідно вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Тобто, законодавцем в даному випадку чітко визначено, що Іпотекодержатель у визначених законом випадках має право не направляти вищевказану вимогу про усунення порушення, що підтверджує беззаперечність прав іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна.

Отже, вищевказана вимога іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕДУЦІЯ», повністю відповідала вимогам ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, судом встановлено, що іпотекодержателем ТОВ «ФЕДУЦІЯ», вимога про усунення порушення була направлена рекомендованою кореспонденцією 26.10.2018 року:

ОСОБА_1 , за наступними адресами:

адреса АДРЕСА_2 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809313) (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення та опис вкладення до поштового листа);

адреса 2: АДРЕСА_3 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809321). (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення та опис вкладення до поштового листа).

ОСОБА_3 , за наступними адресами:

адреса АДРЕСА_4 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809330) (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення та опис вкладення до поштового листа);

адреса 2: Полтавська область, Полтавський район, село Гожули, вул.Мусорського, будинок №3, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809348) (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення та опис вкладення до поштового листа).

ОСОБА_4 , за наступними адресами:

адреса АДРЕСА_5 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809437); (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення вкладення до поштового листа);

адреса 2: АДРЕСА_6 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809445) (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення та опис вкладення до поштового листа);

адреса 3: Полтавська область, Полтавський район, село Гожули, вул.Мусорського, будинок №3, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809453) (квитанція про поштове відправлення, накладна поштового відправлення та опис вкладення до поштового листа).

30.10.2018 року вказану вимогу було отримано

ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 . (номер отриманого поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600003809453).

Також 19.11.2018 року ТОВ «ФЕДУЦІЯ», здійснило повторне направлення вищевказаної вимоги рекомендованою кореспонденцією:

Адреса АДРЕСА_2 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004677879);

Адреса АДРЕСА_8 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004677887);

Адреса 3: Полтавська область, Полтавський район, село Гожули,

Мусорського, буд.№3, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004677860);

Адреса 4: АДРЕСА_6 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604324);

Адреса 5:

АДРЕСА_9 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604340).

ОСОБА_3 , за наступними адресами:

Адреса АДРЕСА_4 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004677852);

Адреса 2: Полтавська область, Полтавський район, село Гожули, вул.Мусорського, буд.№3, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004677895);

Адреса АДРЕСА_10 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604359);

Адреса АДРЕСА_11 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604367).

20.11.2018 року ТОВ «ФЕДУЦІЯ» було здійснено повторне направлення вищевказаної вимоги рекомендованою кореспонденцією без опису вкладення: АДРЕСА_12 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604740);

Адреса АДРЕСА_2 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604740).

Адреса 2: АДРЕСА_3 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604669).

Адреса 3: Полтавська область, Полтавський район, село Гожули, вул.

Мусорського, буд.№3, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604677);

Адреса АДРЕСА_11 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604685);

Адреса 5: м.Полтава, вул.П.Мирного, буд.№13-а, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604693).

ОСОБА_3 , за наступними адресами:

Адреса АДРЕСА_4 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604707);

Адреса 2: Полтавська область, Полтавський район, село Гожули, вул.Мусорського, буд.№3, (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження);

Адреса 3: АДРЕСА_12 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604723);

Адреса АДРЕСА_11 , (номер поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» для відстеження: 3600004604731).

Всі вищевказані поштові відправлення, які вміщали в собі вимогу про усунення порушення, та були направлені на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , були повернуті іпотекодержателю ТОВ «ФЕДУЦІЯ», за закінченням терміну зберігання. Вищевказана вимога про усунення порушення була отримана 30.10.2018 року ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується зворотнім поштовим повідомлення з відміткою про отримання.

Таким чином, іпотекодержателем було вжито можливих заходів щодо забезпечення належного повідомлення спадкоємців іпотекодавця.

Не може суд погодитись з думкою позивача та її представника адвоката Дроменко Л.В., щодо відсутності укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинної на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Необхідно зауважити на тому, що вищенаведена норма закону визначає три можливих способи звернення стягнення на предмет іпотеки, які іпотекодержатель має право обрати на свій розсуд, задля задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. До того ж, право вибору відповідного способу звернення стягнення є беззаперечним, та належить виключно іпотекодержателю.

Як зазначав іпотекодержатель ТОВ «ФЕДУЦІЯ» в своєму супровідному листі від 01.02.2019 року до поданого пакету документів для звернення стягнення на предмет іпотеки та згідно наданої належним чином завіреної копії рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 жовтня 2014 року №2/554/1003/2014, було визнано за спадкоємцями ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) право власності на вищевказаний предмет іпотеки, але з моменту набрання даним рішенням законної сили жоден із спадкоємців, за яким судом було визнано право власності, не здійснив державної реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, що незаконно позбавляло ТОВ «ФЕДУЦІЯ» права звернути стягнення на даний предмет іпотеки у спосіб передбачений рішенням суду, шляхом реалізації його на прилюдних торгах. Спадкоємці ОСОБА_2 умисно зловживали своїм правом здійснити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, адже реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах згідно рішення суду відбувається в межах Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до положень якого на майно боржника можливо звернути підтвердження належності боржнику на праві власності об?єкта нерухомого майна. В даному випадку вищевказані спадкоємці розуміючи, що як тільки останні зареєструють за собою право власності на даний предмет іпотеки, на підставі рішення суду, останній буде реалізовано на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

З метою непорушності права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, зважаючи на те, що іпотекодержатель ТОВ «ФЕДУЦІЯ», було не обмежене в праві вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, останнє вирішило звернути стягнення на вищевказаний предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку», також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, а саме, шляхом набуття (передачі) іпотекодержателем ТОВ «ФЕДУЦІЯ», права власності на предмет іпотеки.

Слід зазначити, що дане застереження про звернення стягнення міститься безпосередньо у всіх вищевказаних іпотечних договорах, а саме:

іпотечний договір №710/2544/1, що був зареєстрований в реєстрі за №4133, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. 08.12.2005 року, містить підпункт 4.5.3. пункту 4.5., який передбачає, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, а саме, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов?язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Іпотечний договір №710/2694/1, що був зареєстрований в реєстрі за №2489, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. 16 червня 2006 року, містить підпункт 4,54, пункту 4.5., який передбачає, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, а саме, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов?язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Іпотечний договір №710/046, що був зареєстрований в реєстрі за №2008, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. 15 червня 2007 року, містить підпункт 4.5.3. пункту 4.5., який передбачає, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів, а саме, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов?язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності у встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За даних обставин чинні норми Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), не встановлюють обов?язку укладення окремого договору Іпотекодержателем та Іпотекодавчем при зверненні стягнення в позасудовому порядку, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання, у порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», адже відповідне застереження про звернення стягнення беззаперечно прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, адже за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стосовно доводів позивача та її представника, щодо відсутності відповідної оцінки предмету іпотеки на момент набуття іпотекодержателем ТОВ «ФЕДУЦІЯ» права власності на предмет іпотеки, слід зазначити, що дані доводи є оманливими та такими, що не відповідають дійсності, адже іпотекодержателем ТОВ «ФЕДУЦІЯ» до доданого пакету документів щодо звернення стягнення був доданий звіт суб?єкта оціночної діяльності ТОВ «Консалтингова компанія

«Форекс» про оцінку нерухомого майна станом на 04 лютого 2019 року, згідно якого вартість предмета іпотеки, було визначено в розмірі 620 700 грн.

Так, згідно ч.5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на дату звернення стягнення на предмет іпотеки), іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб?єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотеко держатель зобов?язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Іпотекодержателем ТОВ «ФЕДУЦІЯ» було подано повний та вичерпний пакет документів для здійснення державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі відповідних застережень у вищевказаних іпотечних договорах.

Виходячи з вищенаведеного доводи позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Дроменко Л.В. щодо порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини 1 ст.1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов?язанні є боржник і кредитор (частина перша стаття 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов?язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що укладення договору факторингу стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов?язанні, не впливає на зміст самого зобов?язання, і заміна сторони у зобов?язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України е гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 «Про систему валютного реагування та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

3 огляду на це, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного Банку України від 14жовтня 2004 року №483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за №1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Згідно пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 08 лютого 2010 року №49, використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об?єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Тобто, укладення спірного Договору факторингу від 19.10.2018 року, укладеного у простій письмовій формі між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест Фінанс», не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості до третьої особи, тобто фактично відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу.

Такого ж висновку щодо правової природи спірного договору дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №522/18180/15-11 та постанові від 23 вересня 2019 року у справі №757/40858/17-ц.

Варто зазначити, що згідно пункту 3.2. Договору факторингу від 19.10.2018 року, укладеного у простій письмовій формі між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс», Фактор зобов?язується передати в розпорядження Клієнту грошові кошти в розмірі не менше - 518000 грн., а згідно пункту 3.1. вищевказаного договору факторингу, загальна сума прав грошової вимоги, що відступається відповідно до умов Договору становить - 7 438049 грн. 46 коп.

Таким чином, для укладення Договору факторингу від 19.10.2018 року, укладеного у простій письмовій формі між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», чинним законодавством не вимагалося від Нового Кредитора -«Фінансова компанія «Інвест Фінанс» мати ліцензію на здійсненню валютних операцій, що виключає можливість застосування до даного правочину положень ст.227 ЦК України.

Не заслуговують на увагу заперечення позивача та її представника, що на дату укладення договору про відступлення права вимоги Новий Кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» не мало ліцензії для надання послуг з факторингу.

Згідно загальнодоступних відомостей за посиланнямhttps://kis.bank.gov.ua/Фінансова компанія «Інвест Фінанс» код ЄДРПОУ:40284315, була фінансовою установою, яка була внесена до Державного реєстру фінансових установ на підставі

Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 07 червня 2016 року, реєстраційний номер: 13103374, серія ФК, номер: 756.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних.

Відповідно до пп.6, 7 п.2 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 року за №797/8118 юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Національною комісією фінансових послуг рішення про внесення фінансової установи до Реєстру. Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є Свідоцтво.

Згідно з пп.9 п.2 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 року за №797/8118 свідоцтво видається без зазначення строку дії та діє до прийняття Національною комісією фінансових послуг рішення про виключення фінансової установи з Реєстру та анулювання Свідоцтва.

Обов?язок щодо отримання ліцензії на провадження господарської діяльності на надання послуг з факторингу був законодавче встановлений лише постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), яка набрала чинності 10.12.2016 року.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) були затверджені відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 і абзацу першого частини другої статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Ліцензійні умови у частині, що стосується суб?єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг факторингу та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою (п.2. постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №913).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом?якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, станом на 19.10.2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» мало право на здійснення факторингу на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Ліцензійні умови на провадження господарської діяльності на надання послуг з факторингу були законодавче встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), яка набрала чинності 10.12.2016 року та почали застосовуватися до суб?єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг факторингу та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою, тобто з 10.06.2017 року.

Таким чином, спірний Договір факторингу від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов?язанні, не впливає на зміст самого зобов?язання, і заміна сторони у зобов?язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника (правонаступників боржника).

Спірний Договір факторингу від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінане», не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості до третьої особи, тобто, відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу.

Такого ж висновку щодо правової природи спірного договору дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №522/18180/15-ц та постанові від 23 вересня 2019 року у справі №757/40858/17-ц.

Згідно пункту 3.2. Договору факторингу від 19.10.2018 року, укладеного у простій письмовій формі між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інцест Фінанс», Фактор зобов?язується передати в розпорядження Клієнту грошові кошти в розмірі не менше - 518 000 грн., а згідно пункту 3.1. вищевказаного договору факторингу, загальна сума прав грошової вимоги складала 7 438049 грн.46 коп.

Таким чином, для укладення Договору факторингу від 19.10.2018 року між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» законодавством не вимагалося від Нового Кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» мати ліцензію на здійсненню валютних операцій, що виключає можливість застосування до даного правочину положень ст.227 ЦК України.

Отже, з огляду на вищевикладене, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» мало право укласти оспорюваний Договору факторингу від 19.10.2018 року.

У відповідності до норм ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у відповідності до ч.3 ст.13 ЦПК України.

Згідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування - відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях, згідно до 4.6 ст.81 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Дроменко Л.В. не довели суду, в чому саме полягає порушення прав позивача ОСОБА_1 зі сторони відповідачів.

Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов в особи виникає після того, як відповідач порушить її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі "Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, як неодноразово зазначав Верховний Суд.

Так, в постанові від 16 жовтня 2020 року по справі №910/12787/17 Об?єднана Палата Верховного Суду зазначила: «Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обгрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб?єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Об?єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду позивач зобов?язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».

Більш того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 року по справі №522/1528/15-ц провадження N? 14-67ц20 в черговий раз підтвердила вищезазначений висновок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, недоведеними належними та допустимими доказами, заявленими за відсутності порушеного права позивача зі сторони відповідачів, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 22.03.2023 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Акціонерного товариства «Альфа Банк», Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариство зобмеженою відповідальністю«Інвестиційна компанія«ВЕСТА» про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити за безпідставністю.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_12 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд», код ЄДРПОУ 42947173, адреса місця знаходження: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, 63.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «»Фінансова компанія «Інвест Фінанс», код ЄДРПОУ 40284315, юридична адреса: м.Київ, вул..Кловський узвіз, 7, приміщення 28.

Відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, 03150 м.Київ, вул.Велика Василівська, 100.

Відповідач Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, адреса: 36000, м.Полтава, вул.Старий Поділ, 3, ліцензія №4969.

Співвідповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА», юридична адреса: м.Полтава, вул.Чураївни, 2В, кім.7

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, адреса: 01054,м.Київ, вул..Олеся Гончара, 55, оф.11.

Третя особа на боці позивача ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_13 .

Третя особа на боці позивача ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_14 .

Повний тест рішення виготовлено 12.09.2024 року.

Головуючий Т.В.Турченко


Суд	Київський районний суд м. Полтави
Дата ухвалення рішення	03.09.2024
Оприлюднено	16.09.2024
Номер документу	121565081
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Турченко Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.09.2024 по справі 552/1473/23КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Судовий реєстр по справі —552/1473/23

Рішення від 03.09.2024

Рішення
від 03.09.2024 по справі 552/1473/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ