Постанова

від 11.03.2025 по справі 552/1473/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1473/23 Номер провадження 22-ц/814/610/25Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Пилипчук Л.І.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 03 вересня 2024 року постановлене під головуванням судді Турченко Т.В., повний текст судового рішення виготовлено 12.09.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", Акціонерного товариства "Альфа Банк", Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

Зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", Акціонерного товариства "Альфа Банк", Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено ряд кредитних договорів: договір відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08.12.2005 року; договір кредиту №710/2694/25-Ф від 16.06.2006 року; договір кредиту №710/046 від 15.06.2007 року; договір банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки Gold №0710/022763-PR від 14.12.2006 року.

В забезпечення виконання даних договорів ОСОБА_3 було укладено іпотечні договори на користь Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», а саме: іпотечний договір №710/2544/1 від 08.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №4133; іпотечний договір №710/2694/1 від 16.06.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №2489; іпотечний договір №710/046 від 15.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №2008.

В іпотеку передано нерухоме майно: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в подальшому був реорганізований в Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019), а наразі припинений шляхом реорганізації та приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Національний банк України відкликав банківську ліцензію та виключив АТ «Укрсоцбанк» з Державного реєстру банків. Відповідне рішення №799-рш прийнято Правлінням НБУ 24 жовтня 2019 року. Реорганізація АТ «Укрсоцбанк» проведена шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою відповідно до вимогЗакону України «Про спрощення процедури реорганізації та капіталізації банків».

Правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк». Дозвіл на реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» було надано Національним банком України 12.09.2019 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадкоємцями є ОСОБА_1 мати померлого, яка успадкувала частину нерухомого майна, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_3 на час смерті, ОСОБА_4 дружина померлого, яка успадкувала частину нерухомого майна, ОСОБА_5 донька померлого, яка успадкувала частину нерухомого майна, нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . До спадкоємців, які прийняли спадщину згідно закону після смерті спадкодавця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перейшло право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 та обов`язок по сплаті боргу в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Право власності спадкоємців відносно нежитлових будівель, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 підтверджується, в тому числі, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02.10.2014 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» намагався звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , але в такому стягненні йому було відмовлено.

19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» укладено договір факторингу від 19.10.2018 року, відповідно до якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити Факторові свої права грошової вимоги за вище вказаними договорами.

Позивач вважає, що у зв`язку із відсутністю у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, вказаний договір факторингу повинен бути визнаний судом недійсним, так як у ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями.

Також 19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» було укладено Договір передачі прав за іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989, відповідно до якого ЦедентАТ «Укрсоцбанк» передав, а ЦесіонарійТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» прийняло всі права за іпотечними договорами. Позивач вважає, що вказаний договір передачі прав за іпотечними договорами повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним договору факторингу від 19.10.2018 року. В цей же день, 19.10.2018 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Федуція» укладено договір передачі прав за іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А за реєстровим №14990, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передало, а ТОВ «Федуція» прийняло всі права за Іпотечними договорами. Позивач вважає, що вказаний договір передачі прав за Іпотечними договорами також повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним Договору факторингу від 19.10.2018 року.

07.02.2019 року ТОВ «Федуція» було звернуто стягнення на предмет іпотекинежитлову будівлю, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 в порядку позасудового врегулювання на підставі Іпотечного договору шляхом набуття її у власність. Цього ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., як реєстратором нерухомого майна, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101.

На підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було включено запис про право власності ТОВ «Федуція» на нежитлову будівлю, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що при набутті у власність предмета іпотеки ТОВ «Федуція» було грубо порушено встановлений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, через що рішення приватного нотаріуса має бути визнано протиправним та скасовано. 14.05.2019 року між ТОВ «Федуція» та ТОВ «Промінвест-буд» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим №353, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що визнання недійсними Договору факторингу від 19.10.2018 року, договорів передачі прав за Іпотечними договорами від 19.10.2018 року, а також визнання судом встановленими обставин порушення ТОВ «Федуція» порядку звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійними підставами для витребування нерухомого майна із володіння останнього набувача ТОВ «Промінвест-буд».

Також зазначає, що з 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанком» та спадкоємцями померлого ОСОБА_3 відбуваються судові розгляди. Не встановивши чи є борг у боржників-спадкоємців і його суму на дату укладення договору факторингу 19.10.2018 року, АТ «Укрсоцбанк» вирішив захопити належне спадкоємцям майно обманним шляхом.

Щоб заволодіти майном, АТ «Укрсоцбанк» при укладенні договору факторингу не зазначив інформацію про те, що боржник за кредитним договором помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і зобов`язання за такими договорами для спадкоємців є чинними лише в межах вартості такого майна. Про самих спадкоємців мова також не йдеться, хоча саме вони мали б бути зазначеними, як боржники у договорі факторингу. Таким чином спадкоємці цілеспрямовано були позбавлені АТ «Укрсоцбанк» права бути учасниками такого договору. Відповідно не було дотримано і вимог ч.2ст.24 Закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`яти денний строк повідомити боржника про відступлення права за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Фактичне захоплення приміщення відбулося 10.05.2019 року, про що спадкоємцям стало відомо 14.05.2019 року, коли вони прийшли до даного приміщення, а на ньому були змінені замки та воно було здано під охорону приватній фірмі «Явір».

В зв`язку з викладеним просила суд:

Визнати недійсним Договір факторингу від 19.10.2018 року, укладений у простій письмовій формі між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» щодо відступлення прав за грошовими вимогами ОСОБА_3 ;

Визнати недійсним Договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989;

Визнати недійсним Договір передачі прав за Іпотечними договорами, укладений 19.10.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Федуція» посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990;

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.02.2019 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» (запис про право власності №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101);

Витребувати частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці державної власності площею 0,1926 га, кадастровий номер 5310136400:10:003:0123, із чужого незаконного володіння ТОВ «Промінвет-буд» на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 03 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", Акціонерного товариства "Альфа Банк", Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" про визнання договорів недійсним, скасування рішення реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, недоведеними належними та допустимими доказами, заявленими за відсутності порушеного права позивача зі сторони відповідачів.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Київського районного суду м.Полтави від 03 вересня 2024 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не в повній мірі з`ясував усі фактичні обставини справи не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не встановив які події відбувалися до укладення договору факторингу 19.10.2018 р. та не дослідив, що в укладеному договорі факторингу відступлення права грошової вимоги здійснюється не на підставі вимог до боржників-спадкоємців, а на підставі договорів, укладених з АТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_3 в 2005-2007 роках, які припинили свою дію ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті останнього.

Суд не встановив, що права та обов`язки за укладеними договрами факторингу у дійсних боржників спадкоємців інші і вони встановлені ст. 1282 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Зазначає, що суд не дослідив надані 26.06.2023 року пояснення дружини померлого ОСОБА_4 та пояснення ОСОБА_1 викладене по суті справи 03.09.2024 р. в судовому засіданні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що08 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_3 , згідно його заяви на отримання кредиту, було укладено кредитний договір №710/2544/25-Ф. Відповідно до даного договору ОСОБА_3 було надано кредит на поточні потреби в сумі 59 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 05 грудня 2012 року.

В забезпечення повернення кредиту між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 08.12.2005 року було укладено іпотечний договір №710/2544/1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4133. Предметом іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю за згодою сторін 860 000 грн.

16 червня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_3 , згідно його заяви на отримання кредиту, було укладено кредитний договір №710/2694/25-Ф, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит на поточні потреби в сумі 185 600 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 10.06.2016 року.

В забезпечення повернення кредиту між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_3 16.06.2006 року укладено іпотечний договір №710/2694/1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2489. Предметом наступної іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю за згодою сторін 1 339 412 грн.

14.12.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_3 , згідно його заяви про відкриття банківського (карткового) рахунку, було укладено договір №0710/022763-РR про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки GOLD, згідно умов якого ОСОБА_3 було відкрито відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 8 000 євро, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 01 березня 2008 року. Зазначений кредит наданий без забезпечення.

15.06.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії та фізичною особою ОСОБА_3 , згідно його заяви на отримання кредиту, було укладено кредитний договір №710/046, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит на поточні потреби в сумі 94 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 14 червня 2011 року. В забезпечення повернення кредиту між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , 15.07.2007 року укладено іпотечний договір №710/046, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2008. Предметом наступної іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю за згодою сторін 2 250 000 грн.

28 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу №L1036-08/07, за яким ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», як лізингодавець зобов`язувалося придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме CtP-систему AGFA Acento11 ПS вартістю 732250 грн. ОСОБА_3 , як лізингоодержувачу, а останній в свою чергу зобов`язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору ОСОБА_3 було сплачено 183000 гривень, що складає 25% вартості обладнання. Згідно даного договору вартість предмета лізингу складає 732250 гривень. Розмір лізингового платежу за певний період визначався графіком.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с.14, том 1).

На час смерті кредитні зобов`язання ОСОБА_3 виконані не були. Заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної філії складала 256010 доларів США 59 центів та 8 122, 37 євро, з яких за:

договором про надання відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-0 від 08.12.2005 року26 316,58 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 295840 грн. 47 коп.;

договором кредиту №710/2694/25-0 від 16.06.2006 року144 628,32 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 1625853 грн. 72 коп.;

договором №0710\022763-РR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки Gold) від 14.12.2006 року8 122,37 євро, що в національній валюті еквівалентно 125960 грн. 09 коп.

договором кредиту №710/046 від 15.06.2007 року85 067,69 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 956274 грн. 50 коп.

21.05.2008 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори у відповідності до ч.2ст.1281 ЦК Україниз листом-претензією до спадкоємців про наявність несплаченого боргу спадкодавцем перед кредитором.

Відповідно до спадкової справи з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 - мати померлого, ОСОБА_4 - дружина померлого, ОСОБА_5 донька померлого. Спадкоємці з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину не зверталися та до цього часу їх не отримали. Встановлено, що ОСОБА_1 спадкує 1/2 частину, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по частині спадкового майна.

В жовтні 2008 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Октябрського районного суду м.Полтави з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02.10.2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно було задоволено повністю (а.с.16-18, том 1). Звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3 , яке після його смерті успадковане ОСОБА_1 - в частині 1/2 частки, ОСОБА_4 в частині частки, ОСОБА_5 в частині частки: на нежитлові будівлі, які складаються з А-1 адміністративний будинок площею 472,4 кв.м, Б-1склад площею 43,3 кв.м, В-1 гараж площею 132,2 кв.м, №1-2 огорожа, Гнавіс, розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м, що знаходилась у користуванні ОСОБА_3 на правах оренди строком на 5 років відповідно до договору оренди землі від 31 травня 2007 року, укладеного з Полтавською міською радою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з початковою ціною реалізації встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

19 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» (далі - Фактор) укладено договір факторингу від 19.10.2018 року, відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги за:

- договором відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08 грудня 2005 року;

- договором кредиту №710/2694/25-Ф від 16 червня 2006 року (Основний договір 2);

-договором кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року (Основний договір 3);

- договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної карти Gold №0710/022763-PR від 14 грудня 2006 року.

Крім того, згідно п.1.4 Договору факторингу в день підписання цього Договору до Фактора переходять також права (в тому числі права іпотекодержателя / заставодержателя) за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Основними договорами, зокрема права, що виникають з:

- Іпотечного договору №710/2544/1 від 08 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрованого в реєстрі за №4133;

- Іпотечного договору №710/2694/1 від 16 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрованого в реєстрі за №2489;

- Іпотечного договору №710/046 від 15 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрованого в реєстрі за № 2008 (а.с.19-21, том 1).

Позивач вважала, що у зв`язку із відсутність у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» ліцензій на здійснення операцій з валютними цінностями, вказаний договір факторингу повинен бути визнаний судом недійсним.

Також 19 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» було укладено Договір передачі прав за іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14989, відповідно до якого Цедент - АТ «Укрсоцбанк» передав, а Цесіонарій ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» прийняв всі права за:

- Іпотечним договором №710/2544/1 від 08 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрований в реєстрі за №4133;

- Іпотечним договором №710/2694/1 від 16 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрований в реєстрі за №2489;

- Іпотечним договором №710/046 від 15 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрований в реєстрі за № 2008 (а.с.22, том 1).

Позивач вважала, що вказаний Договір передачі прав за Іпотечними договорами повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним Договору факторингу від 19.10.2018 року.

19 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» укладено договір передачі прав за Іпотечними договорами, посвідчений 19.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим №14990, відповідно до якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі права за:

- Іпотечним договором №710/2544/1 від 08 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрований в реєстрі за №4133;

- іпотечним договором №710/2694/1 від 16 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрований в реєстрі за №2489;

- Іпотечним договором №710/046 від 15 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., та зареєстрований в реєстрі за № 2008 (а.с.23, том 1).

Позивач вважала, що вказаний Договір передачі прав за Іпотечними договорами також повинен бути визнаний судом недійсним внаслідок визнання недійсним Договору факторингу від 19.10.2018 року.

07 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, які розміщена за адресою АДРЕСА_1 в порядку позасудового врегулювання на підставі Іпотечного договору шляхом набуття її у власність.

07 лютого 2019 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., як реєстратором нерухомого майна, було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер №30183156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759809253101.

На підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було включено запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Федуція» на нежитлову будівлю, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач вважала, що при набутті у власність предмету іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» було грубо порушено встановлений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, через що рішення приватного нотаріуса має бути визнано протиправним та скасовано.

14 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим №353, відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24, том 1).

Позивач вважала, що визнання недійсними Договору факторингу від 19.10.2018 року, договорів передачі прав за Іпотечними договорами від 19.10.2018 року, а також визнання судом встановленими обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція» порядку звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійними підставами для витребування нерухомого майна нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 із володіння останнього набувача Товариства з обмежено відповідальністю «Промінвест-буд».

13 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвест-буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» було укладено договір купівлі-продажу (а.с.232-233, том 3), відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які складаються з: адміністративного будинку «А» загальною площею 472,4 кв.м, складу 1,Б, площею 43,3 кв.м, гаражу 1,В площею 132,2 кв.м, огорожі №1-2, навісу Г.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.07.2023 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ВЕСТА» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.234, том 3).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2022 року Загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».

Позивачем до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» пред`явлено позовні вимоги в частині визнання недійсними Договору факторингу від 19.10.2018 року, який укладений між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», а також Договору передачі прав за іпотечними договорами від 19.10.2018 року, який укладено між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс».

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних нею договорів. При цьому не лише вона, а і спадкодавець також не був і не міг бути стороною вказаних договорів.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

У ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, не зазначивши, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (невизнані чи оспорені), таке визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано».

Пунктом 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за №14 "Про судове рішення у цивільній справі", встановлено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та другастатті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Пунктом 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"роз`яснено, що відповідно до статей215та216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З урахуванням цих нормправом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався і Верховним судом України, наприклад, у Постанові №3-104гс11 від 10 жовтня 2011 року, №6-547цс16від 29 червня 2016 року, №687/7146/15-ц від 1 березня 2017 року, №369/5994/14-ц від 12 жовтня 2016 року, №710/2296/14-ц 21 вересня 2016 року.

У позовній заяві позивач не вказала, за захистом якого свого порушеного права вона звернулася до суду із вимогою про визнання оспорюваних договорів, за якими відбувалось відступлення прав вимоги, недійсними.

Також позивач не вказала, які дії чи бездіяльність відповідачів призвели або могли призвести до порушення її прав чи свобод.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що викладені у позові обставини йдуть врозріз зіст.4 ЦПК України, 15ЦК України, а отже позовні вимоги щодо визнання оспорюваних договорів недійснимиє необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору факторингу від 19.10.2018 та договору передачі прав за іпотечними договорами.

Відповідно до частини першоїстатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістомстатті 1079 ЦК Українисторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третійстатті 1079 ЦК Українизазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з пунктом 11 частини першоїстатті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першоїстатті 1 вказаного Закону).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормістатті 1077 ЦК Українивизначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату,тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні прав вимоги).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 910/7038/17 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 336/310/14-ц.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2018 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» укладено саме договір факторингу.

Відповідно дост.638 ЦК України- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкти господарювання АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладаючи оспорювані договори досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів та мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договори є реальними. Договори відповідають волі сторін. Вчинені у письмовій формі з додержанням всіх вимог, встановлених нормами цивільного законодавства. Спорів щодо дійсності вказаних договорів між сторонами цих договорів не виникало.

Таким чином, жодних підстав для визнання вказаних договорів недійсними немає.

Відповідно дост.514 Цивільного Кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.516 Цивільного Кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження ОСОБА_1 , що вказаний договір не є договором факторингу, так як він є нібито безоплатним, не відповідає дійсності, оскільки позивач сама в позові вказує, що Договором факторингу передбачена плата за відступлення права вимоги в сумі 518 000 грн., і вона є значно нижчою, ніж реальна вартість переданої вимоги 7 438049 грн. 46 коп., тобто в даному випадку має місце дисконт (різниця між реальною ціною вимоги та ціною, передбаченою в договорі факторингу), що і є притаманним саме для Договорів факторингу. І саме плата за відступлення вирізняє договори факторингу з-поміж інших договорів, за якими відбувається відступлення права вимоги.

Окрім того, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року підтверджено висновок судів попередніх інстанцій про недійсність спірного договору про відступлення права вимоги у генеральному договорі на здійснення кредитних операцій та кредитному договорі №08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року, на тій підставі, що відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ «НІКІ», яке не відноситься до фінансових установ у розумінніЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

З огляду на те, що за змістом частини першоїстатті 203 Цивільного кодексу Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечив наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він дійсно підлягав визнанню недійсним відповідно до частини першоїстатті 215 Цивільного кодексу України.

Але ж тільки тому, що право вимоги набуло ТОВ «НІКІ», яке не є фінансовою установою.

Натомість, Договір факторингу від 19.10.2018 року укладений між Акціонерним товариством «Уксоцбанк», яке було фінансовою установою, що мало право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», яке також є фінансовою установою, з іншого боку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку приписи цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу були повністю дотримані.

Щодо необхідності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, такі посилання також є безпідставними.

Частиною першоюстатті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 рокуіз наступними змінами та доповненнями, передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Частина друга статті 5 Декрету передбачає, що Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а частиною 4 цієї статті передбачено вичерпний перелік випадків коли разові операції з іноземною валютою потребують індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п.2статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», визначено як "валютні операції":

- операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Статтею 1 Декрету визначено перелік валютних операцій, стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги якої перейшло до фінансової компанії за договором відступлення чи факторингу, не є валютною операцією, яка потребує генеральної або індивідуальної ліцензії в розумінніДекрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 рокуіз наступними змінами та доповненнями.

Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна тільки при укладенні кредитного договору. В ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року зазначено, що «ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), а тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором».

Також в ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 року було зазначено, що «крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії)».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною підставою для визнання недійсним договору передачі прав за іпотечними договорами від 19.10.2018 року, який укладено між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», позивач зазначала нібито недійсність Договору факторингу, тому з огляду на відсутність підстав для визнання недійсним Договору факторингу така позовна вимога також є безпідставною.

У Постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №318/89/18 висловлена наступна правова позиція: «Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомістьправовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим(Постанова ОП КЦС ВС від 05.09.2019 року по справі № 638/2304/17).

Відповідно дост.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У свою чергу позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 грудня 2019 року у справі №503/1169/16-ц, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення Іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Федуція», процедури звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів зазначає, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Федуція» перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, за:

договором відновлювальної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08 грудня 2005 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»);

договором кредиту №710/2694/25-Ф від 16 червня 2006 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку, (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»);

договором кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»);

договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки Gold №07101022763-PR від 14 грудня 2006 року, укладеного з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»),

08 грудня 2005 року в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 , взятих на себе зобов`язань згідно вищенаведеного договору про надання відновлюваної кредитної лінії №710/2544/25-Ф від 08 грудня 2005 року, між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало Акціонерне товариство «Укрооцбанк»)

було укладено іпотечний договір №710/2544/1, що був зареєстрований в реєстрі за №4133, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., 08.12.2005 року.

Згідно умов даного іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_3 , передав в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з: А-1 - адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., №1-2 - огорожа, Г-навіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

16 червня 2006 року в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 , взятих на себе зобов`язань згідно вищенаведеного договору кредиту №710/2694/25-Ф від 16 червня 2006 року, між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало АТ «Укрсоцбанк») було укладено іпотечний договір №710/2694/1, що був зареєстрований в реєстрі за №2489, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., 16 червня 2006 року. Згідно умов даного іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_6 , передав в іпотеку, наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з: А-1адміністративнийбудинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., №1-2 - огорожа, Г-навіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

15 червня 2007 року в рахунок забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 , взятих на себе зобов`язань згідно вищенаведеного договору кредиту №710/046 від 15 червня 2007 року, між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого в подальшому стало АТ «Укрсоцбанк») було укладено іпотечний договір №710/046, що був зареєстрований в реєстрі за №2008, та який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., 15 червня 2007 року. Так згідно умов даного іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_3 , передав в іпотеку, наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з: А-1адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., №1-2 - огорожа, Г-навіс, розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м., що знаходиться у користуванні Іпотекодавця на правах оренди строком на 5 років відповідно до договору оренди землі від 31 травня 2007 року, укладеного з Полтавською міською радою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

26.10.2018 року ТОВ «Федуція» в порядку ст.ст.35,36 Закону України «Про іпотеку»було направлено письмову вимогу про усунення порушення вищевказаних кредитних договорів на адресу спадкоємців ОСОБА_3 яких було визначено згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 жовтня 2014 року №2/554/1003/2014. Судом визнано за спадкоємцями ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину, за ОСОБА_5 на 1/4 частину нерухомого майна, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_3 на час смерті, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з А-1адміністративний будинок площею 472,4 кв.м., Б-1 - склад пл. 43,3 кв.м., В-1 - гараж пл. 132,2 кв.м., N 1-2 - огорожа, Г-навіс, розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м., що заходилась у користуванні ОСОБА_3 на правах оренди строком на 5 років відповідно до договору оренди землі від 31 травня 2007 року, укладеного з Полтавською міською радою, що знаходиться за адресою: м.Полтава, провулок Промисловий, буд. 3/5.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що вищевказані вимоги іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Федуція» відповідають вимогам ст.. 35 Закону України «Про Іпотеку».

Іпотекодержателем ТОВ «Федуція» було подано повний та вичерпний пакет документів для здійснення державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі відповідних застережень у вищевказаних іпотечних договорах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2025 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді В.П. Пікуль

Л.І. Пилипчук