Рішення

від 12.09.2024 по справі 638/8684/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/8684/24

н/п 2/953/2867/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання- Іоненко С.Р.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Харківська міська рада,

третя особа - об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25», про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 звернулась доКиївського районногосуду м.Харкова зпозовом до Харківської міської ради, третя особа: об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25», про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Аргументи учасників справи.

Відповідач Харківська міська рада відзиву на позов або будь-яких інших клопотань до суду не надав.

Третя особа об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25» надав суду заяву, якою просив задовольнити вимоги позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Рух справи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 27.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суддіКиївського районногосуду м.Харкова від23.07.2024 закритопідготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання позивач, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення, не з`явилась, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позов підтримано, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення не з`явився, про поважність причин суд не повідомив.

Третя особа, будучи повідомленим про день та час слухання справи належним чином в судове засідання не прибув, ро поважність причин суд не повідомив.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК Українипостановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . Відповідно до зазначеного свідоцтва, (мовою оригіналу) батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_4 .

02.10.1993 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, актовий запис № 1925, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. Після укладення шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (мати позивача) померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 16.06.2003. Додатково вказані обставини підтверджуються повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 22.11.2023 за параметрами пошуку: ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складалася із частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_7 , мати позивача була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 05.03.1986.

Так, ордер на житлове приміщення № 005839, виданий на ім`я ОСОБА_3 (батько позивача) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було видано родині із 4 чоловік: ОСОБА_3 ; ОСОБА_7 - дружина; ОСОБА_2 - донька; ОСОБА_2 - син.

Відповідно до довідки від 15.04.2024 об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25», ОСОБА_3 був членом кооперативу об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25». Пайовий внесок квартири АДРЕСА_3 виплачений у повному обсязі в сумі 7 595 руб. 00 коп. Перший пайовий внесок у сумі 3067 руб.00 коп. внесено 14.10.1975. Житловий будинок АДРЕСА_4 прийнято до експлуатації згідно акту державної приймальної комісії у червні 1976 року.

Довідкою КП «Харківське міське БТІ» від 09.02.2018 № 1032055 підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 31.12.2012 не зареєстрована.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, 22.02.1975 укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , 1950 року народження. Додатково вказані обставини підтверджується штампом про сімейний стан у паспорті ОСОБА_3 .

У період перебування у шлюбі батьками позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виплачено пай у повному розмірі 7 595 руб. 00 коп., а квартира набула статусу спільної сумісної власності подружжя.

Як випливає з копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту померлої. Тобто, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частки відповідної квартири.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09.05.2024 за № 76894245, відомості у Спадковому реєстрі за параметрами пошуку: ОСОБА_7 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні, тобто спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилася.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 09.05.2024 за № 76894289, відомості у Спадковому реєстрі за параметрами пошуку: ОСОБА_7 , відсутні, тобто за життя ОСОБА_7 не залишала заповіту.

До складу спадкоємців після смерті ОСОБА_7 , які прийняли спадщину, входили: її чоловік - ОСОБА_3 та її син - ОСОБА_9 .

Так, відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22.11.2023 за параметрами пошуку: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько: ОСОБА_3 ; мати: ОСОБА_7 .

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_3 , що збереглася, батько позивача був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 05.03.1986.

Відповідно до копії поквартирної картки (форма Б) за адресою: АДРЕСА_2 , наймодавцем квартири є ОСОБА_3 , до складу родини також входили дружина ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донька ОСОБА_2 , мається відмітка про зняття з реєстрації у 1994 році; син ОСОБА_2 ( ОСОБА_11 ), 1980 року народження.

Відповідно до копії картки прописки (форма А) на ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 зареєстрований за вказаною адресою з 27.03.1997.

Оскільки батько ОСОБА_3 та брат позивача ОСОБА_9 на момент смерті матері проживали разом із нею за однією адресою, вони є такими, що прийняли спадщину. Тобто, після смерті матері ОСОБА_7 , батько та брат позивача успадкували по 1/4 частині відповідної квартири, враховуючи рівність часток спадкоємців.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 . Додатково вказані обставини підтверджуються повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 22.11.2023 за параметрами пошуку: ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 3/4 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В. була заведена спадкова справа № 26/2016 після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 01.09.2016 № 44940704.

За життя ОСОБА_3 не залишив заповіту, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 01.09.2016 № 44940724. Таким чином, спадкування після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його діти: ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_9 . Вказані спадкоємці першої черги спадщину після смерті батька прийняли у встановленому порядку: донька спадкоємця ОСОБА_1 у межах встановленого 6-місячного строку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією заяви від 01.09.2016; син спадкоємця ОСОБА_9 прийняв спадщину, оскільки проживав на час смерті разом із спадкодавцем. Вказані обставини підтверджуються: довідкою об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25» від 20.02.2018 № 58, відповідно до якої, на час смерті ОСОБА_3 25.03.2016 разом із ним проживав та був зареєстрований ОСОБА_9 , 1980 року народження; додатково вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 22.11.2023, сформованої на запит приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ХМНО Поліщук О.В., відповідно до якої, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за вказаною адресою, починаючи з 27.03.1997, і станом на 26.08.2023 залишався бути зареєстрованим за вказаною адресою.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 останньому належала 3/4 частин відповідної квартири (1/2 частина як частка другого із подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя + 1/4 частка, успадкована після смерті дружини ОСОБА_7 ), враховуючи рівність часток спадкоємців за законом, частки спадкоємців після смерті батька розподіляються наступним чином: 3/8 частина доньці, позивачу у справі, ОСОБА_1 ; 3/8 частина синові, ОСОБА_9 .

Постановою від 16.03.2018 вих. № 65/02-31 позивачу у справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , у зв`язку із ненаданням документу, що посвідчує право власності спадкодавця на відповідне майно.

Постановою від16.03.2018вих.№ 66/02-31 брату позивача ОСОБА_9 також відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , у зв`язку із ненаданням документу, що посвідчує право власності спадкодавця на відповідне майно.

За положеннями частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття, з моменту відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер брат позивача - ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 5/8 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 , майно, яке належало спадкодавцю на час смерті, але яке він не встиг оформити: 1/4 частина квартири успадкована після смерті матері ОСОБА_7 + 3/8 частин квартири, які брат позивача успадкував після смерті батька ОСОБА_3 , але також не встиг оформити.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поліщук О.В. була заведена спадкова справа № 87/2023 після смерті ОСОБА_9 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 22.11.2023 № 74841014.

За життя ОСОБА_9 не залишив заповіту, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 22.11.2023 № 74841058. Таким чином, спадкування після смерті ОСОБА_9 здійснюється за законом.

Спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 відсутні. Так, відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 22.11.2023, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перебував у шлюбі. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 22.11.2023 за параметрами пошуку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батько, інформація щодо актового запису про народження відсутня. Тобто, дітей у померлого ОСОБА_9 , не було.

Позивач у справі є рідною сестрою померлого ОСОБА_9 , тобто є спадкоємцем другої черги за законом.

Спадщину після смерті брата позивач прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини у межах встановленого законом строку для прийняття спадщини. Так, 22.11.2023 позивач звернулася до нотаріуса із відповідною заявою.

Постановою від20.03.2024вих.№ 56/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на частину відповідної квартири після смерті брата ОСОБА_9 , у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують право власності на заявлене майно.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 13 ЦПК, України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 7 Конституції Українивстановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зістаттею 55 Конституції Україникожному гарантується право на судовий захист.

Гарантоване ст. 55 Конституції Україний конкретизованев законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статей76,77 ЦПК Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 129 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991, який набрав сили з 15.04.1991 та діяв на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи»(з подальшими змінами та доповненнями), передбачено, що член ЖБК. Який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування. набхває права власності на квартир) і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд.

Як роз`яснено п. п. б) п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», слід враховувати, що при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово- будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування. Порядок набуття права власності на кооперативну квартиру суттєво відрізняється від приватизації державного житлового фонду.

Кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи (ст. 384 ЦК України).

В кооперативі право власності на житлову площу після виплати паю набуває тільки член кооперативу. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно частини першої статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (втратив чинність з 01.01.2004, діяв під час сплати вартості спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Частиною першою статті 28 КпШС України визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Статтею 16 Закону України «Про власність» встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Наведене вище відображає зміст презумпції спільної сумісної власності подружися, спростування якої є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується.

Відповідно до вимог статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статі 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином.спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність ОСОБА_3 та ОСОБА_9 припинилася у момент їх смерті, а тому можливості отримати правовстановлюючий документ на заявлене спадкове майно на їх ім`я є неможливим, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановлених судовим розглядом обставин та досліджених на їх підтвердження доказів, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 цілком обгрунтованими, відтак, її позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Матеріали справи означених висновків суду не спростовують.

При цьому, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Щодо судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 6587,05 грн., який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 142, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 43,8 кв.м., загальною площею 64,4 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 43,8 кв.м., загальною площею 64,4 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 6587 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 05 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 .

Відповідач Харківська міська рада, м. Харків, м-н. Конституції, 7.

Третя особа: об`єднання житлових кооперативів «Приозерний - 25», АДРЕСА_6 .

Суддя Ю.Ю. Власова