Ухвала

від 12.09.2024 по справі 521/1896/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/1896/24

провадження № 2-з/521/158/24

12 вересня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Михайлюка О.А., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Південна виправна колонія №51», Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання висновків незаконними, їх скасування та призначення нового розслідування, -

Встановив:

ОСОБА_1 13 лютого 2024 року звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до Державної установи «Південна виправна колонія №51», Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання висновків незаконними, їх скасування та призначення нового розслідування.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2024 року по справі №521/1896/24 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Південна виправна колонія №51», Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання висновків незаконними, їх скасування та призначення нового розслідування.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року по справі №521/1896/24 ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Малиновського районного суду міста Одеси клопотання про забезпечення доказів, в якій просить суд витребувати документи.

04 вересня 2024 року з Одеського апеляційного суду до Малиновського районного суду міста Одеси повернулися матеріали цивільної справи №521/1896/24.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06 вересня 2024 року справу №521/1896/24 передано судді Михайлюку О.А..

За приписами ст. 116 ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи абоособи,яка моженабути статусупозивача,має забезпечитидокази,якщо єпідстави припускати,що засібдоказування можебути втраченийабо збиранняабо поданнявідповідних доказівстане згодомнеможливим чиутрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу

Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника насамперед необхідно зазначити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах, які є предметом розгляду, будь-яких обставин та доказів, які дають підставу припускати, що докази, які заявник наразі просить суд витребувати, можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, заявник у своєму клопотанні не наводить. Убачається, що фактично мета відповідного клопотання зводиться до «здобуття доказів», а не їх «забезпечення», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116-119 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Південна виправна колонія №51», Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання висновків незаконними, їх скасування та призначення нового розслідування - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О. Михайлюк

12.09.24