Постанова

від 12.09.2024 по справі 578/600/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №578/600/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 23-з/816/142/24 Суддя-доповідач ОСОБА_1 Категорія КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід у розгляді справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 перебуває справа про адміністративне правопорушення за апеляційної скаргою захисника ОСОБА_3 на постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Суддя ОСОБА_2 у вказаній справі подала письмову заяву про самовідвід, яку мотивував тим, що захист ОСОБА_4 в даному провадженні здійснює адвокат ОСОБА_5 (згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.03.2024 року прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 ).

За наявною інформацією в провадженні НАБУ перебуває кримінальне провадження №52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи адвокатом, представляючи інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12020200130000158 від 06.03.2020, використала наданий їй статус з метою підбурити ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а саме, колегії судів Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , які здійснювали апеляційний перегляд вироку Білопільського районного суду Сумської області від 14.01.2021 р. відносно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, за вчинення вказаними суддями дій в інтересах ОСОБА_8 , а саме прийняття рішення про визнання останнього невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у кримінальному провадженні № 12020200130000158 від 06.03.2020 р.

Враховуючи наведене, з метою виключення будь-яких побоювань можливих сумнівів як у стороннього спостерігача, так і у сторони захисту в об`єктивності та неупередженості, суддя ОСОБА_2 вважає на необхідне заявити самовідвід, так як суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача, інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП, своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду заяви про відвід судді, учасники справи в судове засідання не з`явилась і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від них не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відвід судді у їх відсутності.

Перевіривши наведені суддею ОСОБА_2 доводи, викладені в заяві, апеляційний суд вважає, що подана заява про самовідвід підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.

Процедура самовідводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме ст. 75 КПК України.

Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами.

Так, рішенням у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984 року, п. 26).

Також, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об`єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996 року, п. 58).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.

Зазначені принципі закріплені і в міжнародних актах, зокрема, відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».

Положення цієї статті Кодексу суддівської етики випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, що схвалені резолюцією №2006/23Економічної та Соціальної ради ООН від27.07.2006 р.,відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах Делкурт проти Бельгії, Пєрсак проти Бельгії і Де Куббер проти Бельгії, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи.

Згідно положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України, до обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні віднесено, у тому числі і ті, які виключають сумнів у його неупередженості.

Враховуючи викладене, відповідно до доктринальних підходів розумінню правової концепції безсторонності (неупередженості) судді, з метою унеможливлення будь-яких сумнівів в об`єктивності колегії, виходячи з вище зазначених положень КПК України, Бангалорських принципів поведінки суддів, рішень ЄСПЛ для усунення можливих сумнівів щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення, у відповідності до принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказані обставини поза розумним сумнівом унеможливлюють участь судді ОСОБА_2 у розгляді цього апеляційного провадження, оскільки вони можуть викликати сумніви в безсторонності судді, як в учасників судового розгляду так і будь-якого стороннього спостерігача.

У зв`язку із наведеним, з метою недопущення будь-яких сумнівів у неупередженості судді та об`єктивності його рішень, вважаю за необхідне задовольнити заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід.

Керуючись ст. 245, 294 КУпАП, ст.75 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення №578/600/24- задовольнити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуОСОБА_1