Постанова

від 04.10.2024 по справі 578/600/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №578/600/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 23-з/816/158/24 Суддя-доповідач Філонова Ю . О . Категорія КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю . О . ,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми заяву судді Рунова В.Ю. про самовідвід у розгляді справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. перебуває справа про адміністративне правопорушення за апеляційної скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Суддя Рунов В.Ю. у вказаній справі подав письмову заяву про самовідвід, в обґрунтування якої суддя вказав, що в провадженні НАБУ перебуває кримінальне провадження №52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою адвоката ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 369 КК України. За версією органу досудового розслідування адвокат ОСОБА_5 , маючи умисел на підбурення особи, справа щодо якої переглядалась Сумським апеляційним судом, до надання неправомірної вигоди суддям, переконала цю особу, що вона знайома з суддями Сумського апеляційного суду, у тому числі з головою Сумського апеляційного суду Руновим В.Ю. , та повідомила про необхідність надання неправомірної вигоди для суддів Сумського апеляційного суду, а саме Собини О.І. , Філонової Ю.О. та Криворотенка В.І. , за скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. У даній справі він надавав пояснення органам досудового розслідування в якості свідка. А тому, враховуючи наведене, з метою виключення будь-яких побоювань можливих сумнівів як у стороннього спостерігача, так і у сторони захисту в об`єктивності та неупередженості, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, так як суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача, інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано (Висновок №1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінність суддів).

Будучи відповідно до вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП, своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду заяви про самовідвід судді, учасники справи в судове засідання не з`явилась і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від них не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відвід судді у їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява про самовідвід судді Рунова В.Ю. підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення.

Разом з тим, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-4 ст. 7 КУпАП).

Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення заяви судді Рунова В.Ю. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому, у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах.

Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема у разі заявлення самовідводу суддею, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Враховуючи ту обставину, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 369 КК за фактом підбурення нею ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям Сумського апеляційного суду. При цьому, суддя Рунов В.Ю. є головою Сумського апеляційного суду, судді якого здійснювали розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_9 , захист якого здійснювала адвокат ОСОБА_5 , то дійсно цей факт може викликати сумніви чи побоювання стосовно упередженості судді і породжувати легітимні сумніви щодо безсторонності судді за вказаних обставин.

Таким чином, виходячи з мотивів заявленого суддею Руновим В.Ю. самовідводу, будь-який сценарій вирішення порушених в апеляційній скарзі питань, цим суддею, буде викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право заявників очікувати від держави справедливий суд.

З огляду на викладене, обставини, які були вказані суддею Руновим В.Ю. з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, є такими, що виключають її участь в апеляційному розгляді справи з метою дотримання права осіб, які оскаржують судове рішення, на справедливий суд.

Враховуючи наведені вище обставини, застосовуючи чинне національне законодавство України, усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб`єктивного і об`єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності) судді, з метою виключення будь-яких побоювань стосовно безсторонності судді, що мають підґрунтя на вказаних захисником обставинах, можливих сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в об`єктивності та неупередженості судді апеляційного суду, заявлений відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 245, 294 КУпАП, ст.75 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення № 578/600/24- задовольнити.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю . О .