Постанова

від 23.09.2024 по справі 578/600/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №578/600/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 23-з/816/153/24 Суддя-доповідач Філонова Ю . О . Категорія КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю . О . ,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми заяву судді Собини О.І. про самовідвід у розгляді справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Сумського апеляційного суду Собини О.І. перебуває справа про адміністративне правопорушення за апеляційної скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову судді Краснопільського районного суду Сумської області від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Суддя Собина О.І. у вказаній справі подала письмову заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначала, що в провадженні НАБУ перебуває кримінальне провадження №52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування адвокат ОСОБА_5 , маючи умисел на підбурення особи, справа щодо якої переглядалась Сумським апеляційним судом, до надання неправомірної вигоди суддям, переконала цю особу, що вона знайома з суддями Сумського апеляційного суду, у тому числі з головою Сумського апеляційного суду Руновим В.Ю. , та повідомила про необхідність надання неправомірної вигоди для суддів Сумського апеляційного суду, а саме Собини О.І. , Філонової Ю.О. та Криворотенка В.І. , за скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

У даній справі вона надавала пояснення органам досудового розслідування в якості свідка.

А тому, враховуючи наведене, з метою виключення будь-яких побоювань можливих сумнівів як у стороннього спостерігача, так і у сторони захисту в об`єктивності та неупередженості, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, так як суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача, інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано (Висновок №1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінність суддів).

Будучи відповідно до вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП, своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду заяви про самовідвід судді, учасники справи в судове засідання не з`явилась і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від них не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відвід судді у їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява про самовідвід судді Собини О.І. підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-4 ст. 7 КУпАП).

Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення заяви судді Собини О.І. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому, у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах.

Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема у разі заявлення самовідводу суддею, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).

При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Враховуючи ту обставину, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000619 від 21.12.2021 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 369 КК за фактом підбурення нею ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям Сумського апеляційного суду. При цьому, суддя Собина О.І. входила до складу колегії суддів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 , захист якого здійснювала адвокат ОСОБА_5 , то дійсно цей факт може викликати сумніви чи побоювання стосовно упередженості судді і породжувати легітимні сумніви щодо безсторонності судді за вказаних обставин.

Таким чином, виходячи з мотивів заявленого суддею Собиною О.І. самовідводу, будь-який сценарій вирішення порушених в апеляційній скарзі питань, цим суддею, буде викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право заявників очікувати від держави справедливий суд.

З огляду на викладене, обставини, які були вказані суддею Собиною О.І. з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, є такими, що виключають її участь в апеляційному розгляді справи з метою дотримання права осіб, які оскаржують судове рішення, на справедливий суд, а тому заявлений відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 245, 294 КУпАП, ст.75 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Сумського апеляційного суду Собини О.І. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення № 578/600/24- задовольнити.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю . О .