Постанова

від 04.09.2024 по справі 804/4594/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 804/4594/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

за участю представників: позивача Красницька-Келембет А.С., відповідача Єгоров А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 ( суддя першої інстанції Турлакова Н.В.) в адміністративній справі №804/4594/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015року, у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 №0000384602 (форми «В1») та №0000394602 (форми «В4»).

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2021 року у справі №804/4594/16 (адміністративне провадження №К/9901/1967/17) касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 матеріали адміністративної справи № 804/4594/16 надіслано для розгляду господарському суду Дніпропетровської області, в проваджені якого перебуває справа №904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б, ЄДРПОУ 05393043).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі №904/2104/19(804/4594/16) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі №904/2104/19 804/4594/16 скасовано.

Провадження у справі №904/2104/19(804/4594/16) за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрито.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 року заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи у справі №904/2104/19(804/4594/16 задоволено.

При зверненні до суду, позивач посилається на те, що оскаржені податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті на підставі акта перевірки від 06.06.2014 року №335/28-01-46-02-05393043, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та базуються не на конкретних порушеннях ПАТ «ДМКД» податкового законодавства, а на інформації, отриманій відповідачем, за результатами перевірок контрагентів позивача Асоціація «Багатопрофільна Компанія «Спецметалургмонтаж», ТОВ «ПГ «Укренергосервіс», ТОВ «Восток - Запоріжжя», ТОВ «Елемер-Україна», ТОВ «Кліпта Україна» по взаємовідносинам з іншими підприємствами по ланцюгу господарських операцій, проведених іншими податковими органами. Стосовно порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - заниження суми податкових зобов`язань в розмірі 31 912 042,00 грн. внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче її собівартості, рядка 4.1 податкових зобов`язань з ПДВ за квітень-травень 2019 року на суму 559 197,00 грн., позивач посилається на те, що такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Згодом, до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову.

Згідно заяви про зміну предмету позову від 27.09.2023 року, позивач виклав позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000384602 від 25.06.2014 року за формою «В1» про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18 930 832,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції (штраф) в сумі 9 465 416,00 грн. та №0000394602 від 25.06.2014 року за формою «В4» про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість 14 054 634,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 06.06.2014 року №335/28-01-46-02-05393043 про відсутність реального виконання господарських угод з контрагентами Асоціація "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж", ТОВ ПГ "Укренергосервіс", ТОВ "Восток - Запоріжжя", ТОВ "Елемер-Україна", ТОВ "Кліпта Україна" дійсним обставинам, оскільки вони ґрунтуються не на конкретних порушеннях позивачем податкового законодавства, а лише на аналізі податкової інформації відносно контрагентів позивача та інших платників податків по ланцюгу постачання, яка міститься в АІС "Податковий блок", без належного дослідження первинних документів цих платників податків.

Стосовно порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - заниження суми податкових зобов`язань в розмірі 31 912 042,00 грн. внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче її собівартості, рядка 4.1. податкових зобов`язань з ПДВ за квітень-травень 2019 року на суму 559 197,00 грн., позивач посилається на те, що такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, базуються виключно на припущеннях.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник відповідача позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 23.04.2014 року по 30.05.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (код за ЄДРПОУ 05393043) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 06.06.2014року №335/28-01-46-02-05393043 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (код за ЄДРПОУ 05393043) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року».

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 1 073 424 грн., в тому числі по періодах: січень 2014 року 1 021 017 грн.; лютий 2014 року 52 407 грн.

- абз «г» п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суму податкових зобов`язань в сумі 31 912 042 грн. грн., в тому числі по періодах: січень 2014 року 17 909 815 грн., лютий 2014 року 14 002 227 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п.п. 200.1 та 200.3 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в січні 2014 року на загальну суму 18 930 832 грн.

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в лютому 2014 року на загальну суму 14 054 634 грн.

Вищевикладене призвело до: порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за лютий 2014 року на 18 930 832 грн.

Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту в сумі 1 073 424 грн. ґрунтуються на тому, що в ході перевірки серед постачальників встановлені суб`єкти господарювання, які здійснювали операції, що не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), а саме: Асоціація «Багатопрофільна Компанія «Спецметалургмонтаж» (код 32816042), ТОВ «ПГ «Укренергосервіс» (код 32331573), ТОВ «Восток - Запоріжжя» (код 36911825), ТОВ «Елемер - Україна» (код 37443068), ТОВ «Кліпта Україна» (код 37149279).

Посилаючись на неналежне оформлення первинних документів, відповідач стверджує про неможливість встановлення факту отримання послуг, що на його думку дає змогу стверджувати щодо відсутності реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, дефективність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції.

Висновки податкового органу про заниження суму податкових зобов`язань в сумі 31 912 042 грн. ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивач впродовж перевіряємого періоду реалізовував продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення. У зв`язку з тим, що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації не є витратами, що пов`язанні із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ нарахований при їх придбанні, не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльність не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів, та до зростання власного капіталу та відповідно не пов`язане із господарською діяльністю).

Таким чином, податковий орган зазначає, що з послідовного аналізу норм законодавства, слідує, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які в подальшому використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання.

Отже, за результатами перевірки податковим органом встановлено, що операції позивача з придбання послуг не мали реального товарного характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та базуються не на конкретних порушеннях підприємством податкового законодавства, а на інформації, отриманій відповідачем, за результатами перевірок контрагентів позивача по взаємовідносинам з іншими підприємствами по ланцюгу господарських операцій, проведених іншими податковими органами, у зв`язку з чим просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 25.06.2014 №0000384602 (форми «В1»), а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 25.06.2014 №0000394602 (форми «В4»).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «ДМКД» (покупець) укладено з ТОВ «Восток-Запоріжжя» (постачальник) договір №13-0754-02 від 01.04.2013р. предметом якого є постачання алюмінію вторинного. До вказаного договору позивачем надано рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, виписки банку.

Також, ПАТ «ДМКД» (покупець) укладено з ТОВ «Елемер-Україна» (постачальник) договір №13-2303-02 від 17.12.2013р. предметом якого є постачання перетворювачів тиску, реєстраторів багатоканальних технологічних, блоків живлення. До вказаного договору позивачем надано рахунки-фактури, прибуткові ордери, видаткові накладні, виписки банку.

Між позивачем (замовник) та Асоціацією "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж" (підрядник) укладено договори підряду від 28.01.2013 №13-0254-02, від 24.12.2013 №13-2406-02, від 24.12.2013 №13-2405-02, від 24.12.2013 №13-2408-02, предметом яких є виконання поліпшення (реконструкції, модернізації), капітальні та поточні ремонти основних виробничих засобів замовника. До казаних договорів позивачем надано акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, виписками банку, платіжними дорученнями.

За вказаними договорами між позивачем та Асоціацією "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж" здійснено залік зустрічних однорідних вимог відповідно до заяв: від 28.02.2014 №06/239 на суму 10 811,51 грн, від 04.04.2014 №06/364 на суму 10 358,37 грн.

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Укренергосервіс" (підрядник) укладено договір від 10.12.2013 №13-2251-02, предметом якого є виконання згідно з проектно-кошторисною документацією будівельно-монтажних робіт на об`єктах - будівлях, комунікаціях, інженерних мережах сортопрокатного цеху. До вказаного договору позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт (та витрати), розрахунки збільшення заробітної плати та загальновиробничих витрат, акти приймання підрядних робіт, рахунки-фактури, виписки банку, податкові накладні.

Також, судом встановлено, що ПАТ «ДМКД» (замовник) укладено з ТОВ «Кліпта Україна» (виконавець) договір №14-0059-02 від 14.01.2014р., а умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за допомогою власної техніки виконати роботи з переробки негабаритів на котлованах промислового майданчика замовника, або за межами території замовника на майданчику виконавця. Всі затрати, пов`язані з вивозом та переробкою негабаритів за межами промислового майданчика замовника здійснюються за рахунок виконавця (п.1.1 договору). До вказаного договору позивачем надано копії: актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 20.01.2014р., №2 від 27.01.2014р., №3 від 28.01.2014р., довідок про зважування негабаритів №172 від 15.01.2014р., №190 від 16.01.2014р., №253 від 23.01.2014р., №80 від 24.01.2014р., №278 від 25.01.2014р., №93 від 27.01.2014р., витягу з реєстру виданих та отриманих податкових накладних про отримання від ТОВ «Кліпта Україна»; податкових накладних та їх копії №1 від 20.01.2014р., №2 від 27.01.2014р., №3 від 28.01.2014р., виписок по особовому рахунку за 31.01.2014р., за 11.02.2014р., за 17.02.2014р., платіжного доручення №204 від 14.02.2014р., виписок з банку від 31.01.2014р., 11.02.2014р., 14.02.2014р., 17.02.2014р. (т.3 а.с.86-94,т.6 а.с.83-96).

Основним покупцем продукції ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» протягом січня-лютого 2014р. є: - Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу (іпн 240689805092). З 30.06.2004р. до складу засновників ПАТ «ДМК ім. Ф. Е. Дзержинського» ((ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») належать Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» (код 24068988), сума внеску до статутного фонду (станом на 01.04.2014 року) складає 1 684 267 334,50 грн. (99,42%). На виконання умов договору 27.12.2005 року №2005-108пст-ДМКД/25-2282-01, ПАТ«ДМКД» (ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») виписано податкові накладні на Корпорацію «Індустріальна Спілка Донбасу» на постачання квадратної та трубної заготовки, сортового прокату, металопродукції, балок, швелерів та ін.

За результатами проведеного аналізу цін, визначених у специфікаціях, встановлено, що в податкових накладних, виписаних ПАТ «ДМКД» (ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») на постачання металопродукції на Корпорацію «Індустріальна Спілка Донбасу» зазначено договірні ціни. Податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям поставки готової продукції сформовані виходячи з договірних цін.

Згідно пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевірки) ПАТ «ДМКД» (ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») та Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» (код ЄДРПОУ 24068988) (99, 15 % частка в статутному фонді), є пов`язаними особами.

В наданих специфікаціях до вищезазначеного договору, постачання продукції здійснюється на умовах: СРТ ст. призначення (продавець доставляє товар, названому йому перевізнику.

Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику). Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» не виконує істотних функцій, пов`язаних з придбанням (продажем) металопродукції (навантаження, розвантаження, транспортування, зберігання) та не приймає на себе істотних ризиків (як зазначено вище, згідно умов поставки, до фактичного надходження товару до обумовлених місць, всі ризики несе ПАТ «ДМК») для організації даної фінансово-господарської операції.

Приймаючи рішення про відову у задоволені позовних вимог, суд першщої інстанції виходив з того, що ПАТ Дніпровський металургійний комбінат здійснював реалізовує продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. В матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування позивача із підтвердженням відповідними доказами щодо доцільності здійснення збиткових операцій. Таким чином, позивачем не надано до суду доказів, які б надали змогу встановити формування витрат на виробництво товарів за вказаний період та підтвердили б обґрунтованості отриманих збитків за результатом реалізації продукції власного виробництва та/або формування собівартості реалізованої продукції. При цьому, судом встановлено, що позивачем неодноразово здійснювалася реалізація продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості, тобто здійснення позивачем планової збиткової діяльності, що суперечить меті господарської діяльності - отримання прибутку. Зокрема, вказані факти неодноразово встановлювались судами. Так, у справі № 804/6137/13-а, суди зазначили, що ПАТ ДМКД … в 1-му півріччі 2012 реалізовував продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення активів. Проведення такої діяльності призводить до зменшення капіталу. На підставі вищезазначеного суд вважає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки підприємства ПАТ ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського від 06.06.2014р. №335/28-01-46-02-05393043 є правомірними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 №0000384602 (форми В1) та №0000394602 (форми В4) не підлягають скасуванню

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1., пункту 201.4., пункту 201.6. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пункту 201.1. статті 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996-ХІV, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704 ("Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Суд зазначає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

При вирішенні справи по суті, колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2021 року у справі №826/12392/18, від 10.09.2021 року у справі №460/2315/19, від 07.09.2021 року у справі №813/2013/16, від 21.01.2021 року у справі №820/11465/15, від 21.01.2021 року у справі №806/417/15, від 23.07.2020 року у справі №826/6806/17. від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 11.06.2018 у справі №826/4565/14, від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18 (справа №816/166/15-а) та К/9901/6704/18 (справа №804/4940/14), згідно яких вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «ДМК» є підприємством з повним металургійним циклом, в тому числі, основним видом діяльності останнього є: виробництво чавуну сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10), а також оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72).

Як вбачається із матеріалів акту перевірки, податковий орган стверджує про нереальність здійснених операцій позивача із контрагентами Асоціація «Багатопрофільна Компанія «Спецметалургмонтаж» (код 32816042), ТОВ «ПГ «Укренергосервіс» (код 32331573), ТОВ «Восток - Запоріжжя» (код 36911825), ТОВ «Елемер - Україна» (код 37443068), ТОВ «Кліпта Україна» (код 37149279).

Наведені висновки зроблені відповідачем виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та ЄРПН без здійснення зустрічних звірок, дослідження первинних документів постачальників та підрядників з метою встановлення обставин та умов залучення ними ресурсів, необхідних для виконання робіт на комбінаті.

Також згідно частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання.

Щодо взаємовідносини з Асоціацією "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж".

Між позивачем (замовник) та Асоціацією "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж" (підрядник) укладено наступні договори підряду:

- №13-0254-02 від 28.01.2013, відповідно до умов якого підрядником в січні 2014 року виконано роботи на користь позивача з покращення (реконструкції) тролейних ліній перенесення крана №25 в роздатковий проліт ОНЛЗ конвертерного цеху, на підтвердження чого позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт за січень 2014 по ф. КБ-2в.

- №13-2406-02від 24.12.2013, відповідно до умов якого в січні 2014 року підрядником виконано роботи на користь позивача з поліпшення (реконструкції) основних засобів Позивача, на підтвердження чого позивачем надано акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за січень 2014 року № 107.

- №13-2405-02від 24.12.2013, відповідно до умов якого в січні 2014 року підрядником виконано технічне обслуговування основних засобів у виробничих цехах позивача, що підтверджується наданим позивачем актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2 за січень 2014 року №1, №2, №14, №15, №16, №17, №18, №20, №23, №25, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №47, №59, №66, №67, №74, №92, №100, №114, №123.

- №13-2408-02 від 24.12.2013, відповідно до умов якого в січні 2014 року підрядником виконано поточні ремонти основних засобів позивача, на підтвердження чого позивачем надано акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за січень 2014 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №19, №21, №22, №24, №26, №27, №45, №46, №48, №49, №50, №51, №52, №53, №54, №55, №56, №57, №58, №60,№61, №62, №63, №64, №65, №68, №69, №70, №71, №72, №73, №75, №76, №77,№78, №79, №80, №83, №84, №85, №86, №87, №88, №89, №90, №91, №93, №94, №95, №96, №97, №98, №99, №102, №103, №104, №105,№106, №108, №109, №110, №111, №112, №113, №115, №116, №117, №118, №119, №120, №121, №122, №124, №125, №126, №127, №128.

Суд враховує, що надані до суду акти містять необхідну інформацію про вчинені господарські операції, зокрема в них вказано найменування, інвентарні номери основних засобів, що були об`єктом робіт, місце виконання робіт (цех); підстави для виконання робіт реквізити кошторисів робіт, замовлень цехів, на підставі яких було проведені роботи силами підрядника; наведено найменування та деталізація виконаної роботи (етапи виконання); період виконання робіт; учасників господарської операцій.

Факт здійснення позивачем розрахунків із підрядником за вищенаведеними договорами підтверджується копіями виписок з банку по особовому рахунку ПАТ «ДМК» з відображенням операцій списання коштів на користь контрагента від 21.02.2014р., 24.02.2014р., 26.02.2014р., 27.02.2014р., 03.03.2014р., 07.03.2014р., 12.03.2014р., 14.03.2014р., 20.03.2014р., 21.03.2014р., 24.03.2014р., 25.03.2014р., 16.05.2014р. та заявами ПАТ «ДМК» про залік зустрічних однорідних вимог: №06/239 від 28.02.2014р. на суму 10811,51 грн., №06/364 від 04.04.2014р. на суму 10 358,37 грн.

Право позивача на податковий кредит підтверджується виставленими підрядником на користь позивача та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними №№: 1 від 02.01.2014р.; 2, 3, 4, 5, 6 від 06.01.2014р.; 7, 24, 38 від 08.01.2014р.; 17, 20 від 09.01.2014р.; 13, 14, 42 від 10.01.2014р.; 26 від 11.01.2014р.; 8, 18, 31 від 13.01.2014р.; 12, 25, 30, 94 від 14.01.2014р.; 21, 34, 35, 78, 79 від 15.01.2014р.; 9, 11, 15, 19, 32, 33, 36, 37, 39, 71 від 17.01.2014р.; 111 від 19.01.2014р.; 22, 63, 66, 115 від 20.01.2014р.; 16, 41, 59 від 21.01.2014р.; 23, 73, 74, 86, 99, 104 від 22.01.2014р.; 44, 46, 60, 61, 62, 84, 91, 93, 112 від 23.01.2014р.; 10, 43, 45, 58, 75, 85, 92, 95 від 24.01.2014р.; 113 від 26.01.2014р.; 47, 48, 49, 69, 70, 83, 101, 102, 105, 106, 114 від 27.01.2014р.; 50, 51, 89, 120, 121 від 28.01.2014р.; 52, 53, 64, 67, 68, 107, 108, 109, 117 від 29.01.2014р.; 55, 56, 65, 97, 100, 103, 110, 124, 125, 127 від 30.01.2014р.; 27, 28, 29, 40, 54, 57, 72, 76, 77, 80, 81, 82, 87, 88, 90, 96, 97, 98, 100, 103, 116, 118, 119, 122, 123, 126, 128 від 31.01.2014р. та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних про отримання від Асоціації "БК "Спецметалургмонтаж" податкових накладних.

Належне відображення позивачем у бухгалтерському обліку господарських операцій з Асоціацією "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж" у перевіряємий період підтверджується оборотною відомістю за січень 2014 року та не заперечується відповідачем.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо неможливість встановлення реального виконавця підрядних робіт з посиланням на отримання акту документальної позапланової виїзної перевірки Асоціації «БК «Спецметалургмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Промбуд Маркет» (код ЄДРПОУ 38654416) за період січень 2014 року від 09.04.2014 №1382/59/04-03-22-03/32816042, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх стверджень, не надано доказів прийняття відносно даного контрагента та інших платників податків за наведеним відповідачем ланцюгом постачання податкових повідомлень-рішень за результатами складення актів, на які посилався відповідач.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів суб`єкта господарювання щодо ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, серед іншого й складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, має виключно інформативний характер і не є належним доказом у розумінні процесуального закону. Аналогічна правова позиція наведена у постановах ВС від 16.12.2021 у справі № 200/13279/19-а та від 22.12.2021 року у справі № 818/865/17.

Натомість позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та спростовує висновки відповідача про завищення суми податкового кредиту (рядок 17 Декларації) за січень 2014 року в сумі 107 474 грн. по взаємовідносинах позивача з Асоціацією "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Восток-Запоріжжя», господарським суд зазначає.

Між позивачем та ТОВ «Восток-Запоріжжя» було укладено договір №13-0754-02 від 01.04.2013р, відповідно до умов якого ТОВ «Восток-Запоріжжя» було поставлено в січні 2014 року на користь позивача феросилікомарганець.

Факт поставки продукції підтверджується рахунками на оплату по замовленню №33 від 29.01.2014р., №34 від 29.01.2014р., видатковими накладними №24 від 29.01.2014р., №25 від 29.01.2014р., №30 від 31.01.2014р., №31 від 31.01.2014р., №32 від 31.01.2014р., №33 від 31.01.2014р., №34 від 31.01.2014р., №35 від 31.01.2014р., №36 від 31.01.2014р., №37 від 31.01.2014р., товарно-транспортними накладними: №Р24 від 29.01.2014р., №Р25 від 29.01.2014р., №Р30 від 31.01.2014р., №Р31 від 31.01.2014р., №Р32 від 31.01.2014р., №Р33 від 31.01.2014р., №Р34 від 31.01.2014р., №Р35 від 31.01.2014р., №Р36 від 31.01.2014р., №Р37 від 31.01.2014р.

Товаросупровідні документи (накладні на товар) містять відмітки про дату та час завезення на підприємство позивача продукції через контрольно-пропускні пункти.

Факт оприбуткування та подальшого використання поставленого товару у виробництві позивача, а саме у конвертерному цеху в ливарному відділенні ремонтно-сервісного центру позивача підтверджується прибутковими ордерами №22 від 29.01.2014р., №23 від 29.01.2014р., №34 від 31.01.2014р., №35 від 31.01.2014р., №36 від 31.01.2014р., №37 від 31.01.2014р., №30 від 01.02.2014р., №31 від 01.02.2014р., №32 від 01.02.2014р., №33 від 01.02.2014р. та оборотною відомістю по руху ТМЦ за період з 31.12.2013 по 01.03.2014 року, в якій відображено подальший відпуск ТМЦ зі складу для використання в цехах.

Факт оплати позивачем поставленої продукції на користь постачальника підтверджується банківським виписками по рахунку ПАТ «ДМК» з відображенням операцій зі списання коштів на користь постачальника від 31.01.2014р., 14.02.2014р., 20.02.2014р., 21.02.2014р., 24.02.2014р.

Право позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними №№ 35 від 29.01.2014р., 36 від 29.01.2014р., 42 від 31.01.2014р.

Жодних дефектів форми чи змісту, розбіжностей, підробок у наданих первинних документах не встановлено, первинні документи містять всі необхідні реквізити, що містять повну інформацію про суть, зміст, обсяги і учасників господарських операцій з постачання феросилікомарганцю на користь позивача.

Жодного доказу на спростування фактичного постачання феросилікомарганцю позивачу та подальшого використання даної продукції позивачем у власному виробництві відповідачем не надано.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно результатів перевірки контрагента ТОВ «Восток-Запоріжжя» по взаємовідносинах з ПАТ «ДМКД» за період січень 2014 року (Акт №189/08-29-22-1308/36911825 від 17.04.2014 року) ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, та податкову інформацію щодо аналізу походження товару по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагента та інших платників податків по ланцюгу постачання та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА", господарським судом встановлено.

Згідно матеріалів справи в перевіряємий період січень-лютий 2014 року даним контрагентом відповідно до умов укладених із позивачем договорів №13-2303-02 від 17.12.2013, № 13-2396-02 від 24.12.2013, № 12-2055-02 від 26.12.2012 було поставлено на користь позивача обладнання (перетворювачі тиску, реєстратори багатоканальних технологічних, блоки живлення, тощо) загальною вартістю 638 685 грн. в т.ч. ПДВ 185 114,30 грн..

Факт поставки товару на користь позивача підтверджується рахунками-фактурами №СФ-0001410 від 02.01.2014р., №СФ-0001453 від 02.01.2014р., №СФ-0001454 від 02.01.2014р., №СФ-0001097/2 від 24.01.2014р., №СФ-0000055 від 24.01.2014р., №СФ-0001453/1 від 14.02.2014р., №СФ-0000056 від 14.02.2014р; видатковими накладними №РН-0000031 від 24.01.2014р., №РН-0000032 від 24.01.2014р., №РН-0000088 від 14.02.2014р., №РН-0000089 від 14.02.2014р.

Факт оплати поставленого товару на користь контрагента підтверджується виписками банку від 17.01.2014р., 20.01.2014р., 21.01.2014р., 23.01.2014р., 04.02.2014р.

Оприбуткування та подальше використання позивачем у власній господарській діяльності поставленого обладнання підтверджується прибутковими ордерами №398 від 24.01.2014р., №399 від 24.01.2014р., №846 від 14.02.2014р., №847 від 14.02.2014р. та оборотною відомістю руху ТМЦ за січень-лютий 2014, якою підтверджено, що придбане у ТОВ «ЕЛЕМЕР-Україна» обладнання було відпущено зі складу для використання Управлінню капітального будівництва (код підрозділу 2428) та в цех КІПіА (код підрозділу 4700).

Право на податковий кредит підтверджується виставленими контрагентами та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Стосовно доводів відповідача про неможливість підтвердити реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елемер-Україна» через не встановлення походження імпортного товару у ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», що був постачальником ТОВ «Елемер-Україна», судом не беруться до уваги дані доводи відповідача, оскільки вони базуються лише на аналізі податкової інформації, отриманої від інших податкових органів, яка в свою чергу не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів платників податків за ланцюгом постачання, тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За фактичних обставин, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 543 680,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Восток-Запоріжжя».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ПГ "УКРЕНЕРГОСЕРВІС», господарським суд зазначає.

Між позивачем та ТОВ "ПГ "УКРЕНЕРГОСЕРВІС» було укладено договір будівельного підряду № 13-2251-02, відповідно до умов якого підрядник в січні 2014 року виконав на користь позивача підрядні роботи антикорозійного захисту та фарбування металевих конструкцій на об`єкті позивача в зв`язку з реалізацією інвестиційного проекту «Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга)».

Факт виконання підрядником в січні 2014 року робіт з антикорозійного захисту, фарбування конструкцій підтверджується актами приймання підрядних робіт форми КБ-2в №1, №2 за січень 2014р; рахунками-фактурами, довідками про вартість виконаних робіт (та витрати) за січень 2014р. (за ф. КБ-3);розрахунками збільшення заробітної плати та загальновиробничих витрат за січень 2014р.

На підтвердження взаємозв`язку закупівлі послуг підрядника за Договором будівельного підряду № 13-2251-02 із господарською діяльністю позивача останній надав до суду копію наказу ПАТ «ДМК» від 04.07.2008 року № 511 «Про реконструкцію об`єктів основних засобів цехів комбінату в комплексі реконструкції сортопрокатного цеху згідно додатку № 1» (із відповідними змінами, що вносились до наказу), на виконання якого позивачем до 2016 року силами різних підрядних організацій проводились відповідні будівельно-монтажні роботи по реконструкції сортопрокатного цеху.

Згідно наданого до суду експертного звіту комплексної експертизи інвестиційного проекту від 10.01.2012 р. №04-18-12 (04-1808-11), виконаного філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Дніпропетровській області, підтверджено виявлення корозії металевих конструкцій окремих об`єктів основних засобів сортопрокатного цеху.

Наказом ПАТ «ДМК» від 17.01.2012 № 51 затверджено проект першого пускового комплексу (першої черги) реконструкції сортопрокатного цеху, 10.01.2012 затверджено позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації.

Для виконання будівельних робіт в рамках реалізації вказаного інвестиційного проекту Позивачем було отримано дозвіл від 06.03.2012 р. № ДП 111410234572 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

Проведення робіт з антикорозійного захисту металоконструкцій сортопрокатного цеху в 2014 році було включено до Титулу реконструкції та технічного переоснащення ПАТ «ДМК» на 2014 рік.

Роботи ТОВ "ПГ "УКРЕНЕРГОСЕРВІС» з антикорозійного захисту металоконструкцій в рамках реалізації проекту реконструкції сортопрокатного цеху позивача виконувались відповідно до складеного ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» за замовленням позивача Локальним кошторисом на антикорозійний захист існуючих металоконструкцій ТМ-1200844.

Таким чином наданими письмовими доказами позивачем підтверджено ділову мету здійснення господарських операцій з ТОВ "ПГ "УКРЕНЕРГОСЕРВІС» у перевіряємий період.

Крім того, на підтвердження змін у майновому стані позивача за результатами виконання підрядних робіт в рамках вищезазначеного проекту реконструкції позивачем надано до суду: наказ 16.12.2016 № 1700 «Про передачу завершених будівництвом та реконструкцією об`єктів основних засобів цехам комбінату» та додатками № 1, № 3 до цього наказу. Згідно додатку № 3 до наказу № 1700 пром. будівля стану 350 (інв. № 0110347) перейменована на пром. будівлю стана 400/200; акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів № 56 від 30.12.2016, складеного за тип. ф. № ОЗ-2, згідно якого здано в експлуатацію після реконструкції пром. будівл. стана 400/200, інв. № 0110347. Згідно даного акту за ф. ОЗ-2 в переліку виконаних робіт в ході реконструкції стана 350 зазначено також оновлення антикорозійного покриття металоконструкцій; сертифікат ДП № 164163430850 від 08.12.2016 про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об`єкту, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради.

Факт оплати позивачем виконаних робіт на користь підрядника підтверджується виписками банку від 09.01.2014р., 11.02.2014р.

Право позивача на податковий кредит підтверджується виставленими контрагентом та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними №1 від 09.01.2014р., №2 від 28.01.2014р.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо не встановлення фактичного руху послуг, оскільки вони ґрунтуються на ствердженнях відповідача про наявні у ТОВ «ПГ «Укренергосервіс» розбіжностей із завищення податкового кредиту за січень 2014 року з контрагентом ТОВ «Промбуд Маркет», оскільки такі висновки відповідач обґрунтовує складенням акту про неможливість проведення зустрічних звірки ТОВ «Промбуд Маркет».

Тобто висновки податкового органу не ґрунтуються на безпосередньому аналізі первинних документів контрагента та інших платників податків за ланцюгом постачання, а носять характер припущень.

Також судом враховується наявність судового рішення, що набрало законної сили у аналогічній справі № 804/6522/14, в якій суд за аналогічних обставин дійшов висновків про реальність господарських операцій ПАТ «ДМК» із ТОВ «ПГ «Укренергосервіс» за тим самим договором №13-2251-02 від 10.12.2013р., тільки у іншому звітному періоді - березні 2014 року.

За наведеного, не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту (рядок 17 Декларації) за січень 2014 року на 38 505грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПГ «Укренергосервіс».

Щодо взаємовідносин позивача з ТО «Кліпта-Україна», господарським суд встановив.

Між позивачем та ТОВ «Кліпта-Україна» було укладено договір №14-0059-02 від 14.01.2014р. (т.3 а.с.81-83), відповідно до умов якого виконавцем (ТОВ «Кліпта-Україна») виконувались роботи за допомогою власної техніки з переробки негабаритів на котлованах промислового майданчика замовника, або за межами території замовника на майданчику виконавця. Всі затрати, пов`язані з вивозом та переробкою негабаритів за межами промислового майданчика замовника здійснюються за рахунок виконавця (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2. Договору до складу робіт входить роздроблення негабаритів до отримання шматків розміром 500х500х800мм та менше.

Відповідно до наданих позивачем пояснень стосовно ділової мети та розумних (економічних) причин здійснення зазначених операцій встановлено, що результатом технологічного процесу виготовлення металу є утворення за кожною плавкою побічних продуктів, зокрема шлаків доменних, які є вторинною сировиною, що можуть використовуватись повторно як у власному виробництві комбінату, так і реалізовуватись як будівельні матеріали.

Проте такі побічні продукти виробництва потребують додаткової обробки для цілей їх повторного використання, а саме дробленню до необхідного розміру фракцій, вилученню із шлаків металовмісних сполучень МОС (лом). Саме такі операції виконувались підрядником згідно укладеного із позивачем договору № 14-0059-02.

Процес утворення побічних продуктів металургійного виробництва та їх подальше оброблення носять систематичний постійних характер, тому закупівля позивачем послуг з оброблення негабаритів носила постійний характер, що обумовлено специфікою технологічного процесу металургійного виробництва.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Фактичне надання ТОВ «Кліпта-Україна» послуг за договором у січні 2014 року підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 20.01.2014р., №2 від 27.01.2014р., №3 від 28.01.2014р. та відвісними №172 від 15.01.2014р., №190 від 16.01.2014р., №253 від 23.01.2014р., №80 від 24.01.2014р., №278 від 25.01.2014р., №93 від 27.01.2014.

Відвісні є первинними документами, якими зафіксовано обсяги переданих замовнику оброблених негабаритів, що засвідчує матеріальний результат наданих ТОВ «Кліпта-Україна» послуг.

Оприбуткування та подальше використання позивачем у власній господарській діяльності оброблених ТОВ «Кліпта-Україна» негабаритів підтверджується оборотними відомостями «Приход ТМЦ с 01.2014г. по 12.2014г. привозной чугунный габаритные отходы доменного производства» та «Остаток на 01.01.2014, на 01.02.2014 привозной чугунный габаритные отходы доменного производства».

Здійснення позивачем за надані послуги з переробки негабаритів на користь виконавця підтверджується платіжним дорученням №204 від 14.02.2014р., виписками банку від 31.01.2014р., 11.02.2014р., 14.02.2014р., 17.02.2014р.

Право на податковий кредит позивача за господарськими операціями із ТОВ «Кліпта-Україна» у січні 2014 року підтверджується податковими накладними №1 від 20.01.2014р., №2 від 27.01.2014р., №3 від 28.01.2014р., копії яких надано до суду.

Судом враховується наявність судового рішення у справі № 804/13673/14 за позовом ТОВ «КЛІПТА УКРАЇНА» до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, яке набрало законної сили, та яким було підтверджено реальність аналогічної господарської операції з ПАТ «ДМК» за тим самим Договором № 14-0059-02 від 14.01.2014 р. тільки у березні 2014 року.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про неможливість встановлення дійсного виконавця послуг з переробки негабаритів з посиланням на акт від 08.04.2014 №1352/57/04-03-22-03/37149279 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кліпта Україна» (код ЄДРПОУ 37149279) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ПАТ «Дніпровський Меткомбінат», ПАТ ДМКД» (код ЄДРПОУ 05393043) за період січень 2014 року», оскільки в акті №1352 висновки податкового органу про не підтвердження господарських операцій між ПАТ «ДМК» та ТОЧВ «Кліпта-Україна» зроблена з посиланням на те, що ТОВ «Кліпта Україна було придбано послуги у ТОВ «Дніпротехноком», які в подальшому реалізовані на ПАТ «Дніпровський Меткомбінат».

Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Днепртехноком" (код ЄДРПОУ 38530554)» від 31.03.14 №468/04-62-22-3/38530554 відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість по проведеним фінансово-господарським операціям з постачальниками та покупцями, та відсутністю трудових ресурсів.

Проте за формою та змістом акт про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачає можливості податковим органам встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків. Тому акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути покладені в основу висновку акту документальної позапланової невиїзної перевірки, не можуть свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Крім того, не заслуговують уваги висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Асоціацією «Багатопрофільна Компанія «Спецметалургмонтаж», ТОВ «ПГ «Укренергосервіс», ТОВ «Восток-Запоріжжя», ТОВ «Елемер-Україна», ТОВ «Кліпта Україна», зроблені на підставі ненадання позивачем до перевірки письмових погоджень на залучення субпідрядних організацій, договорів «Про пропускний і внутрішньо об`єктний режим», відомостей дефектів, нарядів-допусків, актів-допусків, листів про готовність виконаних робіт, які передбачені договорами, надання сертифікатів якості продукції, оскільки вказані документи не відносяться до первинних бухгалтерських документів та їх відсутність чи дефектність не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також віднесення до складу витрат відповідних сум.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

У даній справі факт здійснення господарських операцій між позивачем та переліченими контрагентами підтверджується первинними документами: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не спростовані відповідачем, що придбані товари, послуги, роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, наслідком чого був фактичний рух активів/зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, що підтверджено документально.

Дослідивши вказані документи, суд встановив, що вони заповнені відповідно до вимог чинного законодавства та не викликають сумніву щодо реальності здійснених господарських операцій, а, отже, мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звідності, у тому числі і податкового кредиту з податку на додану вартість, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, контрагенти позивача Асоціацією «Багатопрофільна Компанія «Спецметалургмонтаж», ТОВ «ПГ «Укренергосервіс», ТОВ «Восток-Запоріжжя», ТОВ «Елемер-Україна», ТОВ «Кліпта Україна», у перевіряємий період були зареєстровані як юридичні особи, мали свідоцтво платників ПДВ, у відповідності до приписів чинного податкового законодавства належно відображали у податковому обліку (у складі податкових зобов`язань) господарські операції з ПАТ «ДМК» і подавали податкову звітність, яка прийнята контролюючим органом, складені ними податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Викладене свідчить, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту, та мав право на формування податкового кредиту за операціями з участю контрагентів.

Доводами відзиву на позовну заяву зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати господарські відносини між позивачем та його контрагентами такими, що фактично не відбувались.

Відтак висновки відповідача у цій частині, на переконання суду, є хибними.

Щодо доводів податкового органу про те, що позивач реалізовує продукцію власного виробництва за цінами нижче собівартості її виготовлення, що призвело до отримання збитків в січні та лютому 2014 року на загальну суму 212 265 808 грн., та такий збиток не є витратами, що пов`язаний із веденням господарської діяльності позивача і відповідно податок на додану вартість, який нарахований при їх придбанні, не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності, господарський суд зазначає наступне.

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статті 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконання робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями наведеної норми поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

У пункті 14.1.231 Податкового кодексу України наведене визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Наведене, однак, не означає обов`язкову прибутковість кожної окремої операції, адже в аналізованих нормах йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об`єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування.

Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу. Втім віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках належного обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Для регулювання відносин з оподаткування в пп. 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Тобто в розумінні даної норми Податкового кодексу України поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу.

Тому проведення деяких операцій у збиток не свідчить про їх негосподарський характер та відсутність їх спрямованості на отримання платником податку доходу від такої операції та прибутку від здійснення господарської діяльності в цілому.

З урахуванням того, що однієї із ознак господарської діяльності є ризик, тому господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

За наведеного, не є обов`язковим, щоб позитивний економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операцій або за результатами кожної такої операції. Не виключно, що такий ефект настане в майбутньому або в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, збитковість окремої господарської операції або певної їх кількості є одним із варіантів перебігу подій при здійснені господарської діяльності.

Тому збитковість господарських операцій не є підставою для визначення їх такими, що не пов`язані із господарською діяльністю. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі №803/173/18 від 07.03.2019 у справі № 818/3838/15, від 12.12.2019 у справі № 820/13073/13-а, від 18.12.2019 у справі № 2а-1670/7454/12, від 15.01.2020 у справі № 826/10855/16, від 28.01.2020 р. у справі № 812/2861/13-а.

Водночас, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами.

Відтак продаж платником податків продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію; кон`юнктура ринку; платоспроможність покупця; обсяги виробництва та складські запаси продавця; інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни.

Аналогічний висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2019 № П/811/1512/14.

Відповідно до абз. г) п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, для нарахування податкових зобов`язань відповідно до абз. г) п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України за результатами здійснення збиткових операцій з реалізації продукції власного виробництва, відповідач повинен довести не лише факт збитковості таких операцій, а також довести відсутність розумної економічної причини (ділової мети) здійснення збиткових операцій (реалізації продукції за цінами, нижчими від її собівартості), відсутність факторів, які об`єктивно зумовили збитковість господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що в перевіряємий період в січні-лютому 2014 року ПАТ «ДМК» здійснював реалізацію продукції власного виробництва (кулі стальні, заготовка квадратна, трубна, рейки, осі, шпунт ларсен, прокат круглий) на користь Корпорації «ІСД» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».

Як визначено в акті перевірки, згідно наданих до перевірки документів: встановлено, що підприємство реалізовує продукцію власного виробництва за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції, покупної сировини та матеріалів, металобрухту - за цінами, що нижчі цін придбання/облікових цін.

При обрахуванні розміру втрат від збиткових операцій (без урахування реалізації, за межі митної території, що оподатковується ПДВ за « 0» ставкою), в рамках поточної перевірки, враховано обсяг витрат на збут: січень 2014 року в сумі 36 432 804,02 грн. (без ПДВ), лютий 2014 року 31 391 497,25 грн., що безпосередньо пов`язані з реалізацією готової продукції (Додаток №13.1).

Так згідно наданих документів та регістрів бухгалтерського обліку встановлено здійснення ПАТ «ДМКД» реалізації продукції власного виробництва з отриманням збитків в періоді, що охоплений перевіркою на загальну суму 212 265 808 грн. (розрахунок наведено з урахуванням нерозподіленої поставки загальновиробничих витрат при невиконанні нормативної потужності та витрат на збут), в тому числі в січні 2014 року 119 128 742,03 грн., та лютому 2014 року 93 137 066,10 грн., детально наведено в Додатку №13.2 до акту.

Визначення фінансового результату здійснено виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ «ДМКД» у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів за податковим обліком (відображених у податковій звітності за перевіряємий період), а саме: з даних журналів «Головна книга» за січень, лютий 2013 року здійснено співставлення рахунків 70202 „Дохід від реалізації (квадратна заготовка), 70204 „Дохід від реалізації (трубна заготовка), 70207 „Дохід від реалізації (інша металопродукція), 70210 „Дохід від реалізації іншої промислової продукції», 90202 „Собівартість реалізованої продукції (квадратна заготовка), 90204 „Собівартість реалізованої продукції (трубна заготовка), 90207 „Собівартість реалізованої продукції (інша металопродукція), 90210 „Собівартість реалізованої іншої промислової продукції», рахунку 90601«Нерозподілена поставка загальновиробничих витрат при невиконанні нормативної потужності» та витрат на збут (детально в Додатку до акту №13.2).

Проте матеріали перевірки не містять доказів встановлення податковим органом порушень вимог податкового законодавства щодо рівня звичайних цін при реалізації позивачем продукції власного виробництва у перевіряємий період.

Як і не спростовано позивачем доводів позивача про те, що основною причиною збитковості реалізації продукції власного виробництва у січні- лютому 2014 року була негативна цінова кон`юнктура на ринку металопродукції (дія цін на ринку металопродукції нижче собівартості продукції Позивача з урахуванням обсягів реалізації), що пов`язано із сезонним зниженням обсягів замовлень, оскільки в зимовий період, особливо в січні місяці класично відбувається спад ділової активності.

Суттєве сезонне зниження попиту в зимовий період на металопродукцію економічно обумовлює падіння цін на таку продукцію.

Суд враховує, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом металопродукції, належать також рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність та наявність покупців, обсяги виробництва, технологічні особливості виробництва (як то технологічні обмеження щодо повної зупинки та простою виробничих агрегатів, ризики неможливості запуску або технологічних аварій та екологічних катастроф, понесення багатомільйонних збитків - у разі запуску виробничих агрегатів після зупинення та простою), а також інші об`єктивні зовнішні фактори, що не залежали від волі платника податків (суттєвий зріст цін на сировину, сезонне падіння попиту на ринку металопродукції, демпінгові дії металотрейдерів та інше)

Крім того, відповідачем не спростовано тієї обставини, що збитковість господарських операцій позивача з постачання продукції власного виробництва мала місце у першому кварталі 2014, що було пов`язано із сезонним зниженням попиту у зимовий період, а в період з березня по листопад 2014 року, операції позивача з реалізації продукції власного виробництва були прибутковими.

Згідно наданого позивачем звіту про фінансові результати (Додаток до Декларації з податку на прибуток за 2014 рік) підтверджено, що за 2014 рік підприємство отримало Прибуток у сумі 1 036 535 грн. (рядок 2090). При цьому чистий дохід від реалізації продукції - 14 208 525 тис. грн. (Рядок 2000) перевищив собівартість реалізованої продукції, яка становила 13 171 990 тис. грн. (рядок 2050).

Зазначене спростовує ствердження відповідача про системну збиткову діяльність позивача та відсутність розумної економічної причини (ділової мети) і негосподарський характер окремих господарських операцій у перевіряємий період, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено, що такі операції були направлені на досягнення позитивного економічного ефекту в майбутньому.

Крім того, судом приймаються до уваги пояснення позивача щодо об`єктивних причин, які зумовили збитковий результат господарських операцій у перевіряємий період, викладені у листі від 01.11.2019 за вих. № 01/ОП-258. Жодних доказів та аргументів на спростування цих доводів позивача відповідачем до суду не надано.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» стосовно рішень податкового управління висловив правову позицію про те, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У постанові від 12.02.2019р. по справі № 809/1385/13-а Верховний Суд зробив висновок про те, що збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарській операції. Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податкового органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв`язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

У постановах від 24.01.2018 по справі № 816/4226/13-а та від 24.01.2018 по справі № 2а-19379/11 Верховний Суд висловив аналогічну правову позицію про те, що ефективність використання платником податків власного капіталу відображає лише ступінь умілості ведення ним господарської діяльності та не може оцінюватись контролюючим органом на предмет доцільності.

За наведених обставин суд приходить до висновків про недоведення відповідачем по за розумним сумнівом правомірності, обґрунтованості своїх висновків про порушення позивачем абз. г) п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань в сумі 31 912 042 грн. грн. (детально в Додатку № 13.2 до акту), в тому числі по періодах: січень 2014 року 17 909 815 грн., лютий 2014 року 14 002 227 грн.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 в адміністративній справі №804/4594/16 скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 №0000384602 (форми В1) та №0000394602 (форми В4).

Постанова набирає законної сили 04 вересня 2024 року, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров