Ухвала

від 18.12.2024 по справі 804/4594/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 804/4594/16

адміністративне провадження № К/990/46507/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №804/4594/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Справа неодноразово переглядалася судами. За результатами останнього судового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 від 28.02.2024 відмовлено в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №804/4594/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» задоволено. Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 в адміністративній справі №804/4594/16. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 №0000384602 (форми В1) про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18930832,00 грн із застосуванням штрафної (фінансової) санкції (штраф) в сумі 9465416,00 грн, та №0000394602 від 25.06.2014 за формою «В4» про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість 14054634,00 грн.

До Верховного Суду 03.12.2024 надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №804/4594/16.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 28.10.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.

Податковим органом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що Відповідач не позбавлений права на касаційне оскарження та має право повторно звернутися з касаційною скаргою, про що було прямо зазначено Верховним Судом в ухвалі про повернення касаційної скарги від 28.10.2024. Зазначена ухвала Верховного Суду від 28.10.2024 Міжрегіональним управлінням поштою не була отримана, тоді як про існування даної ухвали Відповідачу стало відомо лише 30.10.2024 шляхом її одержання з підсистеми «Електронний Суд».

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права:

- пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (щодо фактичного визнання можливості здійснення господарської операції за цінами, які є нижчими навіть за виробничу собівартість ТМЦ);

- норм підпункту 14.1.71 та підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (щодо визнання договірних цін Позивача з його контрагентами ринковими цінами навіть за відсутності усіх передбачених даним пунктом умов);

- норм підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (щодо фактичного визнання можливості здійснення господарської діяльності без розумної (економічної) мети)

- норм статей 44, 83, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (щодо неповного надання документів на підтвердження господарських операцій Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.12.2024 4 та визнання їх такими, що фактично відбулися за відсутності таких документів);

- норм статей 61, 72, 74, 83 Податкового кодексу України (щодо неврахування відомостей податкової інформації, яка є підставою для висновків податкового органу);

- норм п.10 розділу ІІІ Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20.08.2008 року №183 (щодо визнання документів щодо допуску працівників, обов`язкова наявність яких передбачена цими Правилами, фактично непотрібними документами під час перевірки, відсутності ремонтної документації тощо);

- норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (щодо неправильного тлумачення поняття «господарська діяльність», фактичне включення до неї систематичної збиткової діяльності підприємства).

Скаржником вказано про неврахування судом апеляційної інстанції правових Висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2021 по справі №808/2737/13-а, від 20.02.2020 по справі №804/1361/17. Також скаржником вчинено покликання на постанови Верховного Суду від 12.03.2021 по справі №200/6316/19-а, від 02.10.2018 по справі №816/2328/17, від 10.04.2019 по справі №804/4434/15, від 25.06.2018 по справі №803/1923/13-а, від 09.10.2019 по справі №808/9397/13-а, від 29.05.2020 по справі №826/27811/15:

Також Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків зауважено, що суд апеляційної інстанції обмежився висновком, що «висновки податкового органу не ґрунтуються на безпосередньому аналізі первинних документів контрагента та інших платників податків за ланцюгом постачання, а носять характер припущень», внаслідок чого було фактично відхилені наступні докази, надані відповідачем безпосередньо до матеріалів справи: надану до матеріалів справи податкову інформацію щодо кожного з контрагентів Позивача, у тому числі відомості отримані від інших органів Державної податкової служби; інформацію, складену за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, які підтверджують відсутність можливості встановити дійсне джерело походження ТМЦ; докази на підтвердження неможливості виконання контрагентами Позивача господарських операцій у зв`язку з недостатністю матеріальних та трудових ресурсів. Разом з цим, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги неповне підтвердження реальності господарських операцій, у зв`язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин з задекларованими контрагентами та відповідно не підтверджено правомірність формування податкового кредиту ПАТ «ДМК» за перевірені періоди.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Як встановлено з Єдиного держаного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2021 у справі №826/12392/18, від 10.09.2021 у справі №460/2315/19, від 07.09.2021 у справі №813/2013/16, від 21.01.2021 у справі №820/11465/15, від 21.01.2021 у справі №806/417/15, від 23.07.2020 у справі №826/6806/17, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 11.06.2018 у справі №826/4565/14, від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а та №804/4940/14. Разом з тим, скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.

Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалі по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №804/4594/16 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва