Постанова

від 09.09.2024 по справі 752/15449/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8257/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/15449/20

09 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Колдіної О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ спільного майна та усунення перешкод у користуванні,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 10червня 2010 року по 07березня 2015 року;визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рівних долях по 1/2 частині кожному; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 ідеальної частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 30,6 кв.м. та складається з однієї кімнати житловою площею 14,6 кв.м., кухні площею 8,5 кв.м, передпокою - 3,1 кв.м., вбиральні площею 3,1 кв.м. та балкону, змінивши право власності за ОСОБА_4 на аналогічну 1/2 частину квартири; зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати житловою площею 14,6 кв.м. кухні площею 8,5 кв.м, передпокою - 3,1 кв.м., вбиральні площею 3,1 кв.м. та балкону загальною площею 30,6 кв.м. за правовстановлюючими документам на вказану квартиру, а також передати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей вищезазначеної квартири; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що у 2008 році вона почала зустрічатися з відповідачем. Продовжуючи стосунки, 10червня 2010 року відповідач запропонував позивачці жити в його квартирі, на що остання погодилась.

Проживаючи спільно, сторони вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, розподілені обов`язки, спільно вирішували сімейні питання, піклувалися один про одного. За кошти сімейного бюджету купували побутову техніку, продукти харчування, оплачували комунальні платежі, послуги інтернету, спільно відпочивали та працювали на території дачі. Вона доглядала за матір`ю відповідача в період особистої відпустки, прибирала, готувала їжу, прала та прасувала одяг, а також виконувала інші обов`язки притаманні дружині.

Сторони повноцінно сприймали свої стосунки як чоловіка та дружин, а відносини вважали подружніми. Навколишні соціальні зв`язки, зокрема сусіди, колеги по роботі, друзі - сприймали позивача та відповідача чоловіком та дружиною. Разом проводили вільний час, відвідували родинні свята, зустрічалися з друзями.

Після звільнення 12 листопада 2010 року відповідача з роботи, вона підтримувала його як морально, так і матеріально. Отриману заробітну плату використовувала виключно в інтересах сім`ї. 10 лютого 2011 року, складаючи ОСОБА_1 заяву щодо соціальних виплат Чорнобильцю, на його прохання додала до контактної інформації свій номер мобільного телефону на випадок, якщо відповідач не зможе відповісти. Окрім того, сторони двічі з грудня 2013 по січень 2014 та у 2018 році робили ремонт в квартирі відповідача. Підтвердити факт спільного проживання з відповідачем, можуть сусіди, друзі, а також лікар (лікарі) до ких зверталась позивачка за медичною допомогою та які здійснювали або повинні були здійснювати фіксацію фактичного місця проживання.

07 березня 2015 року між нею і ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб у Амур-Нижньодніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 145.

За час шлюбу, за спільні кошти, у 2016 році ними булипридбані майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . Державна реєстрація права власності на зазначену квартиру була проведена 21березня 2019 року і право власності зареєстровано за відповідачем.

Посилаючись на те, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10 червня 2010 року, а згодом зареєстрували шлюб, мали спільний побут, вели спільне господарство та набули спірне майно - квартиру АДРЕСА_2 , позивач вважала, що вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності і вона має право на визначення за нею права спільної часткової власності у праві спільної сумісної власності на майно у розмірі 1/2 частки квартири, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_5 .

Позивач зазначала, що узв`язку із погіршенням сімейних відносин, їх сім`я розпалась, вони проживають окремо. Спірнемайно відповідач використовує одноособово, на власний розсуд та не бажає здійснити добровільний поділ між ними.

До того ж, відповідач не визнає права позивача на частку у праві спільної сумісної власності подружжя та вчиняє перешкоди їй у користуванні квартирою, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ спільного майна та усунення перешкод у користуванні задоволено частково.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,6 кв.м., житловою 14,6 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,6 кв.м., житловою 14,6 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 5233 гривні 97 копійок за подання позову, судовий збір в розмірі 454 гривні за подання заяви про забезпечення позову .

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасуватирішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 квартири та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у визнанні за ОСОБА_2 права власності на 1/2 квартири.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Зазначає, що в суді достовірно встановлено, що за 2 роки перебування відповідача в шлюбі з позивачкою подружжя не мали спільних заощаджень, які були б направлені на купівлю квартири.

Для цього в суд було надано всі довідки про доходи сторін, але суд не рахував спільний дохідсторін.

При цьому, позивачка не оспорює факту купівлі спірної квартири за його, ОСОБА_1 ,особисті кошти, накопичені до шлюбу, а суд цей факт всупереч відсутності спору не прийняв, мотивуючи тим, що не зміг за даними банківських довідок порахувати наявність у нього 513 000, 00 грн до шлюбу.

Вказує, що він накопичував на покупку собі житлата у ньогобули гроші на депозитах в різних банках, але на початку накопичування гроші знаходились в банку А- БАНК, а потім він всю суму зняв і помістив їх в різні банки з тим, щоб отримувати більші відсотки. І не його вина в тому, що банкА-БАНК не зміг надати роздруківку вкладень на вимогу суду.

Крім того, позивачка, відповідно до позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 1/2 квартири, яку було куплено в 2017 році за 513 000, 00 грн, тобто вартість майна, на яке претендувала позивачка, складає 1/2 від 513 000, 00 грн, а саме 256 500,00 грн.

Разом з тим, позивачка зробила зі своєї ініціативи експертизу вартості квартири, відповідно до якої вартість квартири склала 1 млн.грн., чим штучно, на переконання відповідача,завищила її вартість в два рази з метою отримати з нього компенсацію 500 000, 00 грн, щоб купити собі квартиру.

А виходячи з норми пункту 2 статті 176 ЦПК України суд мав би визначити дійсну вартість квартири і в разі її завищення повернути зайву сплачену суму.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лисенко Владислав Сергійович просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає що, враховуючи правові висновки Верховного Суду та норми системного законодавства, суд першої інстанції правильно встановив факт існування презумпції спільного права власності подружжя на спірне майно, оскільки таке майно набуте в період шлюбу, за спільні кошти.

Сторона позивача звертає увагу суду на те, що позивачка постійно працювала в Дніпропетровській філії ВАТ «Укртелеком», де отримувала заробітну плату, звідки звільнилась за власним бажанням 30 вересня 2019 року у зв`язку з купівлею квартири у м. Києві, а 30 жовтня 2019 року вже працювала на новій роботі в Управлінні поліції охорони в Київській області та продовжувала заробляти кошти, які вкладала в спірну квартиру.

Окрім того, наявність письмової згоди одного подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

Відповідач при укладанні правочинів пов`язаних зі спірним майном, жодного разу не вказував, що кошти за які придбано квартиру, є виключно його особистими.

Зазначає, що стороною позивача не заперечується факт того, що у відповідача були відкриті депозитні рахунки в банках, проте відповідач також не заперечує, що позивачка мала фінансовізбереження, про що свідчать, в тому числі, надані довідки про доходи.

Окрім того, під час спільного проживання позивачка надавала кошти до спільного сімейного бюджету, сплачувала комунальні платежі, купувала речі та предмети необхідні для ремонту та облаштування квартири, про що свідчать долучені копії чеків, квитанції та видаткові накладні.

Вважає, що одних заощаджень відповідача небулодостатньо для купівлі квартири, оплати витрат, пов`язаних з ремонтними роботами.

Неприємним для позивачкиє заперечення відповідачащодо фактуїх спільного проживання однією сім`єю з 2010 року по АДРЕСА_3 та існування в той період відносинпритаманних шлюбу.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лисенко Владислав Сергійович просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідача та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 березня 2015 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , про що складено актовий запис № 145(а.с. 34 том 1).

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року, що набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 березня 2015 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 145 - розірвано (а.с. 11-12 том 2).

23 січня 2017 року між ОСОБА_8 (первісний довіритель) та ОСОБА_1 (новий довіритель) укладено договір № 23/01/2017-349/5-1П про передання прав та обов`язків за Договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва, за умовами якого первісний довіритель передає, а новий довіритель набуває права й обов`язки первісного довірителя, належні первісному довірителю у відповідності із умовами Договору № 349/2 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А Феофанія Park 2» від 10 листопада 2016 року щодо отримання у власність квартири АДРЕСА_4 (надалі іменується "Основний договір"), укладеного між первісним довірителем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 37035717) (надалі іменується Компанія).

За цим Договором новий довіритель одержує право замість первісного довірителя вимагати від Компанії належного та своєчасного виконання нею своїх обов`язків, що визначені в Основному договорі. Новий довіритель стає зобов`язаним належним чином здійснювати замість Первісного довірителя всі обов`язки останнього, передбачені Основним договором.

Згоду Компанії на передання прав та обов`язків первісного довірителя, належних первісному довірителю у відовідності із умовами Основного договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, одержано шляхом отримання від Компанії Повідомлення від 23 січня 2017 року про згоду останньої на передання прав та обов`язків первісного довірителя, належних первісному довірителю у відповідності із умовами Основного договору.

Ціна цього договору за передання новому довірителю прав та обов`язків первісного довірителя, належних первісному довірителю у відповідності з умовами Основного договору складає 513 561,60 грн (п`ятсот тринадцять тисяч «тсот шістдесят одна гривня, 60 копійок) - пункт 2.1. договору.

Повна оплата за цим Договором здійснюється в термін до 23.06.2017 року з дати підписання сторонами цього договору шляхом безготівкового розрахунку. Підтвердженням факту здійснення безготівково розрахунку за цим Договором відповідний банківський документ, що підтверджує факт перерахування новим довірителем суми, передбаченої п. 2.1. цього Договору (а.с. 233 том 2, а.с. 135, 137 том 3).

Письмовою згодою (заявою) від 23 січня 2017 року, що засвідчена Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ПРАЙМ», ОСОБА_2 нада НОМЕР_3 згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на укладання з ОСОБА_8 договору передання прав та обов`язків за договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «ФЕОФАНІЯ PARK 2», з метою фінансування будівництва та отримання у власність квартири АДРЕСА_4 (а.с. 232 том 2).

Повна оплата за договором від 23 січня 2017 року № 23/01/2017-349/5-1П про передання прав та обов`язків за Договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва здійснена ОСОБА_1 02 березня 2017 року (а.с. 65, 66 том 1).

02 березня 2017 року між ОСОБА_8 (первісний довіритель) та ОСОБА_1 (новий довіритель) підписано акт прийому-передачі документів за договором № 23/01/2017-349/5-1П від 23 січня 2017 року, про передання прав та обов`язків за Договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва (а.с. 136 том 3).

13 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ПРАЙМ», як забудовником, та ОСОБА_1 , як довіретелем/власником, підписано акт приймання-передачі об`єкта інвестування (квартири), яким засідчено, що забудовник передав, а довіретель/власник отримав квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 30,6 (тридцять цілих шість десятих) квадратних метрів, житловою площею - 14,6 чотирнадцять цілих шість десятих) кв. м., на 3 (третьому) поверсі у житловому будинку АДРЕСА_6 (а.с. 138 том 3).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 квітня 2019 року, індексний номер 46363983 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 5-6 том 1).

З 04 вересня 2019 року зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_2 значиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ксерокопією паспорту (а.с. 44-45 том 1).

Сторонами у справі надано письмові докази щодо місця їхроботи та отримання ними доходу, включаюючи період перебування у зареєстрованому шлюбі (а.с.81-99, 121-146, 174-185, 206-230 том 1, а.с. 155-176 том 2).

На підтвердження обставин проведення ремонтних робіт в спірній квартирі, зокрема, прибання будвільних матеріалів, побутової техніки, товарів для дому, позивач надала суду свідоцтво про приймання та продаж товару, рахунки на оплату, накладні відпуску товару, акт здачі-прийняття робіт, фіскальні чеки, видаткові накладні, товарні чеки, з деталізованим описом витрат, сформованих у хронологічному порядку в таблиці, а також фотографії на яких відображено різні етапи ремонтних робіт (а.с. 186 - 197, 198-203 том 1, а.с. 43-48, 50-59, 60-61, 62-98 том 2).

Факт спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період часу з 10 червня 2010 року до реєстрації шлюбу 07 березня 2015 року позивач доводила фотознімками, листівками, оплатою комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_7 , заявою до начальника Управління праці та соціального захисту населення АНД районної ради у м. Дніпропетровську від 10 лютого 2011 року, де відповідачем зазначено її номер телефона для зв`язку з ним (а.с. 148-150, 154-164 том1, а.с. 49, 136-139, 153-154, 177-188 том 2). В задоволенні клопотання представника позивача про допит свідка ОСОБА_9 судом першої інстанції відмовлено (а.с. 201, 202 - 209 том 3).

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача зазначала, що кошти, за яку придбана квартира, вартістю 513 561,60 грн, не були спільною сумісною власністю подружжя, оскільки з моменту реєстрації шлюбу (07 березня 2015 року) і до внесення суми вартості майнових прав (02 березня 2017 року) минув досить короткий термін часу, всього 2 роки, і за цей час ні відповідач, ні позивачка не в змозі були заробити кошти на придбання квартири.

Відповідач вказував, що вінмав певні грошові збереження ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .

У 2009 році ним відкрито депозитний рахунок в одному з відділень Приватбанка у м.Дніпропетровську. Цей рахунок був закритий у травні 2012 року.

У травні 2012 року гроші, які він зняв з депозитного рахунку в Приватбанку, покадені ним в A-банк також на депозитний рахунок цього банку, де вони зберігалися з 2012 по 2015 р.р.У 2015 році він знову відкрив депозитний рахунок в Приватбанку, поклавши гроші, зняті з рахунку в А-банку.

Таким чином, за позицією відповідача,спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана за його особисті кошти, а оплата вартості квартири була внесена ним двома платежами - 23 січня 2017 року у розмірі 256 780,80 грн та 02 березня 2017 року - 256 780,80 грн (а.с. 58-69 том 1, а.с. 207-211 том 2).

Відповідно до платіжного доручення № 146 від 02 березня 2017 року перерахування коштів у розмірі 256 780,80 грн проведено банком АТ «Банк Богуслав» м. Київ за призначенням платежу «повна сплата згідно договору № 23/01/2017-349/5-1П про передання прав та обов`язків за Договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва А Феофанія Park 2»(а.с. 65, 66 том 1).

Із витребуваної судом інформації з бнківських установ вбачається, що в АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 були відкриті наступні рахунки: НОМЕР_4 відкритий 16/09/2014 закритий 14/08/2019 0,00 ГРН; НОМЕР_5 відкритий 12/05/2016 закритий 26/06/2019 0,00 ГРН; UA НОМЕР_6 відкритий 16/04/2013 закритий 13/06/2019 0,00 ГРН; НОМЕР_7 відкритий 14/02/2018 закритий 15/01/2021 0,00 ГРН а.с. 89, 162-179 том 3.)

В АТ «ОТП БАНК» рахунок НОМЕР_8 UAH Кредитная Карта МС дата відкриття: 26.12.2016 : дата закриття 13.11.2017, баланс на 03.10.2022 рік становить 0 грн; рахунок НОМЕР_9 UAH Поточний дата відкриття: 28.03.2019 баланс на 03.10.2022 рік становить 0.00 грн; рахунок НОМЕР_9 USD Поточний дата відкриття: 28.03.2019 баланс на 03.10.2022 рік становить 0.72 USD: рахунок НОМЕР_10 ОЩАДНИЙ ВКЛАД ПЛЮС, РЕЗ, USD дата відкриття: 28.03.2019 баланс на 03.10.2022 рік становить 0.00 грн; рахунок НОМЕР_11 UAH дата відкриття: 23.12.2016 дата закриття 06.08.2018, баланс на 03.10.2022 рік становить 0 грн; рахунок НОМЕР_12 UAH ДОСТУПНІ ГРОШІ ОЩАДНИЙ ВКЛАД, РЕЗ, ГРН дата відкриття: 23.12.2016, баланс на 03.10.2022 рік становить 2,14 грн (а.с. 1 том 3).

Із виписки по рахунку НОМЕР_12 UAH вбачається, зокрема, збільшення ощадного вкладу згідно договору № 301/001516/16 від 23 грудня 2016 року на суму 55 000,00 грн, а також списання коштів з ощадного рахунку 23 січня 2017 року у розмірі 70 000,00 грн; 01 березня 2017 року - 150 000,00 грн без призначення платежу (а.с.57-67 том 3).

Суд першої інстанції, вирішуючи спірміж сторонами у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ спільного майна та усунення перешкод у користуванні.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні вимог в частині встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанії виходив із того, що фотосвітлини, надані позивачем, не можуть бути достовірними та достатніми доказами спільного проживання сторін в період з 10червня 2010 року по 07 березня 2015 року, оскільки така інформація в них не міститься, а вони можуть підтверджувати лише проведення інколи спільного відпочинку.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Інших належних та достатніх доказів на підтвердження існування між сторонами в період з 10червня 2010 року по 07 березня 2015 року стосунків, притаманних сім`ї, ведення спільного побуту, витрачання коштів, розподілу спільного бюджету матеріали справи не містять.

Встановивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу в період з 10 червня 2010 року по 07 березня 2015 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині вимог про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що квартира АДРЕСА_4 придбана сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі. Реєстрація права власності на квартиру на одного із подружжя не спростовує презумпції спільності майна, набутого у шлюбі. Відповідач не довів достатніми доказами придбання спірного майна за власні кошти, а отже спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між сторонами в рівних частках, з визнанням за кожною із сторін право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,6 кв.м., житловою 14,6 кв.м.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2 в частині вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою, суд першої інстації керувався тим, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, однак позивач не надала жодного доказу існування таких перешкод, а отже такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та усунення перешкод у користуванні квартирою учасниками справи не оскаржується.

Доводи і вимоги апеляційної скарги відповідача стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимогпро визнання спірної квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжята її поділу між сторонами.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19), від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21).

Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірниї та допустимих доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 2015 року по 21 квітня 2021 року.

23 січня 2017 року між ОСОБА_8 (первісний довіритель) та ОСОБА_1 (новий довіритель) укладено договір № 23/01/2017-349/5-1П про передання прав та обов`язків за Договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва щодо отримання у власність квартири АДРЕСА_4 .

Письмовою згодою (заявою) від 23 січня 2017 року, що засвідчена Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ПРАЙМ», ОСОБА_2 нада ла згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на укладання з ОСОБА_8 договору передання прав та обов`язків за договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «ФЕОФАНІЯ PARK 2», з метою фінансування будівництва та отримання у власність квартири АДРЕСА_4 (а.с. 232 том 2).

Повна оплата за договором від 23 січня 2017 року № 23/01/2017-349/5-1П про передання прав та обов`язків за Договором № 349/5 від 10 листопада 2016 року про участь у Фонді фінансування будівництва здійснена ОСОБА_1 02 березня 2017 року (а.с. 65, 66 том 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 квітня 2019 року, індексний номер 46363983 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 5-6 том 1).

З 04 вересня 2019 року зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_2 значиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ксерокопією паспорту (а.с. 44-45 том 1).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю, подружжя мало спільний бюджет на час придбання спірного майна, вони робили за спільні кошти ремонт у квартирі, домовленості про відступлення від рівності часток у спільній власності між ними не було.

Договір щодо отримання у власністьспірної квартири не містить інформації, що вона придбана за особисті кошти відповідача ОСОБА_1, навпаки, його дружина ОСОБА_2 надавала письмову згоду на укладення цього договору.

Наведене свідчить про те, що спірна квартира придбавалася за взаємною згодою подружжя в інтересах їх сім`ї, що спростовує доводи відповідача про придбання квартири в його особисту власність.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що спірна квартира придбана за особисті грошові кошти колегія суддів відхиляє,оскільки за приписами частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач придбав спірну квартиру за особисті грошові кошти суду не надано. Існування таких доказів судом також не встановлено.

Крім того, наявність у відповідача грошових коштів на депозитних рахунках у банку на момент придбання квартири не доводить той факт, що такі кошти належали йому особисто та були витрачені саме на придбання спірної квартири.

Аргумент відповідача, наведений в апеляційній скарзі, про те, що позивач, замовивши експертизу вартості квартири, штучно завищила її вартість в два рази з метою отримання з нього компенсації у розмірі 500 000,00 грн, зводиться до припущень, оскільки такі обставини щодо отримання грошової компенсації не були заявлені позивачем під час розгляду цієї справи та не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що звіт про оцінку вартості спірної квартири станом на 06 липня 2020 року подано позивачем до позовної заяви з метою підтвердження ціни позову, оскільки, як зазначено в пункті 9 частини 1 статті 176 ЦК України, ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, і за змістом статті 176, пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спірна квартира була придбана в зареєстрованому шлюбі за згодою дружини та чоловіка, а також те, що останній не спростував презумпцію спільності майна подружжя, що у цій справі було його обов`язком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання квартири АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 , поділ спільного майна подружжя та визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжямістить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для справи, і з якими погоджується суд апеляційної інстанції. А наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача цих висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбута усунення перешкод у користуванні квартироюучасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділу квартири шляхом визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину такого об`єкта за кожним залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.

Головуючий: Судді: