Постанова

від 10.09.2024 по справі 761/15346/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/15346/14-ц головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г.

провадження № 22-ц/824/224/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Литвиновою Галиною Володимирівною на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого за рішенням суду в цивільній справі №2-13069/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 18 червня 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення в цивільній справі №2-13069/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, яким позов задоволено.

На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили, представнику ПАТ КБ «Надра» 21 вересня 2010 року було видано виконавчий лист та в подальшому державним виконавцем відкрито виконавче провадження №36101983.

18 вересня 2018 року між Публічним акціонерним банком «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм фінанс» було укладено Договір №124/П/27/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за яким ТОВ «ФК «Інтайм фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року.

23 травня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» було укладено Договір №623/05-19-1 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за яким ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №124/П/27/2008-840 від 14 березня 2008 року.

27 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 було укладено Договір №27-05/019 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, за яким ОСОБА_2 набув права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №124/11/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, а саме права вимагати від ОСОБА_1 належного виконання зобов`язань за Кредитним договором в сумі 480 994,99 дол. США (еквівалент - 13 528 827,77 грн.).

29 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір №01 про врегулювання заборгованості за Кредитним договором №124/Г/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, за яким Новий кредитор та Позичальник домовились про порядок погашення Позичальником суми заборгованості у порядку визначеному, цим Договором.

Посилаючись на те, що у заявника, як боржника, повністю відсутній, у зв`язку з припиненням, обов`язок зі сплати заборгованості за договором про надання кредиту, яка була стягнута за рішенням суду та оскільки, між нею та правонаступником стягувача укладено правочин, де погоджено припинення первісного зобов`язання, заявник вважає, що за таких обставин виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, а тому звернулась до суду з даною заявою. Додатково, заявник просила повернути сплачені витрати виконавчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Литвинова Галина Володимирівна 10 жовтня 2023 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Підтримавши доводи заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, представник апелянта вказала, що суд необґрунтовано відмовив у її задоволенні.

Апелянт вважає хибним висновки суду першої інстанції, що виникнення обов`язку ОСОБА_1 з виконання зобов`язання за договором про надання кредиту №124/Г1/272008-840 від 14 березня 2008 року з рішення суду, яке набрало законної сили, а не лише з кредитного договору, унеможливлює застосування положень ст. 604 ЦК України щодо припинення зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Зазначає, що між сторонами не здійснювалася заміна зобов`язання (новація), а було врегульовано порядок погашення існуючої заборгованості згідно Кредитного договору, права за яким було відступлено новому кредитору ОСОБА_2 . Жодних нових зобов`язань між боржником та кредитором не визначалося та не врегульовувалося.

Також висновки суду першої інстанції, що наявність судового рішення унеможливлює припинення правовідносин у договірному (позасудовому) порядку, прямо суперечить постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11, у якій зазначено, що зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, якому відповідно передувало рішення суду.

Звернула увагу, що станом на дату звернення із заявою у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ПАТ КБ «Надра», який зазначений у виконавчому листі №2-13069 від 21 вересня 2010 року, виданому Шевченківським районним судом м. Києва. Особи, до яких переходили права вимоги, не здійснили дій щодо заміни стягувача у цьому виконавчому провадженні, а ОСОБА_2 як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги і належать йому в повному обсязі на дату звернення із заявою, врегулював заборгованість із боржником в договірному (позасудовому) порядку, не вчинив жодних дій щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні та примусового виконання рішення суду.

Суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав жодної правової оцінки заяві нового кредитора ОСОБА_2 про визнання вимог ОСОБА_1 у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Литвиновою Галиною Володимирівною на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Литвинова Галина Володимирівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язань за договором про надання кредиту №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року виник у тому числі з рішення суду, яке набрало законної сили, та примусове виконання якого на даний час триває, при цьому дії державного виконавця пов`язані з цим виконанням неправомірними не визнавались, що унеможливлює застосування положень ст. 604 ЦК України щодо припинення зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 червня 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення в цивільній справі №2-13069/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість в сумі 1 397 976,74 грн. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700,00 грн., а також на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили, представнику ПАТ КБ «Надра» 21 вересня 2010 року було видано виконавчий лист та 23 січня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №36101983.

Разом з тим, 18 вересня 2018 року між Публічним акціонерним банком «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм фінанс» було укладено Договір №124/П/27/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за яким ТОВ «ФК «Інтайм фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року.

23 травня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» було укладено Договір №623/05-19-1 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за яким ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №124/П/27/2008-840 від 14 березня 2008 року.

27 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 було укладено Договір №27-05/019 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, за яким ОСОБА_2 набув права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №124/11/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, а саме права вимагати від ОСОБА_1 належного виконання зобов`язань за Кредитним договором в сумі 480 994,99 дол. США (еквівалент - 13 528 827,77 грн.).

Крім того, 29 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір №01 про врегулювання заборгованості за Кредитним договором №124/Г/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, за яким Новий кредитор та Позичальник домовились про порядок погашення Позичальником суми заборгованості у порядку визначеному, цим Договором, а саме, що Позичальник погашає суму заборгованості шляхом сплати Новому кредитору щомісячних платежів у наступному порядку: протягом 2 (двох) календарних днів з дня укладення цього Договору Позичальник сплачує Новому кредитору суму у гривневому еквіваленті 1800,00 (одна тисяча вісімсот) доларів США, за офіційним курсом НБУ в день здійснення платежу. Починаючи з 01 червня 2019 року й до дати повного розрахунку із Новим кредитором Позичальник сплачує Новому кредитору щомісячно до 05 числа кожного місяця (включаючи 05 червня 2019 року) суму у гривневому еквіваленті не менше 1000,00 (одна тисяча) доларів США, за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу.

Звертаючись до суду заявник, як на підставу для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилалася на те, що у неї, як боржника, повністю відсутній у зв`язку з припиненням обов`язок зі сплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, яка була стягнута за рішенням суду, оскільки між нею та правонаступником стягувача укладено правочин, яким погоджено припинення первісного зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У ст. 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню можливо виключно на стадії виконавчого провадження, тобто у випадку реалізації стягувачем права на звернення виконавчого листа до примусового виконання.

Частиною першою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Підстави для цього зазначені у частині другій статті 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Отже, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі №755/15479/14-ц.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Як підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник визначив «добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження».

Зі змісту Договору №01 від 29 травня 2019 року вбачається, що жодного прощення новим кредитором боргу не відбулося.

Сам факт укладення Договору №01 від 29 травня 2019 року про врегулювання заборгованості не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про повне або часткове припинення між сторонами зобов`язань за Кредитним договором №124/Г/27/2008-840 від 14 березня 2008 року, або ж його виконання боржником ОСОБА_1 .

Тому, посилання на Договір від 29 травня 2019 року, як на доказ виконання обов`язку розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки предметом даного договору (п.п. 2.1., 2.1.1., 2.1.2., 2.2.) було визначено між сторонами порядок (графік) погашення існуючої заборгованості боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року у розмірі 480 994,99 дол. США на користь ОСОБА_2 .

При цьому, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження реального виконання свого обов`язку перед кредитором станом на час звернення до суду з заявою боржником надано не було.

За встановлених обставин, є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок ОСОБА_1 з виконання зобов`язань за договором про надання кредиту №124/Г1/27/2008-840 від 14 березня 2008 року не припинений, а отже передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Доводів на спростування таких висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить та лише зводиться до не згоди із судовим рішенням і тлумачення норм права на розсуд апелянта.

Що стосується доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції визнання стягувачес ОСОБА_2 вимог її заяви і прохання її задовольнити, а отже постановлення незаконного судового рішення, також апеляційним судом розцінюються критично, оскільки визнання позову (заяви) відповідачем не є обов`язковою підставою для його задоволення судом (ст. 206 ЦПК України).

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що не використання новими кредиторами свого права на заміну сторони виконавчого провадження свідчать про відсутність у боржника обов`язку перед кредиторами, оскільки новий кредитор не обмежений будь-яким строком на використання такого свого права у відкритому виконавчому провадженні.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Литвиновою Галиною Володимирівною - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова