Постанова

від 09.09.2024 по справі 761/5061/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11669/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/5061/22

09 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Юзькової О.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання довіреності нікчемною, договору купівлі продажу недійсним, скасування державної реєстрації переходу права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2022року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання довіреності нікчемною, договору купівлі продажу недійсним, скасування державної реєстрації переходу права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до інформаційної довідки № 298370278 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що від його імені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. була посвідчена довіреність від 14 червня 2018 року за реєстровим № 6753, на підставі якої ОСОБА_3 08 грудня 2020 року продав ОСОБА_1на підставі договорів купівлі-продажу належне йому на праві приватної власності майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:073:019 та розташований на ній житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що спірне майно було перереєстровано шахрайським шляхом, оскільки він не підписував довіреність та не мав наміру продавати майно, що належить йому на праві власності, позивач ОСОБА_2 просив суд:

визнати довіреність, видану ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. від 14 червня 2018 року за реєстровим № 6753, нікчемною;

визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2020 року, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстраційним номером № 4053, недійсним;

визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстраційним номером № 4052, недійсним;

скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., індексний номер 55574726 від 08 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000588:073:0019;

скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., індексний номер 55574543 від 08 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку кадастровий номер 8000000000588:073:0019;

витребувати з чужого незаконного володіння житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно з позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - земельну ділянку кадастровий номер 8000000000588:073:0019 та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 483,40 кв. м., сараї під літерою «Б», спорудження № 1,2,І, розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_1 аподала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 рокута ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини у справі та неправильно застосував норми права, а саме, статті 81, 149, 150, 151, 153 ЦПК України, як наслідок, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для забезпечення позову у справі № 761/5061/22.

Апеляційна скарга мотивована тим, що необхідності у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їй нерухоме майно немає, посилається на те, що жодних очевидних, реальних загроз/ризиків щодо його відчуження чи обтяження з її боку, як підстави для вжиття заходів забезпечення позову, не існувало та не існує; докази існування таких ризиків чи загроз позивач не надав; існування істотних обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або створити перешкод в ефективному захисті чи поновленні у правах позивач не довів.

Доводи позивача, що після відкриття провадження у справі спірне нерухоме майно може бути знову перереєстроване та здане в іпотеку є лише бездоказовим припущенням позивача, яке немає жодного підґрунття.

Також вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їй на праві власності нерухоме майно є неспіввмірними та надмірними, з огляду на те, що за це нерухоме майно сплачено кошти позивачу, який з невідомих їй причин, через два роки після їх отримання, намагається це майно у неїзабрати та обмежити її права як законного і добросовісного власника.

Звертає увагу суду на те, що заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, а саме: в заяві про забезпечення позову відсутній поштовий індекс позивача та відповідача ОСОБА_3 , відсутнє обґрунтування необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову як арешту майна, не вказана ціна позову, про забезпечення якого просить заявник, відсутня пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення, що є підставою для повернення такої заяви заявнику у відповідності до частини десятої статті 153 ЦПК України.

На переконання сторони відповідача ОСОБА_1суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував, неправильно застосував вказані вище норми процесуального права, не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що призвело до неправильних висновків про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову та прийняття необгрунтованої ухвали від 18 березня 2024 року у справі № 761/5061/22 про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ландишева Світлана Миколаївна повністю підтримала доводи апеляційнорї скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, участь своїх представник в судове засіданні не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 .

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідачки, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться довизнання довіреності, виданої ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. від 14 червня 2018 року за реєстровим № 6753, нікчемною; визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2020 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстраційним номером № 4053, недійсним; визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстраційним номером № 4052, недійсним;скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., індексний номер 55574726 від 08 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000588:073:0019; скасувння рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., індексний номер 55574543 від 08 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; витребування з чужого незаконного володіння земельну ділянку кадастровий номер 8000000000588:073:0019; витребування з чужого незаконного володіння житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення позову позивач просив суд накласти арешт на земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; накласти арешт на житловий будинок загальною площею 483,40 кв. м., сараї під літерою «Б», спорудження № 1,2,І, розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів заяви посилався на те, що спірне майно було перереєстровано шахрайським шляхом, оскільки він не підписував довіреність на ім`я ОСОБА_3 та не мав наміру продавати майно, що належить йому на праві власності.

Після відкриття провадження у справі буде існувати загроза того, що відповідач може вчинити дії пов?язані з відчуженням майна, передання його в іпотеку, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Позивач зазначав, що він відшкодує завдані збитки, якщо про такі збитки буде заявлено стороною внаслідок вжиття заходів забезпечення позову у випаду закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України, підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову.

До заяви долучено копію нотраіально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2020 року, за реєстраційним номером № 4053, договору купівлі-продажу житлового будинку від 08 грудня 2020 рок, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстраційним номером № 4052, інформацйна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що власником як земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1577055180000), так і житлового будинку, загальною площею 483,4 кв.м., житлова площа 211,2 кв.м., зазначений на плану під літерою «А», рік побудови 2004 та відповідні господарські будівлі та споруди: сараї - «Б», спорудження № 1,2,І, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1577053780000) є ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та на житловий будинок загальною площею 483,40 кв. м., сараї під літерою «Б», спорудження № 1,2,І, розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна та з урахуванням ризиків можливого відчуження нерухомого майна, що є предметом спору, невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Відповідно, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову обравши спосіб, який на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду винесеного на його користь.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору є можливість розпорядитися об?єктом прав, що став предметом спору.

Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що відповідно до заявлених вимог позивач ОСОБА_2 у судовому порядку оспорює правові підстави майнового переходу нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1577055180000), та житлового будинку, загальною площею 483,4 кв.м., житлова площа 211,2 кв.м., зазначений на плану під літерою «А», рік побудови 2004 та відповідні господарські будівлі та споруди: сараї - «Б», спорудження № 1,2,І, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1577053780000) до відповідача ОСОБА_1 від самого початку правовідношення.

Отже, в провадженні суду перебуває цивільна справа, між сторонами виник спір щодо земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000588:073:0019, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1577055180000), та житлового будинку, загальною площею 483,4 кв.м., житлова площа 211,2 кв.м., зазначений на плану під літерою «А», рік побудови 2004 та відповідні господарські будівлі та споруди: сараї - «Б», спорудження № 1,2,І, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1577053780000), вказане майно є предметом спору у даній справі та право власності нанього зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1.

Документально підтверджене право власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_1надає власнику майна відповідачці ОСОБА_1 реальну можливість до вирішення судом спору розпорядитись майном, що є предметом спору, оскільки відсутні будь-які юридичні обмеження щодо відчуження спірного майна.

Отже, заявником (позивачем) підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що є предметом спору, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує можлива загроза ускладнення з реалізацією цього рішення суду.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1, і перебуває у неї, є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Встановивши при розгляді заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, що між сторонами дійсно виник спір, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1, оскільки такий вид забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з суб`єктивними правами позивача на предмет спору та спроможній забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу ОСОБА_1 володіти і користуватися вказаним майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їй на праві власності нерухоме майно є неспіввмірними та надмірними, з огляду на те, що за це нерухоме майно сплачено кошти позивачу, який, з невідомих їй причин, через два роки після їх отримання, намагається це майно у неїзабрати та обмежити її права як законного і добросовісного власника, фактично зводяться до вирішення заявлених позовних вимог ОСОБА_2, що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність будь-яких загроз невиконання чи утруднення виконання рішення у даній справі спростовуються встановленими судом обставинами у справі, оскільки між сторонами існує спір щодо нерухомого майна та заявник ставить під сумнів законність набуття такого права ОСОБА_1.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справі № 643/14180/21.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.

Головуючий Судді: