Ухвала

від 14.08.2024 по справі 761/5061/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5061/22

Провадження № 2-др/761/285/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу , внаслідок необґрунтованих дій позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (про визнання довіреності нікчемною, договір купівлі продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала вказана цивільна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (про визнання довіреності нікчемною, договір купівлі продажу недійсним, скасування державної реєстрації переходу права власності та витребування з чужого незаконного володіння.

15 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ландишева С.М. звернулась до суду з заявою щодо компенсації ОСОБА_2 здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Просить стягнути із позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 500,00 грн. Зазначає, що позивач звернулася до суду із завідомо безпідставною заявою, яка має штучний характер. Так, позов подано до Шевченківського районного суду міста Києва 15 лютого 2022 року, проте з дня відкриття провадження у справі її розглядом не цікавився. Також зазначає, що в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 подав вказаний вище позов, ОСОБА_2 змушена була звернутися за правничою допомогою до адвоката, який мав виконав наступні дії: вивчити та проаналізувати матеріали справи №761/5061/22, підготувати та направити адвокатський запит, підготувати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №761/5061/22, якою задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:073:0019 та на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , клопотання про залишення позову без руху та повернення позову без розгляду, клопотання про витребування доказів, заяву про виклик свідка, заяву про залишення без розгляду клопотання представника Позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, клопотання про долучення доказів. ОСОБА_2 не могла передбачити чи знати наперед, що через чотири місяці після відкриття провадження у справі №761/5061/22 позивач подасть заяву про залишення свого позову без розгляду і тим самим фактично підтвердить свою незацікавленість до вирішення справи. В той же час, ОСОБА_2 мала цілком обґрунтовані сподівання, що в разі відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 вона матиме право на відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 30 500,00 грн. Крім того, з 08 грудня 2020 року і до цього часу спірне нерухоме майно, перебувало у власності ОСОБА_2 , як добросовісний власник вона відкрито володіла та користувалася ним, несла витрати на його утримання та обслуговування, а ОСОБА_1 за всі ці роки жодного інтересу до спірного майна не виявляв, його не утримував та не обслуговував, за адресою знаходження спірного майна не з?являвся. Також зауважила, що в ОСОБА_2 є обґрунтовані підстави вважати, що позовна заява та заява про забезпечення в справі №761/5061/22 були підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Такі сумніви в ОСОБА_2 виникли через те, що неозброєним оком та без спеціальних знань видно, що підпис від імені ОСОБА_1 на позовній заяві та заяві про забезпечення позову очевидно відрізняється від підписів ОСОБА_1 (які зроблені ним у присутності нотаріуса) на договорі купівлі-продажу житлового будинку від 14.06.2018 за реєстровим №6745 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.06.2018 за реєстровим №6749. Вказані обставини можуть свідчити про очевидно штучний характер спору та намір невідомих осіб, шляхом введення суду в оману, заволодіти належним ОСОБА_2 на праві власності нерухомим майном. Крім того, до позовної заяви додано ордер від 14.02.2022 серія АІ №1213934, виданий адвокатом Польською Марією Олексіївною про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , в якому зазначено, що правова допомога адвокатом Польською М.О. надається на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 08.12.2022. Тобто, зазначений ордер видано у лютому 2022 року на підставі договору, що укладений у майбутньому, через десять місяців - у грудні 2022 року.

Дослідивши матеріали справи та заяви, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване ст.ст.55,124 Конституції України, і безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, за змістом ч.5 ст.142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, нормою ч.5 ст.142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах ВС від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Така ж позиція висловлена у п.38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У такому разі заявлені вимоги розглядаються в цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Разом з тим, суд зазначає, що розгляд даної справи, станом на час подання заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду, відбувався на стадії відкриття провадження, у зв`язку із чим суд не заслуховував пояснення сторін, не досліджував доказів, та не давав їм оцінку, що унеможливлює дійти висновку судом щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позову.

А тому, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду без викладення мотивів вчинення даної процесуальної дії, не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Суд може вирішити питання про компенсацію витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи, якщо відповідач таку вимогу заявив і навів доводи щодо необґрунтованих дій позивача, які спричинили такі витрати. Необхідність понесення витрат має бути в причинному зв`язку із необґрунтованими діями позивача, внаслідок яких вони настали.

З системного тлумачення положень ч. ч. 5-6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється особлива форма цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Причини неявки позивача в засідання, а також подання заяви про залишення позову без розгляду, не визнавались судом як зловживання процесуальними правами в зв`язку із наявністю інших причин відкладення засідань. Заходи процесуального примусу до позивача за неявку в судові засідання не застосовувались.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

До того ж, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, представництво адвокатом його інтересів у суді.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи в межах заяви про розподіл судових витрат, суд вважає, що представником відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача чи зловживання його процесуальними правами були здійснені в ході розгляду справи, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу, оскільки звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Керуючись ст. ст.133,141,142, 260,261,352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ландишевої Світлани Миколаївни щодо компенсації ОСОБА_2 здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Суддя: