Постанова

від 12.09.2024 по справі 521/12212/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6011/24

Справа № 521/12212/21

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дригули Наталії Олександрівни, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» на рішення Малиновського районногосуду м.Одеси від07травня 2024року, постановленого під головуванням судді Сегеди О.М., повний текст судового рішення складений 17 травня2024 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом» (далі ТОВ «Управдом») звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованість по житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 70310,35 грн., яка складається з: 5776,83 грн. витрат холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої води); 7856,76 грн.обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальної площею); 33526,29 грн. - опалення; 23392,79грн. підігрів води та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2077,90 грн.

В обґрунтування свого позову, ТОВ «Управдом» зазначило, що відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 липня 2004 року належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 93,2 кв.м.

22 липня 2004 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН».

Зазначив, що ТОВ «Управдом» за адресою: АДРЕСА_2 на постійній основі надає послуги з центрального опалення, постачання холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої) до будинку; обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею), до нарахувань якої входить: обслуговування транспортної підстанції, зовні майданчикових електричних мереж (у рамках власності та балансової належності ТОВ «Управдом»); обслуговування водопровідної насосної станції, 2-х господарських питних резервуарів (у рамках власності ТОВ «Управдом»); дератизація приміщень (у рамках власності ТОВ «Управдом»); інші витрати (земельний податок, податок на нерухомість, амортизація підвальних приміщень у рамках власності та балансової належності ТОВ «Управдом», оплата праці та податки керівника ділянки і т.д.).

Вказував, що ТОВ «Управдом» свої зобов`язання перед відповідачем виконує щоденно, шляхом надання останньому житлові комунальні послуги належної якості, а боржник отримує їх, використовує вчасно, але тривалий час оплачувати відмовляється. Також, ігнорує повірку лічильників холодної та гарячої води, передбачену законодавством.

Точний перелік послуг, які надає ТОВ «Управдом», із зазначенням їх вартості вказаний в прейскуранті, який оприлюднюється кожного місяця шляхом розміщення інформації у під`їздах будинку, а також у приміщенні ТОВ «Управдом», в інтернеті у електронному вигляді на сайті htt://omr.gov.ua; сайт: upravdom.in.ua, та у платіжних рахунках, які надаються кожного місяця на адресу за місцем постачання послуг.

Відповідно до акту взаєморозрахунків складеного між ТОВ «Управдом» та ОСОБА_1 , у відповідача виникла заборгованість за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 70310,35 грн., яка складається з: 5776,83 грн. - витрат холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої води); 7856,76 грн.обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальної площею); 33526,29 грн. - опалення; 23392,79грн. підігрів води.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Вказував, що відповідач не виконує в повній мірі свої обов`язки по сплаті комунальних послуг та інших платежів, тому за відповідачем утворилась заборгованість в загальному розмірі 70310,35 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив застосувати строк позовної давності.

Рішенням Малиновського районногосуду м.Одеси від07травня 2024 року позов ТОВ «Управдом» задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованість за надані та спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 29760 грн. 49 коп., яка складається: 3074,77 грн.- витрати холодної води; 3159,48 грн. - обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею); 12431,08 грн. - опалення; 11095,16 грн. - підігрів води.

Вирішено питання про судові витрати.

В інший частині позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності (з листопада 2016 року по серпень 2018 року).

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Дригула Н.О., представник ТОВ «Управдом» подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду змінити, та збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованості з компенсації витрат холодної води з 3074,77 грн. до 5305,09грн.; збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованості за послуги з обслуговування внутрішньо-будинкових споруд і мереж, ВНС з 3159,48 грн. до 6682,44 грн.; збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованості за послуги з опалення з 12 431,08 грн. до 25 285,26 грн.; збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом» заборгованості за послуги з підігріву води з 11 095,16 грн. до 20 832,19 грн., посилаючись на порушення норм матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без задоволення вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з березня 2017 року по липень 2018 року, тобто які подані після спливу строку позовної давності, задовольнивши вимоги про стягнення боргу лише за період з серпня 2018 року по жовтень 2019 року, оскільки судом при винесенні рішення не враховані положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справув межахдоводів апеляційноїскарги,перевіривши матеріалисправи,законність іобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скаргиі заявленихвимог,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, з наступних підстав.

Задовольняючи частковопозов ТОВ«Управдом» про стягнення боргу за період з серпня 2018 року по 11 серпня 2021 року в розмірі 29760,49 грн., які складаються з: 3074,77 грн. - витрати холодної води; 3159,48 грн. - обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею); 12431,08 - опалення; 11095,16 грн. - підігрів води та залишаючи вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги подані, після спливу строку позовної давності без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з листопада 2016 року по липень 2018 року.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не в повній мірі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Управдом» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осібпідприємців та громадський формувань (а.с. 15).

26 травня 2004 року між ТОВ «Управдом» та ТОВ «Прогрес-Строй» було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого ТОВ «Прогрес-Строй» продав, а ТОВ «Управдом» придбав технологічне обладнання для забезпечення обслуговування житлового комплексу, розташованого по АДРЕСА_3 (а.с. 115).

07 вересня 2004 року між ТОВ «Управдом» та ТОВ «Прогрес-Строй» було укладено додаткову угоду №1до договору купівлі-продажу від 26 травня 2004 року за умовами якого ТОВ «Прогрес-Строй» передає у власність ТОВ «Управдом» обладнання котельної в комплекті згідно Додатку №1 до цього Договору; обладнання водопровідної насосної станції в комплекті згідно Додатку №1 до цього Договору; обладнання трансформаторної станції в комплекті згідно Додатку №1 до цього Договору (а.с. 11-117, 118-119).

27 вересня 2004 року між ТОВ «Управдом» та ТОВ «Прогрес-Строй» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ТОВ «Прогрес-Строй» продав, а ТОВ «Управдом» придбав нежилі приміщення АДРЕСА_4 , що в цілому складаються з нежилих приміщень восьмого поверху в літ. «Г», загальною площею 151,6 кв.м. (а.с. 111-112, 114).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 липня 2004 року належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 93,2 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 157-158).

22 липня 2004 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» (а.с. 157-158).

Також судом встановлено, що позивач ТОВ «Управдом» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,140 на постійній основі надає послуги з центрального опалення, постачання холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої) до будинку; обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею), до нарахувань якої входить: обслуговування транспортної підстанції, зовні майданчикових електричних мереж (у рамках власності та балансової належності ТОВ «Управдом»); обслуговування водопровідної насосної станції, 2-х господарських питних резервуарів (у рамках власності ТОВ «Управдом»); дератизація приміщень (у рамках власності ТОВ «Управдом»); інші витрати (земельний податок, податок на нерухомість, амортизація підвальних приміщень у рамках власності та балансової належності ТОВ «Управдом», оплата праці та податки керівника ділянки і т.д.), що підтверджується укладеними позивачем договорами постачання природного газу, водопостачання, постачання електричної енергії, затвердженими плановими калькуляціями собівартості теплової енергії.

ТОВ «Управдом» свої зобов`язання перед відповідачем виконує, проте відповідач не виконує в повній мірі свої обов`язки по сплаті комунальних послуг та інших платежів.

Звертаючись, 04 серпня 2021 року до суду з позовом ТОВ «Управдом» просило про стягнення заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 70310,35 грн., яка складається з: 5776,83 грн. витрат холодної води (сумарно за лічильниками холодної та гарячої води); 7856,76 грн.обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальної площею); 33526,29 грн. - опалення; 23392,79грн. підігрів води та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2077,90 грн.

Відповідач до позовних вимог просив застосувати строк позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19)).

Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність іповноту ізплином часу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У частині першій статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 04 серпня 2021 року, з позовними вимогами про стягнення заборгованості з листопада 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності до вимог з листопада 2016 року по серпень 2018 року, а тому суд вважав за необхідне вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги подані, після спливу строку позовної давності залишити без задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду не в повній мірі та вважає за необхідне врахувати наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі - Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено позовну давність на період дії карантину.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21), від 21 лютого 2024 року у справі № 201/5016/21 (провадження № 61-9107св22) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, суд першої інстанції не врахував, що пунктом 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX продовжено позовну давність на строк дії карантину, який закінчив свою дію з 01 липня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

З огляду на викладене колегія суддів залишає доводи апеляційної скарги про стягнення заборгованості за період з березня 2017 року без задоволення, оскільки закон набув чинності 02 квітня 2020 року, а тому позивачем за березень 2017 року пропущений строк позовної давності.

Проте, колегія суддів вважає, що заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по липень 2018 року підлягає стягненню, а саме в наступному розмірі заборгованість за надані та спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 25083,26 грн., яка складається: 2109,14 грн. - витрати холодної води; 3262 грн. - обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею); 10709,66 грн. - опалення; 9005,43 грн. - підігрів води.

Таким чином, можна констатувати, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми матеріального права про позовну давність, передбаченої статтею 257 ЦК України.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову за наслідками спливу строку позовної з квітня 2017 року по липень 2018 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25083,26 грн.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Управдом» підлягають стягненню судові витрати у розмірі задоволення апеляційної скарги (88%), що складаються із судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги в розмірі 2996,40 грн.

Також підлягає зміні рішення в частині стягнутих судових витрат за подання позову, шляхом їх збільшення з 960 грн. до 1770,60 грн., з урахуванням задоволених позовних вимог на 78%.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Дригули Наталії Олександрівни, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районногосуду м.Одеси від07травня 2024 року в частині залишення без задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по липень 2018 року скасувати.

Прийняти в цій частині постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОГУ УМВД України в Одеський області 17 вересня 1997 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (місцезнаходження: вул. Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510, м. Одеса, 65114, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528, код ЄДРПОУ 32901991) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 25083 гривні 26 копійок, яка складається: 2109 гривень 14 копійок - витрати холодної води; 3262 гривні - обслуговування внутрішньо будинкових споруд і мереж, ВНС (за загальною площею); 10709 гривень 66 копійок - опалення; 9005 гривень 43 копійки - підігрів води.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОГУ УМВД України в Одеський області 17 вересня 1997 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (місцезнаходження: вул. Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510, м. Одеса, 65114, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528, код ЄДРПОУ 32901991) судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2996 гривень 40 копійок.

Рішення Малиновського районногосуду м.Одеси від07травня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Збільшивши стягнення судових витрат з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОГУ УМВД України в Одеський області 17 вересня 1997 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (місцезнаходження: вул. Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510, м. Одеса, 65114, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528, код ЄДРПОУ 32901991) з 960 гривень до 1770 гривень 60 копійок.

Рішення в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2018 року у розмірі 29760 гривень 49 копійок - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 12 вересня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова