Рішення

від 03.09.2024 по справі 740/440/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/440/24

Провадження № 2/740/513/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пулинець Ю.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Євсєєва В.В., представника органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Парубець М.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У січні2024року ОСОБА_1 звернулась досуду ізпозовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обгрунтований тим, що сторони з 07 серпня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 18 жовтня 2011 року, останні є батьками малолітнього ОСОБА_3 ,якийперебуває на утриманні позивача і проживає з нею в смт Згурівка Броварського району Київської області. З 03 вересня 2014 року відповідач сплачує на утримання сина аліменти в розмірі 600 грн щомісяця. Позивач займається вихованням та доглядає сина, виконує свої обов`язки в організації домашнього побуту, дитині створені всі належні умови для виховання та розвитку. Відповідач ніколи не займався доглядом і вихованням сина, не спілкується з ним, не приймає участі у лікуванні сина, морально та матеріально не підтримує сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує здобуття загальної середньої освіти, не спілкується із сином взагалі, жодного разу не телефонував. Позивач не створює перешкод у спілкуванні відповідача із сином. Відповідач байдужий до долі сина. Позбавлення батьківських прав відповідає інтересам сина. Просить позов задовольнити.

Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження із підготовчим засіданням на 25 березня 2024 року, яке відкладене згідно з клопотанням представника відповідача адвоката Ващенко М.О. (для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи) на 12 квітня 2024 року, яке згідно з клопотанням представника відповідача адвоката Ващенко М.О. (перебування на лікарняному) відкладене на 04 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 04 червня 2024 року за результатами підготовчого провадження, під час якого відзив чи заперечення на позов не подані, справу призначено до судового розгляду по суті на 06 серпня 2024 року, яке відповідно до клопотання представника відповідача адвоката Ващенко М.О. (перебування на лікарняному) відкладене на 03 вересня 2024 року, в яке відповідач та його представник адвокат Ващенко М.О. не з`явились, відповідно до клопотання від 03 вересня 2024 року адвокат Ващенко М.О. просить відкласти судовий розгляд (за сімейними обставинами).

При вирішенні клопотання представника відповідача судом враховується надходження позову до суду у січні 2024 року, неодноразові відкладення як підготовчого так і судового засідання саме по клопотанням представника відповідача, сторона якого насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з правомірною метою, при цьому реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Чергова неявка сторони відповідача свідчить про ігнорування законних вимог суду та перешкоджає здійсненню всебічного розгляду справи у межах "розумного" строку, порушує принципи добросовісності та розсудливості, права іншої сторони, в даному випадку позивача, яка з`явилась у судове засідання разом із своїм представником, малолітнім сином та свідком, на судовий захист. За даних обставин суд вважає можливим розгляд справи 03 вересня 2024 року за відсутності відповідача та його представника, при цьому останнім надана достатня можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять їх в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з іншою стороною, що відповідає розумному балансу інтересів сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги за обставин згідно з позовною заявою, пояснила, що син взагалі не знає свого батька, який бачив сина лише 11 грудня 2010 року; на картку отримує періодично 600, 700 грн аліментів; син перебував на стаціонарі у лікарні 8 місяців, відповідач це проігнорував; позбавлення батьківських прав відповідає інтересам сина.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування, за відсутності сторін, в порядку ст.171 СК України пояснив, що взагалі не знає свого батька, ніколи його не бачив і з ним не спілкувався, не хоче мати такого батька.

Представник органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Парубець М.О. в судовому засіданні вважала за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав щодо свого сина.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що проживає поряд із сім`єю ОСОБА_1 в смт Згурівка, яка проживає разом із сином ОСОБА_3 , утримує і виховує його, батька дитини жодного разу не бачила.

Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.

Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2010 року, який розірваний рішенням Згурівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року, останні є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який станом на час розгляду справи досяг 13-річного віку, проживає разом із позивачем в смт Згурівка і перебуває на її утриманні, що підтверджується також Актом обстеження умов проживання від 05 січня 2024 року за участі Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради.

Згідно з даними постанови ВДВС Ніжинського МРУЮ про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2015 року ОСОБА_2 є платником аліментів по виконавчому листу Згурівського районного суду Київської області за №2/365/277/14 від 10 листопада 2014 року на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 03 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до характеристики Згурівського ліцею Згурівської селищної ради від 05 січня 2024 року ОСОБА_3 навчається у даному закладі з 2017 року і є здібним та відповідальним учнем, утримання та виховання якого здійснюється матір`ю ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 із сином не спілкується, з сім`єю не проживає, у вихованні сина участі не бере, з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся. Вказана інформація зазначена також у довідці Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради від 05 січня 2024 року.

Відповідно до повідомлення КНП «Згурівська лікарня…» від 05 січня 2024 року ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку з приводу С91.01., медичну допомогу отримує у супроводі матері, батько дитини жодного разу на прийом із хворим сином не був. Наявність тяжкого захворювання малолітнього ОСОБА_3 підтверджується даними згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №14230/356.

Висновком Згурівської селищної ради, як органу опіки та піклування, від 14 березня 2024 року підтверджується доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 з підстав невиконання батьківських обов`язків без поважних причин.

У повідомленні Служби у справах дітей Ніжинської міської ради від 22 березня 2024 року на адресу суду вказано, що із ОСОБА_2 проведено бесіду, під час якої останній категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав, вказує, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим ОСОБА_2 надано консультацію з питання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Відповідно до ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнствоі батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життяу суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованніі мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень ст.164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуваннямїї характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей)і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитиниє надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге,у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України»).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життяз дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії»).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору,а вже тільки потім-права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19,від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 рокуу справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19,від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня2019 року у справі №300/908/17.

За поданими суду доказами відповідач тривалий час не спілкується з сином, який на час розгляду справи досяг 13-річного віку, і не бере участі у його вихованні, і також у необхідному лікуванні, тобто свідомо самоусунуся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживатиз матір`ю, і можливість налагодження стосунків між батьком та сином остаточно втрачена, що підтверджується безпосередніми поясненнями дитини у судовому засіданні.

Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку сина, відповідач не надав, при цьому провадження у суді триває з січня 2024 року і судом неодноразо відкладалися засідання по клопотаннях саме сторони відповідача.

Лише той факт, що відповідач згідно з повідомленням Служби у справах дітей Ніжинської міської ради від 22 березня 2024 року заперечує проти позбавлення батьківських прав з підстав перешкод у спілкуванні з сином зі сторони позивача, не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Станом на 03 вересня 2024 року суду не подані будь-які докази щодо зміни ставлення до сина чи ініціювання відповідачем питання про усунення перешкод у спілкуванні з сином як до органу опіки так і до суду. Також відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції (5 судових засідань) не вживав жодних дій щодо спілкування з дитиною.

Також судом враховується думка ОСОБА_3 , якому на час розгляду справи виповнилося 13 років, що є свідомим віком для надання оцінки діям та прийняття свідомих рішень, щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

За таких обставин відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо свого сина ОСОБА_3 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, його навчання, не бере участі у необхідному лікуванні, у підготовці до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, що також вказано у висновку органу опіки та піклування, оскільки упродовж тривалого часу та усього розгляду справи належним чином не здійснив будь-яких дій, щоб налагодити відносини із дитиною, що розцінюється судом як умисне ухилення від виховання дитини і в сукупності є підставою для застосування до відповідача такої виключної міри впливу, як позбавлення батьківських прав, враховуючи, в даному випадку, якнайкращі інтереси дитини.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Також судом враховується, що згідно із ст.169 СК України батько, який позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться його поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами та органом опіки та піклування під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 83, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 13 вересня 2024 року.