Рішення

від 05.09.2024 по справі 161/14164/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14164/21

Провадження № 2/161/895/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі Новак Л.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Леся Сергіївна про визнання недійсним договору дарування, --

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування.

Позов обґрунтовує тим, що 12.09.2019 року між ним та відповідачем було укладено договір дарування перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , .

Посилаючись на неможливість усвідомлення значення своїх дій та керування ними, внаслідок тяжкої психічної хвороби, якою позивач страждає протягом тривалого часу, просить визнати недійсним договір дарування перукарні (літера А-9) від 12.02.2019, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 607, посвідченого 12.02.2019 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:45486044від 12.02.2019 приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Горбач Лесі Сергіївни за ОСОБА_4 права власності на перукарню (літера А-9), що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді від 10.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

09.09.2021 на адресу суду надійшов відзив від відповідача, обгрунтований тим, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу, що саме 12.02.2019 у момент укладення договору дарування позивач абсолютно не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. А тому просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2022 року у справі призначено судову психіатричну експертизу у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.03.2022 рокуу зв`язку з повідомленням про неможливість виконання судової психіатричної експертизи, поновлено провадження у справі та призначено засідання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.09.2022 року у справі призначено судову психіатричну експертизу у Рівненській філії Судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.03.2023 рокуу зв`язку з повідомленням про неможливість виконання експертизи, поновлено провадження у справі та призначено засідання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.05.2023 року залучено доучасті всправів якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Лесю Сергіївну.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2023 року у справі призначено комплексну судово психолого-психіатричну експертизу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2024 року у зв`язку з тим, що з Рівненської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» матеріали справи були повернуті без виконання експертизи, поновлено провадження у справі та призначено засідання.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гаврильчак-Кметь К.А. позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача адвокат Каліщук В.П. заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.02.2019 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 перукарню (літера А-9), що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , договір зареєстровано в реєстрі за № 607, посвідченого 12.02.2019 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. (а.с.6-7).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Разом з тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

З пояснень позивача ОСОБА_3 наданих в судовому засіданні, встановлено, що він думав, що буде помирати, тому разом з родичами вирішили укласти даний договір. Він з 1992 року займається підприємницькою діяльністю. Лікувався з 2015 по 2022 роки. Пам`ятає, що його завозив до нотаріуса швагро ОСОБА_5 , договір укладався в присутності сестри ОСОБА_6 та брата ОСОБА_4 . Домовився з братом, що дарує перукарню, а якщо вилікується, то вони повернуть майно.

Твердження позивача про його домовленість з відповідачем про повернення подарованого майна після одужання позивача не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами та не впливають на вирішення позовних вимог, а саме встановлення даного факту не впливає на визнання договору дарування недійсним.

З оглянутих в судовому засіданні медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_3 №3410, №1612, №114819, №800, №3078 встановлено, що з січня 2018 року по червень 2019 року відсутні записи звернень ОСОБА_3 за лікуванням.

Медичні картки витребувані з Державної установи«Інститут неврології,психіатрії танаркології Національноїакадемії медичнихнаук» щодостаціонарного хворого ОСОБА_3 №800, №3078 заведені лише в 2020 році.

Медичні картки витребувані з Комунального підприємства«Волинська обласнапсихіатрична лікарням .Луцька», щодостаціонарного хворого ОСОБА_3 №3410, №1612 не містять інформації про лікування ОСОБА_3 в 2019 році.

Згідно медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 №114819 з Комунального підприємства «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», зафіксовано звернення ОСОБА_3 з скаргами 02.01.2018 та 04.06.2019 ОСОБА_3 звертався за рецептом ліків, наступне звернення було 25.02.2020 року.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. При цьому, висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Так, за клопотаннями позивача ухвалами Луцького міськрайонного суду від 01.02.2022, 13.09.2022, 19.05.2023 були призначені судові психолого-психіатричні експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_3 під час підписання ним спірного договору дарування перукарні та здатності усвідомлювати в цей час свої дії та керувати ними.

Незважаючи на наявність повідомлень про необхідність оплати проведення експертизи, позивачем оплату здійснено не було і матеріали справи 08 березня 2024 року були повернуті до суду без виконання вказаної експертизи.

Стан позивача, який позбавляв би його можливості розуміти значення своїх дій у момент укладання оспорюваного договору, без проведення спеціальних досліджень, та відповідних висновків спеціалістів, не може бути встановлений.

Зазначені обставини, за відсутності висновку експертизи, не можуть доводитись виключно поясненнями позивача чи його представника.

Крім того, позивачем не було надано суду доказів у підтвердження того, що він проходив лікування саме від захворювань, які впливали на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, у судовому засіданні не було встановлено, що у момент підписання договору дарування 12.02.2019 року ОСОБА_3 страждав на психічну хворобу, не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, суду не було надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували викладені обставини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, зокрема, стосовно того, що при підписанні договору він хворів та не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, так як не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що підстав для визнання вказаного договору недійсним - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши чинне законодавство, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним, а тому вимога про визнання договору дарування перукарні від 12.02.2019 року, а також похідна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності не підлягають до задоволення за недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 2,10,12,13,76-81,89,258,263-265,273,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Леся Сергіївна про визнання недійсним договору дарування відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Леся Сергіївна, адреса 43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 13.

Повне судове рішення складено 11.09.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк