Постанова

від 11.09.2024 по справі 908/1484/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1484/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Венгаренко Т.А. - довіреність від 02.07.2024 р.

від відповідача: Вишнякова І.О.- адвокат, ордер АР1184021 від 24.06.2024 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 р. ( суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст ухвали підписано 04.06.2024 р.) прийняту за результатами розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІМПЕРІЯ РА про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІМПЕРІЯ РА,

( м. Запоріжжя )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ, ( м. Запоріжжя )

про стягнення 391 243,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПЕРІЯ РА» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-МЕТ», про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 342 129,41 грн., 11581,28 грн. 3 % річних та 37 532,58 грн. інфляційних втрат, а всього 391 243,27 грн.

Разом із позовною до Господарського суду Запорізької області Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПЕРІЯ РА» подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, якою Позивач, на підставі ст. ст. 136 - 138 ГПК України, просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-МЕТ», в межах ціни позову 391 243,27 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІМПЕРІЯ РА про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ в межах ціни позову 391 243,27 грн. до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржувану ухвалу суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що в результаті призвело до постановлення незаконного рішення.

Водночас, на думку Скаржника, саме на Позивача покладається обов`язок доказування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, а саме щодо втручання у здійснення Відповідачем свого конституційного права на розпорядження власністю.

При цьому Скаржник зазначає, що рішення про застосування заходів забезпечення позову було прийнято судом першої інстанції за відсутності належних доказів на підтвердження факту, що Відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав Позивача. В оскаржуваній ухвалі відсутнє будь яке посилання суду першої інстанції на фактичні обставини, за якими він дійшов до висновку про достатність підстав для обмеження конституційних прав Відповідача.

Скаржник наголошує на тому, що позовні вимоги взагалі є необґрунтованими, так як власником земельної ділянки є Запорізька міська рада і саме їй Відповідач мав би сплачувати орендну плату, а не Позивачу, яким не було надано навіть копії договору оренди з Запорізькою міською радою, який містив би положення про те, що Позивач оплачує орендну плату від свого та від імені Відповідача, а останній в свою чергу має зобов`язання компенсувати здійснені Позивачем платежі. Крім того, за змістом оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було застосовано одразу два заходи забезпечення позову: накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону. Суд при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Скаржник зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Відповідача, перешкоджають його господарській діяльності, має ризик привести Відповідача до банкрутства та, відповідно, не є співмірними та адекватними способами захисту майнових прав Позивача.

Крім того, Скаржник повідомив апеляційний суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які Відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складається з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 2 (двох) годин роботи адвоката зі складання апеляційної скарги - 1500 грн/год, всього - 3 000,00 грн. Загальний розмір понесених судових витрат становить 5 422,40 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПЕРІЯ РА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що доводи Скаржника, що рішення про застосування заходів забезпечення позову було прийнято судом першої інстанції за відсутності належних доказів на підтвердження факту, що Відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав позивача є неспроможними та необґрунтованими, адже у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном ) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін ( пункт 23 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 ).

Товариство також вказує на те, що теза Скаржника про втручання у здійснення Відповідачем свого конституційного права на розпорядження власністю є необгрунтованою, позаяк у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності Відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Тому відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав Відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, рівній позовним вимогам, а не всіх коштів Відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі ( подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 р. у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 р. у справі № 910/5079/21, від 11.12.2023 р. у справі № 904/1934/23).

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1484/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 р. у справі № 908/1484/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали оскарження № 908/1484/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.09.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІМПЕРІЯ РА до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 11.09.2024 р. та в усіх подальших судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 р. судове засідання у справі № 908/1484/24, призначене на 11.09.2024 р. вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІМПЕРІЯ РА, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 11.09.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПЕРІЯ РА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-МЕТ» про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 342 129,41 грн., 11 581,28 грн. 3 % річних та 37 532,58 грн. інфляційних втрат, а всього 391 243,27 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної компенсації орендних платежів, що стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Разом із позовною до Господарського суду Запорізької області Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІМПЕРІЯ РА» подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, якою Позивач на підставі ст. ст. 136 - 138 ГПК України просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-МЕТ», в межах ціни позову 391 243,27 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Позивач посилається на те, що Відповідач тривалий час ( з вересня 2021 року по березень 2024 року ) не виконує грошові зобов`язання щодо компенсації Позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 342 129,41 грн. У Позивача відсутні підстави вважати, що Відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед ним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІМПЕРІЯ РА про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ в межах ціни позову 391 243,27 грн. до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.

Судове рішення мотивоване тим, що можливість Відповідача у будь-який момент розпорядитися належним йому майном, є беззаперечною, а тому в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав Позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. Разом з цим, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких Позивач звернувся до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 391 243,27 грн.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду від від 04.06.2024 р. якою задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно та грошові кошти ТОВ ІНФО-МЕТ в межах ціни позову.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 ).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21 ).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо ), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини третя ст. 13 ГПК України ).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У п. 24 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши наявність прямого зв`язку між запропонованими Позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в межах предмета позову ( аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 р. у справі № 910/12404/21 ).

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФО-МЕТ залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 р. у справі №908/1484/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.09.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін