Ухвала

від 12.06.2024 по справі 14/191-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" червня 2024 р. Справа № 14/191-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача (скаржника): не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від органів Державної виконавчої служби: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за скаргою Приватного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал, м. Київ

на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ

у справі № 14/191-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал, м. Київ

до Управління житлово-комунального господарства „Біличи, смт Коцюбинське, Бучанський район, Київська область

про стягнення 2 315 403, 86 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.04.2024 р. до канцелярії суду від позивача (стягувача) надійшла скарга № 1160/12/12/02-24 від 29.03.2024 р. про визнання дій головного державного виконавця незаконними та скасування постанови від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50426932, у якій він просить суд визнати незаконними дії головної державної виконавиці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни з винесення 08.02.2024 р. постанови про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 50426932; скасувати постанову від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50426932 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. у справі № 14/191-10; зобов?язати головну державну виконавицю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інну Миколаївну вжити належних і повних дій виконання рішення суду.

В обґрунтування своєї скарги позивач (стягувач) зазначає, що дії головної державної виконавиці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни щодо винесення постанови від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50426932 є неправомірними, а сама постанова від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50426932 є незаконною, так як державним виконавцем було винесено вищевказану постанову всупереч положенням Закону України „Про виконавче провадження, Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, інших нормативно-правових актів, - без відповідних правових підстав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2024 р. прийнято до розгляду скаргу ПРАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 14/191-10 за позовом ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал до Управління житлово-комунального господарства „Біличи про стягнення 2 315 403, 86 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 15.05.2024 р.

15.05.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.05.2024 р.

29.05.2024 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни надійшов відзив № 14370/8 від 14.05.2024 р. на скаргу, у якій просить суд відмовити позивачу (стягувачу) у задоволенні скарги повністю.

29.05.2024 р. у судовому засіданні представник позивача (стягувача) надав усні пояснення щодо обґрунтування своєї скарги, вимоги скарги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в скарзі.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна у судовому засіданні надала усні пояснення щодо своїх заперечень проти скарги, просила суд відмовити в задоволенні скарги позивача (стягувача) повністю.

29.05.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.06.2024 р.

12.06.2024 р. представники учасників справи та державний виконавець у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи по суті скарги надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги скаржника є правомірними та визнаються такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2010 р. у справі № 14/191-10 за позовом ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал до Управління житлово-комунального господарства „Біличи про стягнення 2 315 403, 86 грн позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з Управління житлово-комунального господарства „Біличи на користь ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал 2 021 479, 16 грн заборгованості, 119 834, 86 грн пені, 126 138, 02 грн інфляційних збитків, 47 951, 83 грн 3 % річних та судові витрати 23 154, 04 грн державного мита і 236, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

11.02.2011 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 09.03.2016 р. відкрито виконавче провадження ВП № 50426932 з примусового виконання наказу № 14/191-10, виданого Господарським судом Київської області 11.02.2011 р., за відповідною заявою стягувача. Даною постановою боржнику Управлінню житлово-комунального господарства „Біличи встановлено строк для добровільного виконання рішення суду в семиденний строк з моменту отримання даної постанови.

Постановою Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 11.11.2016 р. про передачу матеріалів виконавчого провадження постановлено передати матеріали виконавчого провадження ВП № 50426932 з примусового виконання наказу № 14/191-10, виданого Господарським судом Київської області 11.02.2011 р., до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць І. М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.02.2024 р. у виконавчому провадженні ВП № 50426932 повернуто виконавчий документ, а саме наказ № 14/191-10, виданий Господарським судом Київської області 11.02.2011 р., стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження у зв?язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження, Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України „Про виконавче провадження передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

11) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;

10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;

11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 цього ж закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 5-7 ст. 26 цього ж закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

6. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

7. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти / електронні гроші боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Частиною 8 ст. 48 цього ж закону передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ст. 10 цього ж закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

3. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів / електронних грошей, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях.

4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

5. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ст. 36 цього ж закону у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

2. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

3. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

4. Витрати, пов`язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 37 цього ж закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що положенням пункту 2) частини 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тобто наявність будь-якого майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, - перешкоджає виконавцю винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на цій підставі.

Як було зазначено вище та вбачається із матеріалів справи, а саме із постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць І. М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.02.2024 р. у виконавчому провадженні ВП № 50426932, у її мотивувальній частині зазначено, що згідно інформаційної довідки з реєстру власності на нерухоме майно, інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та акту державного виконавця, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, згідно відповіді ДФС боржник має відкриті рахунки на які накладено арешт, але кошти на рахунках відсутні, нових рахунків не має. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС у Київській області за боржником Управління житлово-комунального господарства „Біличі зареєстровані на праві власності транспортні засоби, які відповідно ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження оголошено в розшук постановою державного виконавця від 31.08.2016 р., розшук яких виявився безрезультатним. В ході проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем регулярно виставляються платіжні вимоги для списання коштів з арештованих рахунків. Державним виконавцем на адресу Ірпінського відділу поліції ГУНПП України в Київській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками 382 ККУ керівника УЖКГ „Біличі. Згідно відповіді Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, про відсутність інформації відносно боржника. серед власників, які володіють значними Реєстраційний номер виконавчого провадження: 50426932 пакетами акцій емітентів. Інформація відсутня. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Вказану постанову винесено державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження у зв??язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, а саме із Відповіді на запит № 191296147 від 08.02.2024 р. до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів за боржником Управлінням житлово-комунального господарства „Біличі станом на момент надання відповіді зареєстровано 8 транспортних засобів згідно з переліком.

Як вбачається із матеріалів справи, у матеріалах виконавчого провадження ВП № 50426932 відсутні усі достатні, належні та допустимі докази вжиття та вчинення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при виконанні наказу № 14/191-10 від 11.02.2011 р., виданого Господарським судом Київської області, всіх та у повному обсязі (систематичних) і у встановлений строк, передбачених Законом України „Про виконавче провадження, Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, іншими нормативно-правовими актами, у період після винесення постанови від 09.03.2016 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 50426932 та до моменту винесення головним державним виконавцем постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, - виконавчих дій та заходів.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у матеріалах виконавчого провадження ВП № 50426932 відсутні усі достатні, належні та допустимі докази вжиття та вчинення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при виконанні наказу № 14/191-10 від 11.02.2011 р., виданого Господарським судом Київської області, всіх та у повному обсязі (систематичних) і у встановлений строк, виконавчих дій та заходів щодо арешту та розшуку транспортних засобів боржника, як-то винесення постанови про розшук транспортних засобів боржника, направлення такої постанови на виконання до відповідних органів поліції, прийняття до виконання відповідними органами поліції такої постанови про розшук транспортних засобів боржника, направлення запитів до відповідних органів поліції щодо розшуку та його результатів транспортних засобів боржника, тощо.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження ВП № 50426932, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) всупереч положенням ст. ст. 10, 13, 26, 36, 37, 48-62 Закону України „Про виконавче провадження та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень не було вжито передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду у повному обсязі, у тому числі щодо арешту та розшуку транспортних засобів боржника, а тому суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передчасно та без відповідних правових підстав повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2) ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження і відповідно постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 50426932 була прийнята із порушенням положень Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про виконавче провадження, Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, інших нормативно-правових актів і є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV1 ГПК).

Пунктом 9.13. цієї ж постанови передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини щодо неправомірних дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо повернення виконавчого документа стягувачу та щодо незаконності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 50426932 при виконанні наказу № 14/191-10 від 08.02.2024 р., виданого Господарським судом Київської області, викладені у скарзі № 1160/12/12/02-24 від 29.03.2024 р. позивача (стягувача) - ПРАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал, були підтверджені у процесі розгляду скарги, а тому вимоги позивача (стягувача) про визнання їх відповідно неправомірними та скасування, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 233 235, 240, 342 - 344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Скаргу № 1160/12/12/02-24 від 29.03.2024 р. (вх. № 13/24 від 05.04.2024 р.) Приватного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

2.Визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни з винесення 08.02.2024 р. постанови про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 50426932.

3.Скасувати постанову від 08.02.2024 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50426932 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.02.2011 р. у справі № 14/191-10.

4.Зобов?язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інну Миколаївну вжити належних і повних дій виконання рішення суду.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст ухвали складено і підписано

12 вересня 2024 р.