Ухвала

від 10.09.2024 по справі 915/785/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

10 вересня 2024 року Справа № 915/785/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.,

за участю сторін:

від боржника представник боржника адвокат Бортик Р.О.,

від стягувача представник стягувача в судове засідання не з`явився,

представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Суслової М.В.,

розглянувши скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат на дії державного виконавця

у справі № 915/785/20

за позовом приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль

(Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020)

до товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат,

вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028;

про стягнення грошових коштів у сумі 244540,02 грн.

встановив:

У провадженні судді Господарського суду Миколаївської області (суддя Давченко Т.М.) перебувала справа № 915/785/20 за позовом приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат про стягнення грошових коштів у сумі 244540,02 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2021 позов приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль задоволено повністю. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат на користь приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль грошові кошти у загальній сумі 244540,02 грн., із яких: 158284 (сто п?ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 57 коп. основний борг на р/р НОМЕР_1 в АТ Державний Ощадний Банк України, МФО 326461; 82710 (вісімдесят дві тисячі сімсот десять) 29 коп. пеня; 2001 (дві тисячі одна) грн. 87 коп. інфляційні втрати; 1543 (одна тисяча п?ятсот сорок три) грн. 29 коп. 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 3668,10 грн.

21.04.2021 на виконання вказаного рішення судом видано наказ.

26.08.2024 Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат (далі ? ТДВ Миколаївський домобудівельний комбінат) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із скаргою, в якій просить суд:

- поновити ТДВ Миколаївський домобудівельний комбінат строк для подання скарги до суду;

-визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича щодо визначення вартості майна та визнання недійсною оцінки;

- визнати недійсною оцінку вартості майна: житлової квартири АДРЕСА_1 , оформлену Звітом про оцінку майна №0306.2/24, складеним 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Жировим Андрієм Костянтиновичем.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що звіт про оцінку квартири ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат", за адресою: АДРЕСА_2 , складений ФОП Жировим А.К., не відповідає Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, з наступними змінами.

По-перше, вважає, що проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна. В даному випадку оцінювачем було зроблено тільки зовнішній огляд. Жодних відомостей щодо огляду відповідного майна такий звіт не містить, натомість склад об`єкту оцінки оцінювачем визначено на підставі: копії договору купівлі- продажу від 13.11.2009; фотопланів приміщень наданих КП ММБТІ; інформації з Державного реєстру речових прав від 29.05.2024 та за інформацією розміщеної на Інтернет ресурсах щодо об`єктів - аналогів запропонованих до продажу.

По-друге, вказує, що відповідно до висновку експерта Регіональної Трогової промислової палати Миколаївської області від 25.07.2024 №125-154/1 про ринкову вартість квартири №122 по вул. Потьомкінській, 129А у м. Миколаєві, яка на час дослідження становить 7043008 грн. Дійсна ринкова вартість об`єкта оцінки значно перевищую оціночну вартість наведену у звіті №0306.2/24 ФОП Жирова А.К.

По-третє, вважає, що призначення суб`єкта оціночної діяльності за постановою державного виконавця, не відповідає приписам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Щодо строків звернення до суду із скаргою зазначає, що за матеріалами виконавчого провадження №65659762 не вбачається про надіслання державним виконавцем боржнику повідомлення за результатами оцінки квартири визначену у звіті про оцінку. Із відомостей про виконавче провадження №65659762, що розміщені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до яких наявний у учасників виконавчого провадження, Звіт про оцінку майна відсутній, що фактично виключало можливість боржника ознайомлення з таким документом. Вказує, що скаржнику стало відомо про результати проведення оцінки арештованого майна квартири лише після ознайомлення представника ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» з матеріалами виконавчого провадження 06.08.2024, в якому міститься звіт №0306.2/24 ФОП Жирова А.К. Отже, вважає, що існують достатньо обґрунтовані підстави для поновлення строку скаржнику на звернення до суду з відповідною скаргою.

Ухвалою суду від 28.08.2024 відкладено вирішення питання про призначення скарги на дії державного виконавця у справі № 915/785/20 до розгляду у судовому засіданні до вирішення питання з відновлення втраченого судового провадження у справі № 915/785/20.

Ухвалою суду від 28.08.2024 відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у справі № 915/785/20. Відновлення втраченого судового провадження у справі № 915/785/20 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) учасників справи. Судове засідання у справі з відновлення втраченого судового провадження призначено на 30.08.2024.

Ухвалою суду від 30.08.2024 частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 915/785/20 в частині документів, перелік яких наведено в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 30.08.2024 прийнято скаргу ТДВ Миколаївський домобудівельний комбінат на дії державного виконавця у справі № 915/785/20 до розгляду. Розгляд скарги призначено на 10 вересня 2024 року.

10.09.2024 до суду від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу.

Відділ примусового виконання вважає скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вказує, що в межах зведеного виконавчого провадження 07.03.2024 головним державним виконавцем Відділу Сазоновим Д.К. складено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_3 . 16.04.2024 між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) та ФОП Жировим А.К. укладено договір № ОМ-2024, згідно якого суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання ФОП Жиров А.К. протягом 2024 року приймає на себе обов`язок надати послуги згідно ДК 021:2015 79310000-0 послуги з проведення ринкових досліджень (послуги з незалежної оцінки арештованого майна у виконавчому провадженні (ВДВС у Миколаївській області). 03.05.2024 головним державним виконавцем Відділу Сазоновим Д.К. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП Жиров А.К. для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки нерухомого майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_3 , загальна площа 139,3 кв.м., житлова площа 126,4 кв.м. 26.06.2024 до Відділу надійшов звіт № 0306.2/24 про оцінку вартості майна, а саме квартири АДРЕСА_3 . Згідно висновку про вартість квартири, що належить ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат», вартість становить 3150100 гривень.

Зазначає, що 28.06.2024 за вих. № 17260 державним виконавцем було направлено повідомлення про оцінку арештованого майна за адресою товариства «Миколаївський домобудівельний комбінат» (м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1), керівнику ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» Шанайця О.С. ( АДРЕСА_2 ), Приватному підприємству «Миколаївська теплоелектроцентраль (м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» (м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 129-А, кв. 48) у відповідності до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно трекінгу відправлення Укрпошта повідомлення про оцінку арештованого майна від 28.06.2024 особисто вручено керівнику ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» Шанайцу О.С. 10.07.2024 року. Повідомлення адресоване ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» не було вручено, повернулося до Відділу, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

15.07.2024 та 06.08.2024 до відділу надходили заяви від керівника ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що скаржником пропущено 10-денний строк на оскарження.

Вказує, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, однак скаржник із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб визначеним законом не звертався.

Також вважає, що наданий скаржником до суду висновок експерта Регіональної торгової промислової палати Миколаївської області від 25.07.2024 № 125-154/1 не містить висновків, щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, під час складання звіту № 0306.2/24 від 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання ФОП Жировим Андрієм Костянтиновичем.

Просить залишити без розгляду скаргу ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат».

Ухвала від 30.08.2024 направлялася сторонам через систему «Електронний суд» та була доставлена до електронних кабінетів сторін 30.08.2024.

Стягувач свого представника в судове засідання 10.09.2024 не направив.

10.09.2024 в судовому засіданні представник боржника вимоги, викладені у скарзі підтримав, просив їх задовольнити.

10.09.2024 в судовому засіданні представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просила відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В судовому засіданні 10.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали скарги та справи, вислухавши учасників, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Стаття 118 ГПК передбачає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) Суд дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження рішення без наведення відповідних причин, порушують принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 ст. 6 Конвенції.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, суд повинен встановити, чи був пропущений строк на звернення з відповідною скаргою, а у разі його пропуску оцінити також доводи скаржника щодо поважності причин такого пропуску (за наявності відповідного клопотання) та вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні пропущеного строку.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК.

Поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

У відповідності до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 74 ГПК України.

При цьому, положенням ч. 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 ГПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Звертаючись до суду із скаргою на неправомірні дії ДВС скаржник, зокрема просив суд визнати поважними причини пропуску строку подання скарги та поновити йому строки подання скарги на неправомірні дії ДВС у порядку статті 339 ГПК України.

Поважність пропуску строку аргументує тим, що за матеріалами виконавчого провадження №65659762 не вбачається про надіслання державним виконавцем боржнику повідомлення за результатами оцінки квартири визначену у звіті про оцінку; із відомостей про виконавче провадження №65659762, що розміщені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до яких наявний у учасників виконавчого провадження, Звіт про оцінку майна відсутній, що фактично виключало можливість боржника ознайомлення з таким документом. Вказує, що скаржнику стало відомо про результати проведення оцінки арештованого майна квартири лише після ознайомлення представника ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» з матеріалами виконавчого провадження 06.08.2024, в якому міститься звіт №0306.2/24 ФОП Жирова А.К.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

У відзиві на скаргу Відділ, зокрема зазначає, що 28.06.2024 за вих. № 17260 державним виконавцем було направлено повідомлення про оцінку арештованого майна за адресою ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» (м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1), керівнику ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» Шанайця О.С. ( АДРЕСА_2 ) та зазначає, що відповідно до трекінгу відправлення Укрпошта повідомлення про оцінку арештованого майна від 28.06.2024 особисто вручено керівнику ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» Шанайцу О.С. 10.07.2024 року, повідомлення адресоване ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» не було вручено та повернулося до Відділу, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

На підтвердження викладеного, Відділом надано до відзиву повідомлення від 28.06.2024 за вих. № 17260 про оцінку арештованого майна та трекінги відправлення Укрпошти за №0600937819886, 0600937818561.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази відправки повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. №17260 від 28.06.2024 на адресу боржника відсутні.

Лист з описом вкладення в матеріалах скарги відсутній.

Суд зазначає, що надані Відділом витяги з трекінгів відправлень Укрпошти (за №0600937819886, 0600937818561) не можуть бути прийняті судом в якості таких доказів, що достовірно підтверджують направлення боржнику саме повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. №17260 від 28.06.2024, адже з їх змісту неможливо встановити, який саме документ та за якою адресою був направлений.

Таким чином, суд вважає, що матеріали справи не містять, а Відділом не надано належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження реального спрямування на адресу боржника повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. №17260 від 28.06.2024.

За твердженнями скаржника, йому стало відомо про результати проведення оцінки арештованого майна квартири лише після ознайомлення представника ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» з матеріалами виконавчого провадження 06.08.2024, в якому міститься звіт №0306.2/24 ФОП Жирова А.К.

Таким чином, суд вважає, що клопотання скаржника про поновлення строку на звернення останнього до суду з відповідною скаргою є обґрунтованим з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо повідомлення боржника про результати оцінки майна.

За матеріалами скарги, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження (№ 63561892) про стягнення з ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» до складу якого входить:

-ВП № 68736284 з примусового виконання наказу № 915/418/21 виданого 08.12.2021

Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» на користь ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» 151374,58 грн. сума основного боргу за теплову енергію; 35159,34 грн. - пеня, 842,08 грн. - 3% річних; 2053,40 грн. - інфляційні втрати; -4033,14 грн. - судовий збір;

-ВП № 65659762 з примусового виконання наказу № 915/785/20 виданого 21.04.2021 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» грошові кошти в сумі 244540,02 грн., з яких: 158284,57 грн. - основний борг; 82710,29 грн. - пеня, 2001,87 грн. - інфляційні втрати, 1543,29 грн. - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрати на оплату позовної заяви судовим збором 3668,10 грн.;

-ВП № 62654823 з примусового виконання наказу № 915/1550/19 виданого 19.06.2020 Господарським судом Миколаївської області про: стягнути з ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 141288,27 грн. основного боргу за теплову енергію та 4165,18 грн. збитків від інфляції, 1688,74 грн. 3% річних, 141288,27 грн. пені та 4326,46 судового збору.

03.05.2024 в межах виконавчого провадження ВП 65659762 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Дмитром Костянтиновичем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якого для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки нерухомого майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_3 , загальна площа 139,3 кв.м., житлова площа 126,4 кв.м., призначено суб`єкта господарювання ФОП Жирова Андрія Костянтиновича.

Матеріали скарги містять Звіт № 0306.2/24 про оцінку вартості майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , відповідно до якого вартість квартири на дату оцінки - 03.06.2024 становить 3150100 грн.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Зі статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вбачається, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема є Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, з наступними змінами (далі - Національний стандарт №1).

Згідно пункту 1 Національний стандарт №1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пункт 50 Національного стандарту № 1 передбачає, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

- укладення договору на проведення оцінки;

- ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

- ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;

- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Відповідно до розділу 1 Звіту про оцінку квартири ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» підставою для проведення оцінки є постанова ВП №65659762 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні від 03.05.2024.

У розділі 1 Звіту зазначено, що документи та Інформація надані замовником є постанова ВП №65659762 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні від 03.05.2024, постанова ВП №65659762 про опис і арешт майна (коштів) боржника від 07.03.2024, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.05.2024, договір купівлі-продажу квартири, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.11.2009, копія сторінок з Технічного паспорту на квартиру станом на 19.12.2005.

Оцінювачем у Звіті (сторінка 21 Звіту) наведено наступні заяви: «ствердження і факти, що містяться в даному звіті, є правильними і коректними; я особисто оглядав оцінювальний об`єкт (дивись припущення); аналіз, думки і висновки відповідають зробленим припущенням і обмежуючим умовам, і є моїм особистими, незалежним і професійним аналізом, думками і висновками…».

Оцінювачем у Звіті (сторінка 7 Звіту) зазначено у допущеннях, зокрема, що з огляду на те, що оцінка проводиться в умовах виконавчого провадження та передбачає примусовий продаж, у Замовника, немає доступу до внутрішніх приміщень оцінюваного об`єкту. В даному випадку оцінювачем було зроблено тільки зовнішній огляд.

Отже зміст Звіту свідчить про нездійснення оцінювачем натурного огляду об`єкта оцінки, як то передбачено чинним законодавством.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що ознайомлення з об`єктом оцінки є важливою та обов`язковою стадією проведення оцінки об`єкта, суд вказує, що проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна.

Також, як вбачається з висновку експерта РТПП Миколаївської області від 25.07.2024 № 125-154/1 про ринкову вартість квартири АДРЕСА_3 , копія якого міститься в матеріалах справи, на час дослідження, вартість квартири становитиме 7043008 грн.

При цьому суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), де Велика Палата вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

Державний виконавець після прийняття рішення про визначення результатів оцінки майна має повідомити про таке рішення сторін виконавчого провадження. Разом з тим зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Водночас визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.

Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 22.09.2022 у справі №910/13550/20, від 01.12.2021 у справі № 921/38/16-г/3.

В свою чергу, сторони у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною державним виконавцем, можуть подати заперечення щодо такої оцінки чи оскаржити вказане рішення суб`єктам владних повноважень до суду. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Так, Законом України «Про виконавче провадження» передбачене право боржника на оскарження результатів незалежної оцінки майна безпосередньо до суду, а відтак подання позову до суду є проявом принципу диспозитивності.

Водночас, у разі незгоди з незалежною оцінкою майна, вказаний Закон не покладає імперативно безваріантну дію як то рецензування Звіту про незалежну оцінку майна.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22.

Можливість оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна, визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 28.07.2021 у справі № 921/317/18, від 11.11.2020 у справі № 922/585/20, від 24.07.2020 у справі № 906/696/18, від 15.10.2020 у справі № 917/628/17).

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності за постановою державного виконавця, суд враховує положення ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Виходячи з названих положень Закону, з огляду на призначення суб`єкта оціночної діяльності постановою державного виконавця, суд зазначає, що укладення договору, з урахуванням презумпції правомірності правочину, не впливає на законність проведення оцінки. При цьому суд зауважує, що наявність або відсутність у державного виконавця упередженого ставлення до суб`єкта оціночної діяльності не може бути предметом доведення в рамках оскарження звіту про оцінку, оскільки жодним чином не впливає на результати оцінки нерухомого майна.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича щодо визначення вартості майна та визнання недійсною оцінку вартості майна: квартири АДРЕСА_1 , оформлену Звітом про оцінку майна № 0306.2/24, складеним 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Жировим Андрієм Костянтиновичем, а отже скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Судом були досліджені всі документи, які надані учасниками справи, аргументи учасників та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень учасників судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Товариству з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» строк для подання до суду скарги на дії державного виконавця.

2. Скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» на дії державного виконавця задовольнити.

3. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича щодо визначення вартості майна: квартири АДРЕСА_1 , оформлену Звітом про оцінку майна № 0306.2/24, складеним 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Жировим Андрієм Костянтиновичем.

4. Визнати недійсною оцінку вартості майна: квартири АДРЕСА_1 , оформлену Звітом про оцінку майна № 0306.2/24, складеним 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Жировим Андрієм Костянтиновичем.

5. Ухвалу направити на адреси учасників справи та відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 13.09.2024.

Суддя Т.М. Давченко