Постанова

від 17.12.2024 по справі 915/785/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/785/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024, постановлену суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено 13.09.2024, про задоволення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі № 915/785/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат»

про: стягнення 244540,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2021 у справі № 915/785/20 повністю задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»), стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» (далі ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат») на його користь грошові кошти у загальній сумі 244540,02 грн, із яких: 158284,57 грн. основного боргу, 82710, 29 грн пені, 2001,87 інфляційних втрат, 1543,29 грн 3 % річних, а також і 3668,10 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

21.04.2021 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

26.08.2024 ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» звернулось до суду зі скаргою, в якій просило поновити строк для її подання, визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Відділ) Сазонова Дмитра Костянтиновича щодо визначення вартості майна, а також визнати недійсною оцінку вартості майна: житлової квартири АДРЕСА_1 (далі квартира), оформлену Звітом про оцінку майна №0306.2/24 (далі Звіт про оцінку майна), складеним 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Жировим Андрієм Костянтиновичем (далі ФОП Жиров А.К.).

Скарга мотивована тим, що Звіт про оцінку майна не відповідає вимогам статей 9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Зокрема, заявник зазначав, що оцінювач (ФОП Жиров А.К.) не здійснював особистий огляд об`єкта оцінки, що ставить під сумнів дійсний стан майна та, відповідно, достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна. Оцінювачем було зроблено тільки зовнішній огляд квартири. При цьому, за твердження заявника, ринкова вартість квартири значно перевищує суму, зазначену оцінювачем у спірному звіті (3150100 грн), на підтвердження чого заявник надав суду висновок експерта Регіональної Торгової промислової палати Миколаївської області від 25.07.2024 № 125-154/1, в якому зазначено, що ринкова вартість квартири становить 7043008 грн.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на звернення з скаргою, заявник зазначив, зокрема, що державним виконавцем не було направлено боржнику повідомлення за результатами оцінки квартири, в той час як із відомостей про виконавче провадження, що розміщені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до яких наявний у учасників виконавчого провадження, Звіт про оцінку майна відсутній, що також виключало можливість боржника ознайомлення з таким документом. Про результати проведення оцінки квартири лише боржнику стало відомо лише після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження.

Відділ заперечував проти доводів та вимог скарги ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат», просив залишити її без розгляду з підстав пропуску строку для її подання. Зокрема, Відділ зазначив, що 28.06.2024 всім сторонам виконавчого провадження були направленні відповідні повідомлення про оцінку арештованого майна, що підтверджується відповідними роздруківками трекінгу Укрпошта. Крім того, Відділ зазначив, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, проте цього зроблено не було.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 у справі № 915/785/20 ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» поновлено строк для подання до суду скарги на дії державного виконавця, задоволено скаргу ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат», визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу щодо визначення вартості квартири, визнано недійсною оцінку вартості квартири, оформлену Звітом про оцінку майна № 0306.2/24, складеним 03.06.2024 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Жировим А.К.

Поновлюючи строк на звернення зі скаргою, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять, а Відділом не надано жодних належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження реального спрямування на адресу боржника повідомлення про оцінку арештованого майна.

Щодо суті скарги суд першої інстанції зазначив, що зміст Звіту свідчить про нездійснення оцінювачем натурного огляду об`єкта оцінки, як то передбачено чинним законодавством. з урахуванням чого та враховуючи, що ознайомлення з об`єктом оцінки є важливою та обов`язковою стадією проведення оцінки об`єкта, суд вказав, що проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна.

Не погодившись з ухвалою суду, Відділ подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а скаргу ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» на неправомірні дії державного виконавця залишити без розгляду.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Відділ зазначає, що:

- судом не було належним чином досліджено поважність пропуску строку на звернення до суду із відповідною скаргою.

- суд не надав належної оцінки доводам Відділу, що 28.06.2024 всім сторонам виконавчого провадження були направленні відповідні повідомлення про оцінку арештованого майна, про що свідчать відповідні роздруківками трекінгу Укрпошта;

- суд не звернув увагу, що ще одним підтвердженням того, що скаржнику було відомо про результати проведеної оцінки арештованого майна раніше, ніж 06.08.2024, є висновок експерта РТПП Миколаївської області, адже вказана оцінка була проведена за 10 днів до того, як скаржник дізнався про порушені права;

- суд не зазначив, яким саме нормативним актом передбачено натурний огляд об`єкта оцінки;

- судом не досліджувалося питання неможливості особистого огляду та не взято до уваги допущення і обмежуючі умови результату оцінки, які зазначені у Звіті;

- єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки є рецензування звіту з оцінки, відтак у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, проте цього зроблено не було.

До апеляційної скарги Відділом додані нові докази, а саме:

- список згрупованих поштових відправлень від 02.07.2024;

- службовий чек Укрпошти від 02.07.2024.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області копії матеріалів справи № 915/785/20, необхідні для розгляду апеляційної скарги, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження копій матеріалів з Господарського суду Миколаївської області.

14.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 у справі № 915/785/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу Відділу залишено без руху, встановлено йому 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у сумі 2422,40 грн (за належними реквізитами).

24.10.2024 від Відділу надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 23.10.2023 на суму 2442,40 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 за апеляційною скаргою Відділу відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк до 15.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено про їх праву у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Одночасно вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, та призначено справу до розгляду на 03.12.2024 о 13:15 год.

За проміжок часу з 28.10.2024 по 15.11.2024 будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 03.12.2024 представники учасників справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши додані Відділом до апеляційної скарги нові докази, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 ст. 80 ГПК України).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Водночас, що Відділом взагалі необґрунтовано неможливість подання відповідних доказів в суд першої інстанції.

При розгляді справи в суді першої інстанції жодного разу не заявлялось про існування у нього цих доказів, а також причин, з яких вони не можуть бути подані у строк.

Більш того, Відділом взагалі не порушується питання щодо залучення вказаних доказів до матеріалів цієї справи.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що неподання відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.

За таких підстав, колегія суддів не приймає надані Відділом до апеляційної скарги список згрупованих поштових відправлень від 02.07.2024 та службовий чек Укрпошти від 02.07.2024.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відповідачу (боржнику) поновлено строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, задоволено цю скаргу, визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу щодо визначення вартості квартири та визнано недійсною оцінку вартості квартири, оформлену Звітом про оцінку майна.

Щодо строку на звернення зі скаргою.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (пп. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 2 вищевказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, боржник вважається належним чином повідомленим, якщо йому документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 53 Закону «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку.

Відповідно до положень ч. 1 - 3 та 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Таким чином законодавством визначено порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, а саме в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення шляхом звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що з відомостей про виконавче провадження №65659762, що розміщені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до яких наявний у учасників виконавчого провадження (а.с.26), Звіт про оцінку майна № 0306.2/24 відсутній.

Так, Відділ неодноразово зазначав, що 28.06.2024 державним виконавцем було направлено повідомлення про оцінку арештованого майна за адресою ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» (м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1), керівнику ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та зазначав, що відповідно до трекінгу відправлення Укрпошта повідомлення про оцінку арештованого майна від 28.06.2024 особисто вручено керівнику ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» Шанайцу О.С. 10.07.2024, а повідомлення, адресоване ТДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат», не було вручено та повернулося до Відділу, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Проте, на підтвердження викладеного, Відділом надано суду лише роздруківки трекінгів відправлення Укрпошти за №0600937819886, 0600937818561.

Водночас, ці розрдуківки не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують направлення боржнику саме повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. №17260 від 28.06.2024, адже з їх змісту взагалі неможливо встановити, який саме документ, кому та за якою адресою був направлений.

Отже жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження надсилання боржнику повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. №17260 від 28.06.2024 на матеріали цієї справи не містять.

Щодо доводів Відділу про те, що скаржнику було відомо про результати проведеної оцінки арештованого майна раніше, ніж 06.08.2024, оскільки оцінка РТПП Миколаївської області була проведена за 10 днів до того, як скаржник дізнався про порушені права, колегія суддів зазначає наступне.

Боржником не заперечується факт обізнаності з винесенням виконавцем постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

Водночас, у даному випадку має досліджуватись питання щодо ознайомлення боржника саме з результатами оцінки арештованого майна, яким у даному випадку є Звіт про оцінку майна № 0306.2/24, та з`ясування судом факту направлення (не направлення) державним виконавцем боржнику відповідного повідомлення про результати оцінки майна.

Замовлення боржником 23.07.2024 експертизи для визначення ринкової вартості майна і складений за її результатом 25.07.2024 висновок експерта РТПП Миколаївської області жодним чином не підтверджує (і взагалі не може підтверджувати) обізнаність боржника з Звітом про оцінку майна № 0306.2/24, який був складений 03.06.2024.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження надсилання боржнику повідомлення про оцінку арештованого майна на матеріали цієї справи не містять, колегія суддів зауважує, що Відділом жодним чином не спростовані висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для поновлення божнику строку на звернення до суду з відповідною скаргою.

Щодо суті скарги.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (такий правовий висновок викладений у постановах Велика Палата Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15).

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Згідно з приписами пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22).

Так, матеріали скарги містять Звіт № 0306.2/24 про оцінку вартості спірного майна (квартири), відповідно до якого її вартість на дату оцінки (03.06.2024) становить 3150100 грн.

Оціниюючи проведену незалежну оцінку майна, що відображена у вказаному Звіті, на предмет дотримання/недотримання оцінювачем (виконавцем) вимог статтей 9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 1, 50, 51, 56 Національного стандарту №1, колегія суддів зазначає наступне.

У розділі 1 Звіту зазначено, що серед документів та інформації, які надані замовником, є: постанова ВП №65659762 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні від 03.05.2024;, постанова ВП №65659762 про опис і арешт майна (коштів) боржника від 07.03.2024; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 380674914 від 29.05.2024; договір купівлі-продажу квартири; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.11.2009; копія сторінок з Технічного паспорту на квартиру станом на 19.12.2005.

Оцінювачем у Звіті (сторінка 21 Звіту) наведено наступні заяви: «ствердження і факти, що містяться в даному звіті, є правильними і коректними; я особисто оглядав оцінювальний об`єкт (дивись припущення); аналіз, думки і висновки відповідають зробленим припущенням і обмежуючим умовам, і є моїм особистими, незалежним і професійним аналізом, думками і висновками».

У Звіті (сторінка 7 Звіту) також зазначено у допущеннях, зокрема, що з огляду на те, що оцінка проводиться в умовах виконавчого провадження та передбачає примусовий продаж, у Замовника, немає доступу до внутрішніх приміщень оцінюваного об`єкту. В даному випадку оцінювачем було зроблено тільки зовнішній огляд.

Водночас, оцінювач не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини (проведення оцінки в умовах виконавчого провадження, а також те, що це передбачає примусовий продаж) вплинули на виконання/невиконання обов`язку зі здійснення особистого огляду об`єкта оцінки у відповідності до вимог чинного законодавства.

У звіті оцінювачем взагалі не зазначено, що саме перешкодило та (або) унеможливило безпосередньо здійснити особистий огляд об`єкта оцінки у відповідності до вимог статтей 9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 1, 50, 51, 56 Національного стандарту № 1.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок оцінювача щодо здійснення особистого огляду об`єкта оцінки прямо передбачений чинним законодавством, натомість, як встановлено судом, жодних обґрунтованих, вмотивованих та аргументованих міркувань щодо неможливості особистого огляду об`єкта оцінки ним не наведено.

Колегію суддів також враховується, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, як вже зазначалось, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Натомість, матеріали цієї справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що замовник (у даному випадку державний виконавець) вчиняв хоча б якихось дій задля забезпечення доступу суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці.

Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), де вказано, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об`єктивність оцінки майна. У свою чергу замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Щодо способу захисту.

Можливість оскарження оцінки майна шляхом, зокрема скасування звіту про оцінку майна; визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанова від 24.07.2020 у справі №906/696/18, постанова від 15.10.2020 у справі №917/628/17 тощо).

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачене право боржника на оскарження результатів незалежної оцінки майна безпосередньо до суду, а відтак подання позову до суду є проявом принципу диспозитивності. Водночас, у разі незгоди з незалежною оцінкою майна, вказаний Закон не покладає імперативно безваріантну дію як то рецензування Звіту про незалежну оцінку майна.

За таких підстав судова колегія зазначає, що скаржником обрано належний спосіб захисту - оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 у справі № 915/785/20 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 у справі № 915/785/20 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.12.2024.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

СуддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська