Ухвала

від 09.09.2024 по справі 363/3268/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"09" вересня 2024 р. Справа № 363/3268/24

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ;

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150000619, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150000619 від 01 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.07.2024 року в межах кримінального провадження призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, вчиняти спроби знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення дл кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також буде вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Заперечення ОСОБА_4 були мотивовані тим, що ризики вчинення ним дій, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є абстрактними та не підтвердженими. З урахуванням цього, обвинувачений ОСОБА_4 , не заперечуючи наявність підстав для застосування запобіжних заходів, просив суд застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або, у разі відсутності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового засідання захисник ОСОБА_6 в телефонному режимі повідомив про неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку з істотним погіршенням стану здоров`я та госпіталізацією до медичного закладу. У той же час захисник ОСОБА_6 не заперечував проти проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 КПК України неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов`язковою.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти проведення судового засідання та розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою за відсутності захисника, про що надав суду відповідну заяву.

Враховуючи, що захисник ОСОБА_6 був належним чином завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, зважаючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу за відсутності його захисника, а також, зважаючи на те, що участь захисника в межах даного кримінального провадження не є обов`язковою, розгляд клопотання прокурора можливо здійснювати за відсутності захисника обвинуваченого.

Представник потерпілого ОСББ «Ольжин Град» - ОСОБА_5 клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала у повному обсязі.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 04.05.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням строком до 30.06.2024 року з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 30.07.2024 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.07.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 16.09.2024 року.

Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчими суддями в ухвалах від 04.05.2024 року, від 26.06.2024 року, а також судом в ухвалі від 17.07.2024 року констатовано факт наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

З того моменту в межах кримінального провадження було проведено підготовче судове засідання та призначено обвинувальний акт до судового розгляду. Разом з тим, розгляд обвинувачення по суті та дослідження доказів ще не здійснювалися. У зв`язку з цим відсутні будь-які фактичні та правові підстави для інших висновків щодо обґрунтованості пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об`єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Судом встановлено, що після реалізації злочинного умислу щодо вчинення дій, які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 зник з місця події, про вчинене до правоохоронних органів не повідомив. Під час досудового розслідування ОСОБА_4 активно не сприяв розслідуванню обставин і фактів вчиненого кримінального правопорушення, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 стійких соціальних зв`язків не має, офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу немає, неодружений, дітей та будь-яких інших осіб на утриманні немає. Таким чином, в ОСОБА_4 відсутні будь-які фактори, які б стримували його від можливої негативної процесуальної поведінки, у тому числі, щодо ухилення від явки до суду.

Судовий розгляд в межах кримінального провадження не завершено, вищезазначені обставини та факти не змінилися та не відпали.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , не маючи стійких соціальних зв`язків, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, яке є тяжким злочином, знаючи про тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Отже, суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Судовий розгляд по суті пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, на даному етапі кримінального провадження ще не здійснювався, у зв`язку з цим наявні у матеріалах кримінального провадження документи та речові докази судом безпосередньо не досліджуватися. Безпосереднє дослідження судом доказів під час судового розгляду має визначальне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, вирішення питання про винуватість особи, оскільки в основу остаточного судового рішення не можуть бути покладені докази, що не були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

У зв`язку з цим, зважаючи на те, що судовий розгляд в межах кримінального провадження триває, докази по справі ще не досліджені, то забезпечення їх цілісності та повноти має значення для повноти, всебічності та об`єктивності судового розгляду, встановлення обставин, що входять до предмета доказування, та досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

З урахуванням існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд також приходить до висновку про продовження існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

У межах даного кримінального провадження наявні свідки, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв`язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними.

В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих свідків під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був неодноразово судимий: 03.06.2010 року Солом`янським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; 08.02.2013 року Червоногвардійським районним судом міста Макіївка за ст. 391 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 08.12.2017 року Новозаводським районним судом міста Чернігова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 11.11.2019 року Солом`янським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Крім того, судом встановлено, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, відбулося за наявності в ОСОБА_4 непогашеної та не знятої судимості.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 схильний до вчинення кримінальних правопорушень проти власності, за що був неодноразово судимий. За відсутності стійких соціальних зв`язків, офіційного працевлаштування, офіційних джерел доходу, а також наявності того факту, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, було вчинено в період наявності в ОСОБА_4 непогашеної та не знятої судимості, ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення є достатньою мірою високим.

Вищевикладене суд вважає достатнім для констатації доведеності ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини злочину, його суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 та який спрямований проти власності і вчинений загальнонебезпечним способом для життя і здоров`я багатьох осіб. Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, тобто обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у період дії воєнного стану, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки його діяння.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела прибутку, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та конкретну обстановку вчинення, особу обвинуваченого, наявність реального ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на задоволення клопотання прокурора, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 2 (два) місяці.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді від 04.05.2024 року ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованого правопорушення, визначений розмір застави є близьким до мінімально можливої межі розміру застави, який може бути визначений судом.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які б знижувати ступінь та реальність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно судом не встановлено, що зменшений розмір застави зможе утримати обвинуваченого від вчинення дій, що негативно позначаться на кримінальному провадженні. Тому розмір застави на даному етапі кримінального провадження слід залишити без змін.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 197, 199, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці по 08.11.2024 року.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець (інша фізична чи юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі в порядкуст. 182 КПК України.

У разі внесення застави на підставіст. 194 КПК Українизобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, яких повідомляти про зміну місця свого проживання й без дозволу останніх не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання, утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Згідно ч. 8 і ч. 10ст. 182 КПК Українив разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а при зверненні застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Термін дії обов`язків, покладенихсудом у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави по 08.11.2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 13 вересня 2024 року о 11 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя ОСОБА_1