Рішення

від 26.07.2024 по справі 761/2397/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2397/21

Провадження № 2/761/498/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

представників позивача Безносик А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖС» про визнання договорів недійсними, усунення перешкод у користуванні квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року представник позивача ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: 1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав № 49434017 від 30.10.2019, прийняте державним реєстратором КП «Результат» Синявським В.В.; 2) визнати недійсним Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Легкобитом С.О. від 01.04.2020, зареєстрований за реєстровим номером № 743, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; 3) визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотеко держателя від 13.07.2020, посвідчений приватним нотаріусом Маматовою В.В., зареєстрований за реєстровим номером № 195, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; 4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав № 53089075 від 13.07.2020, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В.; 5) визнати недійсним Договір іпотеки від 10.09.2020, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі серія та номер 3081, укладений між ТОВ «КЖС» та ОСОБА_2 , та визнати виконавчий напис нотаріуса КМНО Каплуна Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 3733 від 03.11.2020, таким, що не підлягає виконанню; 6) припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № 44/2, загальною площею 121,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 7) усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 ж шляхом виселення відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «КЖС».

Позов обґрунтовує тим, що 11.12.2018 ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент» було придбано квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Маковецькою О.А., зареєстрованого в реєстрі за №1635. Згідно Інформційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.01.2021 право власності заявника дійсне та номер запису про право власності № 29387862. Зазначає, що позивачу із сайту ДП «СЕТАМ» стало відомо про продаж житлового приміщення № 44/2, загальною площею 121,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Проте в оголошенні про продаж вказаного вище нерухомого майна містяться фото нерухомого майна (квартири), яке на праві приватної власності належить ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент». Крім того, реалізація нерухомого майна проводиться в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. Вказує, що як стало відомо позивачу, 12.02.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,5 кв.м.. В подальшому ФОП ОСОБА_5 було надано довідку від 24.10.2019 № 1104 про технічні показники об`єкта нерухомого майна, згідно якої було виявлено збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_3 на 129,4 кв.м. та зміну кількості житлових кімнат з 1-кімнатної із загальної площі 34,5 кв.м. на загальну площу 163,9 кв.м.. Крім того, ФОП ОСОБА_5 надано Висновок від 24.10.2019 № 1105 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, згідно якого вбачається склад новоутворених об`єктів нерухомого манйа та їх адреси, а саме: 1) квартира АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 . Зазначає, що 30.10.2019 № К-1110 про уточнення адреси, в якій зазначено, що нерухоме майно знаходиться не на АДРЕСА_6 , тобто ФОП ОСОБА_5 визначила, що нерухоме майно перемістилося до іншого будинку. Крім того, 22.05.2013 Київською міською радою було прийнято рішення № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві». Затверджене Рішенням №337/9394 Положення про реєстр адрес у місті Києві встановлює на території міста Києва єдиний порядок присвоєння, реєстрації адрес об`єктів нерухомості та всіх змін у них, включаючи анулювання, а також порядок ведення реєстру адрес у місті Києві як одного із основних інформаційних ресурсів системи Містобудівного кадастру міста Києва. Вказує, що на замовлення ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 24.10.2019 було виготовлено два технічні паспорти: 1) на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 на загальну площу 121,2 кв.м. (проте згідно плану це фактично приміщення ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент»); 2) на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 на загальну площу 163,9 кв.м. (згідно наведеного плану ФОП ОСОБА_6 об`єднав приміщення ОСОБА_3 з приміщенням, що належить на праві власності ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент»).

30.10.2019 року на замовлення ОСОБА_3 . ФОП ОСОБА_6 було виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 на загальну площу 121,2 кв.м.. Представник зазначає, що вищевказані довідки та висновок ФОП ОСОБА_5 стали підставою для внесення запису до реєстру речових прав на нерухоме майно та в подальшому укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.04.2020 Договору позики грошових коштів та Договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Легкобитом С.О. Вказує, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань 13.07.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог кредитора, згідно якого квартира, яка знаходиться в будинку по АДРЕСА_8 та належить на праві власності ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент», стала власністю ОСОБА_2 як нежитлове приміщення № 44/2. Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.01.2021 вбачається, що 10.09.2020 між ТОВ «КЖС» та ОСОБА_2 укладено договір позики, строк виконання якого 14.09.2020. В забезпечення виконання договору позики 10.09.2020 укладено договір іпотеки серія та номер 3081, згідно якого в іпотеку передано нежитлове приміщення по АДРЕСА_8 . Зазначає, що 03.11.2020 приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. вчинений виконавчий напис №3733, відповідно до якого нежитлове приміщення №44/2, загальною площею 121,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 передане ОСОБА_2 - ТОВ «КЖС» за договором іпотеки, посвідченим 10.09.2020 приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В., за реєстровим номером 3081, для забезпечення виконання основного зобов`язання за договором позики, посвідченим 10.09.2020 приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В., за реєстровим № 3080. Вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу Наконечним І.М. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 та 05.11.2020 винесено постанову про арешт майна боржника, в подальшому було передано на реалізацію Державному підприємству «СЕТАМ» нежитлове приміщення № 44/2, загальною площею 121,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 13.01.2021 під час огляду директором ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» квартири АДРЕСА_2 виявлено, що двері до приміщення зварені, а замки на дверях замінені, у зв`язку з чим за вказаною адресою була викликана поліція для фіксування даного факту. Крім цього, 14.01.2021 адвокатом ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» подано заяву до Головного управління Національної поліції у м. Києві про вчинення злочину за фактом шахрайства. Оскільки квартиру АДРЕСА_2 виставлено на аукціон, як нежитлове приміщення № 44/2, та вчиненні дії з метою перешкоди власнику майна користуватися ним (змінені замки та заблоковано вхід до приміщення), позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 12.02.2021відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Протокольною ухвалою суду від 14.06.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові та заяві про зміну предмету позову, просила суд їх задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

У судове засідання відповідачка-1 не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Представник відповідача-2у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив, відзив не подав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 11.12.2018 між ТОВ «М-Плаза» (Продавець) та ТОВ «Компанія з управління активами «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1635.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець передає у власність Покупця (продає), а Покупець приймає (купує) належну Продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 (далі - Квартира) та сплачує обумовлену цим Договором ціну.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2018квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ТОВ «Компанія з управління активами «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ», підставою виникнення його права власності є договір купівлі-продажу квартири від 11.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А..

ТОВ «Компанія з управління активами «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» із сайту ДП «СЕТАМ» стало відомо про продаж житлового приміщення № 44/2, загальною площею 12,2 кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .При цьому позивач стверджує, що в даному оголошенні про продаж вказаного нерухомого майна містилися фото квартири, яка на праві приватної власності належить ТОВ «Компанія з управління активами «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ».

В подальшому, як стало відомо 12.02.2018 між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Мамотовою В.В. та зареєстрований в реєстрі за №54, згідно з умовами якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 .

24.10.2019 ФОП ОСОБА_5 було видано довідку № 1104 про технічні показники об`єкта нерухомого майна, згідно якої було виявлено збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_3 на 129,4 кв.м. та зміну кількості житлових кімнат з 1-кімнатної із загальної площі 34,5 кв.м. на загальну площу 163,9 кв.м..

Крім того, ФОП ОСОБА_5 надано Висновок від 24.10.2019 № 1105 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, згідно якого вбачається склад новоутворених об`єктів нерухомого манйа та їх адреси, а саме:

1) квартира АДРЕСА_4 ;

АДРЕСА_5 . Зазначає, що 30.10.2019 № К-1110 про уточнення адреси в якій зазначено, що нерухоме майно знаходиться не на АДРЕСА_6 .

На замовлення ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 24.10.2019 було виготовлено два технічні паспорти:

1) на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 на загальну площу 121,2 кв.м. (проте згідно плану це фактично приміщення ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент»);

2) на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 на загальну площу 163,9 кв.м. (згідно наведеного плану ФОП ОСОБА_6 об`єднав приміщення ОСОБА_3 з приміщенням, що належить на праві власності ТОВ «Компанія з управління активами «Сіпіджі Ассетс Менеджмент»).

30.10.2019 на замовлення ОСОБА_3 . ФОП ОСОБА_6 було виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 на загальну площу 121,2 кв.м..

Вищевказані довідки та висновок ФОП ОСОБА_5 стали підставою для внесення запису до реєстру речових прав на нерухоме майно.

13.07.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамотовою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 195, відповідно до якого ОСОБА_3 в рахунок повного виконання основного зобов`язання за Договором позики грошових коштів від 01.04.2020, передав у власність ОСОБА_2 приміщення №44/2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,2 кв.м..

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2021, приміщення №44/2 в будинку АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , підставою виникнення її права власності є договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.07.2020, посвідченbq приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В..

10.09.2020 між ОСОБА_2 (Позичальник) та ТОВ «КЖС» (Позикодавець) було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3080, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від ТОВ «КЖС» грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн..

Відповідно до п. 3 вищевказаного договору належне виконання зобов`язань за цим договором буде забезпечене шляхом укладення Договору іпотеки нежитлового приміщення АДРЕСА_7 , загальною площею 121,2 кв.м., яке належить на праві власності позивальнику.

10.09.2020 в забезпечення вказаного Договору позики між ТОВ «КЖС» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3082.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору на забезпечення виконання Основного зобов`язання Іпотекодавець передає в потеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №44/2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа нежитлового приміщення 121,2 кв.м.. Право власності на предмет іпотеки зареєстрованого за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.08.2020 Синявським В.В. , державним реєстратором Комунального підприємства «Результат» м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1949399080000, номер запису про право власності: 33918966.

03 листопада 2020 року приватнимнотаріусомКиївського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.було вчинено виконавчийнапис за реєстровим № 3733, яким запропоновано звернути стягнення на належне ОСОБА_2 , нежитлове приміщення №44/2, загальною площею 121,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , для стягнення заборгованості в сумі 1 200 000,00 грн., за період з 14.09.2020 до 03.11.2020 на користь ТОВ «КЖС».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного І.М. від 05.11.2020 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3, з примусового виконання виконавчого напису № 3733, виданого 03.11.2020 приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В..

14.01.2021 адвокат ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» - Безносик А.О. звернулась до Головного управління Національної поліції у м. Києва з заявою про вчинення злочину за фактом шахрайства, оскільки невідомими особами вчинено дії щодо заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме приміщень в будинку по АДРЕСА_8 .

19.01.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного І.М. зупинено вчинення виконавчих дій в частині реалізації арештованого майна, яке здійснює ДП «Сетам», а саме нежитлового приміщення № 44/2, загальною площею 121,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , лот №460230 з примусового виконання виконавчого напису № 3733, виданого 03.11.2020 приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В..

19.03.2021 відбулись електронні торги з продажу нежитлового приміщення №44/2, загальною площею 121,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту 530523, переможцем яких стало ТОВ «Укрінвестбуд» (Учасник:8), який придбав вказане нежитлове приміщення за 15 001 000,00 грн., що підтверджується протоколом № 530523 проведення електронних торгів, організатор торгів ДП «СЕТАМ».

Згідно протоколу № 530523 проведення електронних торгів ТОВ «Укрінвестбуд» необхідно сплатити на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного І.М. 14 250 950,00 грн., за мінусом суми сплаченого гарантійного внеску 177 779,70 грн., що склало 14 428 729,70 грн., та додаткову суму винагороди організоту торгів у розмірі 572 270,30 грн..

22.03.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. виконавче провадження з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2021 (Справа № 761/2397/21) про накладення арешту на нежитлове приміщення №44/2, загальною площею 121,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1949399080000, номер запису про право власності: 37282856, що належить на праві власності ОСОБА_2 , закінчено.

30.03.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Наконечного І.М. зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису № 3733, виданого 03.11.2020 приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В..

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи складено висновок судового експерта Черніна Я.О. №19/17-21 від 26.08.2021, згідно з яким:

- документально підтверджується, що фактично (дійсно) знаходяться в будинку АДРЕСА_9 загальною площею 67,8 кв.м., квартира АДРЕСА_10 загальною площею 118,5 кв.м., де цей будинок прибудовано до житлового будинку 24 за літерою «В»;

- за результатами проведеного аналізу, дані якого зведені до таблиці 1 вцілому співпадають між розташуванням (конфігурацією) приміщень та їх параметрами, що відображені на поверхневому плані квартири АДРЕСА_11 ж в технічній інвентаризації об`єкта нерухомого майна, виготовленій Київським міським бюро технічної інвентаризації в 2001 році і технічному паспорті на квартиру від 09.10.2002 з врахуванням поточної інвентаризації станом на 12.09.2011 з розташуванням (конфігурацією) приміщень та їх параметрами на поверхновому плані, відображено в технічному паспорті на нежитлове приміщення № 44/2 загальною площею 121,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , виготовлений ФОП ОСОБА_5 станом на 30.10.2019. Різниця між площами є незначна, яка дорівнює 2,7 кв.м. і могла бути збільшена за рахунок перепланування вбиральні № НОМЕР_1 та ванної № 3, та за рахунок демонтування перегородки між житловими приміщеннями № 8 і № 9;

- технічно не можуть одночасно розташовуватися на другому поверсі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12 ж нежитлові приміщення № 44/2 площею 121,2 кв.м., що відображені в технічному паспорті виготовленому ФОП ОСОБА_5 від 30.10.2019 за адресою: АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_10 загальною площею 118,5 кв.м., що відображена в технічній інвентаризації об`єкта нерухомого майна, виготовленій Київським міським бюро технічної інвентаризації в 2001 році з врахуванням поточної інвентаризації станом на 12.09.2011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- технічно неможливо здійснити збільшення загальної площі на 129,4 кв.м. як це зазначено в довідці про технічні показники об`єкта нерухомого майна від 24.01.2019 № 1104 в межах приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_3 ), яка відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 12.02.2018, укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) має тільки загальну площу 34,5 кв.м., житлову 20,6 кв.м., оскільки периметр самої квартири обмежено її стінами або перегородками з іншими суміжними квартирами будинку.

За результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи складено висновок судового експерта Черніна Я.О. №20/39-21-22 від 19.10.2022, згідно з яким:

-розташування приміщень квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Маковецькою О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1635 та відображена в технічній інвентаризації об`єкта нерухомого майна, виготовленій Київським міським бюро технічної інвентаризації в 2001 році і технічному паспорті на квартиру від 09.10.2002, загальною площею 118,5 кв.м. та розташування приміщень нежитлового приміщення № 44/2, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.А., серія та номер: 195 та відображені на поверхновому плані із технічної інвентаризації нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 121,2 кв.м., виготовленому ФОП ОСОБА_9 в 2019 році, є тотожними;

- не виявлено можливе існування дверного проходу або його замурування в стіні між приміщеннями № 5 житлова площа 20,3 кв.м. до приміщення № 1 площею 4,8 кв.м., який відображений на поверхневому плані із технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_3 , виготовленому ФОП ОСОБА_5 станом на 24.10.2019. Можна стверджувати, що такий прохід взагалі не існував;

- можна стверджувати, що у вхідній групі ( в існуючому тамбурі на сходах), крім вхідного проходу на 2 поверсі до квартири АДРЕСА_2 , існує дверний прохід, що утворений у зовнішній стіні будинку АДРЕСА_1 до приміщень другого поверху цього будинку, а саме до приміщень квартири АДРЕСА_13 ( до приміщення № 3 житлове за поверховим планом Київського МБТІ з інвентаризаційної справи № 7787, дивись підпункти пункту І.18 та рисунок 7 дослідницької частини);

- можна категорично стверджувати, що квартира АДРЕСА_14 , яка відображена на поверхневому плані із технічної інвентаризації № К-1103 квартири АДРЕСА_3 виготовленому ФОП ОСОБА_5 24.10.2019 році ніколи не входила до складу квартири АДРЕСА_15 , яка відображена на поверхневому плані із інвентаризаційної справи № 7787 КМ БТІ 08.12.1968. Оскільки частина приміщень № 5 - № 12, що відображені на поверхневому плані із технічної інвентаризації № К-1103 квартири АДРЕСА_3 виготовленому ФОП ОСОБА_5 24.10.2019 році за онфігурацією та розташуванням входять до складу квартири АДРЕСА_2 , а приміщення № 1-№ , що відображені на цьому плані за розміщенням, конфігурацією та розмірам (довжини сторін приміщення та площа) взагалі невідомо до якої квартири могли б входити в житловому будинку АДРЕСА_8 ;

- також квартира АДРЕСА_14 , що відображена на поверховому плані із технічної інвентаризації № 1177 квартири АДРЕСА_3 виготовленому Київським МБТИ 03.08.2010 ніколи не входила до складу квартири АДРЕСА_15 , що відображена на поверхневому плані із інвентаризаційної справи 7787 КМ БТІ 08.12.1968. Оскільки частина приміщень №1 - №4, що відображені на поверхневому плані із технічної інвентаризації № 1177 квартири АДРЕСА_3 виготовленому Київським МБТИ 03.08.2010 за їх розміщенням, конфігурацією та розмірами (довжини сторін приміщення та площа) взагалі невідомо до якої квартири могли б входити в житловому будинку АДРЕСА_8 ;

- за результатами проведених розрахунків ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 19.12.2019 могла бути у діапазоні 4 238 251 грн. - 4 283 058 грн. (вірогідне значення вартості, як це зазначає ФДМУ від 02.04.2019 № 10-58-6526).

Позивач стверджує, що квартира АДРЕСА_2 вибула з власності ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» у зв`язку із вчиненням шахрайських дій ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «КЖС», а тому наявні правові підстави для скасування рішень про державну реєстрацію, визнання Договорів іпотеки та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсними, припинити право власності та усунути перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Приписами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Крім цього, статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 по справі № 752/11904/17, провадження № 61-14959св19 з питання застосування стаття 388 ЦК України висловлена правова позиція відповідно до якої Цивільним кодексом України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача {подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Позивачем не доведено факту і не надано суду документів на підтвердження того, що попередні власники чи відповідач незаконно заволоділи відповідним майном або правочин з переходу права власності було визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Крім того, позивачем не надано доказів проживання відповідачки в даному нежитловому приміщенні.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Пункт 12 вказаного Порядку визначає обов`язкові дії державного реєстратора після отримання ним відповідної заяви про реєстрацію речових прав та їх обтяжень та письмових документів, а саме: розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Тобто, прийняття рішення про державну реєстрацію прав є виключно дискреційним повноваження державного реєстратора, яке ним виконується на підставі документів, поданих йому заявником.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц, повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Отже, державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.

Таким чином, оскільки державна реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_2 відбувалася на підставі чинних договорів, на даний час підстави вважать реєстраційні дії неправомірними та скасовувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відсутні.

При цьому, встановлення таких порушень може слугувати підставою для вжиття заходів реагування відповідними органами в порядку, передбаченому ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зазначено, що враховуючи той факт, що позивачем не доведено, що квартира перебуває у ОСОБА_3 внаслідок протиправних постійних перепродажів квартири та змови групи осіб, щодо якої ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100010270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У справі ЄСПЛ "SundayTimesv. UnitedKingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steelandothersv. TheUnitedKingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, позивачем не доведено, що оспорювані Договори не відповідають вимогам закону, а тому - позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів, задоволенню не підлягають.

Також, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вище зазначене майно, припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщенння та усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_2 є похідними,а тому також задоволенню не підлягають.

Отже на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ», відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1, 4, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391, 593, 598, 599 ЦК України, ст.ст. 4, 2, 175 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖС» про визнання договорів недійсними, усунення перешкод у користуванні квартирою залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко