Ухвала

від 12.09.2024 по справі 943/1221/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 943/1221/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/808/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула увідкритому судовомузасіданні урежимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_7 на додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_6 ,

встановила:

Додатковим рішенням Буського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року заявуадвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про ухвалення додаткового рішення у справі ЄУН № 943/1221/23, - задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення по справі №943/1221/23в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України, яким стягнуто з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 , суму витрат, понесених за отримання професійної правничої допомоги в розмірі 30 000 гривень 00 копійок та 3 500 гривень 00 копійок витрат за проведення оцінки автомобіля. В решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із цим додатковим рішенням захисник ОСОБА_6 в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить виключити із даного рішення стягнення з ОСОБА_7 витрат за проведення оцінки автомобіля та визначити розмір стягнення суми витрат, понесених за отримання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 гривень, що у повній мірі відповідає складності справи та витраченому часу.

Вважає дане рішення необґрунтованим та постановленим з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що за умови відсутності з боку ОСОБА_7 оспорювання позовних вимог потерпілих у кримінальному провадженні, визнання їх права на компенсацію завданих збитків та вживання заходів позасудового врегулювання, він не може бути визнаний відповідачем, а відтак не може бути зобов`язаний судом відшкодувати інші судові витрати у тому числі витрати на правову допомогу та проведення експертизи автомобіля.

При апеляційному розгляді справи захисник ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.

Адвокат ОСОБА_9 та прокурор заперечили подану апеляційну скаргу, зазначивши про законність та обґрунтованість судового рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався.

Згідно матеріалів справи у провадженні Буського районного суду Львівської області перебувало кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023140000000732 від 12 квітня 2023року про обвинувачення ОСОБА_7 (справа № 943/1221/23).

Вироком Буського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до 3 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього процесуальні обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Задоволено частково цивільний позов та стягнуто з ПП «ЛЕО ГАРАНТ ТРАНС» в користь ОСОБА_10 448 920 гривень, завданої матеріальної шкоди та 800 000 гривень завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ПП «ЛЕО ГАРАНТ ТРАНС» в користь ОСОБА_11 800 000 гривень завданої моральної шкоди.

17 квітня 2024 року представник цивільних позивачів адвокат ОСОБА_9 подала до місцевого суду заяву про ухвалення у даному кримінальному провадженні додаткового рішення.

Додатковим рішенням Буського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року заявуадвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про ухвалення додаткового рішення у справі ЄУН № 943/1221/23 задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення по справі №943/1221/23в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 суму витрат, понесених за отримання професійної правничої допомоги в розмірі 30 000 гривень та 3 500 гривень витрат за проведення оцінки автомобіля. В решті вимог заяви відмовлено.

Тобто, з наведеного вбачається, що після ухвалення Буським районним судом Львівської області вироку від 11 квітня 2024 року по справі №943/1221/23в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України, місцевий суд у цьому ж кримінальному провадженні, керуючись виключно нормами цивільного процесуального кодексу України за заявою адвоката ОСОБА_9 ухвалив додаткове рішення, пов`язане з вирішенням процесуальних витрат.

Водночас колегія суддів вважає, що розгляд місцевим судом цієї заяви по суті є неправильним, з огляду на таке.

Згідно із ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 9 ч. 3 КПК України зазначено, щозакони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Положення, які стосуються процесуальних витрат у кримінальному провадженні, регламентованіглавою 8 КПК України.

При подачі заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №943/1221/23(кримінальне провадження №12023140000000732 від 12 квітня 2023року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України) адвокат ОСОБА_9 покликалась на ст.ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, хоча у цьому провадженні застосуванню підлягають норми КПК України.

Зазначене узгоджується із висновком ВП ВС у справі № 462/6473/16-ц від 21.11.2018, відповідно до якого питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правиламиКПК. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому, колегією суддів встановлено, що вирок Буського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 було оскаржено в апеляційному порядку представником цивільного відповідача ПП «ЛЕО ГАРАНТ ТРАНС» адвокатом ОСОБА_12 та захисником ОСОБА_6 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року подані апеляційні скарги було залишено без задоволення, а вирок Буського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 було залишено без змін.

Зі змісту положень ч. 5ст. 128 КПК Українислідує, що нормиЦивільного процесуального кодексу Українизастосовуються в кримінальному провадженні за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить визначення поняття «додаткове рішення», не передбачає можливість та процедуру ухвалення додаткового рішення у кримінальному провадженні, в тому числі після ухвалення судом вироку в кримінальному провадженні чи прийняття іншого рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1ст. 126 КПК України).

У постанові у справі № 598/1781/17 від 17.06.2020 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.

При цьому рішення щодо процесуальних витрат може бути оскаржене в апеляційному порядку, а можливість винесення додаткового рішення після ухвалення вирокучи прийняття іншого рішення, яким закінчується розгляд справи по суті, КПК Українине містить.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порушене у заяві адвоката ОСОБА_9 питання про ухвалення додаткового рішення у справі №943/1221/23(кримінальне провадження №12023140000000732 від 12 квітня 2023року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України) щодо вирішення питання про розподіл процесуальних витрат не регулюється нормамиКПК України, а тому суд першої інстанції повинен був визнати вказану заяву такою, що не підлягає розгляду.

Згідно п.4 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Буського районного суду Львівської області у справі № 943/1221/23 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України, слід скасувати та ухвалити ухвалу, якою заяву адвоката ОСОБА_9 про ухвалення у даному кримінальному провадженні додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, визнати такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_7 задоволити частково.

Додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року у справі № 943/1221/23 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України, скасувати.

Заяву адвоката ОСОБА_9 про ухвалення додаткового рішення у справі №943/1221/23(кримінальне провадження №12023140000000732 від 12 квітня 2023року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України) щодо вирішення питання про розподіл процесуальних витрат визнати такою, що не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: