Постанова

від 11.09.2024 по справі 564/1977/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 564/1977/22

провадження № 61-2281св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

треті особи: Приватне сільськогосподарське підприємство «Прогрес», ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , треті особи: Приватне сільськогосподарське підприємство «Прогрес», ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , про визнання недійсним рішення зборів співвласників майнових паїв колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», яке оформлене протоколом від 26 червня 2022 року № 7,

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року у складі судді Олійника П. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним рішення зборів співвласників майнових паїв колишніх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» (далі - КСП «Прогрес»), яке оформлене протоколом від 26 червня 2022 року № 7.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що є власником майнового паю члена КСП «Прогрес», яке до ліквідації розташовувалося у с. Дюксин Рівненського (колишня назва Костопільський) району Рівненської області, що підтверджується майновим сертифікатом від 17 серпня 2016 року серії РВ № 00251 . 26 червня 2022 року відбулися збори співвласників майнових паїв колишніх членів КСП «Прогрес», результати яких оформлені протоколом № 7. Рішенням зборів було передано окремим громадянам майно, а саме: вирішено виділити ОСОБА_18 шляхом викупу майнових сертифікатів приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_1 , рік вводу в експлуатацію 1980, залишковою вартістю 60 000,00 грн, площею 1 693,4 кв. м, та приміщення зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2 , рік вводу в експлуатацію 1980, залишковою вартістю 57 557,00 грн, загальною площею 1 270 кв. м. Також виділено ОСОБА_19 шляхом викупу майнових сертифікатів приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_3 , рік вводу в експлуатацію 1981, залишковою вартістю 60 000,00 грн, загальною площею 1 699,7 кв. м, та приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_4 , рік вводу в експлуатацію 1981, залишковою вартістю 60 000,00 грн, загальною площею 1 690,5 кв. м.

Вважає, що оспорюване рішення зборів співвласників майнових паїв прийняте за відсутності кворуму. Вона як власник паю разом із переважною більшістю інших співвласників жодним не були повідомлені про скликання зборів, вона не брала в них участі, а тому її інтереси грубо порушені.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Костопільський районний суд Рівненської області рішенням від 17 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка не надала належних і допустимих доказів, які вказували би на порушення суб`єктивних цивільних прав позивача та необхідність їх судового захисту. При цьому суд встановив, що ОСОБА_1 17 серпня 2016 року отримала в натурі у рахунок належного їй паю будинок тваринника залишковою вартістю 96 315,00 грн на суму свого майнового паю в розмірі 49 920,00 грн, а тому вона припинила бути співвласником майнових паїв. Водночас суд зазначив, що позивачка не додала доказів набуття у власність майнових паїв з визначеною часткою в пайовому фонді КСП «Прогрес» на підставі договорів укладених між нею і ОСОБА_20 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , зокрема свідоцтв про право власності на майновий пай.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Рівненський апеляційний суд постановою від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 328 ЦПК України, пункту 2 статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», частин першої та восьмої статті 83 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позивачка набула відповідні права на майно колишнього КСП «Прогрес» не тільки за майновим сертифікатом від 17 серпня 2016 року серії РВ № 00251, а й за договорами купівлі-продажу майнових паїв в інших співвласників.

У лютому 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 328 ЦПК України, пункту 2 статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», частин першої та восьмої статті 83 ЦПК України.

Доводи цієї касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним в касаційній скарзі ОСОБА_1 .

У квітні 2024 року представник ОСОБА_19 і ОСОБА_18 - адвокат Артерчук Л. В. подала відзиви на касаційні скарги, у яких просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

У квітні 2024 року ОСОБА_16 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

У квітні 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду письмові заяви про визнання касаційних скарг.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

26 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_1 була власницею майнового паю члена КСП «Прогрес», що підтверджується майновим сертифікатом від 17 серпня 2016 року серії РВ № 00251 , загальна вартість майнового фонду підприємства на 22 серпня 2002 року становила1 576 349,00 грн, частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 49 920,00 грн.

З акта прийому-передачі від 17 серпня 2016 року відомо, що ОСОБА_1 17 серпня 2016 року в рахунок свого паю отримала будинок тваринника, залишковою вартістю 96 315, 00 грн, на суму свого майнового паю в розмірі 49 920,00 грн (52 %).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомо, що позивачка є власницею нежитлового приміщення - будинку тваринника, за адресою: АДРЕСА_5 .

26 червня 2022 року відбулися збори співвласників майнових паїв, що входять до складу єдиного цілісноого майнового комплексу і є спільною частковою власністю колишніх членів КСП «Прогрес», які оформлені протоколом № 7.

Рішенням зборів окремим громадянам було передано майно, а саме: вирішено виділити ОСОБА_18 шляхом викупу майнових сертифікатів приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_1 , рік вводу в експлуатацію 1980, залишковою вартістю 60 000,00 грн, площею 1693,4 кв. м та приміщення зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2 ,, рік вводу в експлуатацію 1980, залишковою вартістю 57 557,00 грн, загальною площею 1 270 кв. м. Також виділено ОСОБА_19 шляхом викупу майнових сертифікатів приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_3 , рік вводу в експлуатацію 1981, залишковою вартістю 60 000,00 грн, загальною площею 1 699,7 кв. м, та приміщення телятника за адресою: АДРЕСА_4 , рік вводу в експлуатацію 1981, залишковою вартістю 60 000,00 грн, загальною площею 1 690,5 кв. м.

Вважаючи, що її права порушені відповідачами внаслідок відсутності кворуму загальних зборів, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним рішення зборів співвласників майнових паїв колишніх членів КСП «Прогрес», яке оформлене протоколом від 26 червня 2022 року № 7.

Під час розгляду справи як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Приватне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Під час розгляду справи позивач до матеріалів справи додала свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, які видані на ім`я ОСОБА_20 від 07 квітня 2003 року серії РІ-Х № 156 ; ОСОБА_21 від 10 квітня 2003 року серії РІ-Х № 210 ; ОСОБА_23 від 02 квітня 2002 року серії РІ-Х № 130, та договори купівлі-продажу вказаних сертифікатів від 15 травня 2005 року, від 15 травня 2005 року і від 07 липня 2022 року.

Крім того позивачка додала копію майнового сертифіката від 01 вересня 2014 року серії РВ № 00292 та копію договору купівлі-продажу майнового паю від 06 лютого 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У справі, яка переглядається, позивачка звернулася з позовом в якому просила визнати недійснимрішення зборів співвласників майнових паїв колишніх членів КСП «Прогрес», яке оформлене протоколом від 26 червня 2022 року № 7.

Зазначеним рішенням зборів було передано майно ОСОБА_18 і ОСОБА_19 шляхом викупу майнових сертифікатів.

Відповідачами позивачка визначила співвласників майнових паїв колишніх членів КСП «Прогрес», а також інших осіб, які були присутніми на зборах та зазначені в протоколі.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2022 року залучено у цій справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Постановляючи вказану ухвалу суд виходив з того, що вирішення цього спору без залучення ОСОБА_19 , ОСОБА_18 може порушити права позивача чи відповідачів та самих третіх осіб.

Разом з тим, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом спрямоване на позбавлення права власності ОСОБА_19 і ОСОБА_18 на майно, яке, на думку позивачки передано їм з порушенням процедури та без врахування її прав як власника майнових паїв.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

З урахуванням зазначеного належними відповідачами у справі, що розглядається, є також і ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , які до участі у цій справі як співвідповідачі не залучені, а заяв чи клопотань про їх залучення позивачка не заявляла, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на наведене в цілому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, однак мотиви відмови слід викласти в редакції цієї постанови.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене оскаржувані судові рішення необхідно змінити в частині мотивів відмови у позові з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов