Рішення

від 12.09.2024 по справі 420/13195/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13195/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Одеської області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суддівської винагороди та компенсації за невикористані відпустки,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 420/13195/24 позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Одеської області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суддівської винагороди та компенсації за невикористані відпустки задоволено частково.

Визнано протиправними дії Господарського суду Одеської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 290454 (двісті дев`яносто тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 49 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29.07.2024 ОСОБА_1 (далі заявник), в інтересах якого діє адвокат Лепеха Костянтин Геннадійович, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить стягнути з Державної судової адміністрації судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 22000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2024 заяву про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

30.07.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою суду від 30.07.2024 заяву представника позивача про відвід судді Пекного А.С. визнано необґрунтованою, заяву представника позивача про відвід судді Пекного А.С. передано до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярії) задля визначення судді для вирішення заяви про відвід в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.07.2024 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 01.08.2024 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Пекного А.С. у справі №420/13195/24 відмовлено.

08.08.2024 до суду від Господарського суду Одеської області надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення, у яких останній частково заперечує проти задоволенні вказаної заяви. В обґрунтування своїх заперечень Господарський суд Одеської області зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Поданий позивачем акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 10.06.2024, відповідач вважає, що вказані в перших трьох пунктах акта послуги, а саме: первинна зустріч з клієнтом і консультація (вартість - 1000 грн); попереднє ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом (письмовими і електронними), та їх аналіз, а також вивчення практики Верховного Суду для обрання подальшої правової позиції (вартість - 3000 грн); подання адвокатського запиту та отримання відповіді (вартість - 1000 грн) охоплюються послугами та діями, зазначеними в наступному пункті вказаного акта щодо складання і подання позовної заяви до суду (вартість - 7000 грн.).

Вказані послуги є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги.

Крім того, позивачем до заяви було також надано акт приймання - передачі наданої правничої допомоги № 2 від 05.07.2024 на загальну суму 5000 грн, а саме: складання заяви про неврахування заперечення на відповідь на відзив з додатками для подання до суду (вартість 1000 грн); складання заяви про повернення заперечення на відповідь на відзив з додатками без розгляду для подання до суду (вартість 1000 грн); складання заперечення на заяву про поновлення процесуальних строків для подання до суду (вартість 1000 грн); складання заперечення на чергове клопотання про поновлення процесуальних строків від 03.07.2024 (вартість 1000 грн); складання клопотання про визнання доказів недопустимими для подання до суду (вартість 1000 грн).

Господарський суд Одеської області заперечує проти задоволення таких вимог на вказану суму, оскільки написання вказаних документів було направлено на неприйняття судом до уваги поданих відповідачем 2 заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Така поведінка представника позивача була свого роду зловживанням своїми процесуальними правами та, фактично, направлена на створення перешкод для об`єктивного, повного та всебічного розгляду даної справи судом із дотриманням принципу змагальності сторін.

Господарський суд Одеської області вважає, що наведений адвокатом у вищезазначених актах розмір витрат на правову допомогу у даній справі, що підлягають відшкодуванню відповідачем 1, є необґрунтованим, оскільки не може вважатись розумним і співмірним із рівнем складності справи, виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг) та є завищеним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, а також з урахуванням часткового задоволення судом заявлених ним позовних вимог, а саме задоволення лише однієї вимоги із трьох (стягнення суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у сумі 290454,49 грн).

Станом на дату розгляду заяви заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення від Державної судової адміністрації України до суду не надходили.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 420/13195/24 позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Одеської області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суддівської винагороди та компенсації за невикористані відпустки задоволено частково.

При цьому, судом при ухвалені судового рішення від 22.07.2024 у справі № 420/13195/24 не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із наміром позивача на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України подати докази на підтвердження розміру цих витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Лепехою К.Г. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2024 № з додатком № 1 до нього.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 11.04.2024 сторони погодили, що вартість наданих адвокатом клієнтові послуг по вищевказаним правовідносинам, тобто сума основного гонорару, буде розрахована згідно додатку № 1 до договору і зазначена в актах приймання-передачі наданої правничої допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 22000 грн позивачем надано рахунок № 1 від 17.06.2024, рахунок № 2 від 05.07.2024, платіжну інструкцію №0.0.3717226170.1 від 20.06.2024 на суму 9000,00 грн, платіжну інструкцію №0.0.3747169155.1 від 07.07.2024 на суму 13000,00 грн, акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.06.2024 та акт № 2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.07.2024.

Відповідно до акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.06.2024, згідно якого адвокатом надано наступні послуги:

первинна зустріч з клієнтом і консультація 1000,00 грн;

ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом (письмовими і електронними) та їх аналіз, а також вивчення практики Верховного Суду для обрання подальшої правової позиції 3000,00 грн;

подання адвокатського запиту та отримання відповіді 1000,00 грн;

складання позовної заяви для подання до суду 7000,00 грн;

ознайомлення з відзивом та додатками, що надійшли від відповідача в процесі розгляду спору 1000,00 грн;

складання відповіді на відзив для подання до суду 4000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, їх загальна вартість складає 17000,00 грн.

Відповідно до акт № 2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.07.2024, згідно якого адвокатом надано наступні послуги:

складання заяви про неврахування заперечення на відповідь на відзив з додатками для подання до суду 1000,00 грн;

складання заяви про повернення заперечення на відповідь на відзив з додатками без розгляду для подання до суду 1000,00 грн;

складання заперечення на заяву про поновлення процесуальних строків для подання до суду 1000,00 грн;

складання заперечення на чергове клопотання про поновлення процесуальних строків від 03.07.2024 1000,00 грн;

складання клопотання про визнання доказів недопустимими для подання до суду 1000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, їх загальна вартість складає 5000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 19 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003790, від 30 листопада 2022 року у справі №520/11678/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку суду, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, оскільки дана сума є співмірною до предмету спору і ціни позову, складності даної справи та об`єму виконаних робіт.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Додаткове рішення ухвалено 12.09.2024 з врахуванням періоду перебування головуючого судді Пекного А.С. у щорічній основній відпустці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний