Ухвала

від 13.09.2024 по справі 580/9007/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

13 вересня 2024 року Справа № 580/9007/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву приватного підприємства «Черкаська Баварія» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Черкаська Баварія» до ДПС України, Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного підприємства «Черкаська Баварія» (далі позивач) до ДПС України (далі відповідач 1) Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач 2), в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати розпорядження Державної податкової служби України від 26 серпня 2024 року №417-р/л про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №99010820300041, терміном дії з 07.08.2023 до безстроково, виданої ПП Черкаська Баварія.

Одночасно із позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 26 серпня 2024 року №417-р/л щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300041 терміном дії з 07.08.2023 до безстроково, виданої ПП «Черкаська Баварія» - до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що з часу анулювання вказаної ліцензії та протягом судового розгляду цієї справи позивач не має права здійснювати власну господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв, що призводить до відсутності прибутку та, як наслідок, неможливості сплати податків та виконання договірних зобов`язань з контрагентами щодо поставки товару, що призведе до необхідності сплати штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що є сумлінним платником податків у Черкаської області, сплата яких до державного та місцевого бюджету в 2021, 2022, 2023 (у т.ч. в умовах воєнного стану) роках склала 2530828 гривень, що підтверджується Довідкою про суми сплачених податків і зборів від 05.09.2024 №05/09, а відтак позбавлення його права на здійснення основного виду господарської діяльності позивача призведе до ненадходження до бюджету податків в значних розмірах.

Крім того, неможливість здійснення позивачем діяльності у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв внаслідок анулювання ліцензії на підставі оскаржуваного Розпорядження впливає також на права та інтереси штатних працівників підприємства у кількості 15 осіб, які відповідно до штатного розпису станом на 01.01.2024 задіяні у такій діяльності позивача. Внаслідок практичної неможливості виконання позивачем своїх обов`язків по виплаті заробітної плати таким працівникам за відсутності обігових коштів у вигляді виручки від реалізації алкогольних напоїв та зумовленої цими обставинами невідворотної необхідності скорочення штату працівників підприємства та їх вимушеного звільнення в умовах воєнною стану.

Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження за очевидної наявності вищезазначених негативних і незворотних наслідків для його господарської діяльності істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає таке.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 28 січня 2021 року у справі №ЗД/460/11/20 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10 січня 2023 у справі №640/35568/21.

Суд встановив, що позивачу видано ліцензію №990108202300041 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 07.08.2023 до безстроково.

Розпорядженням ДПС України від 26.08.2024 №417-р/л анульовано ПП «Черкаська Баварія» вказану ліцензію №990108202300041 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 07.08.2023 до безстроково.

Підставою анулювання зазначено «на підставі акта або рішення суду про встановлення факту здійснення суб`єктом господарювання виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі фальсифікованим або необлікованої у такого суб`єкта господарювання продукції».

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання.

Так, відповідно до вимог ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР) ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Анулювання ліцензії позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Ст.17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 85000 гривень; виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, який відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, які відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, одержаних із сільськогосподарської продукції) - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 15000 гривень.

У цьому контексті суд зазначає, що можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно напряму залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати працівникам та можливе їх звільнення; неможливість сплати обов`язкових податків і зборів тощо.

Оскільки видами діяльності позивача згідно з даними ЄДРПОУ є: виробництво пива; виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; оптова торгівля напоями тощо, суд погоджується з доводами позивача, що анулювання вищевказаної ліцензії спірним розпорядженням призводить до зупинення його господарської діяльності, як наслідок настання негативних наслідків, як для позивача (втрата прибутку) і для найманих працівників (неможливість виплати заробітної плати), так і для держави (несплата у встановлений строк обов`язкових податків і зборів).

Отже, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки виробництво та торгівля алкогольними напоями, що є основними видами діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою негативні наслідки.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у подібній категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа №160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 22 березня 2023 року (справа №380/8301/22).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовним вимогами та обставинам справи, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, трудового колективу товариства, в тому числі й матеріальним, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Тому суд погоджується з доводами заявника, що невжиття вказаних ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.

Частинами 4-6 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає що наявні підстави для забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 26.08.2024 №417-р/л, яким анульовано ПП «Черкаська Баварія» вказану ліцензію №990108202300041 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 07.08.2023 до безстроково.

Суд зазначає, що наведений спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду даної справи по суті.

При цьому, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не надає оцінку правомірності спірного розпорядження, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.

Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному розпорядженню.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного підприємства «Черкаська Баварія» про забезпечення позову задовольнити повністю.

Зупинити дію розпорядження ДПС України від 26.08.2024 №417-р/л, яким анульовано ПП «Черкаська Баварія» ліцензію №990108202300041 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 07.08.2023 до безстроково.

2. Ухвала діє до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження.

4. Копії ухвали надіслати для виконання особам, які беруть участь у справі.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ