Постанова

від 02.12.2024 по справі 580/9007/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9007/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Карпушової О.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Черкаська Баварія" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Черкаська Баварія" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним і скасування розпорядження Державної податкової служби України від 26 серпня 2024 року №417-р/л про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №99010820300041, терміном дії з 07.08.2023 до "безстроково", виданої ПП "Черкаська Баварія".

Разом із адміністративним позовом, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якому товариство просило зупинити дію розпорядження ДПС України від 26 серпня 2024 року №417-р/л щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300041 терміном дії з 07.08.2023 до "безстроково", виданої ПП «Черкаська Баварія» - до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив, що з часу анулювання вказаної ліцензії та протягом судового розгляду цієї справи позивач не має права здійснювати власну господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв, що призводить до відсутності прибутку та, як наслідок, неможливості сплати податків та виконання договірних зобов`язань з контрагентами щодо поставки товару, що призведе до необхідності сплати штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що є сумлінним платником податків у Черкаської області, сплата яких до державного та місцевого бюджету в 2021, 2022, 2023 (у т.ч. в умовах воєнного стану) роках склала 2 530 828 гривень, що підтверджується Довідкою про суми сплачених податків і зборів від 05.09.2024 №05/09, а відтак позбавлення його права на здійснення основного виду господарської діяльності позивача призведе до ненадходження до бюджету податків в значних розмірах.

Крім того, неможливість здійснення позивачем діяльності у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв внаслідок анулювання ліцензії на підставі оскаржуваного Розпорядження впливає також на права та інтереси штатних працівників підприємства у кількості 15 осіб, які відповідно до штатного розпису станом на 01.01.2024 задіяні у такій діяльності позивача. Внаслідок практичної неможливості виконання позивачем своїх обов`язків по виплаті заробітної плати таким працівникам за відсутності обігових коштів у вигляді виручки від реалізації алкогольних напоїв та зумовленої цими обставинами невідворотної необхідності скорочення штату працівників підприємства та їх вимушеного звільнення в умовах воєнною стану.

Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження за очевидної наявності вищезазначених негативних і незворотних наслідків для його господарської діяльності істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану увалу та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Представник Державної податкової служби України у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Решта сторін до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Судом встановлено, що позивачу було видано ліцензію №990108202300041 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 07.08.2023 до "безстроково".

Розпорядженням ДПС України від 26.08.2024 №417-р/л вищевказану ліцензію було анульовано.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 26 серпня 2024 року №417-р/л щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300041 терміном дії з 07.08.2023 до "безстроково", виданої ПП «Черкаська Баварія» в даному випадку фактично призводить до вирішення позовних вимог до розгляду справи по суті судом.

Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може убезпечити позивача від можливого понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.

Однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову.

У контексті вказаного, колегія суддів звертає увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 року у справі №160/7358/21 та у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Водночас, зазначені позивачем доводи щодо неможливості здійснення ним повноцінної господарської діяльності також не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 150 КАС України, оскільки заявник жодним чином не позбавлений права здійснювати господарської діяльність, яка не стосується провадження діяльності, зазначеної в оскаржуваній ним ліцензії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 808/2432/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 840/3275/18, від 01 жовтня 2019 року, від 21 листопада 2019 року у справі № 420/1065/19, від 21 січня 2021 року у справі №420/4262/19.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року - скасувати.

У задоволенні заяви приватного підприємства "Черкаська Баварія" про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя О.В.Карпушова