Рішення

від 03.09.2024 по справі 160/3700/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Справа № 160/3700/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Горпинич С.І.,

за участю:

представника позивача - Афанасьєва Р.Г.,

представника відповідача - Петрушевської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/3700/24 за позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої судом до розгляду протокольною ухвалою від 11.04.2024, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" №164/5 від 18.01.2024 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято спірний наказ за відсутності порушень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з боку приватного нотаріуса під час ухвалення рішень про державну реєстрацію прав від 08.11.2023 № 70123015, від 16.11.2023 № 70246181. На думку позивача, нормами чинного законодавства передбачено ухвалення державним реєстратором рішень про перехід права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення внаслідок примусового звернення стягнення на предмет довірчої власності. До того ж, як вважає позивач, відповідачем під час розгляду скарг належним чином не обґрунтовано застосування найсуворішого заходу реагування - анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Міністерство юстиції України позовні вимоги не визнає, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Зокрема, відповідач зазначив, що державна реєстрація права довірчої власності на право оренди не передбачено реєстраційним законодавством; звернення стягнення на право оренди земельної ділянки можливо стосовно власника земельної ділянки, що не було враховано позивачем під час ухвалення рішень про державну реєстрацію прав від 08.11.2023 № 70123015, від 16.11.2023 № 70246181. До того ж, як зазначає відповідач, позивачем при ухвалені рішень не встановлено повний обсяг повноважень особи на укладення договору про встановлення довірчої власності, без погодження його укладання загальних зборів товариства.

Від третьої особи пояснень не надійшло.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 160/3700/24 задоволено, постановлено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.04.2024.

18.03.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, згідно якої позивач змінив предмет позову шляхом викладення пункту 1 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" №164/5 від 18.01.2024 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8.

Також 18.03.2024 позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами відповідача викладеними у відзиві, зазначив, що предметом доказування у даній справі є відповідність чинному законодавству дій позивача у сфері державної реєстрації прав. Позивач не здійснювала державну реєстрацію права довірчої власності на право оренди земельних ділянок. Такі державну реєстрацію було проведено іншим державним реєстратором ( ОСОБА_1 ), чиї дії та їх відповідність або невідповідність законодавству не є предметом розгляду у даній справі. Фактично позивачем було здійснено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за новим орендарем. Державну реєстрацію права оренди земельних ділянок прямо передбачено пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Як зазначає позивач, оскільки на момент вчинення позивачем реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав були зареєстровані права довірчої власності на право оренди земельних ділянок, такі права не були припинені чи скасовані, то у позивача були відсутні підстави вважати такі права недійсними. Крім того, позивач вважає недоречними посилання відповідача у відзиві на правову позицію Верховного Суду у справі №904/968/18, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у цій справі не є релевантними правовідносинам у даній справі.

28.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту яких, відповідач не погоджується з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив, та зазначає, що позивачем помилкового зроблено висновок про відповідність нормам чинного законодавства проведення позивачем державної реєстрації переходу права оренди у зв`язку із зверненням стягнення права оренди на земельні ділянки, набутого (права оренди) на підставі договору довірчої власності. Також вказує, що висновки, викладені у відповіді на відзив не спростовують висновків Центральної Колегії Міністерства юстиції України, що викладені у висновку.

11.04.2024 від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач посилається на пояснення директора ТОВ «Агріколь-Самара» ОСОБА_2 , відібраних в рамках розгляду скарги ОСОБА_3 № СК-4792-23 від 27.11.2023 щодо відсутності погодження загальними зборами на укладення з боку директора ТОВ «Агріколь-Самара» ОСОБА_2 , договору довірчої власності. До пояснень відповідачем додана копія пояснень директора ТОВ «Агріколь-Самара» ОСОБА_2., відібраних в рамках розгляду скарги ОСОБА_3 № СК-4792-23 від 27.11.2023. Судове засідання відкладено на 25.04.2024.

Протокольною ухвалою від 11.04.2024 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та витребувано у позивача реєстраційні справи, в межах яких прийняті рішення про державну реєстрацію, які були предметом розгляду Міністерством юстиції України в рамках скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за наслідками розгляду яких прийнято наказ від 18.01.2024 за № 164/5, зобов`язано витребувані докази надати за два дні до наступного судового засідання.

16.04.2024 від позивача надійшла заява про неможливість подати такі докази, оскільки реєстраційні справи, які витребував суд, знаходяться у Павлоградської районної державної адміністрації, за місцезнаходженням земельних ділянок.

24.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів - пояснення директора ТОВ «Агріколь-Самара» ОСОБА_2., відібраних в рамках розгляду скарги ОСОБА_3 № СК-4792-23 від 27.11.2023, та докази направлення позивачу та третій особі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 розгляд справи відкладено на 30.04.2024, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та клопотанням позивача.

30.04.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання позивача від 24.04.2024 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 витребувано у Павлоградської районної державної адміністрації реєстраційні справи щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 1225955100:04:002:0224, 1225955100:04:002:0225, стосовно яких приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 ухвалені рішення про державну реєстрацію прав від 08.11.2023 № 70123015, від 16.11.2023 № 70246181. Зобов`язано Павлоградську районну державну адміністрацію надати суду витребувані докази впродовж 10 днів з дня отримання ухвали суду, з дотриманням приписів статті 94 КАС України.

Судове засідання відкладено на 21.05.2024.

За клопотанням представника позивача суд протокольною ухвалою від 21.05.2024 відклав розгляд справи на 06.06.2024.

23.05.2024 на виконання ухвалу суду від 30.04.2024 від Павлоградської районної державної адміністрації надійшли витребувані докази.

06.06.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення.

Протокольною ухвалою від 06.06.2024 судом закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначено на 04.07.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 витребувано у Павлоградської районної державної адміністрації рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №70123015 від 08.11.2023 року та № 70246181 від 16.11.2023 року (які оформлені окремим документом), що прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, які містяться у реєстраційних справах щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 1225955100:04:002:0224, 1225955100:04:002:0225.

Розгляд справи відкладено на 01.08.2024.

31.07.2024 від Павлоградської районної державної адміністрації надійшли витребувані судом рішення.

01.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2024.

30.08.2024 від позивач надійшли письмові пояснення.

03.09.2024 судом оголошено вступну те резолютивну частину рішення.

Заслухавши в судовому засіданні позиції присутніх представників учасників справи, з`ясувавши обставини даної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач є приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 7006, виданого 28 липня 2008.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач є державним реєстратором та має право здійснювати реєстраційні дії, передбачені зазначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стосовно речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

08.11.2023 позивачем ухвалено рішення № 70123015 про державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки сільськогосподарською призначення (кадастровий номер 1225955100:04:002:0224) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» до ТОВ «Актив-РЗ» та здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1225955100:04:002:0224) за ТОВ «Актив-РЗ» на підставі Договору про встановлення довірчої власності від 08.02.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро», та Договору купівлі-продажу права оренди на земельні ділянки від 01.11.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» та ТОВ «Актив-РЗ».

16.11.2023 позивачем ухвалено рішення № 70246181 про державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки сільськогосподарською призначення (кадастровий номер 1225955100:04:002:0225) від ТОВ «Агріколь-Самара» до ТОВ «Актив-РЗ» та здійснено державну реєстрацію права оренди Земельної ділянки №2 за ТОВ «Актив-РЗ» на підставі Договору про встановлення довірчої власності від 08.02.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро», та Договору купівлі-продажу права оренди на земельні ділянки від 01.11.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» та ТОВ «Актив-РЗ».

У листопаді 2023 власниками земельних ділянок (кадастровий номер 1225955100:04:002:0224 та кадастровий номер 1225955100:04:002:0225) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України подано скарги на рішення приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської міської ради ОСОБА_8. № 70123015 та№ 70246181 про державну реєстрацію прав, у зв`язку із порушенням їх прав реєстраційними діями позивача щодо державної реєстрації прав оренди земельних ділянок за ТОВ «Актив-РЗ». У скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили скасувати рішення позивача № 70123015 та№ 70246181 про державну реєстрацію прав та прийняти рішення про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру прав.

Позивачем до Міністерства юстиції України подано письмові пояснення щодо питань, порушених у скаргах. У поясненнях Позивач зазначала про відсутність порушення нею чинного законодавства під час здійснення дій з державної реєстрації прав, посилалася на те, що чинне законодавство не потребує обов`язкового нотаріальною посвідчення договорів, об`єктом яких не є встановлення права довірчої власності на нерухоме майно (у даному випадку державній реєстрації підлягало встановлення права довірчої власності на права оренди земельної ділянки, а не встановлення права довірчої власності на нерухоме майно), а також вказувала на недоведеність обставин, на які посилалися скаржники, та їх невідповідність фактичному стану справ. У поясненнях позивач також вказувала, що державну реєстрацію права довірчої власності на права оренди земельної ділянки було проведено не позивачем, а іншим реєстратором, тоді як позивачем було проведено державну реєстрацію переходу права оренди внаслідок примусового звернення стягнення на предмет довірчої власності. Позивач просила відмовити у задоволенні скарг.

21.12.2023 Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції було сформовано Висновок за результатами розгляду скарг, згідно змісту якого колегія рекомендувала:

Скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення Позивача від 08.11.2023 № 70123015 та від 16.11.2023 № 70246181.

Анулювати Позивачеві доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18.01.2024 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 164/5 «Про задоволення скарги». Вказаним наказом скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 22.11.2022 задоволено.

Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 14.02.2022 №63423851, від 16.02.2022 №63487591 державного реєстратора Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області ОСОБА_1, від 08.11.2023 № 70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8.

Анульовано державному реєстратору Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 та приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Підстава: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.12.2023 за результатами розгляду скарг ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 23.11.2023, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.11.2023 за №№ СК-4839-23, СК- 4840-23».

Не погодившись з наказом в частині анулювання позивачу доступу до Реєстру речових прав (пункт 3 наказу), позивач звернулась до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спірні у даній справі правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України про скасування рішень про державну реєстрацію прав за наслідками розгляду скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

У межах цієї адміністративної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.12.2023 та наказу Міністерства юстиції України від 18.01.2024 №164/5 «Про задоволення скарги» саме в частині анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128), яким, серед іншого, передбачено утворення та повноваження постійно діючої комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Отже, у спірних правовідносинах Міністерство юстиції України виступає як суб`єкт владних повноважень, який законом наділений владними управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації прав.

Водночас, як встановлено судом, належність ТОВ «Актив-РЗ» майнового права оренди на земельні ділянки, щодо яких позивачем були ухвалені рішення, є предметом самостійного спору, справа щодо якого розглядається в порядку господарського судочинства.

Зі змісту ухвали Господарського суду м. Києва від 15.04.2024 у справі №910/974/24 судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив-РЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро", Державний реєстратор Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_1, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, відповідно до якого просить визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про задоволення скарги № 164/5 від 18.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України № 164/5 від 18.01.2024 було безпідставно задоволено скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 й визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 14.02.2022 № 63423851 та від 16.02.2022 № 63487591 державного реєстратора Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області ОСОБА_1, а також рішення від 08.11.2023 № 70123015 та від 16.11.2023 № 70246181 приватного нотаріуса ОСОБА_8.

Станом на час ухвалення рішення у даній справі, розгляд справи №910/974/24 Господарським судом м. Києва ще триває.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, враховуючи, що майнові відносини, які виникли між учасниками даної справи, є предметом самостійного судового оскарження у справі №910/974/24, в межах розгляду даної справи адміністративний суд відповідно до визначених законом завдань адміністративного судочинства повинен перевірити дотримання процедури під час реалізації Міністерством юстиції України владних управлінських функцій щодо забезпечення адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду, в тому числі сформованої у постанові від 04.09.2018 у справі № 910/8424/17, справи щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами саме адміністративної юстиції.

Суд підкреслює, що предметом розгляду у справі не є оцінка дій приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8. Спір у справі стосується виключно процедури розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора (зокрема, і позивача у справі).

Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постановах від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17 та від 20.05.2019 у справі №826/9046/16 у подібних правовідносинах.

Зокрема, у цих постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справах про оскарження наказів Мін`юсту, прийнятих за наслідком розгляду скарг на реєстраційні дії державного реєстратора, адміністративні суди, у першу чергу, перевіряють правомірність дій Мін`юсту під час розгляду скарги на рішення та дії державного реєстратора. При цьому, оцінку діям державного реєстратора може бути надано судами цивільної або господарської юрисдикцій у справах за позовами осіб, яких стосуються відповідні реєстраційні дії.

До того ж, у постанові від 25.06.2024 Верховний Суд, розглядаючи справу № 160/29710/23 у подібних правовідносинах вказав, що у випадку, якщо в одному акті суб`єкта владних повноважень вирішуються одночасно питання у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин, адміністративні суди, вирішуючи спір виключно у частині правомірності акта, що стосується публічно-правової сфери, повинні, у першу чергу, надати оцінку дотриманню суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення; недотримання такої процедури може бути достатньою підставою для скасування тієї частини акта, що стосується публічно-правової сфери. Водночас, з урахуванням завдання та основних засад адміністративного судочинства, адміністративні суди мають перевірити рішення суб`єкта владних повноважень по суті. Встановлені під час вирішення такого публічно-правового спору обставини можуть мати преюдийційне значення під час розгляду справи у частині, що стосується приватно-правових відносин, у судах цивільної чи господарської юрисдикції.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 7 Закону № 1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ч. 1-3 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Частинами четвертою та шостою статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Як встановлено судом, згідно висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.12.2023 Колегією рекомендовано скарги ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 задовольнити, визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 14.02.2022 № 63423851, від 16.02.2022 № 63487591 державного реєстратора Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області ОСОБА_1, від 08.11.2023 №70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8; анулювати державному реєстратору Виконавчого комітету Юр?ївської селищної ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 та приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегією під час розгляду скарг встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок щодо яких прийняті оскаржувані рішення. Зазначені земельні ділянки перебували в оренді у ТОВ «Агріколь-Самара». ???

08.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (довірчий засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (довірчий власник) було укладено Договір про встановлення довірчої власності на 205 земельних ділянок (об`єкт довірчої власності - право оренди на 205 земельних ділянок), за умовами якого довірчий засновник передає об`єкт довірчої власності довірчому власнику на праві довірчої власності для забезпечення виконання зобов`язання боржника - довірчого засновника за договорами про надання фінансового кредиту (перелік договорів - п. 2.1 договору про встановлення довірчої власності від 08.02.2022).

Рішеннями від 14.02.2022 № 63423851, від 16.02.2022 № 63487591 державний реєстратор ОСОБА_1. зареєструвала право довірчої власності на право оренди земельних ділянок за ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» на підставі договору про встановлення довірчої власності від 08.02.2022.

Надалі між ТОВ "Капітал-Дніпро", що є довірчим власником за договором довірчої власності від 08 лютого 2022 року, іменований далі як продавець з однієї сторони та ТОВ "Актив-РЗ", іменований далі як покупець уклали договір купівлі-продажу від 01.11.2023 року. За цим договором продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає речові права у вигляді права оренди на 205 земельних ділянок, довірча власність на які встановлена за договором про встановлення довірчої власності від 08.02.2022.

Рішеннями від 08.11.2023 №70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватний нотаріус ОСОБА_8. зареєструвала право оренди на 205 земельних ділянок за ТОВ «Актив-РЗ» у зв`язку із переходом такого права до ТОВ «Актив-РЗ» на підставі звернення стягнення на право оренди 205 земельних ділянок, з огляду на невиконання ТОВ «Агріколь-Самара» фінансових зобов`язань за договорами фінансового кредиту.

Колегією встановлено, що рішення від 08.11.2023 №70123015, від 16.11.2023 №70246181 приватного нотаріуса ОСОБА_8. прийняті за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав від 06.11.2023 та 13.11.2023, які подано уповноваженою особою ТОВ «Актив-РЗ» ОСОБА_7 . До цих заяв додано договір про встановлення довірчої власності від 08.02.2022, договір купівлі-продажу права оренди від 01.11.2023, повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Капітал - Дніпро» про прострочення виконання основного зобов`язання та про намір звернення стягнення на об`єкт довірчої власності від 21.09.2023 № 210923/3, повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.09.2023 з підписом про отримання 29.09.2023 та відомості ЗК, сформовані приватним нотаріусом ОСОБА_8. щодо кожної земельної ділянки, які не містять інформації про зареєстроване право довірчої власності.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами даної справи, зокрема, реєстраційними справами, що були витребувані у Павлоградської районної державної адміністрації.

Мотивуючи свій висновок, Колегія зазначила, що вказані рішення державного реєстратора ОСОБА_1. та приватного нотаріуса ОСОБА_8. є незаконними та підлягають анулюванню, оскільки прийняті з порушення вимог реєстраційного законодавства.

Зокрема, Колегія зазначила, що частиною другою статті 597-1 ЦК України визначено, що право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов?язань (далі - довірча власність) є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

При цьому, відповідно до статті 597-2 ЦК України об?єктом довірчої власності може бути майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення. Якщо законом не встановлено інше, об?єктом довірчої власності не можуть бути корпоративні права.

Статтею 89-1 Земельного кодексу України (далі - 3К України) передбачена можливість набуття і реалізації права довірчої власності на земельні ділянки.

Так, відповідно до статті 89-1 ЗК України довірчий власник земельної ділянки має права та виконує обов?язки власника земельної ділянки з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею та Цивільним кодексом України.

З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку до довірчого власника переходять усі права та обов?язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію, договорами про встановлення земельного сервітуту.

Тож, з вищевикладеного вбачається, що правом передачі майна у довірчу власності наділений лише власник майна, а об?єктом довірчої власності може бути майно (речі), а не речові права похідні від права власності, яким є право оренди.

З огляду на викладене, Колегія дійшла висновку про те, що укласти договір про встановлення довірчої власності може тільки власник земельної ділянки, якому належить повний обсяг дієздатності щодо володіння, користуванні та розпорядження майном.

Натомість договір поданий для проведення оскаржуваних реєстраційних дій, містив відомості про укладення його особою, яка не володіла повним обсягом повноважень щодо здійснення права власності, при цьому, позивачем така інформація під час ухвалення рішень не перевірялась.

До того ж, Колегією зауважено, що державна реєстрація права довірчої власності на право оренди не передбачена реєстраційним законодавством. Звернення стягнення на право оренди земельної ділянки можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а не землекористувача (орендаря).

Згідно пункту 1 статті 4 Закону № 1952-IV, державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до пункту 13-1 статті 27 цього ж Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності.

Згідно п.1 ст. 24 цього ж Закону, підставами для відмови в державній реєстрації прав є те, що заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).

Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, а також прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об?єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем здійснено державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки (кадастровий номер 1225955100:04:002:0224 та кадастровий номер 1225955100:04:002:0225) за ТОВ «Актив-РЗ» у зв`язку із тим, що останній за договором купівлі-продажу від 01.11.2023 набув права оренди на 205 земельних ділянок (в тому числі і з кадастровим номером 1225955100:04:002:0224 та кадастровим номером 1225955100:04:002:0225) від ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро», яке, в свою чергу, набуло право довірчої власності на права оренди цих ділянок від попереднього орендаря.

На думку суду, подальші рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, в тому числі і у зв`язку із переходом на ТОВ «Актив-РЗ» такого права, вчинені за наслідками державної реєстрації права оренди за ТОВ «Фінансова компанія «Капітал - Дніпро» на підставі договору про встановлення довірчої власності на право оренди землі, що не передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому, ні Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2017 №1127 не передбачено реєстраційних дій щодо переходу права оренди на земельні ділянки, набутого на підставі договору про встановлення довірчої власності.

Тож, враховуючи, що обставини, встановлені Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції під час розгляду скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджуються матеріалами даної справи, суд зазначає, що висновок Колегії та спірний наказ Міністерства юстиції України відповідають критеріям, визначеним статтею 2 КАС України щодо рішень суб`єктів владних повноважень.

До того ж, суд зазначає, що серед підстав позову, позивачем не вказувалось на порушення процедури прийняття відповідачем спірного наказу.

У позові позивач акцентував увагу суду на тому, що відповідач повинен був відмовити у задоволенні скарг, оскільки відсутні порушення реєстраційного законодавства з боку позивача при ухваленні спірних рішень. Зокрема, позивач посилається на частину 1 статті 597-2 ЦК України, де зазначено, що об`єктом довірчої власності може бути майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення. На думку позивача, поняття «майно» розкривається у статті 190 ЦК Україні і включає не лише речі, а і майнові (речові) права, що спростовує, за висновком позивача, доводи відповідача про те, що об`єктом довірчої власності можуть бути лише речі, а не речові права (у тому числі право оренди). Можливість відчуження права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та передання його у заставу (а отже і можливість звернення стягнення, як на предмет застави) навіть без погодження з власником такої земельної ділянки, за доводами позивача, прямо передбачено частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України. На його думку, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути об`єктом довірчої власності.

Як вже зазначалось, ухваленим позивачем рішенням на предмет їх відповідності нормам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», а також і Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» буде надана відповідна правова оцінка під час вирішення справи №910/974/24.

При цьому, в контексті вирішення даного спору виключно в частині анулювання позивачу доступу до Реєстру, суд зазначає, що відповідачем розглянуто скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з дотриманням вимог чинного законодавства, будь-яких порушень процедури розгляду судом не встановлено. Висновок містить обгрунтовані доводи щодо встановлених відповідачем порушень вимог реєстраційного законодавства з боку позивача.

Позивач у позові також зазначає про те, що відповідачем у висновку не надано належного обґрунтування підстав застосування найсуворішого заходу реагування у виді анулювання доступу до Реєстру.

З цього приводу у висновку Колегії зазначено таке.

Згідно з пунктом 4 частини 7 статті 37 Закону про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, одночасно із визнанням прийнятими з порушенням закону та анулювання рішення державного реєстратора, анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне з рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини, зокрема, про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру.

Повноваження Міністерства юстиції України з цього питання є дискреційними.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи Nє R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженнями слід розуміти такі повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходить із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому з огляду на вказану мету й грунтуючись на принципах справедливості та співмірності заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.

Водночас згідно із статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, а враховуючи те, що державна реєстрація права власності є гарантією непорушності цього права, то умисне або недбале здійснення державним реєстратором своїх повноважень, що має наслідком порушення конституційних прав громадян або прав інших суб?єктів цивільно-правових відносин, беззастережно потребує вжиття відповідних заходів реагування.

Таким чином, встановлення факту прийняття державним реєстратором ОСОБА_1 та приватним нотаріусом ОСОБА_8. неправомірних рішень та характеру допущених ними порушень вимог законодавства є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді анулювання їм доступу до Державного реєстру прав.

Суд зазначає, що Колегією під розгляду скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено наявність підстав для анулювання спірних рішень державного реєстратора ОСОБА_1 та приватного нотаріуса ОСОБА_8. виходячи з того, що вони ухвалені з порушенням Закону про державну реєстрацію прав на нерухоме майн та їх обтяжень та відновлення порушеного права скаржників неможливо шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень передбачених пунктами 2 і 3 частини 7 статті 37 Закону. При їх прийнятті порушення не є формальними, ці порушення впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав.

На думку суду, така оцінка Колегією рішень, зокрема, ухвалених приватним нотаріусом ОСОБА_8., відповідає застосованому до неї відповідачем заходу реагування у вигляді анулювання доступу до Реєстру, адже в ході розгляду скарг відповідачем встановлені порушення які не підлягають виправленню, окрім, анулювання спірних рішень про державну реєстрацію прав.

При цьому, застосовуючи саме такий захід реагування, відповідачем у висновку в повній мірі надано грунтовну оцінку встановленим обставинам та діям позивача під час ухвалення рішень, відповідно, застосовано захід реагування, який відповідає встановленим порушенням.

До того ж, суд не може перебирати на себе оцінку встановленим Міністерством юстиції України обставинам під час розгляду ним скарги задля того аби встановити пропорційність застосованих заходів реагування встановленим порушенням.

Відповідач за результатами встановлених порушень, які наведені у скаргах застосував саме такий захід реагування, який відповідає встановленим порушенням.

При цьому, судом процедурних порушень під час розгляду скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Міністерством юстиції України, не встановлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 вересня 2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна