Рішення

від 13.09.2024 по справі 320/29191/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року № 320/29191/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі також ЦМС Головного КЕУ МОУ, позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19 липня 2023 року № 49662/26-14-07-03-01-25 щодо сплати земельного податку з юридичних осіб на суму 1 618 879, 86 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 24 липня 2023 року № 00502780702 щодо сплати податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 18 014, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 24 липня 2023 року № 00502800702 щодо сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу), що враховуються державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього на суму 247 677, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 18 червня 2024 року суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірні рішення не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства з огляду на те, що ЦМС Головного КЕУ МОУ не є землекористувачем чи державними унітарними підприємствами, а тому не є суб`єктом сплати частини чистого прибутку (доходу) та земельного податку з юридичних осіб.

Також позивач зазначив, що внаслідок допущення ним арифметичних помилок виявились розбіжності у бухгалтерських документах, що свідчить про відсутність з його боку заниження податку на прибуток підприємства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Міністерства оборони України від 11 січня 2023 року № 16 «Про реорганізацію ЦЕНТРАЛЬНОГО МАТЕРІАЛЬНОГО СКЛАДУ ГОЛОВНОГО КВАРТИРНО- ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ», зокрема:

- відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 № 730), та у зв`язку із проведенням у Міністерства оборони України, організаційних заходів: припинено юридичну особу - ЦЕНТРАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛЬНИЙ СКЛАД ГОЛОВНОГО КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ, код 07922398 (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок14), реорганізувавши його шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс», код 43069909 (02093, місто Київ, вулиця Миколи Хвильового, будинок 15);

- визначено Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» правонаступником усіх прав та обов`язків ЦЕНТРАЛЬНОГО МАТЕРІАЛЬНОГО СКЛАДУ ГОЛОВНОГО КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ;

- основні фондів та оборотні засоби, інші цінності ЦЕНТРАЛЬНОГО МАТЕРІАЛЬНОГО СКЛАДУ ГОЛОВНОГО КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ, що реорганізується, закріплено за Державним підприємством Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» на праві господарського відання згідно з затвердженим передавальним актом як внески до його статутного капіталу.

Посадовими особами відповідача у період з 25 травня 2023 року по 02 червня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЦМС Головного КЕУ МОУ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по дату завершення перевірки, валютного за період з 01 січня 2017 року по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року та іншого законодавства за відповідний період по дату завершення перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 09 червня 2023 року № 43677/26-15-07-02-01-03/07922398 (далі також акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід,», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, частини 3, частини 4 Розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 411, 00 грн, у тому числі:

- за 2017 рік на суму 14 411, 00 грн;

2) пункту 1, пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) що відраховуються державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього на суму 247 677, 00 грн, в тому числі:

-за 2020 рік на суму 45 264, 00 грн;

-за 2021 рік на суму 6 387, 00 грн;

-за 2022 рік на суму 19 778, 00 грн;

-за І квартал 2023 року на суму 176 248, 00 грн;

3) підпункту 49.18.2, підпункту 49.18.3, підпункту 14.18.6, підпункту 49.18.7, пункту 49.18 статті 49 ПК України, пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, Наказу ДПА України від 16 травня 2011 року № 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2011 року за № 643/19318 та Наказу Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 4 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого-прибутку (доходу), дивідендів на державну частку», в зв`язку з не поданням розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) за періоди: І півріччя 2020 року; 9 місяців 2020 року; 2020 рік; І квартал 2021 року; І півріччя 2021 року; 9 місяців 2021 року; 2021 рік; І квартал 2022 року; І півріччя 2022 року; 9 місяців 2022 року; 2022 рік; І квартал 2023 року;

4) пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження сплати до державного бюджету податку на додану вартість на загальну суму 9 687, 00 грн, у тому числі:

-за листопад 2018 року на суму 1 358, 00 грн,

-за серпень 2019 року на суму 2 045, 00 грн,

-за вересень 2020 року на суму 1 845, 00 грн,

-за жовтень 2020 року на суму 750, 00 грн,

-за липень 2021 року на суму 1 900, 00 грн,

-за серпень 2021 року на суму 1 789, 00 грн;

5) пункту 57.3 статті 57 ПК України в зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 779, 50 грн;

6) у зв`язку з ненаданням до перевірки документів, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, будівлями, спорудами, нежитловими приміщеннями іншими об`єктами нерухомості, з зазначенням їх кодів класифікації згідно ДКБС, свідоцтва на право власності та інші документа; нормативно грошові оцінки земельних ділянок за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, для здійснення висновку щодо повноти нарахування та сплати платником сум плати за земельні ділянки, правильності подання звітності (п 3.3.4.9 акта перевірки), а також, документального підтвердження направлено запит до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у м. Києві. Питання щодо повноти нарахування податкових зобов`язань та сплати земельного податку не досліджено.

ЦМС Головного КЕУ МОУ надано заперечення від 29 червня 2023 року № 113 на акт перевірки, за наслідками розгляду яких відповідач листом від 17 липня 2023 року № 26877/І/26-15-07-02-01-09 повідомив податника податків про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі наведених висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 24 липня 2023 року № 00502780702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 18 014, 00 грн, у тому числі 14 411, 00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 3 603, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 24 липня 2023 року № 00502800702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону у розмірі 247 677, 00 грн;

- від 19 липня 2023 року № 49662/26-15-07-03-01-25, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1 618 879,86 грн, у тому числі 1 445 835, 59 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 173 044, 27 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наданого до перевірки Інвентаризаційного опису запасів від 07 грудня 2017 року, на підставі розпорядчого документа від 01 грудня 2017 року № 38 виконано знімання фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі) та зберігаються у сховищі інв. № 51, станом на 01 грудня 2017 року.

Матеріально-відповідальною особою, завідуючою сховищем ОСОБА_1 , засвідчено підписом розписку: до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здані в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на мою відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.

Інвентаризація розпочата 01 грудня 2017 року і закінчена 07 грудня 2017 року.

При інвентаризації встановлено: загальна кількість одиниць фактично 54 451, 02 грн, вартість фактична 273 914, 09 грн, загальна кількість одиниць за даними бухгалтерського обліку 54 263, 63 грн, вартість за даними бухгалтерського обліку 193 851, 38 грн.

Отже, згідно із наданим до перевірки Інвентаризаційним описом запасів від 07 грудня 2017 року за результатами проведеної інвентаризації встановлено відхилення між фактичною кількістю одиниць та за даними бухгалтерського обліку запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі), сума лишків становить 80 062, 71 грн.

Таким чином позивачем не здійснено оприбуткування лишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі) та зберігаються у сховищі інв. № 51, відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 07 грудня 2017 року, та не віднесено до складу інших доходів від операційної діяльності (рахунок 719) за 2017 рік суму лишків 80 062,71 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Кодексу передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У своєму позові ЦМС Головного КЕУ МОУ зазначає, що ним було допущено арифметичні помилки, а саме невірно вказані кількість та відповідно вартість матеріальних цінностей, внаслідок чого виникли розбіжності з фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку.

Платник податків зазначає, що фактичні залишки запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі) та зберігалися у сховищі інв. № 51, станом на 01 грудня 2017 року відповідають даним бухгалтерського обліку: загальна кількість одиниць фактично 54 451, 02 грн, вартість фактична 273 914, 09 грн, загальна кількість одиниць за даними бухгалтерського обліку 54 263, 63 грн, вартість за даними бухгалтерського обліку 273 914, 09 грн.

Суд не погоджується із вказаними вище твердженнями позивача, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, частини 3, частини 4 Розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, в результаті чого встановлено заниження суми доходу на 80 063, 00 грн за 2017 рік.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що за період з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2023 року ЦМС Головного КЕУ МОУ не декларувало та не сплачувало частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами.

Перевіркою правильності нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами встановлено наступне.

Позивачу присвоєно код організаційно правової форми - 425 «Державна організація (установа, заклад)».

Засновником ЦМС Головного КЕУ МОУ є Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).

Законами України від 16 січня 2020 року № 465-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі також Закон № 465-IX) та № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» було внесено зміни в адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Так, відповідно до змін, внесених Законом № 465-IX, який набрав чинності 27 лютого 2020 року, Податковий кодекс України є складовою законодавства про управління об`єктами державної власності (стаття 2 Закону № 185-V).

Частину п`яту статті 11 після абзацу восьмого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

«Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України».

Крім того, відповідно до внесених змін, у статтю 16 Закону № 185-V включено частину восьму такого змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України».

Законом № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, доповнено поняття «грошове зобов`язання платника податків», що міститься у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України словами «інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня».

Також указаним Законом розширено функції, які виконують контролюючі органи згідно із статтею 19-1 ПК України, шляхом доповнення указаної статті підпунктом 19-1.1.51 наступного змісту: «здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність». Відповідні зміни, які надають контролюючим органам право визначати суми грошового зобов`язання з інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та приймати відповідне податкове повідомлення-рішення, внесено Законом № 466-IX і до статей 54, 58 ПК України.

Крім того, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було доповнено пунктом 1-1 такого змісту: «Встановити, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу».

Аналіз наведених вище змін дає підстави для висновку, що з 23 травня 2020 року законодавець усунув неузгодженості у податковому законодавстві, у тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку (доходу), що має сплачуватись до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами. Зміст наведених змін свідчить про те, що зазначений платіж з 23 травня 2020 року віднесено до поняття «грошового зобов`язання», на податковий орган на законодавчому рівні покладено функції з контролю своєчасності, достовірності та повноти нарахування цього платежу та, відповідно, прийняття у визначених законом випадках податкових повідомлень-рішень у разі виявлення порушень державним унітарним підприємством при декларуванні та сплаті частини чистого прибутку (доходу).

Перевіркою встановлено, що позивачем не було подано Розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та Розрахунків частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку затверджені Наказом ДНА України від 16 травня 2011 року № 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2011 року за № 643/19318 та Наказу Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 4 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого-прибутку (доходу), дивідендів на державну частку» відповідно та не було нараховано і сплачено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Пунктом 17 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями покладено на податкові органи (ДФС, ДПС) згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету».

Пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 встановлено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, у розмірі з 1 січня 2020 року - 80 відсотків.

Пунктом 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 встановлено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 23 Положення про Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23 жовтня 2001 року - прибуток позивача залишається у повному його розпорядженні.

Тобто, ЦМС Головного КЕУ МОУ як структурний підрозділ не здійснює перерахування чистого прибутку та/або його частини на користь Головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ, а залишає його у повному своєму розпорядженні.

Перевіркою встановлено не подання ЦМС Головного КЕУ МОУ розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (розрахунків частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) за періоди: І півріччя 2020 року; 9 місяців 2020 року; 2020 рік; І квартал 2021 року; І півріччя 2021 року; 9 місяців 2021 року; 2021 рік; І квартал 2022 року; І півріччя 2022 року; 9 місяців 2022 року; 2022 рік; І квартал 2023 року.

Таким чином позивачем порушено вимоги пунктів 1, 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, що призвело до заниження нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього на суму на суму 247 677, 00 грн, в тому числі:

-за 2020 рік на суму 45 264, 00 грн;

-за 2021 рік на суму 6 387, 00 грн;

-за 2022 рік на суму 19 778, 00 грн;

-за І квартал 2023 року на суму 176 248, 00 грн.

У своєму позові позивач зазначає, що ЦМС Головного КЕУ МОУ не є державним унітарним підприємством, а тому до нього не застосовуються вимоги вказаного вище Порядку.

Суд не погоджується із такими твердженнями платника податку, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

За правилами пункту 46.2 статті 46 ПК України, для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

За приписами пункту 49.19 статті 49 ПК України, для платників частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені пунктом 49.18.2 статті 49 цього Кодексу (крім платників, визначених підпунктом 49.18.7 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 46.3 статті 46 Кодексу, якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Як вже було зазначено вище, організаційно-правова форма юридичної особи ЦМС Головного КЕУ МОУ - Державна організація (установа, заклад). Основний вид діяльності (КВЕД) 84.22 Діяльність у сфері оборони. Засновник Міністерство оборони України.

За вказаних обставин, позивач мав вести бухгалтерський облік до дати внесення запису про припинення підприємства / створення товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та подати до контролюючого органу за цей період Розрахунок та фінансову звітність.

Також, в ході перевірки позивачем не надано на вимогу контролюючого органу, документи які підтверджують правильність нарахування земельного податку, а саме: документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, свідоцтва права власності та нормативно грошові оцінки земельних ділянок за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, про що складено акт від 02 червня 2023 року № 3023/26-15-07-03-01-22.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 червня 2023 року № 05702-8033 у міському земельному кадастрі обліковується земельна ділянка з кодом 63:389:0057 на вулиці Бориспільській 14 у Дарницькому районі міста Києва за ЦМС Головного КЕУ МОУ без оформлення відповідно до законодавства України права власності чи користування.

Також контролюючому органу було надано довідку від 15 березня 2019 року № Ю-48161/2019 про розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, згідно якої розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кодом 63:389:0057 становить 83 291 861, 06 грн.

Позивач у своєму позові зазначив, що він не є постійним користувачем земельної ділянки у відповідності до Земельного кодексу України, а тому не може бути належним суб`єктом сплати земельного податку.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Положеннями статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

За правилами статті 271 ПК України, базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 286.2 та 286.6 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 2, 33 га у місті Києві по вулиця Бориспільській 14 у в/м № 233 закріплена за ЦМС Головного КЕУ МОУ.

При цьому, як зазначив відповідач, що не було спростовано позивачем, ЦМС Головного КЕУ МОУ подавались податкові декларації із сплати за землю та сплачувався земельний податок за ставкою 1 % від нормативної грошової оцінки землі, що перебувала у його користуванні, зокрема: за 2017 рік у розмірі 331 583, 43 грн, за 2018 рік 353 172, 38 грн, за 2019 рік 341 934, 13 грн, за 2020 рік 307 218, 18 грн, за 2021 рік 335 058, 96 грн, за 2022 рік 270 231, 50 грн, за січень-квітень 2023 року 132 674, 77 грн.

Відтак, контролюючим органом встановлено, що ЦМС Головного КЕУ МОУ занижено земельний податок у сумі 1 445 835, 59 грн.

Розрахунок суми податкових зобов`язань по земельному податку за період з 15 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року:

15 березня 2019 року 31 березня 2019 року: 83 291 861, 06 грн х 1%/12/31х17 = 38 063, 49 грн;

01 квітня 2019 року 31 березня 2019 року: 83 291 861, 06 грн х 1%/12х9 = 624 688, 96 грн;

2020 рік: 83 291 861, 06 грн х 1%/12х11 = 763 508, 79 грн;

2021 рік: 83 291 861, 06 грн х 1% = 832 918, 61 грн;

2022 рік: 91 621 047, 17 х 1%/12х2 = 152 701, 75 грн;

січень-квітень 2023 року: 105 364 204, 24 грн х 1%/12х4 = 351 214, 02 грн.

При цьому, суд погоджується із твердженнями відповідача, що обов`язок із сплати земельного податку пов`язується самі із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами належного оформлення користування земельною ділянкою.

ЦМС Головного КЕУ МОУ було землекористувачем земельної ділянки з кодом 63:389:0057 за вказаний вище період без оформлення відповідно до законодавства України права власності чи користування нею.

В ході перевірки позивачем не надано контролюючому органу документи, які підтверджують правильність нарахування та своєчасність сплати місцевих податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірні в межах даної справи податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на нормах податкового законодавства та не підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.