Постанова

від 11.12.2024 по справі 320/29191/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29191/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Центральний матеріальний склад головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року № 49662/26-14-07-03-01-25, від 24 липня 2023 року № 00502780702, від 24 липня 2023 року № 00502800702.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що установа наразі не є постійним користувачем земельної ділянки, у відповідності до Земельного кодексу України та не може бути належним суб`єктом платника земельного податку. Крім того вказав, що організація не має підстав спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з Порядком №138 та подавати відповідні розрахунки, оскільки не відноситься до категорії «державних унітарних підприємств». Також апелянт вказав, що він ретельно перевіривши дані, на підставі яких було зроблено Інвентаризаційний опис запасів від 07.12.2017, на підставі розпорядчого документа від 01.12.2017 р. № 38 встановив, що в описі у розділі «За даними бухгалтерського обліку» допущено арифметичні помилки, а саме невірно вказані кількість та відповідно вартість матеріальних цінностей, в наслідок чого виникли розбіжності з фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку. Кількість та вартість «За даними бухгалтерського обліку» були взяті з іншого Інвентаризаційного опису, який складався при передаванні матеріальних цінностей іншій відповідальній особі. Фактично залишок станом на 01.12.2017 року в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281, складає 273 914,29 грн. На підставі вище зазначеного позивач вважає, що матеріальних цінностей в лишках немає. Фінансова та податкова звітність за 2017 рік складена вірно. Фінансовий результат до оподаткування за 2017 рік - 4511 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що згідно з наданим до перевірки Інвентаризаційним описом запасів від 07.12.2017 за результатами проведеної інвентаризації встановлено відхилення між фактичною кількістю одиниць та за даними бухгалтерського обліку запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі), сума лишків становить 80062,71 гривень.

Доводи апелянта в цій частині відповідач вважає необґрунтованими, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, частини 3, частини 4 Розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, в результаті чого встановлено заниження суми доходу на 80 063, 00 грн за 2017 рік.

Щодо частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету відповідач зазначив, що позивачем не було подано розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та розрахунків частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку.

Стосовно доводів апелянта про те, що організація не має підстав спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з Порядком №138 та подавати відповідні розрахунки, оскільки не відноситься до категорії «державних унітарних підприємств» відповідач зазначив, що організаційно-правова форма юридичної особи ЦМС Головного КЕУ МОУ - Державна організація (установа, заклад). Основний вид діяльності (КВЕД) - 84.22 Діяльність у сфері оборони. Засновник - Міністерство оборони України. За вказаних обставин, позивач мав вести бухгалтерський облік до дати внесення запису про припинення підприємства / створення товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та подати до контролюючого органу за цей період Розрахунок та фінансову звітність.

Щодо нарахування та сплати земельного податку відповідач зазначив, що позивач на праві оперативного управління має у користуванні нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 14, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 2,3381 га. Вказана земельна ділянка закріплена за ЦМС Головного КЕУ МОУ. При цьому, ЦМС Головного КЕУ МОУ подавались податкові декларації із сплати податку за землю та сплачувався земельний податок за ставкою 1 % від нормативної грошової оцінки землі, що перебувала у його користуванні, зокрема: за 2017 рік у розмірі 331 583, 43 грн, за 2018 рік - 353 172, 38 грн, за 2019 рік - 341 934, 13 грн, за 2020 рік - 307 218, 18 грн, за 2021 рік - 335 058, 96 грн, за 2022 рік - 270 231, 50 грн, за січень-квітень 2023 року - 132 674, 77 грн. Відтак, контролюючим органом встановлено, що ЦМС Головного КЕУ МОУ занижено земельний податок у сумі 1 445 835, 59 грн.

11 грудня 2024 року представником позивача адвокатом Слободянюком В. було надіслано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю як адвоката в слідчих діях щодо його клієнта.

Проте колегія суддів зазначає, що представником позивача не долучено до клопотання жодних доказів на підтвердження наведених ним обставин.

Крім того, частинами сьомою, восьмою статті 44 КАС України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Вища рада правосуддя 04 вересня 2021 року опублікувала оголошення про створення та забезпечення функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку та одночасно повідомила, що з початком їх функціонування зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені, зокрема, пп.пп. 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 пп. 15 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суд зазначає, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Колегією суддів встановлено, клопотання про відкладення розгляду справи надіслано на електронну адресу суду апеляційної інстанції. Вказане клопотання не підписано електронним цифровим підписом та складено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет».

Суд зазначає, що оскільки клопотання подано на електронну пошту суду, останє не може вважатися клопотанням, підписаним у встановленому законом порядку, тому таке клопотання вважається непідписаним та не приймається до розгляду судом.

Також представником Романюком І.В. на електронну пошту суду та після завершення судового засідання через підсистему "Електронний суд" надіслано заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що ним укладено договір про надання правової допомоги з апелянтом лише в день засідання.

Щодо заяви, яку надіслано на електронну пошту суду та яку було враховано судом під час розгляду справи, колегія суддів зазначає, що остання не підписана електронним цифровим підписом. Крім того до вказаної заяви не додано жодних доказів на підтвердження наведених ним обставин, зокрема не долучено докази повноваження вказаної особи представляти інтереси позивача у справі № 320/29191/23.

Такі докази було додано до заяви, яка сформована через підсистему "Електронний суд", проте подана до суду вже після розгляду справи судом.

Колегія суддів зазначає, що провадження у справі було відкрито у жовтні 2024 року, а призначення справи до розгляду справи у судовому засіданні 19 листопада 2024 року. Представником позивача було отримано копію ухвали суду від 19 листопада 2024 року у той же день. Отже у позивача та його представника було достатньо часу для вирішення питання щодо обрання належного представника, який буде представляти інтереси позивача у судовому засіданні призначеному на 11 грудня 2024 року.

Враховуючи вказані обставини у сукупності колегія суддів дійшла висновку про відстуність підстав для задоволення клопотань представників позивача та відкладення розгляду справи.

Справу розглянуто без фіксації судового процесу у порядку ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом Міністерства оборони України від 11 січня 2023 року № 16 припинено юридичну особу - Центральний матеріальний склад головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, реорганізувавши його шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс». Визначено Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» правонаступником усіх прав та обов`язків Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України. Основні фонди та оборотні засоби, інші цінності Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, що реорганізується, закріплено за Державним підприємством Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» на праві господарського відання згідно з затвердженим передавальним актом як внески до його статутного капіталу.

У період з 25 травня 2023 року по 02 червня 2023 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЦМС Головного КЕУ МОУ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по дату завершення перевірки, валютного - за період з 01 січня 2017 року по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року та іншого законодавства за відповідний період по дату завершення перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Результати перевірки оформлені Актом від 09 червня 2023 року № 43677/26-15-07-02-01-03/07922398, у висновках якого зазначено про порушення позивачем:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід,», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, частини 3, частини 4 Розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 411, 00 грн;

- пункту 1, пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) що відраховуються державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього на суму 247 677, 00 грн;

- підпункту 49.18.2, підпункту 49.18.3, підпункту 14.18.6, підпункту 49.18.7, пункту 49.18 статті 49 ПК України, пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, Наказу ДПА України від 16 травня 2011 року № 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2011 року за № 643/19318 та Наказу Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 4 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого-прибутку (доходу), дивідендів на державну частку», в зв`язку з не поданням розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) за періоди: І півріччя 2020 року; 9 місяців 2020 року; 2020 рік; І квартал 2021 року; І півріччя 2021 року; 9 місяців 2021 року; 2021 рік; І квартал 2022 року; І півріччя 2022 року; 9 місяців 2022 року; 2022 рік; І квартал 2023 року;

- пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження сплати до державного бюджету податку на додану вартість на загальну суму 9 687, 00 грн;

- пункту 57.3 статті 57 ПК України в зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 779, 50 грн;

- ненадання до перевірки документів, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, будівлями, спорудами, нежитловими приміщеннями іншими об`єктами нерухомості, з зазначенням їх кодів класифікації згідно ДКБС, свідоцтва на право власності та інші документа; нормативно грошові оцінки земельних ділянок за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, для здійснення висновку щодо повноти нарахування та сплати платником сум плати за земельні ділянки, правильності подання звітності (п 3.3.4.9 акта перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 24 липня 2023 року № 00502780702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 18 014, 00 грн, у тому числі 14 411, 00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 3 603, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 24 липня 2023 року № 00502800702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону у розмірі 247 677, 00 грн;

- від 19 липня 2023 року № 49662/26-15-07-03-01-25, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1 618 879,86 грн, у тому числі 1 445 835, 59 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 173 044, 27 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2023 року № 00502800702 (частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) розрахунок частини чистого прибутку (доходу), та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності», подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами держаної власності» господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені ПК України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунків чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил та сплати (перерахування) таких платежів, у порядку, передбаченому ПК України.

Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Пунктом 2 Порядку №138 закріплено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартально фінансово - господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3 Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державним унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємства та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової з податку на прибуток підприємств.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачу присвоєно код організаційно правової форми - 425 «Державна організація (установа, заклад)».

Засновником ЦМС Головного КЕУ МОУ є Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є платником податків частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку у розумінні Закону України «Про управління об`єктами державної власності», на якого покладається обов`язок раз на рік подавати до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України та нести відповідальність за порушення сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому ПК України.

Згідно ст. 46 ПК України, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 ПК України).

Перевіркою встановлено, що позивачем не було подано Розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та Розрахунків частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку затверджені Наказом ДНА України від 16 травня 2011 року № 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2011 року за № 643/19318 та Наказу Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 4 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого-прибутку (доходу), дивідендів на державну частку» відповідно та не було нараховано і сплачено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями. Зокрема позивачем не надано Розрахунки за періоди: І півріччя 2020 року; 9 місяців 2020 року; 2020 рік; І квартал 2021 року; І півріччя 2021 року; 9 місяців 2021 року; 2021 рік; І квартал 2022 року; І півріччя 2022 року; 9 місяців 2022 року; 2022 рік; І квартал 2023 року.

Судом встановлено, що згідно п. 23 Положення про Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23 жовтня 2001 року - прибуток позивача залишається у повному його розпорядженні.

Тобто, ЦМС Головного КЕУ МОУ як структурний підрозділ не здійснює перерахування чистого прибутку та/або його частини на користь Головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ, а залишає його у повному своєму розпорядженні.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем порушено вимоги пунктів 1, 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, що призвело до заниження нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього на суму на суму 247 677, 00 грн, в тому числі:за 2020 рік на суму 45 264, 00 грн;

за 2021 рік на суму 6 387, 00 грн;за 2022 рік на суму 19 778, 00 грн;за І квартал 2023 року на суму 176 248, 00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2023 року № 00502800702.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року № 49662/26-15-07-03-01-25 (земельний податок), колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем не надано на вимогу контролюючого органу, документи які підтверджують правильність нарахування земельного податку, а саме: документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, свідоцтва права власності та нормативно грошові оцінки земельних ділянок за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки, про що складено акт від 02 червня 2023 року № 3023/26-15-07-03-01-22.

При цьому згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 червня 2023 року № 05702-8033 у міському земельному кадастрі обліковується земельна ділянка з кодом 63:389:0057 на вулиці Бориспільській 14 у Дарницькому районі міста Києва за ЦМС Головного КЕУ МОУ без оформлення відповідно до законодавства України права власності чи користування.

Згідно довідки від 15 березня 2019 року № Ю-48161/2019 розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кодом 63:389:0057 становить 83 291 861, 06 грн.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що установа наразі не є постійним користувачем земельної ділянки, у відповідності до Земельного кодексу України та не може бути належним суб`єктом платника земельного податку.

Колегія суддів щ цього приводу зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 ПК України, датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 2, 33 га у місті Києві по вулиця Бориспільській 14 у в/м № 233 закріплена за ЦМС Головного КЕУ МОУ.

ЦМС Головного КЕУ МОУ подавались податкові декларації із сплати за землю та сплачувався земельний податок за ставкою 1 % від нормативної грошової оцінки землі, що перебувала у його користуванні, зокрема: за 2017 рік у розмірі 331 583, 43 грн, за 2018 рік 353 172, 38 грн, за 2019 рік 341 934, 13 грн, за 2020 рік 307 218, 18 грн, за 2021 рік 335 058, 96 грн, за 2022 рік 270 231, 50 грн, за січень-квітень 2023 року 132 674, 77 грн.

Разом з тим, за висновком контролюючого органу, вказаний податок було занижено позивачем на 1 445 835, 59 грн., а саме:

-з 15 березня 2019 року 31 березня 2019 року: 83 291 861, 06 грн х 1%/12/31х17 = 38 063, 49 грн;

-01 квітня 2019 року 31 березня 2019 року: 83 291 861, 06 грн х 1%/12х9 = 624 688, 96 грн;

-2020 рік: 83 291 861, 06 грн х 1%/12х11 = 763 508, 79 грн;

-2021 рік: 83 291 861, 06 грн х 1% = 832 918, 61 грн;

-2022 рік: 91 621 047, 17 х 1%/12х2 = 152 701, 75 грн;

-січень-квітень 2023 року: 105 364 204, 24 грн х 1%/12х4 = 351 214, 02 грн.

Суд правильно зазначив, що ЦМС Головного КЕУ МОУ було землекористувачем земельної ділянки з кодом 63:389:0057 за вказаний вище період без оформлення відповідно до законодавства України права власності чи користування нею.

Проте обов`язок із сплати земельного податку пов`язується самі із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами належного оформлення користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року № 49662/26-15-07-03-01-25.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2023 року № 00502780702, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У Акті перевірки вказано, що згідно наданого до перевірки Інвентаризаційного опису запасів від 07 грудня 2017 року, на підставі розпорядчого документа від 01 грудня 2017 року № 38 виконано знімання фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі) та зберігаються у сховищі інв. № 51, станом на 01 грудня 2017 року.

Матеріально-відповідальною особою засвідчено підписом розписку в якій зазначено: до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здані в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на мою відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.

Інвентаризація проведена в період з 01 грудня 2017 року по 07 грудня 2017 року.

При інвентаризації встановлено: загальна кількість одиниць фактично 54 451, 02 грн, вартість фактична 273 914, 09 грн, загальна кількість одиниць за даними бухгалтерського обліку 54 263, 63 грн, вартість за даними бухгалтерського обліку 193 851, 38 грн.

Тобто за результатами проведеної інвентаризації встановлено відхилення між фактичною кількістю одиниць та за даними бухгалтерського обліку запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі), сума лишків становить 80 062, 71 грн.

Враховуючи наведене контролюючий орган, з висновками якого погоджу\ться й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивачем не здійснено оприбуткування лишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 (товари на складі) та зберігаються у сховищі інв. № 51, відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 07 грудня 2017 року, та не віднесено до складу інших доходів від операційної діяльності (рахунок 719) за 2017 рік суму лишків 80 062,71 грн.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що ретельно перевіривши дані, на підставі яких було зроблено Інвентаризаційний опис запасів від 07.12.2017, на підставі розпорядчого документа від 01.12.2017 р. № 38 встановлено, що в описі у розділі «За даними бухгалтерського обліку» допущено арифметичні помилки, а саме невірно вказані кількість та відповідно вартість матеріальних цінностей, в наслідок чого виникли розбіжності з фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку. Кількість та вартість «За даними бухгалтерського обліку» були взяті з іншого Інвентаризаційного опису, який складався при передаванні матеріальних цінностей іншій відповідальній особі. Фактично залишок станом на 01.12.2017 року в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281, складає 273 914,29 грн. На підставі вище зазначеного позивач вважає, що матеріальних цінностей в лишках немає. Фінансова та податкова звітність за 2017 рік складена вірно. Фінансовий результат до оподаткування за 2017 рік - 4511 гривень.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянта, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується порушення останнім вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, частини 3, частини 4 Розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, в результаті чого встановлено заниження суми доходу на 80 063, 00 грн за 2017 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2023 року № 00502780702.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрального матеріального складу головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких