Рішення

від 13.09.2024 по справі 380/8797/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 рокусправа № 380/8797/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, ДП "Інформаційні судові системи", Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), ДП "Інформаційні судові системи" (далі - відповідач 2), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач 3), в якому просить:

(мовою оригінала):

"1. Визнати незаконною бездіяльність ДСА України у зв`язку з ненаданням відповіді на заяву від 14.12.2023 року щодо відкликання згоди на обробку персональних даних, припинення правовідносин між мною та ДСА України, а також видалення персональних даних.

2. Визнати лист від 27.12.2023 року порушенням ДСА України обов`язку об`єктивно, всебічно і вчасно, керуючись логікою, розглядати звернення при розгляді скарги від 20.12.2023 року.

3. Визнати надсилання скарги від 20.12.2023 року на розгляд органу, чия відповідь оскаржується порушенням ДСА України заборони, визначеної частиною 4 статті 7 Закону України "Про звернення громадян".

4. Визнати лист від 09.02.2024 року порушенням ДСА України обов`язку об`єктивно, всебічно і вчасно, керуючись логікою, розглядати звернення при розгляді заяви від 01.02.2024 року.

5. Визнати відповідь від 14.02.2024 року порушенням ДП "ІСС" обов`язку об`єктивно, всебічно і вчасно, керуючись логікою, розглядати звернення та надавати письмову відповідь у частині розгляду заяви від 01.02.2024 року.

6. Визнати відповідь Уповноваженого від 04.03.2024 року порушенням Уповноваженим обов`язку об`єктивно, всебічно і вчасно, керуючись логікою, розглядати звернення та надавати письмову відповідь у частині, що стосується перевірки заявлених мною порушень ДСА України.

7. Визнати відсутність ефективного захисту Уповноваженим заявлених мною порушень права на розгляд звернення та права на захист персональних даних.

8. Визнати незаконною бездіяльність ДСА України та ДП "СС" щодо заявленого мною відкликання згоди на обробку персональних даних.

9. Визнати незаконною бездіяльність ДСА України та ДП "СС" щодо заявленого мною припинення правовідносин, що додатково підтверджуються фактичним припиненням використанням мною підсистем ЄСІТС.

10. Зобов`язати СА України та ДП "ІСС" невідкладно видалити мої персональні дані, перелік яких викладений у відповіді ДП "ЦСС" №692-2023 від 07.07.2023 року та припинити ідентифікувати мене як користувача підсистем ЄСІТС".

Ухвалою від 26.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 19.06.2024 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрував кабінет електронного суду у 2019 році та підтвердив згоду на обробку персональних даних, відтак отримав можливість використовувати підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС). Заявою від 14.12.2023 позивач звернувся до ДСА України (володільця персональних даних) та державного підприємства Центр судових сервісів (розпорядника персональних даних, надалі - ДП ЦСС) про відкликання згоди на обробку персональних даних, наданої раніше та припинення правовідносин між позивачем (суб`єктом персональних даних) та ДСА України (володільцем персональних даних), а також вжиття заходів, які забезпечать ефективне видалення персональних даних з підсистем ЄСІТС.

20.12.2023 від ДП ЦСС ОСОБА_1 надійшла відповідь № 2400-2023 від 20.12.2023 на заяву від 14.12.2023, якою резюмовано Чинним законодавством України не передбачено видалення Електронного кабінету користувача підсистеми Електронний суд.. На скаргу від 20.12.2023 позивач отримав інформаційний лист ДСА України № 2894-23-2885/23 від 27.12.2023 року про додаткове скерування цієї скарги до ДП ЦСС, без розгляду скарги по суті. Також на скаргу від 20.12.2023 позивач отримав від ДП ЦСС відповідь № 86-2024 від 11.01.2024 року, якою ДП ЦСС повідомило, що не вбачає правових підстав щодо видалення персональних даних.

Вбачаючи у таких відповідях порушення своїх прав, ОСОБА_1 звернувся з заявою від 01.02.2024 до Уповноваженого та ДСА України про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян та Закону України Про захист персональних даних. ДСА України листом № Г262-24-Г263-24-Г264-24-297/24 від 09.02.2024 повідомила, що надіслала заяву від 01.02.2024 на розгляд ДП ІСС. Листом № 868/1711-30-24 від 14.02.2024 року ДП ІСС повідомило, що з 01.01.2024 функції технічного адміністратора підсистем ЄСІТС передані до державного підприємства ІСС згідно з наказом ДСА України, відтак, розглянувши отримані звернення, ДП ІСС не вбачає правових підстав щодо видалення персональних даних.

Простим листом позивач отримав 25.03.2024 відповідь Уповноваженого № 123.6/П/43.5/24/НД/55 від 04.03.2024, у якій зазначено, що вирішення порушених питань належить виключно до компетенції ДП ІСС, а незгода з відповіддю не може вважатись порушенням права на особи на направлення звернення та отримання на нього відповіді.

Позивач стверджує, що заявою від 14.12.2023 відкликав свою згоду на обробку його персональних даних, відтак такі дані мають бути видалені. Також при розгляді його звернень адресати безпідставно надіслали скарги на розгляд органів, дії яких оскаржувались.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов повністю.

Відповідач 1 Державна судова адміністрація України 12.07.2024 надіслав суду заяву, у якій просив суд продовжити строк для подачі відзиву та надати доступ до електронної справи, оскільки в електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд позовна заява та додані документи не відображались.

Суд зауважує, що відповідно до довідок, що містяться в матеріалах справи 15.07.2024 до електронного кабінету ДСА України доставлено адміністративний позов та ухвалу про відкриття провадження у справі.

За правилами ч. 2, 4, 5 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Проте до часу розгляду справи відповідач 1 не скористався правом подання відзиву.

Відповідач 2 ДП "Інформаційні судові системи" надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову мотивуючи наступним. 09.02.2024 від Державної судової адміністрації України на адресу Підприємства надійшов супровідний лист №Г262-24-Г263-24-Г264-24-297/24 щодо розгляду скарги, заяви та запиту ОСОБА_1 від 14.12.2023, 20.12.2023 та 01.02.2024 відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян». 14.02.2024 Підприємство вих. №868-Г/11-30-24 в межах виконання повноважень технічного адміністратора підсистем ЄСІТС надав Позивачу відповідь на скарги, заяви та запит від 14.12.2023, 20.12.2023 та 01.02.2024. Відповідь була надана у спосіб і строк, встановлені статтями 15, 20 Закону України «Про звернення громадян». Стверджує, що, що незгода з викладеною у відповіді, наданою за результатами розгляду звернення громадянина, позицією органу державної влади, підприємств, установ, організацій та їх посадових (службових) осіб не може вважатися порушенням прав особи на направлення звернення та отримання на нього відповіді.

Відповідно до пункту 8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний кабінет» - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав, отже електронний кабінет є частиною ЄСІТС. Відповідно до пункту 15 розділу III Положення, обробка персональних даних, внесених до Електронного кабінету, здійснюється адміністратором ЄСІТС від імені ДСА України (володільця персональних даних) без згоди суб`єкта персональних даних на підставі передбачених законом повноважень ДСА України щодо забезпечення функціонування ЄСІТС. Персональні дані, що вказуються користувачем підсистеми Електронний суд (далі ЕС) при реєстрації: РНОКПП, номер телефону, офіційна електронна адреса, дата народження, адреса.

Позивач добровільно вніс до ЕС свої ПІП, РНОКПП та номер телефону.

Зі змісту положень статті 8 Закону «Про захист персональних даних» вбачається, що вимога володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних, вимога щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними, мають бути вмотивованими. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 15 Закону персональні дані підлягають видаленню або знищенню, зокрема, у разі закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом тощо.

Таким чином, Підприємство діяло законно в межах повноважень та на підставі законодавства, а вимоги щодо визнання незаконною його бездіяльності не підлягають задоволенню.

Позивач надіслав відповідь на відзив, де зазначив: «…Статтею 15-1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що реєстрація осіб в ЄСІТС здійснюється на підставі заяви такої особи. Інших підстав для реєстрації осіб в ЄСІТС чинним законодавством не передбачено. Враховуючи наведене вище - реєстрація осіб в ЄСІТС можлива лише на підставі добровільного волевиявлення особи, вираженій у формі поданої заяви, що у випадку фізичних осіб є згодою суб`єкта персональних даних. Це узгоджується з окремим зазначенням у Відзиві, що добровільність реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС полягає в тому, що фізичні особи не належать до кола осіб, для яких законом реєстрація своїх електронних кабінетів визначена обов`язковою. Таким чином, слід вважати доведеним, що обробка персональних даних позивача здійснювалась на підставі наданої згоди у формі поданої заяви в порядку статті 15-1 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Ґрунтуючись на обов`язку відповідачів у цій справі діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - подана заява про відкликання згоди. Проте відповідачі при розгляді заяви про відкликання згоди не вчинили дій у спосіб, визначений законом, що є предметом цього позову. … Чинним законодавством не передбачений дозвіл ДСА України здійснювати обробку персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних, що пояснює відсутність відповідних джерел права у всіх відповідях, долучених у справі та у Відзиві.

Після отримання ДСА України заяви позивача про відкликання згоди на використання персональних даних, а також реалізацію права на припинення вчинення дій (використання електронного кабінету в ЄСІТС), які не є для позивача обов`язковими - у ДСА України виник обов`язок вчинити дії, передбачені законодавством про захист персональних даних, зокрема припинити обробку зібраних персональних даних з подальшим їх видаленням. З огляду на відсутність у ДП "ІСС" самостійних (окремих від делегованих) підстав на обробку персональних даних позивача - ДП "ІСС втратило право на обробку персональних даних позивача одночасно з ДСА України відповідно до делегованих повноважень, а також у ДП ІСС виник обов`язок вчинити дії, передбачені законодавством про захист персональних даних, зокрема припинити обробку зібраних персональних даних з подальшим їх видаленням.

Здійснення ДП ІСС обробки персональних даних від імені та на підставі повноважень ДСА України (володільця персональних даних), який втратив таке право на обробку таких даних - не відповідає вимогам законодавства….».

Відповідач 3 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини надіслав відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що до Відповідача надійшла скарга Позивача від 01.02.2024, зареєстрована за вхідним № Г-3960.3/24 від 02.02.2024 щодо стверджуваного Позивачем порушення посадовими особами Державної судової адміністрації України та Державного підприємства «Інформаційні судові системи» законодавства у сфері захисту персональних даних. Скаргу Позивача від 01.02.2024 (вхідний Г-3960.3/24) Відповідачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 09.02.2024 № 7977.4/Г-3960.3/24/45.2 надано обґрунтовану відповідь. до Відповідача надійшли також скарги Позивача від 14.02.2024 (вхідний № Г-5668.3/24 від 14.02.2024) та від 18.02.2024 (вхідний № Г-6176.3/24 від 19.02.2024). Зазначені вище скарги Позивача Відповідачем у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 04.03.2024 № 123.6/П/43.5/24/НД/55 надано обґрунтовану відповідь. Під час опрацювання всіх звернень Позивача Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян».

Стверджує, що позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді, викладеного у листі Відповідача від 04.03.2024 № 123.6/П/43.5/24/НД/55. Незгода з позицією, викладеною у відповіді на звернення Позивача, не може свідчити про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян». Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17, в яких суд зазначив, що: «Той факт, що зміст роз`яснень, на думку Позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення». За відсутності реальних порушених прав та інтересів в суду немає необхідності здійснення відновлення порушених прав та інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом до суду.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надіслав суду відповідь на відзив, у якій стверджує про порушення Уповноваженим обов`язку об`єктивно, всебічно і вчасно, керуючись здоровим глуздом та логікою, розглядати звернення та надавати письмову відповідь, визначеного ст.ст. 19, 20 Закону України Про звернення громадян, ст.ст. 8, 15, 20 Закону України Про захист персональних даних, ст.ст 8, 10 Закону України "Про адміністративну процедуру;

Також зазначив: «…Заявлені позовні вимоги спрямовані на реалізацію прав, визначених законодавством, які можуть бути задоволені судом, що свідчить про помилковість Відзиву. Відповідно до статті 162 КАС України, відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Відсутність у Відзиві зазначення заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову свідчить про неспроможність наведених у Відзиві аргументів та намагання ухилитись від розгляду по суті…».

Крім цього позивач просив повернути заявнику без розгляду відзив від 08.07.2024 за підписом ОСОБА_2 , оскільки відзив складений та підписаний особою, яка не є учасником справи та не є представником учасника справи, а тому підлягає поверненню згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суд зауважує про помилковість твердження позивача про підпис відзиву неуповноваженою особою, з огляду на наступне.

Відзив підписаний керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов`язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України "Про державну службу". Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов`язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.

Так наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 14 жовтня 2022 року № 79.15/22 ПОЛОЖЕННЯ про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до п. 4.1.5 ПОЛОЖЕННЯ Секретаріат відповідно до покладених на нього завдань має право: … брати участь у судовому розгляді справ, в яких Уповноважений та/або Секретаріат є стороною, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відтак, оскільки Уповноважений є відповідачем у даній справі, то підписання відзиву керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідає наведеним вище правовим нормам.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 у 2019 році зареєстрував електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), зазначивши свої персональні дані прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП та номер телефону.

14.12.2023 позивач звернувся до Державної судової адміністрації України, ДП "Центр судових сервісів" із запитом на отримання інформації щодо обробки персональних даних, у якому зазначив: «… я вирішив припинити користуватись зареєстрованим раніше електронним кабінетом у ЄСІТС та відкликати згоду на зберігання та обробку персональних даних… прошу вжити заходів, які забезпечать ефективне видалення моїх персональних даних з підсистеми ЄСІТС…».

20.12.2023 року від ДП "ЦСС" ОСОБА_1 надійшла відповідь № 2400-2023 від 20.12.2023 року на заяву від 14.12.2023, у якій зазначено: «… Чинним законодавством України не передбачено видалення Електронного кабінету користувача підсистеми Електронний суд…».

20.12.2023 позивач звернувся зі скаргою до Державної судової адміністрації України, ДП "Центр судових сервісів", у якій зазначив, що його звернення від 14.12.2023 не було розглянуте по суті та просив «…ДСА України (володільця персональних даних) та ДП "ЦСС" (розпорядника персональних даних) усунути порушення наведених вище норм права та помилкового тлумачення предмету звернення, вжити заходів, які забезпечать ефективне видалення моїх персональних даних з підсистем ЄСІТС, перелічених у відповіді Nє692-2023 від 07.07.2023 року, наданій ДП "ЦСС"…».

На скаргу від 20.12.2023 позивач отримав лист ДСА України № 2894-23-2885/23 від 27.12.2023 року про додаткове скерування цієї скарги для розгляду до ДП ЦСС.

Також на скаргу від 20.12.2023 позивач отримав від ДП ЦСС відповідь № 86-2024 від 11.01.2024 року, якою ДП "ЦСС" повідомило: «… Згідно пункту 15 розділу III Положення, обробка персональних даних, внесених до Електронного кабінету, здійснюється адміністратором ЄСІТС від імені ДСА України (володільця персональних даних) без згоди суб`єкта персональних даних на підставі передбачених законом повноважень ДСА України щодо забезпечення функціонування ЄСІТС…. Підприємство повідомляє, що не вбачає правових підстав щодо видалення персональних даних.».

01.02.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Уповноваженого та ДСА України про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян та Закону України "Про захист персональних даних".

ДСА України листом № Г262-24-Г263-24-Г264-24-297/24 від 09.02.2024 повідомила про надіслання заяви від 01.02.2024 на розгляд ДП "ІСС" як адміністратора ЄСІТС.

Листом № 868/1711-30-24 від 14.02.2024 ДП "ІСС" повідомило, що з 01.01.2024 функції технічного адміністратора підсистем ЄСІТС передані до державного підприємства "ІСС" згідно з наказом ДСА України. Також зазначило: «… Відповідно до пункту 15 розділу III Положення, обробка персональних даних, внесених до Електронного кабінету, здійснюється адміністратором ЄСІТС від імені ДСА України (володільця персональних даних) без згоди суб`єкта персональних даних на підставі передбачених законом повноважень ДСА України щодо забезпечення функціонування ЄСІТС. … керуючись нормами підпунктів 2-6 пункту 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних», Підприємство повідомляє, що не вбачає правових підстав щодо видалення персональних даних.».

25.03.2024 позивач отримав відповідь Уповноваженого № 123.6/П/43.5/24/НД/55 від 04.03.2024 року, у якій зазначено, що вирішення порушених питань належить виключно до компетенції ДП "ІСС", а незгода з відповіддю не може вважатись порушенням права на особи на направлення звернення та отримання на нього відповіді.

Не погодившись із такими відповідями, вважаючи порушеним своє право на належний розгляд звернень та захист персональних даних, позивач звернувся до суду.

Щодо позовних вимог в частині оскарження позивачем дій/бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України«Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України«Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріпленихКонституцієюта чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України«Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 7 Закону України«Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України«Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно статті 28 Закону України «Про звернення громадян» контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

Судом встановлено, що 14.12.2023 позивач звернувся до Державної судової адміністрації України, ДП "Центр судових сервісів" із запитом на отримання інформації щодо обробки персональних даних.

20.12.2023 від ДП "ЦСС" Гриновцю М.В. надійшла відповідь на його запит № 2400-2023 від 20.12.2023 року на заяву від 14.12.2023.

20.12.2023 позивач звернувся зі скаргою до Державної судової адміністрації України, ДП "Центр судових сервісів", у якій зазначив, що його звернення від 14.12.2023 не було розглянуте по суті.

На скаргу від 20.12.2023 позивач отримав лист ДСА України № 2894-23-2885/23 від 27.12.2023 про додаткове скерування цієї скарги для розгляду до ДП ЦСС.

Також на скаргу від 20.12.2023 позивач отримав відповідь ДП ЦСС № 86-2024 від 11.01.2024 року, якою ДП ЦСС повідомило, що не вбачає правових підстав щодо видалення персональних даних.

Позивач стверджує, що його запит від 14.12.2023 не був розглянутий по суті ДСА України, не погоджується із відповідями ДСА України від 27.12.2023, від 14.02.2024 на скарги від 20.12.2023 та 01.02.2023, а також оскаржує дії ДСА України щодо надіслання скарги від 20.12.2023 на розгляд органу, чиї дії оскаржуються. Посилаючись на порушення відповідачами ст. 10 Закону України «Про адміністративну процедуру», стверджує, що вони порушили обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно, керуючись здоровим глуздом, логікою розглядати звернення та надавати відповідь.

Суд зауважує, що відповідь на запит на отримання інформації щодо обробки персональних даних, скерований 14.12.2023 до Державної судової адміністрації України та ДП "Центр судових сервісів", позивач отримав від ДП ЦСС 20.12.2023 за № 2400-2023.

Даний запит скерований до розгляду органу, який є технічним адміністратором підсистем ЄСІТС та заявник отримав відповідь.

Позивач не зазначає яким чином факт ненадання відповіді ДСА України на його запит порушує його права за умови отримання відповіді на такий запит від технічного адміністратора підсистем ЄСІТС.

Також судом встановлено, що із скаргою від 20.12.2023 позивач звернувся до двох адресатів одночасно - Державної судової адміністрації України, ДП "Центр судових сервісів".

ДСА України листом № 2894-23-2885/23 від 27.12.2023 повідомило про скерування цієї скарги для розгляду до ДП ЦСС як технічного адміністратора підсистем ЄСІТС.

Відповідь на скаргу від 20.12.2023 позивач отримав від ДП ЦСС за № 86-2024 від 11.01.2024 .

Відтак, на думку суду, ДСА України не допустило процедурних порушень розгляду скарги позивача, спрямувавши її на розгляд до ДП ЦСС як технічного адміністратора підсистем ЄСІТС, оскільки позивач у скарзі від 20.12.2023 звертався одночасно до двох адресатів із одного того самого питання.

Щодо непогодження позивачем із змістом відповіді та результатом розгляду його звернень, суд зазначає, що у відповідях на звернення суб`єкти, до яких звернені скарги, виклали своє бачення та розуміння порушеного позивачем питання і незгода із їх висновком не може свідчити про недотримання останніми ст. 10 Закону України «Про адміністративну процедуру», на порушенні якої наполягає позивач.

Так ст. 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Метою цієї статті є захист особи від недобросовісних та нерозсудливих рішень, дій та бездіяльності адміністративного органу, тобто таких, що не узгоджуються з законами логіки, здоровим глуздом та загальноприйнятими нормами моралі. У ЗАП принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з пунктами 5 та 6 частини 2 ст. 2 КАСУ як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Ці принципи пов`язані з принципами верховенства права, а також безсторонності (неупередженості), пропорційності.

Добросовісність слід розуміти також як вимогу до особи не зловживати своїми правами та виконувати обов`язки, встановлені законом. Цей обов`язок визначено у частині 3 коментованої статті. Ця вимога спрямована не лише на захист публічного інтересу, а й на захист прав та законних інтересів інших осіб, зважаючи на можливість існування в адміністративній справі учасників провадження з різним статусом та інтересами.

Під безрозсудливими (інакше - безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розуміють такі, які жоден суб`єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов`язків, покладених на нього законом. Безрозсудливими необхідно вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими під кутом зору законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

Суд зауважує, що відповіді на скарги позивача є обгрунтованими з точки зору розуміння правовідносин суб`єктами та не можуть вважатись недобросовісними та нерозсудливими рішеннями.

У питанні, порушеному позивачем щодо видалення його персональних даних із системи ЄСІТС, на думку суду, наявна колізія правових норм, яка може бути вирішена судом під час розгляду спору по суті саме із цього питання, а не під час розгляду спору щодо правильності надання відповіді на звернення.

Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17, в яких суд зазначив, що: "Той факт, що зміст роз`яснень, на думку позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення".

Щодо позовних вимог до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суд зазначає наступне.

Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, Законом України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (даліЗакон № 776/97-ВР) та іншими законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Варто зауважити, що Уповноважений ВРУ при розгляді звернення наділений окресленим у статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" переліком повноважень, а саме:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Отже, прийняття відповідачем одного із визначеного статтею 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" рішення при розгляді звернення є таким, що розглянуте відповідачем у межах строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.02.2024 звернувся із заявою до Уповноваженого та ДСА України про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян" та Закону України "Про захист персональних даних".

25.03.2024 позивач отримав відповідь Уповноваженого № 123.6/П/43.5/24/НД/55 від 04.03.2024 року, у якій зазначено, що вирішення порушених питань належить виключно до компетенції ДП ІСС, а незгода з відповіддю не може вважатись порушенням права на особи на направлення звернення та отримання на нього відповіді. Також Уповноважений зазначив про право позивача оскаржити дії ДСА України у судовому порядку.

Незгода з позицією, викладеною у відповіді на звернення позивача, не може свідчити про порушення вимог Закону України "Про звернення громадян". Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17 та висновками суду, викладеними вище.

Щодо позовних вимог стосовно видалення із електронного кабінету ЄСІТС персональних даних позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, у судах, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Державній судовій адміністрації України, їх органах та підрозділах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує: … 5) обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами системи правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу; … 8) віддалений доступ користувачів цієї системи до будь-якої інформації, що в ній зберігається, в електронній формі відповідно до диференційованих прав доступу.

Реєстрація осіб в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі здійснюється відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему безоплатно не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідної заяви такої особи.

Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

Функціонування підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет» та підсистеми відеоконференцзв`язку запроваджено відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення).

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС (п. 3 Положення).

Власником програмного забезпечення ЄСІТС є держава в особі Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України). ЄСІТС працює на базі основного та резервного (резервних) центрів обробки даних. Організаційне та фінансове забезпечення створення і функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС здійснює ДСА України, яка несе відповідальність за їх належне функціонування та забезпечення захисту інформації (п. 3 Положення).

Пунктом 5 Положення визначені наступні терміни:

- адміністратор ЄСІТС - визначене ДСА України державне підприємство, що належить до сфери її управління (п.п. 5.1 п. 5 Положення);

- електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (п.п. 5.4-1 п. 5 Положення);

- ідентифікаційні дані особи … для фізичних осіб: унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР), реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або номер і серія паспорта. Для фізичних осіб - громадян України номер і серія паспорта є ідентифікаційними даними виключно за відсутності у такої фізичної особи РНОКПП або УНЗР (п.п. 5.5 п. 5 Положення).

Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (п. 8 Положення).

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (п. 9 Положення).

Обробка персональних даних, внесених до Електронного кабінету, здійснюється адміністратором ЄСІТС від імені ДСА України (володільця персональних даних) без згоди суб`єкта персональних даних на підставі передбачених законом повноважень ДСА України щодо забезпечення функціонування ЄСІТС (п.п. 15 п. 5 Положення).

Із аналізу наведених правових норм слідує, що фізична особа, яка виявила бажання зареєструвати електронний кабінет ЄСІТС має пройти певну процедуру та внести до системи свої контактні дані.

Із 01.01.2024 функції технічного адміністратора підсистем ЄСІТС передані до державного підприємства ІСС згідно з наказом ДСА України від 10.11.2023 № 523.

Відповідач 2 ДП "Інформаційні судові системи" підтвердив, що позивач вніс до системи наступну інформацію: прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП та номер телефону.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, регулюються Законом України «Про захист персональних даних» 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі Закон № 2297-VI), який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Згідно ст. 2 Закону № 2297-VI:

- персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

- суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються;

- згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки;

- обробка персональних даних це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Загальні вимоги до обробки персональних даних особи встановлені у ст.6 Закону. Зокрема, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Перелік підстав для обробки персональних даних передбачено ст. 11 Закону № 2297-VI.

Серед підстав для обробки персональних даних, визначених ст. 11 є 1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Стаття 8 Закону № 2297-VI визначає права суб`єкта персональних даних.

Так особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Суб`єкт персональних даних, зокрема, має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; … 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; … 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; …9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; … 11) відкликати згоду на обробку персональних даних…

Відповідно до ст. 15 Закону № 2297-VI персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Судом встановлено та описано вище, що позивач у 2019 році зареєстрував електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, у 2023 надіслав до володільця персональних даних ДСА України та технічного адміністратора ДП «ЦСС» заяву про відкликання згоди на обробку персональних даних та вилучення їх із ЄСІТС. У подальшому звертався зі скаргами на відмову у задоволенні заяви.

Судом досліджені причини відмови у задоволенні заяви позивача, із яких слідує, що вони фактично зводяться до наступного:

- чинним законодавством України не передбачено видалення Електронного кабінету користувача підсистеми Електронний суд;

- згідно пункту 15 розділу III Положення, обробка персональних даних, внесених до Електронного кабінету, здійснюється адміністратором ЄСІТС від імені ДСА України (володільця персональних даних) без згоди суб`єкта персональних даних на підставі передбачених законом повноважень ДСА України щодо забезпечення функціонування ЄСІТС, відтак наявність згоди не обов`язкова.

Суд не погоджується із такою відмовою, з огляду на наступне.

Сторони не заперечували, що позивач під час реєстрації електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС надав свої персональні дані та згоду на їх обробку. Тобто ДСА України як володілець персональних даних визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки. Тобто обробивши ці дані, ДСА України їх зберігає і використовує.

Також сторони не заперечували, що позивач звернувся із заявою про відкликання згоди на зберігання і обробку його персональних даних та просив їх видалити із підсистем ЄСІТС.

Оскільки відкликання згоди на обробку персональних даних їх суб`єктом передбачене п. 11. ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI, то позивач діяв у спосіб, встановлений законом.

Суд відмічає, що у даному випадку факт відкликання згоди на обробку і зберігання персональних даних має припинити правовідносини, які виникли у сторін між суб`єктом персональних даних та володільцем, оскільки останні виникли через надання таких даних суб`єктом персональних даних у добровільному порядку без будь-якого обов`язку, встановленого законом.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2297-VI персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:… припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Відповідачі не навели суду жодної норми закону, яка б забороняла видалення персональних даних позивача із електронного кабінету підсистеми ЄСІТС у ситуації, що склалась.

Також судом не встановлено підстави для збереження персональних даних позивача в електронному кабінеті ЄСІТС інакше, ніж за його добровільною згодою.

При цьому слід враховувати, що якщо згода не була єдиною підставою обробки персональних даних, то її відкликання не спричинить автоматичного видалення персональних даних, якщо інші підстави для обробки продовжують існувати.

Про наявність таких підстав відповідачі суд не повідомили.

Відтак лише наявність згоди позивача була єдиною законною підставою для обробки і збереження його персональних даних у електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС.

Протилежного сторони суду не довели.

Суд відхиляє доводи відповідача 2 про відсутність підстав для видалення даних згідно пункту 15 розділу III Положення, оскільки дана правова норма регулює правовідносини між адміністратором ЄСІТС та ДСА України (володільцем персональних даних).

Так згідно пункту 15 розділу III Положення обробка персональних даних, внесених до Електронного кабінету, здійснюється адміністратором ЄСІТС від імені ДСА України (володільця персональних даних) без згоди суб`єкта персональних даних на підставі передбачених законом повноважень ДСА України щодо забезпечення функціонування ЄСІТС.

Разом із тим ч. 4 ст. 4 Закону № 2297-VI визначає, що володілець персональних даних може доручити обробку персональних даних розпоряднику персональних даних відповідно до договору, укладеного в письмовій формі.

Відтак обробка персональних даних адміністратором здійснюється без згоди суб`єкта персональних даних адміністратору, оскільки така згода надана володільцю персональних даних під час реєстрації електронного кабінету.

Крім цього суд зауважує, що Положення як підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити чим змінювати правові норми закону, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені правові норми та висновки суду, позов підлягає частковому задоволенню.

Суд задовольняє вимоги у спосіб визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України та ДП "Інформаційні судові системи" щодо невчинення дій по видаленню із підсистеми "Електронний кабінет" ЄСІТС його персональних даних, що дають змогу ідентифікувати ОСОБА_1 як користувача такої підсистеми та зобов`язання вчинити такі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України та ДП "Інформаційні судові системи" щодо невчинення дій по видаленню із підсистеми "Електронний кабінет" ЄСІТС персональних даних ОСОБА_1 , що дають змогу ідентифікувати його як користувача такої підсистеми.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) та ДП "Інформаційні судові системи" (ЄДРПОУ 34614292, адреса: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 40) вчинити дії щодо видалення із підсистеми "Електронний кабінет" ЄСІТС персональних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), що дають змогу ідентифікувати його як користувача такої підсистеми.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 726 (сімсот двадцять шість) грн 72 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з ДП "Інформаційні судові системи" (ЄДРПОУ 34614292, адреса: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 40) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 726 (сімсот двадцять шість) грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна