Ухвала

від 12.09.2024 по справі 520/24973/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 вересня 2024 р. Справа № 520/24973/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Харкові (вул. Полтавський шлях, буд. 188А, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 23006985) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 08.08.2024.

Позиція позивача

Позов обґрунтовується тим, що позивач при звільненні був незгоден із сумою, яку одержав від відповідача у порядку ст. 116 КЗУпП, а тому звернувся до суду із відповідним позовом, який Другим апеляційним адміністративним судом був задоволений 16.07.2024 (справа № 520/4400/24).

Суд зобов`язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Вказане рішення виконано відповідачем 08.08.2024 шляхом нарахування на картковий рахунок позивача суми у розмірі 27255,61 грн.

Оскільки частина суми, яка належала позивачу при звільненні (яка складалась, в тому числі, й зі спірної суми грошового забезпечення), була виплачена позивачу за рішенням суду лише у серпні 2024 році, позивач вважає, що відповідач має виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за період 01.01.2020 по 08.08.2024.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 171 кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вищевказаним вимогам, суд зазначає таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суд з`ясовує чи позов подано у строк, встановлений законом.

Дотримання позивачем строку звернення до суду

Вирішуючи вказане питання Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 по справі №560/8194/20, згідно з якими Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Отже ключовими питаннями є:

По-перше: що є об`єктом компенсації згідно з законом у цьому спорі;

По-друге: з якої дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із щомісячною невиплатою йому всієї належної йому суми грошового забезпечення починаючи з 01.01.2020.

Застосування Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" до сум, які належать працівнику при звільненні (ст. 116 КЗпПУ)

Згідно з ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як було зазначено вище позивач просить суд зобов`язати відповідача виплатити йому суму компенсації втрати частини доходів, оскільки відповідач при звільненні позивача у грудні 2020 року не виплатив останньому всі суми, які йому належали згідно ст. 116 КЗпПУ, що встановлено рішенням суду.

Виплата компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який не визначає спеціальних строків для звернення до суду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У ст. 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

У вказаному Законі зазначено, що під доходами слід розуміти

- грошові доходи громадян, які вони одержують на території України

- і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи вищевикладені норми суд вважає, що згідно з Законом № 2050-ІІІ об`єктом компенсації є лише ті доходи громадян, які не мають разового характеру, а виплачуються, як правило, щомісячно: пенсії, стипендії, заробітна плата, тощо.

При цьому суми, належні працівникові при звільненні згідно з ст. 116 КЗпПУ, можуть включити як періодичну виплату - заробітну плату (грошове забезпечення), яка (яке) під час трудових відносин (проходженні військової служби) виплачувалась щомісяця (як правило двома частинами), так й інші суми, в тому числі, й одноразові, наприклад грошову компенсацію за не використану відпусту, тощо.

Висновки суду

Суд акцентує увагу, що з моменту звільнення щомісячна виплата заробітної плати (грошового забезпечення) припиняється, оскільки трудові відносини (публічна служба) закінчились, а грошова сума, яку роботодавець має виплатити працівнику в порядку ст. 116 КЗпПУ - вже не має такої ознаки як періодичність, оскільки є одноразовою виплатою при звільнені, не зважаючи на те, що у своєму складі може мати такі періодичні виплати як заробітну плату (грошове забезпечення), нараховану(е) за час роботи (служби) до звільнення, індексацію, тощо.

Отже сума, яка належить працівнику до виплати при звільненні в порядку ст. 116 КЗпПУ, (1) має одноразовий характер, (2) виплачуються при звільненні (в тій частині, по якій не має спору між працівником та роботодавцем) (3) і не є об`єктом компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ.

Також слід зазначити, що у разі несвоєчасного розрахунку при звільнені в порядку ст.116 КЗпПУ трудове законодавство встановлює грошову відповідальність роботодавця у ст.117 КЗпПУ - щомісячну виплату суми середьного заробітку за час затримки розрахунку. Тобто працівник має потужні гарантії захисту своїх прав у разі несвоєчасного отримання сум, передбачених ст. 116 КЗпПУ.

Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, щодо строку звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до суду у спорах про порушення законодавства про оплату працю

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 11. 04.2024 по справі № 990/135/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.

Верховний Суд зазначив, що у ч. 1 ст. 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

У ч.ч. 2,3 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду - день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Водночас, у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України (яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У ч. 2 ст. 233 КЗпПУ зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник може звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду (постанова від 28.09.2023 у справі №140/2168/23), який суд враховує на підставі ч.5 ст.242 КАС України, положення ст. 233 КЗпП України застосовуються до спорів про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям при їх звільненні.

Суд вважає, що цей строк застосовується не лише до самого грошового забезпечення військовослужбовців при їх звільненні, але й до всіх сум, які їм належать при звільнені (згідно ст. 116 КЗпПУ).

Варто зауважити, що відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із врахуванням принципу добросовісності

Верховний Суд визначає принцип добросовісності - як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом- це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Позивач, звертаючись до суду у 2024 році після свого звільнення вважав, що відповідач не виплатив йому всю суму, яка йому належала при звільненні (спір був про розмір грошового забезпечення).

При цьому позивач користувався правовою допомогою і мав розуміти, що він має право й на компенсацію втрати частини доходу за період не виплати спірної суми грошового забезпечення - з 01.01.2020, а тому добросовісно користуючись своїм правами мав би заявити вимогу про виплату компенсації втрати доходів разом із вимогою про перерахунок суми грошового забезпечення з 01.01.2020.

Слід зазначити, що не одночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільнені штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами.

Компенсація як частина заробітної плати (правовий висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України №9-рп/2013 від 15.10. 2013)

Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Також слід зазначити, що до 19.07.2022 року ст. 233 КЗпПУ містила норму, яку тлумачив Конституційний Суд, і згідно з якою працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (в тому числі й суми компенсації) без обмеження будь яким строком.

Отже з 01.01.2020 по 18.07.2022 вимога позивача про виплату йому суми компенсації не обмежена строком звернення до суду, натомість з 19.07.2022 така вимога мала бути заявлена із врахуванням три місячного строку звернення до суду з дати, з якої позивач повинен був знати про порушення свого права на виплату суми грошового забезпечення у повному обсязі, а отже і на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із цим.

Суд вважає, що датою, з якої відповідач мав знати про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із щомісячною недоплатою всієї суми грошового забезпечення в період з 01.01.2020 - є перше число кожного наступного місяця, після отримання такої неповної суми грошового забезпечення.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено ст. 123 КАС України.

У зв`язку із вищевказаним позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з 30.09.2023 (з урахуванням карантину, пов`язаного з COVID-19), в якій зазначити поважні причини його пропуску з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Також суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам вказаної статті, оскільки до позову не доданий документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Згідно з п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 - 3028,00 гривень. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру, а отже ставка судового збору за подання даного позову з урахуванням вищевказаних норм становить 968,96 грн.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно ч. 2 ст. 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до ч. 9 ст. 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, місце проживання (для фізичних осіб). У рішенні за результатами розгляду позову також зазначається місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), про що зазначено у п.4 ч.5 ст. 246 КАС України.

Таким чином, для підтвердження адміністративної дієздатності та задля виконання вимог ст. 160, 171, 246 КАС України фізичним особам необхідно надавати, зокрема, документ, як правило паспорт (його належним чином засвідчені копії), який містити відомості про місце проживання особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (копію).

В позовній заяві зазначено місце проживання позивача, водночас до неї не доданий відповідний документ щодо підтвердження адреси проживання, зазначений РНОКПП, але не доданий відповідний документ, який підтверджує цей код.

За приписами ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву - залишити без руху.

2. Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з 30.09.2023, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім`я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд" або

- документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону;

- копію паспорта або іншого документу що посвідчують особу позивача;

- доказів реєстрації у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача;

- копію РНОКПП позивача.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

4. Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Cуддя А.А. Ширант