Постанова

від 30.12.2024 по справі 520/24973/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. Справа № 520/24973/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, по справі № 520/24973/24

за позовом ОСОБА_1

до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Харкові (далі відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 08.08.2024 за несвоєчасну виплату відповідачем належних сум грошового забезпечення при звільненні позивача 31.12.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

16.09.2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що позов подано з дотриманням строків, а поширення судом на вимоги щодо компенсації втрати доходу норм ст.233 КЗпП України є безпідставним, оскільки позовна вимога - компенсація втрати доходу у зв`язку із несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення при звільнені у 2020 році не входить до поняття заробітної плати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024у позовну заявуповернуто ОСОБА_1 .

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року про повернення позову з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що звернувся з дотриманням строків звернення до суду, оскільки, відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Так, порушення прав позивача, пов`язане з ненарахуванням та невиплатою компенсації виникло саме 08.08.2024, день виплати заборгованості по грошовому забезпеченню та одночасної невиплати компенсації, а не з дати звільнення позивача.

Відповідач направив на адресу Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі № 520/4400/24 апеляційну скаргу Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Харкові залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі№520/4400/24 скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Харкові про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові рішення по справі №520/4400/24 виконано 08.08.2024.

Водночас, під час виконання рішення суду у справі №520/4400/24 відповідачем не було виплачено компенсацію втрати частини доходів, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.

06.09.2024 року позивач звернувся до суду з позовом.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 08.08.2024 за несвоєчасну відповідачем належних сум грошового забезпечення при звільненні позивача 31.12.2020 -є вимогою по оплаті праці, відповідно до положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Позивач при звільнені у 2020 році мав знати про порушення своїх прав щодо невиплати всієїзаробітної плати, в тому числі й компенсації, яка заявлена ним в позові -ще у 2020 році, а тому у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по оплаті його праці після звільнення у 2020 році - до серпня 2023 (із врахуванням закінчення дії карантину 30.06.2023), натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2020 по 08.08.2024 за несвоєчасну виплату відповідачем належних сум грошового забезпечення при звільненні позивача 31.12.2020.

Так, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно достатті 3 Закону № 2050-ІІІсума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зістаттею 4 зазначеного Законувиплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізаціїЗакону № 2050-ІІІКабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положенняЗакону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати належних сум грошового забезпечення (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому, нормиЗакону № 2050-ІІІі Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до боржника за виплатою такої компенсації.

Положеннями статей1,2,4 Закону № 2050-ІІІта Порядку № 159 свідчить, фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Крім того, відмова у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінністатті 7 Закону №2050-ІІІне обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормамистатей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно ізЗаконом № 2050-ІІІі не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Як встановлено матеріалами справи, грошове забезпечення позивачу було виплачено 08.08.2024 року, на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі № 520/4400/24.

Відтак, позивач про порушення свого права дізнався наступного дня після здійснення виплати доходу 08.08.2024 року та саме з цього дня у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом протягом шести місяців.

Як наслідок, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому компенсацію втрати доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

14.08.2024 року позивач через адвоката звернувся до відповідача з питанням отримання інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2020 року по 08.08.2024 року.

В своєму листі від 19.08.2024 року № 63/30-79 Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Харкові повідомив заявника про нездійснення нарахування та виплати компенсації втрати доходів через те, що такий обов`язок на нього у судовому порядку не покладався.

06.09.2024 року позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав, а тому у колегії суддів відсутні підставі вважати, що позивачем, в межах цієї справи, було допущено необґрунтовані зволікання.

Тобто між датою порушення прав позивача та датою звернення до суду минув місяць.

Оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що позивач при звільнені у 2020 році мав знати про порушення своїх прав щодо невиплати всієїзаробітної плати в тому числі й компенсації, яка заявлена ним в позові -ще у 2020 році.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 520/24973/24 - скасуватиє.

Справу № 520/24973/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Харкові про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський