Постанова

від 12.09.2024 по справі 725/101/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року м. Чернівці

справа № 725/101/24

провадження №22-ц/822/664/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Скулеба А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 травня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, про відшкодування шкоди,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом доТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.27.11.2023р. приблизно о 02 год. 40 хв. відбувся обвал належних відповідачу будівельних риштувань, що використовувалися ним для виконання ремонтних робіт фасаду одного з корпусів Чернівецького закладу загальної середньої освіти №4 (ЗЗСО №4), що розташований на розі вулиць Головної та Л.Кобилиці у м.Чернівцях. Внаслідок обвалу конструкції будівельних риштувань завдано шкоди автомобілям позивачів, які були припарковані на протилежній стороні вулиці біля будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav4» номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок падіння риштувань даний автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: пошкоджено капот, вітрове скло, дах, центральну панель дверей задка, спойлер даху, заднє скло задка, задній лівий ліхтар, облицювання даху, праву зовнішню раму даху, задню ліву боковину, задній бампер, пошкодження лакофарбового покриття, потертості сидінь та оббивки салону.

ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Pajero» номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок падіння риштувань даний автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: пошкоджено вітрове скло, правий А-стояк, правий поручень даху, дах, капот, переднє ліве крило, переднє праве крило, правий поріг кузова, праве дзеркало заднього виду, пошкодження лакофарбового покриття, потертості сидінь та оббивки салону.

У відповідь на адвокатський запит Чернівецьке РУП ГУНП в Чернівецькій області листом від 22.12.2023 р. повідомило, що 27.11.2023р. до поліції надійшло повідомлення про те, що на АДРЕСА_2 внаслідок обвалу будівельного риштування, яке впало на проїжджу частину, пошкоджено два автомобілі.

Відповідно до довідки Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області від 13.12.2023 р. про результати розгляду звернень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за результатами розгляду цих звернень встановлено, що підрядником з реставрації фасаду будівлі ЗЗСО №4, розташованої на розі вулиць Шевченка - Л. Кобилиці у м. Чернівці, є ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець», яка знаходиться в м.Кам`янець-Подільський, вул. Заводська, 5. Директор даного товариства ОСОБА_4 відповідно до ст.63 Конституції України відмовилась давати пояснення, проте повідомила, що від сильного вітру (15-24 м/с), що відноситься до метеорологічних явищ 1-го рівня небезпечності, дійсно впала металева конструкція ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець», внаслідок чого була завдана матеріальна шкода.

Таким чином, на думку позивачів у своїх поясненнях поліції керівник даного підприємства визнала як факт належності даних риштувань відповідачу, так і факт падіння цього риштування та завдання внаслідок цього майнової шкоди позивачам.

Згідно листа Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області від 08.12.2023 р., органом поліції за результатами розгляду звернення позивача встановлено, що реставраційні роботи проводились підрядником ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» на підставі договору підряду від 17.08.2023р. №420, укладеного з Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради.

Відповідно до висновку експерта, ОСОБА_2 завдано майнової шкоди на суму 132 512,73 грн., а ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта - 310 540,60 грн.

Позивачі через свого представника звернулися до відповідача з метою позасудового врегулювання питання відшкодування завданої шкоди. На жаль, відповідач не відшкодував жодному з позивачів шкоду навіть частково, що змусило їх звертатися за захистом своїх прав у судовому порядку.

Вважають, що вина відповідача у завданні шкоди полягає у тому, що він під час виконання робіт з реставрації фасаду будівлі ЗЗСО №4 порушив норми законодавства, а саме не забезпечив стійкість та міцність зовнішніх металевих трубчастих інвентарних риштувань. Вина відповідача полягає також у тому, що він як власник майна (риштувань), всупереч приписам ч.4 ст.319 ЦК України, не забезпечив належне та безпечне утримання свого майна.

А отже майнова та моральна шкода, завдана позивачам, перебуває у прямому причинному зв`язку з неправомірними діями та бездіяльністю відповідача.

Позиція відповідача, викладена директором при наданні пояснень поліції, полягає у тому, що падіння риштувань сталося не з вини відповідача, а було зумовлене сильним вітром (15-24 м/с), що відноситься до метеорологічних явищ 1-го рівня небезпечності. Проте, такі доводи не відповідають дійсності та не звільняють відповідача від відповідальності за завдану шкоду з огляду на наступне.

Згідно даних метеоресурсівwww.ua.sinoptik.uaтаwww.meteopost.com(видруки додаються), 27.11.2023р. в проміжок часу з 02 год. до 05 год. в м. Чернівці швидкість вітру становила всього 8 м/с. Відповідно до абзацу 4 розділу 3 Настанови з метеорологічного прогнозування, затвердженої наказом УкрГМЦ від 11.12.2018р. №234 така сила вітру, крім незручностей, не несе жодної небезпеки ні для населення, ані для суб`єктів господарювання.

Позивачам була завдана і моральна шкода. Кожен з них переніс сильний психологічний стрес та душевні переживання у зв`язку з пошкодженням дорого вартісного майна. Через це позивачі втратили душевний спокій, нормальний сон та апетит. Через незаконні дій відповідача позивачі змушені організовувати відновлювальний ремонт своїх транспортних засобів. Оскільки відповідач не відшкодував шкоду навіть частково, позивачі змушені шукати та позичати кошти для ремонту автомобілів. Без відшкодування вони не можуть відремонтувати свої авто, тому змушені змінити свій звичний життєвий режим та користуватися платними послугами інших перевізників. Відмова відповідача відшкодувати шкоду вимагає додаткових зусиль позивачів для захисту своїх прав у судовому порядку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили стягнути з відповідача на користь позивачів : ОСОБА_2 завдану шкоду в сумі 142 512,73 грн. з яких майнова шкода 132 512,73 грн. та моральна шкода 10 000 грн. та судові витрати; на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в сумі 320 540,60 грн. з яких майнова шкода 310 540,60 грн. та моральна шкода 10 000 грн. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» на користь ОСОБА_2 завдану шкоду в сумі 134 512 грн. 73 коп. з яких майнова шкода 132 512 грн. 73 коп. та моральна шкода 2 000 грн..

Стягнуто з ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в сумі 312 540 грн. 60 коп. з яких майнова шкода 310 540 грн. 60 коп. та моральна шкода 2 000 грн..

Стягнуто з ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» на користь ОСОБА_2 2 030,70 грн. судового збору, 2 868 грн. витрати за експертизу та 12 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» на користь ОСОБА_1 3 205,50 грн. судового збору, 50 грн., 2 868 грн. витрати за експертизу, 12 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вапеляційній скарзіТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права з тих підстав, що суд проігнорував клопотання представника відповідача про призначення додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи. Посилається на те, що судом не доведені обставини, що мають значення для справедливого вирішення справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначають, що рішення суду першої інстанції від 23.05.2024 року є законним і обґрунтованим, яке підлягає залишенню без змін.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Відповідач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу вказував, що саме суд повинен призначити експертизу по справі, а проведення судових транспортних-товарознавчих експертиз відбулось не за призначенням суду, а за заявами позивачів до Чернівецького науково-дослідного ескпертно-криміналістичного центру МВС України від 01.12.2023 року та від 28.11.2023 року. Крім того про проведення вказаних експертиз не було жодним чином повідомлено відповідача.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до договору підряду №420 укладеного між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та ТОВ «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» від 17.08.2023 року, товариство проводило реставрацію (ремонт реставраційний) фасаду будівлі аварійно-відновлювальні роботи ЗЗСО №4 на вул. Шевченка, 14-16 в м. Чернівцях.

В ніч з 26.11.2023 р. на 27.11.2023 р. (близько 02 год. 40 хв.) відбувся обвал будівельного риштування на проїзну частину вул. Л. Кобилиці внаслідок якого пошкоджено два автомобілі : автомобіль марки «Toyota» моделі «Rav4» номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 та автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Pajero» номерний знак НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 .

В заперечення вини відповідача у падінні будівельного риштування на проїзні частину, його представник посилався на те, що з 14 год. 23 хв. 26.11.2023 року по 08 год. 38 хв. 27.11.2024 року відмічалось посилання північно-західного вітру, максимальні пориви якого становили 16-19 м/с, що за критеріями УкрГМЦ відноситься до небезпечних метеорологічних явищ 1 рівня небезпечності.

Відповідно до наданої представником третьої особи та долученої судом копії Довідки від 30.11.2023 року №9924/04-13/241 виданої Чернівецьким обласним центром з Гідрометеорології за даними спостережень метеостанції Чернівці в період з 14 год. 23 хв. 26.11.2023 р. до 08 год. 38 хв. 27.11.2023 р. відбувалось посилення північно-західного вітру, максимальні пориви становили 16-19 м/с.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, дійшов висновку, що позивачам заподіяна відповідачем шкода і розмір майнової шкоди доведений належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, від якого на даний час Велика Палата Верховного Суду не відступала.

При цьому, шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір, а також те, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду (правовий висновок викладений в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від: 30 січня 2018 року у справі № 395/1360/15-ц (провадження № 61-77св18),19 вересня 2018 року у справі № 686/3471/17 (провадження № 61-981св18), 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц (провадження № 61-13907св18)).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, заподіяної зокрема транспортному засобу, повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Судом встановлено, що відповідно до договору підряду №420 укладеного між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та ТОВ ««Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» від 17.08.2023 року, товариство проводило реставрацію (ремонт реставраційний) фасаду будівлі аварійно-відновлювальні роботи ЗЗСО №4 на вул.. Шевченка, 14-16 в м. Чернівцях.

Суд першої інстанції в рішенні правильно посилався на «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті» затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №62 від 27.03.2007р., які поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або виконують роботи на висоті, у тому числі верхолазні роботи, і встановлюють вимоги безпеки і охорони праці під час здійснення будівництва, монтажу (демонтажу) конструкцій і обладнання, ремонту, реконструкції, експлуатації об`єктів. Так в п.1.5 Правил зазначено, що для створення безпечних умов під час виконання робіт на висоті необхідно:забезпечити наявність, міцність і стійкість огороджень, риштувань, настилів, драбин тощо; вживати заходи щодо усунення або зменшення впливу шкідливих та/або небезпечних факторів;враховувати метеорологічні умови, а також стан здоров`я працівників, які виконують роботи на висоті.

Згідно пунктів 7.11.1.6 та 7.11.1.8 наведених Правил риштування кріпиться до надійних конструкцій, елементів конструкцій будови, споруди тощо по вертикалі та по горизонталі. Риштування повинні мати жорстку конструкцію, не хитатися, для чого вони закріплюються розпірками або іншими конструктивними елементами.

При цьомусуд зазначив,що відповідачемне наданожодного доказу,що будівельніриштування булинадійно закріпленідо стінибудівлі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Належних та допустимих доказів того, що заподіяна позивачам шкода завдана не з вини відповідача, ним не надано, а судом не встановлено.

В ніч з 26.11.2023 р. на 27.11.2023 р. (близько 02 год. 40 хв.) відбувся обвал будівельного риштування на проїзну частину вул. Л. Кобилиці внаслідок якого пошкоджено два автомобілі : автомобіль марки «Toyota» моделі «Rav4» номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 та автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Pajero» номерний знак НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 .

Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/126-23/10387-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 04.12.2023 року на замовлення ОСОБА_2 , судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС Басараба О.В., вартість відновлювального ремонту, автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Pajero» номерний знак НОМЕР_2 , станом на 27.11.2023 року становить 132 512,73 грн.

Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/126-23/10515-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 06.12.2023 року на замовлення ОСОБА_1 , судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС Вітюк М.К., вартість відновлювального ремонту, автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav4» номерний знак НОМЕР_1 , станом на 27.11.2023 року становить 310 540,60 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, розмір майнової шкоди заподіяної позивачам доведений належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом не доведені обставини, що мають значення для справедливого вирішення справи і саме суд, на думку відповідача, повинен призначити експертизу по справі. Апелянт зазначає, що проведення судових транспортних-товарознавчих експертиз відбулось за заявами позивачів до Чернівецького науково-дослідного ескпертно-криміналістичного центру МВС України від 01.12.2023 року та від 28.11.2023 року, а на його думку, необхідно було призначити експертизу саме судом.

Колегія суддів з цим не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК Українивстановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першоїстатті 80 ЦПК Українидостатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до положень частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачі зверталися із заявами до Чернівецького НДЕКЦ МВС про проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту, завданого їм, як власникам автомобілів, пошкоджених за вказаних вище обставин.

З висновків експертів вбачається, що були проведені саме судові транспортно-товарознавчі експертизи, кваліфікованими судовими експертами, які були попереджені про відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Враховуючи зазначене, висновки експертів є належними та допустимими доказами по справі.

Згідно із частиною другоюстатті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Посилання апелянта на необхідність призначення додаткової експертизи саме судом, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ним не наведено жодних аргументів та підстав для цього та не зазначено в чому полягає неповнота чи неясність висновків експерта №СЕ-19/126-23/10387-АВ та №СЕ-19/126-23/10515-АВ.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересівє відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначено, що : під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Встановивши, що відповідачем спричинено позивачам майнову шкоду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що також має бути відшкодована і моральна шкода. При цьому судом першої інстанції враховано принципи співмірності, відповідно до встановлених обставин справи.

Визначення моральної шкоди в розмірі по 2000грн., на думку колегії суддів, за обставинами даної справи, відповідає вимогам розумності та справедливості та не призводить до збагачення позивачів, і не може вважатися непомірним для відповідача.

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно дост. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючисьстаттями367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-виробнича будівельна реставрація «Кам`янець» залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 вересня 2024 року.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.Н. Лисак