Ухвала

від 13.09.2024 по справі 308/13897/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13897/24

1-кп/308/917/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 та його адвоката - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/13897/24, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001472 від 19.07.2024 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого ПП, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, вважається не судимим, -

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр судових розслідувань за № 12024071030001472 від 19.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив суду клопотання у якому просив застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зазначив, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.307 КК України. Необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу, на думку прокурора, обумовлена тим, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також просив постановити ухвалу про призначення справи до судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечив щодо призначення справи до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив, оскільки ризики відсутні. Просив обрати цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави не більше 200 тисяч грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Зазначив, що ризики відсутні, наміру ухилятися не має. Просив обрати відносно нього домашній арешт або визначити розмір застави.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, подані заяви потерпілих зокрема, суд приходить до висновку про можливість призначення справи до судового розгляду.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, такий складений відносно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, угоди не укладені, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Що стосується клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено судом, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_4 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськайонного суду Закарпатської області від 21.07.2024 року (справа № 308/11990/24) застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, як вбачається із змісту зазначеної ухвали, слідчий суддя виходив із тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, враховано, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення ОСОБА_6 , інкримінованих йому злочинів, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024071030001472, на які посилається сторона обвинувачення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд враховує характер висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, наявність у нього постійного місця проживання, на утриманні в якого двоє неповнолітніх дітей, репутацію, майновий стан обвинуваченого.

Разом з цим, суд бере до уваги тяжкість покарання за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вказаних злочинах, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_4 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_4 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою (застосування) відносно ОСОБА_4 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід. Відтак, суд прийшов до висновку, що строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , слід продовжити (застосувати) на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочинів, один із яких є особливо тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а також те, що один із злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, вважаю за можливе, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 194, 197, 314-316, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого ПП, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, вважається не судимим, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 11.11.2024 року, без визначення розміру застави.

Кримінальне провадження № 308/13897/24, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001472 від 19.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв., 23.09.2024 року.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Роз`яснити учасникам провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1