Ухвала

від 28.01.2025 по справі 308/13897/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13897/24

1-кп/308/917/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/13897/24, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001472 від 19.07.2024 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого ПП, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, вважається не судимим, -

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Враховуючи, У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 308/13897/24, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001472 від 19.07.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зазначив, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.307 КК України. Необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу, на думку прокурора, обумовлена тим, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо заявленого прокурором клопотання. Зазначив, що ризики відсутні. Просив визначити заставу у мінімальному розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши клопотання прокурора, матеріали кримінального провадження, додані до нього документи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як встановлено судом, 13.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 11.11.2024 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31.10.2024 року такий продовжено до 29.12.2024 року.

У подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.12.2024 року такий продовжено до 07.02.2025 року.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України.

Злочин, передбачений ч.3 ст. 307 КК України, у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення ОСОБА_4 , інкримінованих йому злочинів, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024071030001472, на які посилається сторона обвинувачення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд враховує характер висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2, 3 ст. 307 КК України, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, репутацію, майновий стан обвинуваченого, наявність у нього фактів притягнення до відповідальності.

Разом з цим, суд бере до уваги тяжкість покарання за ч.3 ст. 307 КК України, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вказаному злочині, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінальне правопорушення.

Крім цього, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_4 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

Доказів протилежного стороною захисту не надано.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_4 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Відтак, суд прийшов до висновку, що строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Що стосується альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то враховуючи обставини вчинених злочинів та особу обвинуваченого, виходячи з вимог ч.4 ст. 183 КПК України, суд вважає, що таку визначати не слід.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 25.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1