Рішення

від 11.09.2024 по справі 442/1002/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/1002/24

Провадження №2-о/442/143/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Курус Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, за участю заінтересованих осіб - Меденицької селищної об`єднаної територіальної громади, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області,

з участю секретаря судового засідання - Федишина Б.І.,

заявника - ОСОБА_1 , її представника - адвоката Зварич Н.Т.,

представника ІНФОРМАЦІЯ_10 (в режимі відео конференції) - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

05.02.2023 представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Попів-Кішко Р.Й. звернулась до суду через систему "Електронний суд" із заявою, в якій, з врахуванням уточнених вимог (а.с. 53-58) просить встановити факт спільного проживання однією сім"єю ОСОБА_1 у будинку в АДРЕСА_1 з її братом ОСОБА_3 , починаючи з 2012 року і до дня його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просить встановити факт перебування заявниці на утриманні у загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у повномасштабній війні з російською федерацією, у період з 2012 року по час його смерті.

Посилається на те, що вона є інвалідом ІІ групи загального захворювання. Разом зі своєю матір"ю та рідним братом - ОСОБА_3 проживали в будинку АДРЕСА_1 . Брат не був одруженим та дітей не мав. Після смерті матері брат і надалі залишився проживати разом з нею і з цього часу став нею опікуватися, адже це був її єдиний член сімї, оскільки після смерті матері інших родичів у неї не залишилося. Після призову до Збройних Сил України брат утримував її, перераховував їй не її банківську карту кошти для ведення сімейного господарства, оплату комунальних платежів, придбання продуктів харчування, товарів побутового вжитку.

09.01.2024 вона отримала від ІНФОРМАЦІЯ_1 сповіщення, що її брат ОСОБА_3 загинув у населеному пункті Табаївка Купянського району Харківської області.

Вважає, що вона як особа з інвалідністю ІІ групи, яка повністю перебувала на утриманні свого брата до дня його смерті, має право на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Крім цього, встановлення даного факту їй необхідно для реалізації своїх спадкових прав після смерті брата, як єдиного члена його сімї та особи, яка її утримувала.

Ухвалою від 06.02.2024 заяву було залишено без руху з підстав незазначення мети встановлення даного факту та несплати судового збору, які заявником усунуто 08.02.2024.

Ухвалою судді від 12.02.2024 провадження у справі відкрито, призначено розгляд справи на 27.02.2024. Залучено до участі в даній справі в якості заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міністерство оборони України. Надіслано копію заяви для заінтересованих осіб з додатками та запропоновано подати письмові пояснення з приводу заяви і посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

27.02.2024 розгляд справи було відкладено у зв`язку з клопотанням представника Міноборони на 19.03.2024.

27.02.2024, після відкладення розгляду справи, через систему "Електронний суд" від представника Міноборони надійшло письмове клопотання, в якому посилається на наявність спору про право за даними вимогами, зокрема, право на отримання виплат, передбачених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, а відтак не може розглядатися в порядку окремого провадження. Просить залучити до участі в даній справі в якості заінтересованих осіб - ІНФОРМАЦІЯ_4 , Управління праці та соціального захисту населення у Львівській області та Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області

18.03.2024 від представника заявника через систему "Електронний суд" подано клопотання про виклик свідків, яке протокольною ухвалою суду від 19.03.2024 залишено без розгляду у зв`язку з невідповідністю вимог ч. 2 ст. 91 ЦПК України.

Крім цього, 18.03.2024 подано заяву про уточнення заявлених вимог.

Ухвалою від 19.03.2024 в задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_10 про залишення заяви без розгляду - відмовлено. Залучено до участі у справі заінтересованих осіб: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. В задоволенні клопотання в частині залучення ІНФОРМАЦІЯ_5 та Управління праці та соціального захисту нанесення у Львівській області - відмовлено. В судовому засіданні оголошено перерву до 18 квітня 2024 о 10.30 год.

15.04.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що дані вимоги повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства, проте, в судовому засіданні 28.08.2024 просив не розглядати дане клопотання.

Крім цього, 16.04.2024, від ГУ ПФУ у Львівській області, надійшли письмові пояснення, які вони просять врахувати під час розгляду справи, та згідно яких вважають наявність спору про право за даними вимогами, зокрема, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання ним обов`язків військової служби та призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

18.04.2024 представником заявника подано заяву про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яке протокольною ухвалою в судовому засіданні 18.04.2024 задоволено, в судовому засідання, заклопотанням представника заявниці, продовжено перерву до 09.05.2024.

22.04.2024 представником заявниці - адвокатом Зварич Н.Т. подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09.05.2024 представником заявниці - адвокатом Зварич Н.Т. подано клопотання про доручення письмових доказів

09.05.2024 представником Міністерства оборони подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із занятістю в розгляді іншої справи.

09.05.2024 справа не слухалась у зв`язку з відсутністю в приміщенні суду електроенергії, продовжено перерву до 11.06.2024.

Ухвалою від 11.06.2024 задоволено клопотання представника Міноборони про розгляд справи в режимі відео конференції.

11.06.2024 в судовому засіданні продовжено перерву до 30.07.2024 через неможливість суду з технічних причин провести судове засідання в режимі відео конференції.

30.07.2024 справа не слухалась у зв`язку з відсутністю в приміщенні суду електроенергії, продовжено перерву до 28.08.2024.

Ухвалою від 28.08.2024 в задоволенні в задоволенні клопотання представника ГУ ПФУ у Львівській області про залишення заяви без розгляду - відмовлено.

28.08.2024 справа слухалась, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2024.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заяву підтримали, зазначили, що вона, її брат ОСОБА_3 та їхня мати проживали разом в старому будинку в с. Вороблевичі. Приблизно в 2010 році брат купив новий будинок в цьому ж селі, зробив там ремонт і вони всі, за пропозицією брата, перейшли проживати в цей будинок. Після смерті матері в січні 2023 року, спадщину прийняла лише вона та їхня сестра, а брат відмовився від неї, хоча доказів відмови у неї немає. До нотаріуса вони не звертались, спадщину оформляли через суд.

Вона не могла працювати, оскільки у неї гіпертонічна хвороба, хоча доказів щодо заборони працювати у неї немає.

Не заперечила, що до початку війни виїжджала на заробітки в Польщу, оскільки іншої роботи у неї не було. Вказала, що брат також працював неофіційно, отримував дохід, своєї сімї ніколи не мав, а тому утримував лише її та їхню матір.

Після смерті матері брат зареєстрував її у своєму будинку і вона надалі в ньому проживала.

В жовтні 2023 року у неї виявили онкологічне захворювання, вона почала проходити лікування, перенесла оперативне втручання, приймала хіміотерапію. Всі витрати на її лікування ніс її брат, який віддав їй свою картку Приватбанку, з якої вона могла вільно знімати кошти, розпоряджатись ними.

Вказала, що лише вона одна звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті брата, їхня сестра з такою заявою не зверталась.

Не змогла назвати мети, для якої особі необхідно встановити факт спільного проживання разом з братом, яка б вплинула на захист, виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав самої заявниці.

Просять заяву задоволити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_10 та представник ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечили з приводу задоволення заяви, посилаючись на письмові пояснення та недоведеність вимог заяви.

В подальшому представник Дрогобицького РТЦК подав заяву про розгляд спарви у його відсутності.

Представник Меденицької селищної об`єднаної територіальної громади в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Головного управління ПФУ у Львівській області в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, як зазначено вище, подав письмові пояснення з приводу заяви, в яких зазначив, що на момент смерті ОСОБА_3 заявниця не була непрацездатною, а відтак їй не може бути призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її уповноваженого представника, представників заінтересованих осіб, опитавши свідків, дослідивши надані матеріали справи і оцінюючи все в сукупності вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Як зазначено вище, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року в справі №210/343/19, від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року в справі №584/1166/15-ц.

Таким чином, заявник скористалася своїм правом на звернення до суду із заявою про встановлення, зокрема, факту постійного перебування фізичної особи на утриманні.

Метою встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні заявниця зазначає реалізацію її права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України, у зв`язку зі смертю брата-військовослужбовця.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ у випадках, зазначених у п.п. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім цього, статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Тобто, заявниця мала б довести суду систематичне та повне утримання, відсутність інших джерел доходів окрім допомоги померлого, довести, що допомога годувальника була постійним основним джерелом засобів до її існування.

Установлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а.с. 7-8.

З довідки № 71 від 12.03.2024, виданої виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, вбачається, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом в одному будинку на АДРЕСА_1 , а.с. 80.

З довідки № 106 від 01.05.2024, виданої виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, вбачається, що заявниця ОСОБА_1 фактично проживала разом із рідним братом ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 та вели разом спільне господарство, а.с. 112.

Про тривалість такого проживання за вказаною адресою у вищевказаних довідках не зазначено.

Разом з тим, відповідно до витягу про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданого виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області 12.03.2024 №70, ОСОБА_1 значиться зареєстрованою на АДРЕСА_1 з 30.01.2023, а.с. 82.

ОСОБА_1 відповідно довідки МСЕК, серії 12 ААГ № 624667 від 06.03.2024 встановлено з 20.02.2024 другу групу інвалідності загального захворювання строком до 01.03.2026, огляд первинний. Протипоказана праця у шкідливих умовах (а.с. 65).

При цьому, відповідно до довідки ГУ ПФУ у Львівській області від 25.04.2024, ОСОБА_1 не числиться на обліку як пенсіонер і жодного виду пенсії не отримує, а.с. 114.

Відповідно до довідки №1283, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької РДА, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні та отримує державну соціальну допомогу інваліду ІІ групи з 20.02.2024. Інших видів державних соціальних допомог та компенсаційних виплат не отримує , а.с. 124.

09.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 на ім"я ОСОБА_1 скеровано сповіщення, про те, що її брат, солдат ОСОБА_3 , кулеметник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , який проходив службу по мобілізації, під час ворожого обстрілу отримав травми не сумісні з життям ІНФОРМАЦІЯ_8 у н.п. Табаївка Купянського району Харківської області, і загинув. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а.с. 81.

Відповідно до довідки про смерть №30, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що в книзі записів реєстрації актів про смерть за 2024 рік зроблено відповідний актовий запис за 15 січня за №30, місце смерті - Україна, Харківська область, Куп"янський район, с. Табаївка, а.с.

Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_3 , останній мав відкритий рахунок в АТ КБ "Приватбанк", на який йому поступали грошові кошти, з якого знімались грошові кошти, здійснювались перекази та розраховувались карткою у магазинах, а.с. 83-84.

Проте, кому саме здійснювались перекази, ким були зняті кошти та в якому місці, хто саме розраховувався карткою у магазинах, - у виписці не зазначено.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вони з сім"єю ОСОБА_7 є сусідами. Заявниця, їхня мати проживали разом з братом ОСОБА_8 в належному йому житлі, разом вони вели спільне господарство. У 2022 році брат ОСОБА_8 повернувся з Польщі і пішов на війну. Зі слів ОСОБА_9 , вона була на його утриманні, брат віддав їй свою карту, на яку йому нараховували гроші. Вказала, що одного разу (не пригадує коли саме), до неї на роботу, так як вона працює в пункті обміну валют, прийшов ОСОБА_3 , дав їй грошові кошти в національній валюті, попросив обміняти їх на долари США і передати заявниці, щоб вона їх зберігала. Коли ОСОБА_1 захворіла (проблеми з кишечником), то розповідала їй, що не має грошей на лікування, але згодом розповіла їй, що брат ОСОБА_8 , сказав, що дасть їй гроші на операцію. Коли саме це було - не пригадує. Зазначила, що була у них вдома, коли ОСОБА_10 приписав свою сестру в свій будинок, говоряи при цьому, що переписав на неї свій будинок, на що ОСОБА_11 засміялась і вказала, що лише зареєстрував її в будинку, а не переписав. Знає, що заявниця до початку війни інколи їздила в Польщу на роботу, оскільки ніде офіційно не працювала. Їхня сестра живе поруч із заявницею, вони часто ходять одна до одної в гості, допомагають заявниці, допомагали їй і до дня смерті брата, проте, чи ця допомога була фінансовою - не знає.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що є старостою села Вороблевичі з 16.12.2020 року. З сім`єю ОСОБА_7 познайомилась ближче в 2021 році, після того як ОСОБА_3 разом з іншими односельчанами приходили до неї щоб узгодити спільний проект для розвитку села. Зазначила, що з особами, які перебувають на фронті, їхніми сім`ями вона намагається спілкуватись більше, підтримуючи їх. Вказала, що в січні 2023 ОСОБА_10 приїжджав на похорон матері, особисто з`явився і прописав сестру у своєму будинку. Ствердила, що 20.12.2023 до неї приходив ОСОБА_3 , сказав, що хоче попрощатись, хоча і має 2 шрами на серці, однак і надалі хоче служити. На той час їй було відомо про захворювання заявниці, тому вона сказала ОСОБА_8 , що від нього залежить життя сестри, яка потребує допомоги, на що він їй відповів, що сестра має право користуватись його карткою, а тому всім забезпечена. Також зі слів ОСОБА_1 знає, що ОСОБА_10 забезпечував її лікування, оплатив їй операцію, і на той час виплати брата були для ОСОБА_12 єдиним джерелом засобів для її лікування. Їй не відомо, чи допомогла матеріально для лікування ОСОБА_12 їхня сестра, яка живе окремо та має свою сім"ю. Оскільки в с. Вороблевичі в період з 2004-2016 р.р. вона не проживала, а тому їй не відомо як жила заявниця в той час.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він з 2017 року є зятем рідної сестри заявниці. До війни ОСОБА_1 їздила на заробітки в Польщу, а ОСОБА_10 підробляв не офіційно. Весь час, коли його вуйко - ОСОБА_3 був на війні, він найбільше з ним спілкувався. ОСОБА_10 постійно просив його допомогати своїй сестрі ОСОБА_12 , а тому 18.10.1022 вони купили дрова, за які картою ОСОБА_14 розплатилася ОСОБА_12 17.12.2022 на прохання ОСОБА_14 купив заявниці генератор, бензин, згодом - новий телефон. В подальшому у будинку ОСОБА_14 було затоплено газовий ввід і він на прохання ОСОБА_14 допомагав з його ремонтом. Також разом з ОСОБА_10 , коли той був у відпустці, купляли інші побутові речі в будинок - газову плиту, кухонну витяжку та мікрохвильову піч, пральну машинку, буряк, морву, цибулю. Ствердив, що ОСОБА_10 повідомляв йому про намір скласти на користь сестри заповіт, він його перепитав, може би він склав заповіт на свою племінницю, проте ОСОБА_10 ствердив, що на сестру ОСОБА_9 . Усі чеки, якими він користувався під час надання пояснень, він взяв у цьоці - заявниці ОСОБА_1 , щоб правдиво все розповісти. Знає, що його сестра допомагала по господарству ОСОБА_12 , однак ні він, ні теща, фінансової можливості допомогти ОСОБА_1 для оплати її лікування не могли і не допомагали.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані заявником та досліджені судом докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого брата ОСОБА_3 .

Так, як встановлено судом, заявниця ОСОБА_1 є повнолітньою та працездатною, має другу групу інвалідності з 20.02.2024.

Тобто, як і на момент смерті свого брата, так і на даний час заявниця є працездатною.

Жодних підтверджень неможливості заявниці працевлаштуватись до суду не надано, а відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_1 протипоказана лише праця у шкідливих умовах, а.с. 65.

Із пояснень свідків встановлено, що ОСОБА_3 передав своїй сестрі ОСОБА_1 свою банківську картку, проте письмових доказів такого передання до суду надано не було, очевидцями такої передачі вони також не були. Знають про це, зі слів заявниці.

При цьому, свідки стверджували про те, що ОСОБА_10 допоміг сестрі ОСОБА_12 з оплатою лікування, проте, в якому розмірі їм не відомо, як і не відомо в який спосіб допомагав.

В той же час, у матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не встановлено будь-яких доказів щодо розміру допомоги заявниці з боку брата ОСОБА_3 та її потребу в такій допомозі.

Отже, потребу в допомозі з боку брата та співвідношення розмірів допомоги, яку заявниця отримувала від ОСОБА_3 , судом не встановлено, оскільки такі докази заявником не подані.

Крім цього, матеріали справи взагалі не містять доказів щодо отримання доходів ОСОБА_3 до моменту проходження військової служби за мобілізацією, а відтак і, можливості та необхідності забезпечувати утримання своїй сестрі.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять даних щодо неможливості заявниці працевлаштуватись до встановлення їй групи інвалідності, неможливості звернення до управління праці щодо отримання соціальних допомог.

При цьому, в судовому засідання заявниця не заперечувала, що до початку повномасштабного вторгнення і вона, і її брат їздили на заробітки в Польщу.

Разом з тим, виклад обставин, якими заявниця обґрунтовувала свої вимоги, суперечать її поясненням в ході судового розгляду, та змісту заявлених вимог. Так, у заяві заявниця зазначає: "після смерті матері брат і надалі залишився проживати зі мною, і з цього часу став мною опікуватися, адже це був єдиний член сімї, так як на цей час, після смерті матері інших родичів у мене не було".

При цьому, як встановлено, мати заявниці померла в січні 2023 року, в той же час, факт перебування на утриманні брата заявниця просить встановити з 2012 року. Крім цього, доводи заявниці щодо відсутності інших родичів у неї спростовано в судовому засіданні, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду, у заявниці є ще рідна сестра, яка разом із своєю сім`єю проживає по сусідству, допомагала і допомагає заявниці на даний час по господарству.

Доводи заявниці, що вона хворіла і у зв`язку з цим не могла працювати, є безпідставними, оскільки з медичних довідок та виписок вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться під наглядом лікувальної установи з жовтня 2023 року, а.с. 11, зворот, перебувала на стаціонарному лікуванні з 27.02.2023 по 03.03.2023, з 18 по 19 жовтня 2023 року, з 28 по 19 листопада 2023 року, з 19 по 20 грудня 2023 року, з 08 по 09 січня 2024 року, а.с. 66-71.

Разом з тим, будь-яких доказів щодо понесення заявницею витрат на лікування, а також їхній розмір заявницею не надано та матеріали справи не містять.

Покази свідків щодо придбання ОСОБА_3 для заявниці побутової техніки, дров, оплату ремонтних робіт, судом критично оцінюються, оскільки, як вказували зазначені свідки, такі речі були придбані і знаходяться в будинку, який належав ОСОБА_3 , а відтак стверджувати, що такі були придбані для заявниці, у суду підстав немає.

Крім цього, покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_6 не підтверджують заявлені вимоги щодо перебування ОСОБА_1 на утриманні брата, оскільки ці свідки знають все виключно зі слів заявниці, тому в розумінні положень ст. 77 ЦПК України вони є неналежним доказом і тому суд не бере їх до уваги.

Посилання заявника на письмові показання свідків, що засвідчені Актом (а.с. 117), не є належним доказом, оскільки такого порядку надання показань свідками цивільне процесуальне законодавство України не передбачає. Надання до суду письмових показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на поставлення питань свідкам щодо обставин справи.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц, провадження № 61-11275св19, від 24 травня 2023 року у справі № 638/19591/19, провадження № 61-12528св22, від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, провадження № 61-6134св23, від 21 червня 2024 року у справі № 761/33029/19, провадження № 61-6573св22.

Отже, з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, відсутні достатні підстави для висновку, що ОСОБА_3 з 2012 року надавалась матеріальна допомога сестрі і що така матеріальна допомога ОСОБА_3 була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що сторона заявника не надала суду достатніх доказів, що допомога ОСОБА_1 , яка надавалась їй братом ОСОБА_3 за життя, була неодноразовою та надавалась систематично з 2012 року і була для неї постійним і основним засобом для існування.

Щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 однією сім`єю, починаючи з 2012 року, то суд доходить висновку, що даний факт не доведений належними та достатніми доказами, виходячи з наступного.

Так, відповідно до довідки № 71 від 12.03.2024, виданою виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом в одному будинку на АДРЕСА_1 , а.с. 80.

З довідки № 106 від 01.05.2024, виданої виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, вбачається, що заявниця ОСОБА_1 фактично проживала разом із рідним братом ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 та вели разом спільне господарство, а.с. 112.

З витягу про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданого виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області 12.03.2024 №70, вбачається, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою на АДРЕСА_1 з 30.01.2023, а.с. 82.

В той же час, про тривалість такого проживання за вказаною адресою у вищевказаних довідках не зазначено.

Допитані в суді свідки не змогли вказати часу, з якого спільно проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 Сімейного кодексу України

Проте, заявницею не надано доказів ведення спільного господарства з ОСОБА_3 з 2012 року, наявності спільних витрат, участі у витратах з утримання житла в цей період, його ремонту тощо.

Крім цього, встановлення факту спільного проживання не надає особі правового статусу на отримання ані виплати у зв`язку із загибеллю, ані отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року вказано, що важливе значення має вимога процесуального закону про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що в задоволенні заяви про встановлення факту перебування заявниці на утриманні загиблого брата відмовлено, а тому встановлення факту спільного проживання не породить юридичних наслідків для заявниці.

При цьому, суд враховує, що заявницею не зазначено законної мети встановлення даного факту, отже не доведено, що він не є юридичним, а тому відсутні підстави для встановлення цього факту.

Отже, всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявниця в підтвердження своїх вимог щодо встановлення факту спільного проживання з 2012 року і перебування з вказаного часу на утриманні брата ОСОБА_3 доказів не надала і судом їх не здобуто, а відтак, заява є безпідставною та в її задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.13, 81, 259,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, за участю заінтересованих осіб - Меденицької селищної об`єднаної територіальної громади, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту судового рішення - 16 вересня 2024 року.

Суддя Курус Р.І.