Постанова

від 20.01.2025 по справі 442/1002/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/1002/24 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/3318/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника Міністерства оборони України - ОСОБА_4,

представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Качмарика Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні.

В обгрунтування вимог заяви, з врахуванням уточнення її вимог, покликається на те, що є пенсіонеркою, інвалідом другої групи, проходить лікування з діагнозом ковзна хватальна кила стравохідного отвору діафрагми, і з 2012 року перебувала на утриманні рідного брата, ОСОБА_3 , який загинув під час повномасштабної війни з російською федерацією ІНФОРМАЦІЯ_1 . За весь час проходження військової служби брат, будучи її єдиним утримувачем, щомісячно перераховував особисто їй гроші для ведення спільного господарства, оплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, товарів побутового вжитку тощо. У зв`язку із загибеллю брата у неї виникло право на отримання передбачених матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей. На звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, інших соціальних підтримок їй повідомили про те, що необхідно надати докази про перебування на утриманні у загиблого брата. Вказує, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Встановлення факту перебування на утриманні брата необхідно їй для реалізації своїх спадкових прав, як єдиного члена його сім`ї. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, а лише визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, а саме: спільне проживання, спільний побут і наявність взаємних прав та обов`язків.

З наведених підстав просить:

-встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у будинку в АДРЕСА_1 з її братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 2012 року і до дня його смерті включно, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на утриманні брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2012 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , включно.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, за участю заінтересованих осіб - Меденицької селищної об`єднаної територіальної громади, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області - відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих немайнових чи майнових прав заявника за умови, що вони не стосуються прав та законних інтересів інших осіб, а перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним. Факт перебування на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю була для нього постійним і основним джерелом засобів для існування, а одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 була щомісячна компенсаційна виплата по догляду за непрацездатною матір`ю, яку вона отримувала з 15 жовтня 2014 року до 22 січня 2023 року, у розмірі від 8 грн. у 2014 році до 47.79 грн. у 2023 році, однак така виплата була значно меншою за встановлений законом прожитковий мінімум, який станом на 2014 рік становив 1218 грн., а станом на 2023 рік 2684 грн., а відтак не забезпечувала необхідних потреб людини для існування. Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його повному утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, як була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Обов`язковою умовою для визнання осіб для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт та інші обставини, що засвідчують реальність сімейних відносин. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Міністерства оборони України - Матящука В.К., представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Качмарика Б.І. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник не зазначила мети встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні ОСОБА_3 та не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання їй ОСОБА_3 матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні (ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним (ст.531 Цивільного Кодексу України) не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником (статті 456, 457, 461 ЦК).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23 .

У даній справі заявник звернулася із заявою про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні брата до його смерті, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовив їй у прийнятті документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявника) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, а саме: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 15 січня 2024 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із сповіщенням сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) № 194 від 09 січня 2024 року, надісланим ІНФОРМАЦІЯ_6 , солдат ОСОБА_3 1979 року народження, кулеметник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , який проходив службу по мобілізації, виконуючи обов`язки з військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 у населеному пункті Табаївка Куп`янського району Харківської області під час ворожого обстрілу отримав травми несумісні з життям.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_4 та серія НОМЕР_5 .

Витягом з реєстру територіальної громади № 2023/000741502 від 30 січня 2023 року, підтверджується, що ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 71 від 12 березня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_3 проживали разом в будинку АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Як вбачається з витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 70 від 12 березня 2024 року, в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрована лише з 30 січня 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначені документи не є безспірними доказами на підтвердження проживання ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 до 30 січня 2023 року, а також її спільного проживання однією сім`єю з рідним братом ОСОБА_3 , надання ним коштів на утримання будинку та ведення господарства.

Довідкою № 1724 від 15 жовтня 2024 року, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, підтверджується, що з 15 жовтня 2014 року до 31 січня 2023 року ОСОБА_1 одержувала компенсаційну виплату по догляду за престарілою особою, що досягла 80-річного віку.

Сам по собі факт отримання компенсаційної виплати по догляду за престарілою особою, що досягла 80-річного віку, свідчить про те, що її отримувач є непрацюючою працездатною особою, однак не підтверджує відсутність інших доходів у ОСОБА_1 .

Довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 624667 від 01 березня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 встановлена II група інвалідності загального захворювання у зв`язку з чим їй протипоказана праця в шкідливих умовах.

Разом з тим, інвалідність ОСОБА_1 встановлена вже після загибелі ОСОБА_3 , що спростовує доводи заявника про те, що загиблий брат надавав їй допомогу, яку вона потребувала у зв`язку з інвалідністю II групи загального захворювання, і що саме допомога рідного брата, ОСОБА_3 , була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно з довідкою № 1283, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу інваліда II групи з 20 лютого 2024 року.

Судом враховано те, що акт огляду МСЕК серія 12ААГ № 624667 від 01 березня 2024 року не містить заборони щодо працевлаштування ОСОБА_1 , ним встановлено лише обмеження щодо умов праці.

Наявні в матеріалах справи платіжні інструкції про оплату ОСОБА_3 комунальних послуг, наданих мешканцям будинку АДРЕСА_1 , не є доказом надання ним допомоги саме сестрі, оскільки оплата комунальних послуг є обов`язком власника та користувача цим будинком.

Крім того, надані заявником квитанції на придбання дров, товарні чеки на придбання товарів та техніки, а також виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 за період з 01 березня 2022 року до 27 лютого 2024 року підтверджують лише отримання ним доходів та здійснення витрат, однак не підтверджують, що ці витрати здійснювалися в інтересах та на утримання саме ОСОБА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів надання ОСОБА_3 коштів ОСОБА_1 , в тому числі і шляхом перерахування таких на її картковий рахунок, чи в інший спосіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні загиблого ОСОБА_3 , одержання від нього допомоги, яка була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до її існування, а відтак суд підставно відмовив у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27.01.2025 року

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк