Постанова

від 10.09.2024 по справі 565/686/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 565/686/23

Провадження № 22-ц/4815/820/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С. В.

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шмайхеля Анатолія Казимировича на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року у складі судді Бренчук Г.В., постановлене в м. Вараш Рівненської області, повний текст рішення складено 01 травня 2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності на квартиру. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 06 червня 2016 року отримав ордер на житлове приміщення - АДРЕСА_1 . Позивач, ОСОБА_2 , та її дочка ОСОБА_3 вселилися у житло. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до КП «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш з питанням приватизації вказаних кімнат, однак йому пояснили, що приватизація проведена не може бути, оскільки позивач як основний наймач не проживав у кімнатах більше 5 років. Подальшим питанням приватизації позивач не займався. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованому 10 січня 2023 року, позивач дізнався, що кімнати приватизовані в лютому 2019 року, право власності зареєстровано на ОСОБА_2 . Ознайомившись з матеріалами щодо приватизації житла, дізнався, що матеріалах справи міститься заява написана від його імені про відмову ОСОБА_1 від участі в приватизації, однак зазначає, що заяву про відмову від участі в приватизації не писав та не підписував, про її існування не знав. Просив суд визнати недійсним та скасувати рішення органу приватизації № 579 від 19 лютого 2019 року, свідоцтво про право власності на житло, видане 20 лютого 2019 року та державну реєстрацію права власності на кімнати 423-424, блок 3, в будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року вказаний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення органу приватизації Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш №579 від 19 лютого 2019 року. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 20 лютого 2019 року, видане Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш на ім`я ОСОБА_2 на житлові кімнати в гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житлові кімнати в гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073,60 грн судового збору, 5 974,50 грн витрат на проведення експертизи. Стягнуто з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш на користь ОСОБА_1 1 073,60 грн судового збору, 5 974,50 грн витрат на проведення експертизи.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», які передбачають, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку та обґрунтоване належними і достовірними доказами, зокрема, висновком експерта, що позивач ОСОБА_1 не писав та не підписував заяву про відмову від участі в приватизації спірних житлових кімнат, а відповідна заява підписана від його імені іншою особою, що дає підстави для висновку, що приватизація житлових кімнат проведена всупереч волі позивача, оскільки та порушує його права й інтереси.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представника ОСОБА_2 - адвоката Шмайхеля Анатолія Казимировича оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд фактично обґрунтував своє рішення лише висновком експерта, тим самим допустивши неповне з`ясування обставин справи, а також безпідставно залишив без розгляду клопотання сторони відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи виконаного рукописного тексту та підпису в Акті віл 21.02.2019 року приймання-передачі замовлення №10773, що має істотне значення для вирішення справи. Стверджує, що результат приватизації кімнат гуртожитку був узгоджений з позивачем та відомий йому, і це підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви позивача від 11.11.2022 р. до компетентних органів, якою, крім іншого, він підтвердив, що житлові кімнати АДРЕСА_1 набуті його дружиною ОСОБА_2 за час шлюбу внаслідок їх приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а отже, зазначені житлові кімнати не перебувають у їх спільній сумісній власності, а належать його дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України. Додає, що вказаний доказ поданий до суду разом з відзивом на позовну заяву стороною відповідача ОСОБА_2 12.05.2023 року, хоча у позовній заяві позивач зазначив, що про приватизацію спірної квартири він дізнався 10.01.2023 року. Вказує, що виклавши у позовній заяві обставини, які не відповідають дійсності, але якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, він вводив в оману суд. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Окрім того, заявляє клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої вважає за необхідне поставити питання про те, чи виконаний рукописний текст та підпис в акті приймання-передачі виконаного замовлення №10773 від 21.02.2019 року ОСОБА_1 чи іншою особою.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 17 лютого 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) зареєстрували шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 53, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

06 червня 2016 року виконавчим комітетом Кузнецовської міської Ради народних депутатів видано ОСОБА_1 ордер на жиле приміщення в гуртожитку НОМЕР_4. Ордер виданий ОСОБА_1 з сім`єю з трьох чоловік на право заняття жилого приміщення яке складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка.

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявою до КП «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш про оформлення передачі в приватну власність житлового приміщення і гуртожитку, яке займає ОСОБА_1 разом з членами сім`ї.

19 лютого 2019 року КП «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш прийнято рішення №579 прохання наймача ОСОБА_2 задовольнити та передати житлове приміщення в гуртожитку, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в приватну власність.

У висновку органу приватизації (додатку до рішення №579 від 19 лютого 2019 року) зазначено, що згідно п.1 рішення кімнати 423, 424 по м-ну Перемоги передаються у власність ОСОБА_2 . Розмір частки - ціла.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 лютого 2019 року власником житлових кімнат в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 Форма власності - приватна, частка - ціла. Підставою здійснення приватизації зазначено рішення органу приватизації №579 від 19 лютого 2019 року.

Згідно з довідкою Відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради №4679 від 06 листопада 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради з 22 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована ОСОБА_3 ..

Приватним нотаріусом Вараського районного нотаріального округу Рівненської області Креденсир О.В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві від 11 листопада 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 підтверджує, що житлові кімнати АДРЕСА_1 , набуті його дружиною ОСОБА_2 за час шлюбу внаслідок їх приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», зазначені житлові кімнати не перебувають у їх спільній сумісній власності, а належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності.

22 травня 2023 року ОСОБА_2 направив приватному нотаріусу Вараського районного нотаріального округу Рівненської області Креденсир О.В. заяву про відкликання підпису на заяві від 11 листопада 2022 року та скасування заяви, оскільки у ній стверджувались обставини щодо права власності на майно, а нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові.

13 грудня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що Вараським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) складено актовий запис №13 (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ).

У заяві від 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 згідно із ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», є громадянином, який має власне житло на праві власності на території України, та використав право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом. Відмовляючись від участі у приватизації кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_1 дає згоду на приватизацію вказаної квартири дружині ОСОБА_2 ..

У графі заяви «Підпис наймача та повнолітніх членів сім`ї» зазначено - ОСОБА_1 та міститься підпис.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №3669 від 08 грудня 2023 року рукописний текст та підпис в заяві про відмову від приватизації, датованій 2019 роком, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

10 січня 2023 року за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» сформовано інформаційну довідку №10276708066 з якої убачається, що ОСОБА_2 є власником житлових кімнат в гуртожитку загальною площею 35,8 кв.м, адреса прихована у зв`язку з війною у країні. Форма власності - приватна, розмір частки - 1. Підставою для державної реєстрації зазначене свідоцтво про право власності, видане 20 лютого 2019 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №14255013 від 24 жовтня 2018 року, яка міститься в приватизаційній справі щодо приватизації спірних житлових кімнат у гуртожитку, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_7 . Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності НОМЕР_3 , видане 07 травня 2010 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради. На праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 належить 1/6 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_8 . Підстава виникнення права власності - рішення суду у справі №1713/922/12 від 28 вересня 2012 року.

У довідці КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» №5163/668 від 19 грудня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 не брав участь в безоплатній приватизації житлового фонду м.Рівне.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області у справі №1713/922/12 від 28 вересня 2012 року визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як спадкоємцями за законом ОСОБА_7 право власності по 1/6 частці за кожним на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_8 .

Звертаючись до суду з цим позовом про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що вказаними актами зареєстровано право власності на спірну квартиру за відповідачкою, його колишньою дружиною, тоді як він не давав згоди на приватизацію цієї квартини відповідачкою та не писав заяви про відмову від своєї участі в приватизації.

Частинами третьою, четвертою статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», яким передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтями 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім`ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно з ч.1, 2, 3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні

або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

В п. 23 Положення № 396 зазначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином передача у спільну власність квартир, які підлягають приватизації, здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі.

Наслідком порушення вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є визнання приватизації недійсною.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 520/14902/17 (провадження № 61-21727св19), від 14 вересня 2021 року у справі № 473/2473/20 (провадження № 61-38св21).

У своєму позові ОСОБА_1 вказував, що не підписував згоду на приватизацію відповідачкою та не писав заяву про відмову у приватизації спірного житла.

Як вказано вище, згідно Висновку експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз (Волинське відділення) за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №3669 від 08 грудня 2023 року, рукописний текст та підпис в заяві про відмову від приватизації, датованій 2019 роком, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 189-199).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи вищевказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки приватизація спірних кімнат в гуртожитку була проведена органом приватизації з порушенням норм чинного законодавства. Заява про надання згоди на приватизацію спірної квартири від імені позивача підписана іншою особою, що підтверджуються висновком експерта №3669 від 08 грудня 2023 року, проведеної на підставі ухвали суду від 07 серпня 2023 року.

Встановлені у справі обставини свідчать, що позивач не надавав згоди на приватизацію квартири, в якій зареєстровано його місце проживання.

Покликання в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновків суду і заявлення у зв`язку з цим клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в тому числі із міркувань безпідставного залишення судом першої інстанції аналогічного клопотання без розгляду, апеляційним судом відхиляються.

В силу частин 2, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Кузнецовського міського суду від 15.06.2023 року витребувано у Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш оригінал приватизаційної справи, щодо приватизації житлових кімнат у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Витребувані докази зобов`язано надати суду до 26.06.2023 року.

На виконання ухвали суду Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» міста Вараш оригінал приватизаційної справи надано суду в визначений строк.

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою Кузнецовського міського суду від 07.02.2024 року. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті сторона відповідача в судовому засіданні від 07.02.2024 року не заперечила.

Відповідні заяви, клопотання мають бути подані до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Тобто, з 27.06.2023 до 07.02.2024 сторони мали право ознайомитися з матеріалами справи № 565/686/23 та матеріалами приватизаційної справи, заявляти відповідні клопотання. Натомість, представник відповідача адвокат Шмайхель А. К. лише 26.04.2024 в суді першої інстанції заявив клопотання про призначення аналогічної експертизи, яке протокольною ухвалою Кузнецовського міського суду від 26.04.2024 року було залишено без розгляду, з підстав того, що відповідач та його представник бажає з`ясувати обставини шляхом призначення експертизи для застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог позивача.

Окрім того, заявляючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в апеляційній скарзі, апелянт не вказує, яку саме експертизу вважає за необхідне провести - повторну чи додаткову, зважаючи на те, що в межах цієї справи вже наявний висновок експерта з питань належності підпису ОСОБА_1 на заяві про відмову від приватизації, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційним судом до уваги не беруться.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд також враховує, що сторони у справі не позбавлені права на приватизацію спірної квартири у відповідності до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, з дотримання прав та інтересів осіб, які мають право на приватизацію спірної квартири.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оцінюючи обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про те, що приватизація спірної квартири була проведена всупереч волі позивача, оскільки останній не підписував заяву про надання згоди на приватизацію спірної квартири, а, отже, порушує його права та інтереси, які підлягають судовому захисту.

Оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шмайхеля Анатолія Казимировича залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Гордійчук С. О.