Постанова

від 12.09.2024 по справі 916/2550/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2550/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» - адвокат Натина А.О.

Від Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» - Крамаренко Г.П.

Прокурор Коломійчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Бездоля Д.О., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 17.06.2024

по справі №916/2550/24

за позовом: заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси

в інтересах держави в особі

1) Одеської обласної ради

2) Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації

3) Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс»

2) Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання»

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503 830,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» та Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання», в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 18.12.2023 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.03.2024 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» на користь Одеської обласної ради штрафні санкції у сумі 503 830,04 грн.

14.06.2024 прокурором було подано до Господарського суду Одеської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в розмірі 503830,04 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках товариства, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у задоволенні заяви заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси за вх. ГСОО № 2-1003/24 від 14.06.2024 про забезпечення позову у справі № 916/2550/24 відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не подано суду жодного доказу наявності обставин, з яких можна обґрунтовано припустити, що виконання судового рішення, у разі задоволення/часткового задоволення позову прокурора, може бути утруднено чи унеможливлено внаслідок дій або бездіяльності відповідача після подання позову прокурора або внаслідок дій інших учасників у правовідносинах з відповідачем-1.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24.

Прокурор вказує, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Статутний капітал товариства становить 20 000,00 грн та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на нерухоме майно за товариством не зареєстроване.

Прокурор зауважує, що висновок місцевого господарського суду щодо обов`язку заявника (позивача) додатково доводити існування об`єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення судом позову, не відповідає висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 про розподіл тягаря доказування.

Крім того, прокурор зазначає, що немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Керуючись викладеним вище, прокурор просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі № 916/2550/24 та прийняти нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» в розмірі 503 830,04 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24.

Відповідач зазначив, що прокуратура не надає належних доказів щодо унеможливлення виконання рішення суду. Крім того, прокурором не подано жодного доказу, з яким діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду, або ефективного захисту чи поновлення порушених, чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся, в разі невжиття таких заходів.

Відповідач вказав, що він є діючим підприємством, не перебуває в стані банкрутства та має в своєму розпорядженні нерухоме майно. Наявність арешту коштів на рахунку підприємства може фактично заблокувати та зупинити діяльність підприємства. Тобто в результаті такого арешту підприємство може понести збитки.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2550/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2550/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради; Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації; Південного офісу Держаудитслужби 17.06.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/2550/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/2550/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/2550/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 25.07.2024; призначено справу №916/2550/24 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 22.08.2024 о 11:30.

Суддя зі складу колегії суддів Таран С.В. перебувала у відрядженні у період з 17.08.2024 до 24.08.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 07.08.2024 №213-в.

У зв`язку з даними обставинами, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 призначено справу №916/2550/24 до розгляду на 12 вересня 2024 року о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

12.09.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» - адвокат Натина А.О., представник Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» - Крамаренко Г.П. та прокурор Коломійчук І.О.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою призначено справу №916/2550/24 до розгляду на 12 вересня 2024 року о 11:00, була отримана в електронному кабінеті Одеської обласної ради -12.08.2024, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації 12.08.2024, Південного офісу Держаудитслужби 12.08.2024.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 12.09.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників позивачів, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» та Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання», в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 18.12.2023 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.03.2024 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс на користь Одеської обласної ради штрафні санкції у сумі 503830,04 грн.

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що відповідачі безпідставно внесли зміни до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23 в частині продовження строків поставки товару та дії договору, шляхом укладення спірних додаткових угод, за відсутності належних доказів існування форс-мажорних обставин при виконанні зобов`язання відповідачем-1, а також порушення відповідачем-1 строку поставки товару, визначеного договором.

14.06.2024 прокурором було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в розмірі 503830,04 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках товариства, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на те, що відповідач-1 не перебуває ані в процесі припинення, ані в банкрутстві та займається оптовою торгівлею фармацевтичними товарами, виробництвом медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів тощо, а статутний капітал відповідача-1 становить 20000 грн. У даному випадку прокурор зазначив, що процедура закупівлі вже відбулась, сторонами укладено договір поставки, а також підтверджено його виконання, через що забезпечення позову не протирічить вимогам ч. 12 ст. 137 ГПК України. За наявних підстав позову прокурор вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам норм національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення необхідно врахувати, висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

В цей же час колегія суддів зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача-1 на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Суд першої інстанції вірно вказав, що використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача-1 у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви.

Тобто, у кожній окремій справі суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у будь-якому випадку має оцінити доводи заявника, зокрема, на предмет обґрунтованості припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а вжиті судом обмеження відповідача у розпорядженні належного йому майна є виправданим та необхідним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що пред`явлення грошових вимог прокурора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» та подання позову автоматично не свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача-1 від сплати спірних коштів у добровільному порядку за рішенням суду, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між учасниками справи. В цей же час, наявність/відсутність обставин, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів, суд буде встановлювати лише на стадії розгляду справи по суті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані прокурором докази свідчать про те, що ТОВ «Бліц Сервіс» здійснює господарську діяльність, в цей же час, прокурором не подано суду жодного доказу наявності обставин, з яких можна обґрунтовано припустити, що виконання судового рішення, у разі задоволення/часткового задоволення позову прокурора, може бути утруднено чи унеможливлено внаслідок дій або бездіяльності відповідача після подання позову прокурора або внаслідок дій інших учасників у правовідносинах з ТОВ «Бліц Сервіс».

Крім того, саме прокурор у заяві про забезпечення позову вказав, що ТОВ «Бліц Сервіс», як юридична особа, станом на дату подання цієї заяви, не перебуває ні в процесі припинення, ані в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, а займається наступною діяльністю: оптова торгівля фармацевтичними товарами, виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, установлення та монтаж машин і устаткування, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Більше того, реальність здійснення відповідачем господарської діяльності підтверджується тим, що ТОВ «Бліц Сервіс» виконав умови договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс».

Крім того, колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладення між відповідачами додаткових угод, які прокурор вважає такими, що суперечать закону. В свою чергу майнова вимога прокурора є вимогою про стягнення неустойки, а не суми боргу. Більше того, право на нарахування такої неустойки виникне виключно в разі визнання додаткових угоди недійсними. В цей же час, обставина правомірності укладення спірних правочинів буде встановлена судом за результатом вирішення спору після дослідження всіх доказів та доводів сторін.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурором не подано належних доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся, в разі невжиття таких заходів, а тому у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у справі № 916/2550/24 слід відмовити.

У даному випадку, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/2550/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран