Рішення

від 13.12.2024 по справі 916/2550/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"13" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2550/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс за вх. ГСОО № 2-1822/24 від 02.12.2024 про розподіл судових витрат у справі № 916/2550/24

за позовом: заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) в інтересах держави в особі 1) Одеської обласної ради (просп. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032) 2) Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) 3) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс (вул. Омеляна Пріцака, 4, офіс 303, м. Київ, 03142) 2) Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання (вул. Буніна, 30, м. Одеса, 65045)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503830,04 грн,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Кривельова Т.М.;

від позивача-1: Чегодар С.В.;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс та Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання, в якій просив суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 18.12.2023 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою Одеська обласна база спеціального медичного постачання та Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.03.2024 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою Одеська обласна база спеціального медичного постачання та Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс на користь Одеської обласної ради штрафні санкції у сумі 503830,04 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 у задоволенні позову прокурора було відмовлено повністю.

02.12.2024 через підсистему ЄСІТС Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс надійшла заява, в якій останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу та постановити у цій справі додаткове рішення про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 03.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс про розподіл судових витрат у справі № 916/2550/24 було прийнято до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 13 грудня 2024 року о 10:00.

11.12.2024 прокурором були подані суду письмові заперечення на заяву відповідача-1, в яких останній просить суд відмовити ТОВ «Бліц Сервіс» її задоволенні, наголосивши про таке: відповідачем-1 не надано доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу у заявленій до стягнення сумі; розрахунки відповідача-1 щодо вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи та документально не підтверджені; наданий до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг містить перелік послуг на загальну суму 70000,00 грн, натомість у акті не вказані критерії визначення вартості, витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, не конкретизовано обсягів наданих послуг; адвокатом під час розгляду справи не були складені всі процесуальні документи, які вказані у п. 2.3. акту; відповідачем-1 не врахована обставина того, що прокурором позов у цій справі був поданий в інтересах позивачів, при цьому стягнення витрат відповідача-1 з прокуратури може призвести до нераціонального використання бюджетних коштів.

13.12.2024 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про розгляд заяви про розподіл витрат за відсутності представника ТОВ «Бліц Сервіс», при цьому відповідач-1 подану ним заяву підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор підтримав свої заперечення, просив суд відмовити відповідачу-1 у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Представник позивача-1 підтримав позицію прокурора. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, при цьому про розгляд заяви останні були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс за вх. ГСОО № 2-1822/24 від 02.12.2024 про розподіл судових витрат у справі № 916/2550/24, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.ч.7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Так, у відзиві на позовну заяву (а.с. 132-158, т.1) відповідач на виконання ст.124 ГПК України повідомив суду, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи становить 60000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 41-42, т.5), 20.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Сервіс» (клієнт) та Адвокатським бюро «Андрія Натини» (адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги адвокатських послуг, за умовами якого адвокат, діючи в інтересах клієнта, прийняв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з усіх юридичних питань, які можуть виникнути в подальшому у клієнта.

Згідно з п. 1.2. договору під правовою допомогою за договором сторони розуміють, зокрема: здійснення захисту адвокатом інтересів клієнта в судах України будь-якої ланки; надання консультацій і роз`яснень з юридичних питань, усних та письмових довідок стосовно законодавства; складання запитів, заяв, скарг, заперечень, позовів та інших документів процесуального характеру; адвокату надається доручення на представництво інтересів клієнта у судовій справі № 916/2550/24.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги згідно з договором та порядок його оплати визначається сторонами в додатковій угоді до цього договору, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2025.

Додатковою угодою до договору (а.с. 43, т.5) узгоджено розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги при розгляді справи № 916/2550/24 70000,00 грн. Пунктом 1.2. додаткової угоди передбачено, що дана сума є оплатою послуг за надання комплексу робіт, вчинених адвокатом у справі № 916/2550/24, яка розглядалась в Господарському суді Одеської області. Дану суму клієнт оплачує в день отримання виконавчого листа по справі та згідно суми, зазначеної у виконавчому листі.

29.11.2024 між відповідачем-1 та адвокатом був підписаний акт приймання-передачі (а.с. 44-45, т.5), яким визначено, що в період з 26.06.2024 по 26.11.2024 відповідно до договору про надання правничої допомоги - адвокатських послуг від 26.06.2024 року адвокатом були виконані наступні послуги (вчинені дії), пов`язані з правничою допомогою у справі №916/2550/24: правовий аналіз позовної заяви та заяви про забезпечення позову; формування правової позиції та консультування клієнта; підготовка процесуальних документів по справі (відзив, клопотання, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, інше); аналіз поданих процесуальних документів та доказів учасниками по справі; збір доказової бази та надання такої до суду; участь в судових засіданнях у справі №916/2550/24 в режимі відеоконференції; отримання рішення суду. Між відповідачем-1 та адвокатом погоджено, що за надання вищевказаних послуг відповідач-1 зобов`язується сплатити адвокату кошти у загальному розмірі 70000,00 грн в день отримання виконавчого листа по справі №916/2550/24 на підставі додаткового рішення суду. Надані адвокатом послуги відповідачем-1 прийнято без зауважень.

Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд, керуючись вищенаведеними нормами ст. 129 ГПК України, практикою ЄСПЛ, висновками ВПВС, а також врахувавши заперечення прокурора, вважає, що надані адвокатом послуги не відповідають у повній мірі критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з огляду на таке.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 вказав, що очікує понести витрати на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом цієї справи, у розмірі 60000,00 грн, натомість відповідач-1, заявивши до стягнення з прокуратури 70000,00 грн, не довів, що він не міг передбачити витрати у такому розмірі на час подання відзиву.

Суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем були подані суду: відзив на позов (а.с. 132-158, т.2), текст якого по суті вимог фактично був викладений на п`яти аркушах, містить пояснення щодо обставин правовідносин сторін та посилання на норми права без наведення судової практики у аналогічних правовідносинах, при цьому додатками до відзиву є три виписки по рахунку, збір яких не потребує значного часу; клопотання про надання доступу до матеріалів електронної справи (а.с. 159-163, т.2); клопотання про забезпечення участі представника відповідача-1 у судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с. 164-175, т.2); заперечення на відповідь на відзив (а.с. 1-14, т.4), зміст яких фактично викладений на чотирьох аркушах та не містить жодних додатків; заяву про долучення додаткових документів (а.с. 142-158, т.4), за результатом розгляду якої суд не прийняв додаткові докази до розгляду. Отже, під час розгляду справи відповідачем-1 були подані дві заяви по суті спору, при цьому з прийнятих судом до розгляду доказів відповідачем-1 було подано лише три виписки по рахунку.

Суд зауважує, що звернення до суду з клопотанням про надання доступу до матеріалів електронної справи та щодо забезпечення участі представника відповідача-1 у судових засіданнях в режимі відеоконференції спрямовані виключно на отримання можливості для представника реалізації процесуальних можливостей учасника справи під час судового розгляду, а відтак не можуть бути розцінені як надання послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи (схожа позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у cправі № 922/838/22). При цьому суд наголошує, що рішення суду у цій справі було направлено відповідачу-1 до електронного кабінету, а тому відповідачем-1 не доведено обґрунтованості включення до вартості наданих послуг адвокатом послуги з отримання рішення суду.

За цих підстав, суд, враховуючи заперечення прокурора, з урахуванням конкретних обставин даної справи та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, вважає необхідним обмежити розмір витрат відповідача-1 на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок прокуратури, розміром 20000,00 грн.

При цьому, з урахуванням заперечень прокурора суд зауважує, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, а практика Верховного Суду щодо правовірності стягнення судових витрат саме з прокуратури у справах за позовами, поданих прокурором в інтересах інших осіб, є сталою (зокрема, постанова Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у cправі № 922/838/22, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21).

З урахуванням викладеного, за результатом розгляду заяви відповідача-1 суд дійшов висновку, що з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс слід стягнути витрати останнього на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс (вул. Омеляна Пріцака, 4, офіс 303, м. Київ, 03142, код ЄДРПОУ 43590175) витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.12.2024.

Суддя Д.О. Бездоля